Ухвала суду № 70557955, 22.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б., Міленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Фінансова компанія «Укрпереказ» - адвоката Авдєєнка В.А. на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року,

за участі: прокурора представника Стороженка С.В., Авдєєнка В.А.,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідування та підтримання державного обвинувачення департаменту нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України Стороженка С.В., та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ» (35087174) № 26000924426524, № 26006243099, № 26040243099, відкритих у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478), юридична адреса: м. Київ, вул. Єреванська, 1, в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять, а також зобов'язано надати довідку щодо кількості грошових коштів на розрахунковому рахунку на час накладення арешту.

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що надані прокурором матеріали та його пояснення свідчать про те, що наявні, в розумінні положень ст. 170 КПК України, підстави для накладення арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ», оскільки останні можуть мати ознаки майна, отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року, у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, автор апеляційної скарги зазначає, що клопотання сторони обвинувачення не містить конкретних обставин вчинення будь-якого злочину, не містить інформації в чому саме полягає незаконна діяльність ТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ», або його окремих осіб. Крім того, у клопотанні процесуального керівника не зазначається яка шкода спричинена в результаті діяльності товариства, в чому полягало сприяння іншим учасникам підприємницької діяльності у вчиненні протиправних дій.Разом з тим, додані до клопотання матеріали не містять навіть посилання на виявлення фактів протиправної діяльності вказаного товариства.

Звертає увагу представник і на те, що майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки матеріали не містять доказів того, що дане майно є предметом кримінального правопорушення чи містить на собі його сліди або того, що ТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ» має будь-яке відношення до кримінального правопорушення, що розслідується.

Стверджує, що оскаржуваною ухвалою заблоковано обігові кошти підприємства, що призвело до штучного зупинення його господарської діяльності, що тягне за собою великі збитки в господарській діяльності та фактично позбавляє можливості в подальшому здійснювати свою господарську діяльність в нормальному режимі.

Додатково наголошує на тому, що спірне майно не перебуває у власності підозрюваного або обвинуваченого, що також виключає можливість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, майно не перебуває у власності підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації, що виключає застосування такої підстави для накладення арешту, як забезпечення спеціальної конфіскації. Відсутність у провадженні цивільних позовів виключає арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди.

Крім того, представник власника майна звертає увагу на те, що досудове слідство у зазначеному кримінальному провадженні триває понад два з половиною роки, проте жодних доказів причетності до злочинних дій ТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ» не здобуто, шкода, навіть уявна, яка б могла бути спричинена діями або бездіяльністю службових осіб товариства не встановлена.

Також зазначає про те, що з часу реєстрації підприємство веде активну господарську діяльність, працюють наймані працівники, постійно укладаються та виконуються цивільно-правові договори з іншими учасниками господарських відносин, нараховуються та сплачуються передбачені законом обов'язкові платежі.

Одночасно, автор апеляційної скарги посилається на те, що органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що на вказані банківські рахунки у період діяльності ТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ» незаконно надходили кошти від інших суб'єктів господарювання, або ж, що саме ці кошти, котрі перебувають на вищезазначених банківських рахунках, є предметом злочинної діяльності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 25 березня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32015050000000017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб за попередньою змовою з службовими особами банківських установ протягом 2015-2017 років створили та придбали на території України суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), які використовувались з метою прикриття їх незаконної діяльності та сприяння легальним платникам податків в привласненні, розтраті майна, заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем, умисному ухиленні від сплати податків шляхом незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств, що завдало велику матеріальну шкоду державі, чим безпідставно сформували витрати за рахунок відображення неіснуючих фінансово-господарських операцій, чим ухилились від сплати податку на прибуток на суму більше ніж 4 000 000 гривень, що є особливо великим розміром, так як в 5000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

12 жовтня 2017 року прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення департаменту нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України Стороженко С.В. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на коштиТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ» (35087174), які знаходяться на рахунках № 26000924426524, № 26006243099, № 26040243099, відкритих у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478), юридична адреса: м. Київ, вул. Єреванська, 1, в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять, а також надання довідки щодо кількості грошових коштів на розрахунковому рахунку на час накладення арешту.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року клопотання прокурора задоволено.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32015050000000017 від 25 березня 2015 року, щодо накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на вищезазначених рахунках, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, щогрошові кошти можуть мати ознаки майна, отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Так, посилаючись у клопотанні, що ТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ» здійснює конвертацію валюти при якій безготівкові кошти від «замовника готівки» фактично не обготівковуються, а йдуть на оплату товарів, робіт та послуг за неіснуючими договорами на рахунки фіктивних компаній, що призводить до незаконного формування податкового кредиту та зменшення своїх податкових зобов'язань з ПДВ підприємствами реального сектору економіки, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

Враховуючи зазначене, а також те, що за матеріалами, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ», набуті кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту грошових коштів на зазначених рахунках з метою забезпечення збереження речових доказів взагалі спростовується. До того ж, ні з клопотання прокурора, ні з ухвали слідчого судді не вбачається сума грошових коштів, яка знаходиться на вищевказаному рахунку.

Оскільки матеріалами за клопотанням слідчого не доведено, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ», були одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, чи були предметом злочину або були підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби або знаряддя вчинення злочину, то на них не може бути також накладено арешт з метою спеціальної конфіскації, яка передбачена ст. 96-2 КК України, і про яку вказано в клопотанні слідчого. При цьому слід зауважити, що не може бути метою накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ФК «УКРПЕРЕКАЗ» і конфіскація майна, як вид покарання або захід кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у зв'язку з тим, що жодній службовій особі цього товариства у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру та безпосередньо щодо згаданого товариства, як юридичної особи, провадження не здійснюється. До того ж, питання про таку мету накладення арешту і на грошові кошти зазначеного товариства в клопотанні слідчого не ставиться.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ні прокурором в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для працівників товариства, та виконання самим товариством своїх договірних зобов'язань перед іншими суб'єктами.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, через те, що воно внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія судді -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Фінансова компанія «УКРПЕРЕКАЗ» - адвоката Авдєєнка В.А. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідування та підтримання державного обвинувачення департаменту нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України Стороженка С.В. та накладено арешт на кошти ТОВ «ФК «Укрпереказ» (35087174), які знаходяться на рахунках № 26000924426524, № 26006243099, № 26040243099, відкритих у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478), юридична адреса: м. Київ, вул. Єреванська, 1, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотанняпрокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідування та підтримання державного обвинувачення департаменту нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України Стороженка С.В. про накладення арешту на кошти ТОВ «ФК «Укрпереказ» (35087174), які знаходяться на рахунках № 26000924426524, № 26006243099, № 26040243099, відкритих у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478), юридична адреса: м. Київ, вул. Єреванська, 1, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/5728/2017 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Чередніченко Н.П. Доповідач: Паленик І.Г.