Постанова № 70556469, 20.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. Справа № 917/924/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1, за довіреністю від 17.11.2017 р. № 01/3794;

відповідача – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3221 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.07.2017 р. у справі № 917/924/17

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава

до Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23", с. Терешки Полтавського району Полтавської області

про стягнення 61509,23 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача- Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23" 61509,23 грн., з яких: 33983,00 грн. штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш та 33983,00 грн. пені, нарахованої на підставі ч. 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за прострочення сплати цього штрафу у період з 22.04.2017 р. по 29.06.2017 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.07.2017 р. у справі № 917/924/17 (суддя Семчук О.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23" до загального фонду Державного бюджету України на рахунок УДКСУ у Полтавському районі Полтавської області 33983,00 грн. штрафу, 33643,17 грн. пені. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва № 23" на користь Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 1592,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване, зокрема, з тих підстав, що відповідач у добровільному порядку у встановлений ч. 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» 2-х місячний строк з дати отримання рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш не сплатив накладений на нього зазначеним рішенням штраф в сумі 33983,00 грн., у зв’язку з чим, вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.Щодо вимог про стягнення пені, нарахованої на підставі ч. 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням адміністративної колегії Полтавського ОТВ АМК України № 01-20-рш від 14.02.2017 р., господарський суд першої інстанції зазначив, що вона підлягає стягненню частково, а саме, в сумі 33643,17 грн. за період прострочення з 25.04.2017р. по 29.06.2017р., оскільки позивач безпідставно нарахував пеню за період з 22.04.2017 р. по 24.04.2017р., які є вихідними днями, а тому прострочення відповідача зі сплати штрафу почалося з 25.04.2017 р. і т. ін.

Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на недоведеність факту вручення рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш уповноваженому представнику відповідача та, відповідно, недоведеність настання встановленого ч. 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строку виконання обов’язку зі сплати штрафу.

Також відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції порушив принцип рівності сторін та не надав можливості забезпечити відповідачу явку уповноваженого представника, який перебував у відпустці і т. ін.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь в ньому.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, проте просить оскаржуване рішення змінити в частині стягнення пені, а саме, замість 33643,17 грн. стягнути 33983,00 грн., посилаючись на те, що господарський суд першої інстанції при визначенні розміру пені, неправильно визначив період прострочення сплати відповідачем штрафу, який, на думку позивача почався з 22.04.2017 р., оскільки перебіг встановленого ч. 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку сплати штрафу за правилами статті 62 цього Закону почався з 21.02.2014 р.-дати отримання відповідачем рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш та закінчився у відповідне число останнього місяця строку- 21.04.2017 р. Зазначену заяву позивач не вважає апеляційною скаргою.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, законність, обгрунтованість рішення та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, повторно розглянувши справу, встановлено наступне.

14.02.2017p. Адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 01/20-рш по справі № 01-13-50/03-2017 (далі рішення № 01/20-рш). Пунктом 1 резолютивної частини рішення № 01/20-рш визнано, що відповідач вчинив порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації на вимогу від 30.12.2016р. № 02/4547 у встановлений головою територіального відділення строк. Пунктом 2 резолютивної частини рішення № 01/20-рш на відповідача за вчинене порушення накладено штраф у розмірі 33983,00 грн., що становить 1999 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначене рішення відправлено супровідним листом від 15.02.2017р. № 01/805 на адресу відповідача відповідно до даних ЄДРПОУ(витяг на а.с. 16) (вул. Шевченка, 11, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська обл., 38762). У зазначеному листі відповідача попередено, що у разі несплати штрафу у двомісячний строк з дня отримання рішення, буде нараховуватися пеня у розмірі півтора відсотки від суми штрафу за кожен день прострочення відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон).

Рішення № 01/20-рш отримано представником відповідача ОСОБА_2 21.02.2017р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 3600112773779 із підписом зазначеної особи.

Відповідач накладений на нього рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш штраф в розмірі 33983,00 грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що відповідач у добровільному порядку у встановлений ч. 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» 2-х місячний строк з дати отримання рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш не сплатив накладений на нього зазначеним рішенням штраф в сумі 33983,00 грн., у зв’язку з чим, вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.Щодо вимог про стягнення пені, нарахованої на підставі ч. 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням адміністративної колегії Полтавського ОТВ АМК України № 01-20-рш від 14.02.2017 р., господарський суд першої інстанції зазначив, що вона підлягає стягненню частково, а саме, в сумі 33643,17 грн. за період прострочення з 25.04.2017р. по 29.06.2017р., оскільки позивач безпідставно нарахував пеню за період з 22.04.2017 р. по 24.04.2017р., які є вихідними днями, а тому прострочення відповідача зі сплати штрафу почалося з 25.04.2017 р.

Викладені вище висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 22 Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Положеннями ст. 48 Закону передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок:

відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації);

відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, -

рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача

Відповідно до ч. 2 цієї статті рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідачем у встановлений законом присічний строк не оскаржено рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш до відповідного господарського суду, а тому це рішення набрало законної сили і є обов’язковим до виконання і в даному випадку виключається можливість перевірки законності та обґрунтованості цього рішення, про що зазначено у п. 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 р. № 15.

Натомість відповідач не виконав обов’язок зі сплати 33983,00 грн. штрафу, накладеного на нього рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш, що відповідачем не заперечується, у зв’язку з чим господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення вимог в частині стягнення штрафу.

