Ухвала суду № 70557112, 22.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/21134/14-ц Головуючий суддя І інстанції Хайкін В. М.

Провадження № 22-ц/790/1168/17 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів -Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі - Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 12 липня 2011 року між ПАТ «Трест Житлобуд-1» з однієї сторони та ним та ОСОБА_1 з іншої сторони укладено договір купівлі- продажу квартири, відповідно до якого він та ОСОБА_1 набули у спільну часткову власність у рівних частинах по 1/2 частині кожен, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 20,60кв.м, загальною - 54,00кв.м.

Після придбання квартири разом проживали в ній, зареєстрували місце проживання за відповідною адресою.

Постійні сварки та несумісність життєвих позицій привели до фактичного припинення спілкування та неможливості спільного проживання.

Просить припинити право ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/2 частини цієї квартири.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 червня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2015 року, рішення суду та ухвалу апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи ОСОБА_2 уточнено позовні вимоги.

З огляду на неможливість спільного володіння і користування майном зазначає, що таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_1, оскільки за отриману від нього компенсацію остання має змогу забезпечити себе відокремленим житлом.

Остаточно просить припинити право власності ОСОБА_1, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

визнати за ним право власності на 1/2 частину вищезазначеної квартири та виплатити відповідачу з депозитного рахунку Дзержинського районного суду м. Харкова грошові кошти в сумі 610278,00 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечувала.

У березні 2016 року звернулась з зустрічною позовною заявою про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника.

В обґрунтування позову зазначає, що припинення права власності на 1/2 частину спірної квартири завдасть істотної шкоди її інтересам оскільки вона мешкає у спірному житлі, іншого житла не має, працює в м. Харкові, ніколи не чинила перешкод ОСОБА_2 у користуванні спільною квартирою.

Йому на праві належить нерухоме майно, що знаходиться у м. Маріуполі, він не працює в місті Харкові, вже тривалий час не мешкає у спірній квартирі та не утримує її, має інше придатне житло для проживання.

Припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника та членам його родини, які ніколи не мешкали в спірній квартирі та на проживання в ній ніколи не заявляли свої вимоги.

Просить суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірної квартири та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири з виплатою ОСОБА_2 з депозитного рахунку Дзержинського районного суду м. Харкова грошові кошти в сумі 289612 грн. 50 коп.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, належну ОСОБА_1

Виплачено ОСОБА_1 з депозитного рахунку Дзержинського районного суду м. Харкова грошові кошти у сумі 610278 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 6102 грн. 78 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, залишивши позов ОСОБА_2 без задоволення.

ОСОБА_2 має у власності інше придатне для проживання житло, вона ж, окрім спірної квартири іншого майна не має, що свідчить про завдання її інтересам значної шкоди припиненням права власності. Вона мешкає в спірному житлі, сплачує комунальні послуги вже три роки, працює поруч в м. Харкові.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що оскільки частка співвласника не може бути виділена в натурі, то , враховуючи обставини по справі та внесення ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду коштів у достатньому обсязі, право власності ОСОБА_1 підлягає припиненню з виплатою їй відповідної компенсації.

Згідно статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Дані правові висновки висловлені Верховним Судом України у справі № 6-286цс15 від 30 вересня 2015 року, № 6-2811цс15 від 30 березня 2016 року,№ 6-68цс14 від 02 липня 2014 року.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 12 липня 2011 року між ПАТ «Трест Житлобуд-1» з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу, за який кожен з них набув у власність по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

Сторонами не заперечується, що між ними склались неприязні стосунки та їх спільне проживання у квартирі не можливо. Вони звертались до правоохоронних органів з заявами про вчинене кримінальне правопорушення( протокол від 18.06.2014 року від ОСОБА_2 (а. с. 11), протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.06.2014 року від ОСОБА_1 (а. с. 56)).

Спірна квартира є однокімнатною, загальна її площа становить 54 кв.м., житлова площа 20,6 кв. м. Виділити у натурі кожному з співвласників його частку не вбачається можливим. Домовленості щодо користування спільною власністю між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не досягнуто.

Згідно висновку експертного оціночно-будівельного дослідження ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 1220556 грн. (а. с. 252-271).

ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок суду 610278, 00 грн.(289612 грн. 50 коп.- 24 листопада 2014 року та 320665 грн. 50 коп. -24 червня 2016 року), що становить 1/2 частини від вартості квартири, визначену експертом.

ОСОБА_1 вимоги цивільного законодавства щодо порядку припинення права власності у спільному майні дотримано не було, на депозитний рахунок внесено лише 289612 грн. 50 коп., що є недостатнім та не відповідає частці іншого співвласника.

Посилання ОСОБА_1, що вартість квартири, яка зазначена у звіті про оцінку майна не відповідає дійсній вартості квартири на час розгляду справи - безпідставне.

За клопотанням представника ОСОБА_1 по справі призначалась судова будівельна- технічна експертиза для визначення вартості спірного майна, однак у зв'язку з несплатою відповідачкою її вартості експертиза проведена не була.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 листопада 2016 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: