Постанова № 70556496, 23.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р. Справа № 922/2375/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" – ОСОБА_1 (дов. від 14.04.2017)

КП "Харківські теплові мережі" – ОСОБА_2 (дов. від 10.05.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (вх. № 3400 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.10.2017 у справі № 922/2375/15

за скаргою Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у місті Києві у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

про стягнення коштів в сумі 83364973,28 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2017 у справі №922/2375/15 (суддя Калантай М.В.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у місті Києві відхилено.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.10.2017 у справі № 922/2375/15 та прийняти нове рішення. Визнати незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві стосовно незакінчення виконавчого провадження ВП №50149035 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду Харківської області від 22.12.15 №922/2375/15. Зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50149035 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду Харківської області від 22.12.15 № 922/2375/15. Визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП №50149035: постанови про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 248,47 грн.; постанови про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн. Визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08.08.2017, винесені в межах виконавчого провадження ВП №50149035, про: стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 248,47 грн.; стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 23.11.2017.

23.11.2017 від КП "Харківські теплові мережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 12057).

У судовому засіданні представники ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Харківські теплові мережі" підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник органу державної виконавчої служби в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений судом про час та місце розгляду справи належним чином. Враховуючи, що позиція органу державної виконавчої служби була викладена у запереченнях на скаргу (а.с. 65-84, 95-99, 122-125), а на особистій участі у розгляді справи він не наполягав, колегія суддів вважає можливим розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, встановила таке.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2015 позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено; стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 54336657,10 грн. основного боргу, 11200753,17 грн. пені, 1356753,80 грн. 3% річних, 16470809,21 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 73080,00грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 апеляційну скаргу КП "Харківські теплові мережі" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2015 р. у справі № 922/2375/15 скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 5600376,55 грн. та судового збору в сумі 4969,44 грн. і прийнято в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задоволено в сумі 5600376,55 грн. пені та 68110,56 грн. судового збору. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Харківські теплові мережі" 2484,72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 в частині відмови у стягненні пені у сумі 5600376,55 грн. залишено без змін.

22.12.2015 господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання постанови від 09.12.2015 про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Харківські теплові мережі" 2484,72грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

12.02.2016 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом №922/2375/15, виданим 22.12.2015 про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Харківські теплові мережі" судового збору у сумі 2484,72 грн.

08.08.2017 державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у розмірі 248,47 грн.

Також, 08.08.2017 державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про стягнення з боржника (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") витрат виконавчого провадження при примусовому виконанні наказу №922/2375/15 виданого 22.12.2015.

04.09.2017 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби, в якій просило:

1) Визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП №50149035: постанови про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 248,47 грн.; постанови про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

2) Визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу від 08.08.2017, винесені в межах виконавчого провадження ВП №50149035, про: стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 248,47грн.; стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

В обґрунтування заявленої скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" посилається на порушення органом державної виконавчої служби Закону України "Про виконавче провадження" щодо винесення вищевказаних постанов та не закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Харківської області 04.09.2017 прийнято скаргу до розгляду на 27.09.2017.

27.09.2017 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подана заява про збільшення вимог скарги, в якій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просив визнати незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві стосовно незакінчення виконавчого провадження ВП №50149035 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду Харківської області від 22.12.15 №922/2375/15. Зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50149035 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду Харківської області від 22.12.15 № 922/2375/15. Визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП №50149035: постанови про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 248,47 грн.; постанови про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн. Визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08.08.2017, винесені в межах виконавчого провадження ВП №50149035, про: стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 248,47 грн.; стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2017 дана заява прийнята судом до розгляду та суд почав розгляд скарги позивача на дії ВДВС по суті з урахуванням заяви про збільшення вимог, про що зазначено у вказаній ухвалі.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 24.10.2017, суд першої інстанції відмовив у задоволені заяви про збільшення вимог скарги на підставі ст.ст. 22, 121-2 ГПК України, оскільки скаржником заявлені нові вимоги, які не можуть бути розглянуті в межах первісної скарги, а також при поданні заяви про збільшення вимог не були дотримані строки на оскарження.

Розглянувши вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в редакції первісної скарги, суд першої інстанції відхилив її за її необґрунтованістю, оскільки боржник своєчасно (у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання) не погасив заборгованість.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду враховуючи таке.

Відповідно до пункту 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Згідно п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач… ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (п. 3.11 постанови).

Суд першої інстанції зазначивши, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було заявлено нові вимоги та фактично подано іншу скаргу, дійшов висновку про неможливість її розгляду в межах первісної скарги.

Проте, колегія суддів вважає, що оскільки заявником було додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, подання нових вимог не може бути підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви. Необхідно також зазначити, що додаткові вимоги невід’ємно пов’язані із вимогами первісної скарги.

Крім того, як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2017 дана заява про збільшення вимог скарги була прийнята судом до розгляду та суд почав розгляд скарги позивача на дії ВДВС по суті з урахуванням заяви про збільшення вимог, а тому відмовляти у її задоволенні з підстав пропуску строку на подання заяви у місцевого господарського суду підстави були відсутні.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби підлягає розгляду з урахуванням заяви про збільшення вимог скарги.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2016 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом №922/2375/15, виданим 22.12.2015, про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Харківські теплові мережі" боргу у сумі 2484,72 грн. Встановлено боржнику 7-денний термін для самостійного виконання рішення.

02.03.2017 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві з заявою про закінчення виконавчого провадження, в якій просило закінчити виконавче провадження №50149035, з примусового виконання наказу №922/2375/15, виданого 22.12.2015 господарським судом Харківської області про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Харківські теплові мережі" 2484,72 грн. Винести та направити на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постанову про закінчення відповідного виконавчого провадження.

У вказаній заяві повідомлялось, що зобов’язання компанії згідно з наказом господарського суду Харківської області від 22.12.2015 №922/2375/15 припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви компанії від 01.08.2016 №26-5034/1.8-16. До заяви було надано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Проте, 08.08.2017 державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанови про стягнення з боржника (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") виконавчого збору у розмірі 248,47 грн. та про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 300грн. при примусовому виконанні наказу №922/2375/15, виданого 22.12.2015.

При цьому, матеріали справи не свідчать, що державним виконавцем вчинялися будь-які дії, пов’язані з примусовим виконанням вказаного наказу суду, а його доводи щодо підстав винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження зводяться лише до посилання на обставини невиконання боржником судового рішення у строк, наданий для самостійного виконання.

Крім того, матеріали справи не містять доказів понесення витрат виконавчого провадження у визначеному в постанові розмірі 300 грн.

Відповідно до статті 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду, згідно із ст. 116 ГПК України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 1 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

В свою чергу, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 та від 15.11.2016.

В даному випадку матеріали справи всупереч ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” не містять доказів вчинення ВДВС в межах виконавчого провадження своєчасно і в повному обсязі заходів примусового виконання рішення до самостійного виконання його боржником (зарахування зустрічних однорідних вимог). Так, відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

В силу ст. 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв’язку з її недійсністю.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинне законодавство не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення.

Для вчинення цього правочину потрібна лише наявність умов, встановлених ст.601 ЦК України.

Відповідно до ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” (ст. 39 Закону в редакції від 02.06.2016) виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документу відбулось 01.08.2016, про що заявником було повідомлено ВДВС 02.03.2017, проте ні до цього часу, ні після органом державної виконавчої служби не було здійснено жодних дій щодо закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, ВДВС допустив бездіяльність, яка полягає в незакінченні виконавчого провадження ВП № 50149035 у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі постанови згідно з виконавчим документом (наказ про примусове виконання постанови про стягнення судового збору у розмірі 2484,72грн.).

Необхідно звернути увагу, що стягувач за вказаним наказом суду (КП «Харківські теплові мережі») підтверджує обставини зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення відповідного зобов’язання між сторонами, у зв’язку з чим, підтримує як скаргу на дії державного виконавця, так і апеляційну скаргу.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що державним виконавцем не проводились дії, які б свідчили про примусове виконання рішення щодо стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" боргу у сумі 2484,72 грн., а навпаки вказана сума погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується відповідною заявою, яка надавалась до органу державної виконавчої служби разом з заявою про закінчення виконавчого провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги на дії органу державної виконавчої служби, з урахуванням збільшення вимог скарги.

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Виходячи зі змісту ст.ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали господарського суду Харківської області від 24.10.2017 у справі №922/2375/15 та прийняття нового рішення про задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" у повному обсязі.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.10.2017 у справі №922/2375/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби (з урахуванням заяви про збільшення вимог скарги).

Визнати незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві стосовно незакінчення виконавчого провадження ВП №50149035 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду Харківської області від 22.12.2015 №922/2375/15.

Зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50149035 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду Харківської області від 22.12.2015 № 922/2375/15.

Визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП №50149035: постанови про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 248,47 грн. та постанови про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

Визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08.08.2017, винесені в межах виконавчого провадження ВП №50149035, про: стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 248,47 грн.; стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

Повний текст постанови складено 28.11.17

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Фоміна В. О.