Доводи відповідача щодо недоведеності отримання рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш його повноважною особою не можуть бути прийняті до уваги через їх безпідставність, зважаючи на наступне.

Як зазначено вище, рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш отримано представником відповідача ОСОБА_2 21.02.2017р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 3600112773779 із підписом зазначеної особи ( а.с. 10).

До повноважень органів Антимонопольного комітету України не віднесено перевірка дотримання органами поштового зв’язку вимог законодавства щодо перевірки повноважень представників адресатів, яким надсилаються рішення Комітету, а тому наявність підпису представника адресату на поштовому повідомленні в отриманні відповідного рішення АМК є доказом виконання органами АМК обов’язку з вручення відповідного рішення.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Проте відповідач, незважаючи на те, що господарський суд першої інстанції створив йому належні умови для надання доказів, зобов’язавши відповідача ухвалою про порушення провадження у справі від 19.06.2017 р. надати відзив на позов та докази, що підтверджують викладені в ньому обставини та відклавши ухвалою від 10.07.2017 р. розгляд справи на 27.07.2017 р. у зв’язку з нез’явленням відповідача, протягом тривалого часу розгляду справи (1 місяць і тиждень) не надав відзиву на позов, не навів доводів та не надав доказів відсутності повноважень на отримання кореспонденції особою, яка проставила підпис на зазначеному поштовому повідомленні.

Щодо позовних вимог про стягнення 33983,00 грн. пені, нарахованої на підставі ч. 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за прострочення сплати цього штрафу у період з 22.04.2017 р. по 29.06.2017р., господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про їх часткове задоволення, а саме в частині стягнення пені в сумі 33643,17 грн. за період прострочення з 25.04.2017р. по 29.06.2017р., з наступних підстав.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний термін з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як зазначено вище, рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш отримано відповідачем ОСОБА_2 21.02.2017р., а тому у розумінні положень ст. 56 Закону є врученим зазначеною датою.

Відповідно до ч. 2 статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Подією, якою частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено початок двомісячного строку сплати штрафу є отримання відповідного рішення територіального відділення АМК про накладення штрафу й відповідно до правил ч. 2 статті 62 зазначеного Закону початок перебігу зазначеного строку починається наступного дня з отримання рішення .

Зважаючи на те, що відповідач, отримав рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш 21.02.2017 р., відповідно до наведених норм, перебіг двомісячного строку сплати штрафу почався наступного дня -22.02.2017 р., а останній день цього строку-22.04.2017 р. припадає на вихідний день, у зв'язку з чим днем закінчення строку сплати штрафу є перший наступний за ним робочий день-24.04.2017 р.

Як зазначено вище, відповідач не сплатив у встановлений ч. 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф в розмірі 33983,00 грн., накладений на нього рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.02.2017 р. № 01-20-рш.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Оскільки відповідач повинен був сплатити штраф по 24.04.2017р., прострочення зазначеного обов’язку й відповідно початок нарахування пені розпочинається з 25.04.2017р.

Таким чином, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, позивач безпідставно нараховує пеню на прострочену суму штрафу з 22.04.2017р. по 24.04.2017р., а стягненню підлягає пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу за період прострочення з 25.04.2017р. по 29.06.2017р. в сумі 33643,17 грн.

Доводи представника позивача щодо неправильного обрахування судом першої інстанції строку нарахування пені не можуть бути прийняті судом до уваги через їх безпідставність, оскільки вони грунтуються на твердженні, що обов'язок відповідача зі сплати штрафу виник у день отримання рішення -21.02.2017 р. й відповідно двомісячний строк сплати штрафу закінчився 21.04.2017 р.-у робочий день, що прямо суперечить нормі ч. 2 статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до якої, як зазначено вище, перебіг визначеного ч. 3 статті 56 Закону двомісячного строку сплати штрафу починається з наступного після отримання відповідачем рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК.

Крім цього, безпідставними є доводи відповідача про порушення господарським судом першої інстанції принципу рівності сторін, а саме, щодо ненадання можливості забезпечити відповідачу явку уповноваженого представника, який перебував у відпустці,зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процессу.

За змістом цієї статті, підставою для відкладення розгляду справи є не сама по собі обставина нез’явлення сторони в судове засідання, а неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні, обумовлена таким нез’явленням.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції ухвалою від 19.06.2017 р. призначив розгляд справи на 10.07.2017 р. та зобов’язав відповідача надати відзив на позов із наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2017 р. не з’явився, відзиву на позов та будь-яких доказів по суті спору не надав, у зв’язку з чим ухвалою від 10.07.2017 р. господарський суд першої інстанції відклав розгляд справи на 27.07.2017 р.

26.07.2017 р. відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника у щорічній відпустці.

Господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цього клопотання та розглянув справу 27.07.2017 р. за відсутності представника відповідача, оскільки неявка останнього не є в даному випадку обставиною,через яку неможливо було розглянути справу в судовому засіданні 27.07.2017 р., враховуючи, що розгляд справи вже відкладався у зв’язку з нез’явленням представника відповідача, відповідач протягом тривалого часу розгляду справи не був позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-третьою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами та надати докази у справі.

До того ж, відповідачем суду апеляційної інстанції не надано доказів по суті спору, які не були предметом дослідження судом першої інстанції і які він мав би змогу надати, в разі задоволення судом його клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.07.2017 р. у справі № 917/924/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пелипенко Н.М.