Постанова № 70556430, 27.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа№ 911/2761/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Зеленіна В.О.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

від позивача Олексієнко А.О.

від відповідача 1 Сабадин А.В.

від відповідача 2 не з'явився

третьої особи не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2017 по справі №911/2761/16 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт"

2. Фізичної особи-підприємця Миркуна Романа Павловича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5

про стягнення 175766,64 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2016 по справі №911/2761/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2016 по справі № 911/2761/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2017 по справі №911/2761/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт" задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" 175766 грн. 64 коп. майнової шкоди та 2636 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" на користь Миркуна Романа Павловича витрати на правову допомогу в сумі 13000 грн.00 коп.

В задоволенні позову до Фізичної особи-підприємця Миркун Романа Павловича відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клайт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Калатай Н.Ф., Зеленін В.О. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 27.11.2017.

В судове засідання 27.11.2017 з'явились представники позивача та відповідача 1.

Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники відповідача 2 та третьої особи повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 та третьої особи.

Представник відповідача 1, в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2017.

Представник позивача, в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2017.

В судовому засіданні 27.11.2017 представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів, проте відхилено судом як необґрунтоване.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

08 червня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) в місті Вишневому на вул. Святошинській за участю автомобіля "Mersedes Benz" д.р.н. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_5, який здійснив наїзд на автомобіль НОМЕР_1, який стояв, що належить на праві приватної власності ТОВ "Агсолко Україна". Від удару автомобіль НОМЕР_2, який стояв попереду. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2016 по справі № 369/5930/16-п ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Mersedes Benz" д.р.н. НОМЕР_5 ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Mersedes Benz" д.р.н. НОМЕР_5, застрахована ПрАТ "АСК "Інго Україна" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/7451689.

09 червня 2016 року ТОВ "Агсолко Україна" звернулось до ПрАТ "АСК "Інго Україна" з повідомленням про ДТП № 244193.

Згідно зі звітом № 364 від 29.06.2016 про оцінку автомобіля "Renault Logan" д.р.н. НОМЕР_6, матеріальний збиток, завданий власнику зазначеного транспортного засобу внаслідок ДТП, складає 225 766,64 грн.

На підставі заяви позивача від 13.07.2016 року, ПрАТ "АСК "Інго Україна" виплатило ТОВ "Агсолко Україна" страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн. в межах ліміту, передбаченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/7451689.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки заподіяний позивачу збиток склав 225766,64 грн., а ПрАТ "АСК "Інго Україна", як страховиком винної особи відшкодовано 50000,00 грн., то непогашеним залишився збиток в розмірі 175766,64 грн.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, предметом доказування по спору про відшкодування збитків є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяння ним шкоди.

В частині першій статті 1166 Цивільного кодексу України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність). Протиправною бездіяльністю є нездійснення дії, яка вимагається законом. Для покладення відповідальності на особу, яка не здійснила певні дії, необхідна наявність двох умов: наявність у особи обов'язку здійснити певні позитивні дії, що може випливати із прямої вказівки закону, договору, службових відносин, а також з випадків, створених самою особою; можливість їх здійснити за цих умов.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто, положення ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачають відшкодування шкоди роботодавцем, а ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України - власником транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачами укладено договір оренди транспортного засобу №1/09 від 23.10.2014 року, для здійснення ТОВ "Клайт" (орендарем) господарської діяльності (перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом), при цьому, передача ФОП Миркуном Р.П. автомобіля НОМЕР_3 в оренду здійснена ним в межах визначених видів його господарської діяльності.

Щодо розбіжностей в підставах видачі тимчасового реєстраційного талону на право керування зазначеним автомобілем відповідач1 зазначив, що в зв'язку з укладанням 23.10.2014 року договору №2310 оренди транспортного засобу, цього ж дня між Миркуном Р.П. та ТОВ "Клайт" укладено в усній формі договір доручення, на підставі якого 23.10.2014 року Миркуном Р.П. видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А. та зареєстровану в реєстрі №5009, якою уповноважено ТОВ "Клайт" здійснювати представництво з приводу експлуатації належного Миркуну Р.П. вищевказаного транспортного засобу.

При цьому, скасування тимчасового реєстраційного талону ДАР №442987, виданного 29.10.2014 року Києво-Святошинським РЕВ ДАІ на підставі довіреності від 23.10.2014 року, який є дійсним до 23.10.2017 року, було можливе лише за ініціативою власника автомобіля.

Як зазначають відповідачі 06.06.2016 розірвано договір оренди транспортного засобу №1/09 від 23.10.2014 року, укладений відповідачами для здійснення ТОВ "Клайт" (орендарем) господарської діяльності (перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом), а автомобіль за відповідним актом 06.06.2016 повернуто його власнику Миркуну Р.П., що виключає будь-яку причетність ТОВ "Клайт" до події ДТП за участю відповідного автомобіля.

Також, як зазначає відповідач 2 06.06.2016 зазначений транспортний засіб передано у користування ОСОБА_5 строком на два тижні, що підтверджується розпискою останнього. В той же час, колегія суддів звертає увагу, що зазначена розписка ОСОБА_7 не підтверджує факту передання транспортного засобу, а містить лише прохання.

Щодо уточнюючої податкової звітності, відповідач1 зазначив, що відповідні коригування проводились у зв'язку з зазначенням невірного податкового номеру ОСОБА_5 В той же час, в уточнюючій формі податковий номер ОСОБА_5 зазначений такий же, як і в первісній податковій звітності - НОМЕР_4.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідачів, що на момент ДТП (08.06.2016) транспортний засіб не перебував у володінні останніх, а використовувався на законній підставі ОСОБА_5, з огляду на наступне.

Як вбачається з протоколу допиту свідка від 09.06.2016 про допит ОСОБА_5, останнім вказано слідчому, що він працює водієм ТОВ "Клайт", який ним підписано без зауважень та доповнень.

Як вбачається з журналу видачі подорожніх листів та випуску автомобілю на лінію водій ОСОБА_5 працював на маршруті 741.

Відповідно до матеріалів кримінальної справи №12016110200002187 та пояснень Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, під час оформлення ДТП відповідно до п. 2.1. ПДР України, у водія ОСОБА_7 перевірено документи, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, подорожній лист, виданий перевізником ТОВ "Клайт", а також схема маршруту та розклад руху маршрутного транспортного засобу, завірені перевізником ТОВ "Клайт".

Також, згідно з протоколом допиту свідка від 09.06.2016 року про допит ОСОБА_8, остання пояснила, що 08.06.2016 вона перебувала в якості пасажира в салоні мікроавтобусу "Мерседес Бенс" та рухалася від кінцевої зупинки залізничного вокзалу м. Вишневе до вул. Л. Українки. В салоні автобусу було ще 3 пасажири.

Зазначені обставини встановлені в ході розслідування кримінальної справи №12016110200002187 та свідчать що ОСОБА_5 здійснював пасажирські перевезення.

В той же час, як вірно зазначив місцевий господарський суд, ОСОБА_7 не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а відтак, не міг отримати ліцензію на здійснення пасажирських перевезень, та не мав права здійснювати пасажирські рейсові перевезення автобусом діючи інакше, ніж найманий працівник юридичної особи, яка має відповідну ліцензію та якій погоджено здійснення таких перевезень за визначеним маршрутом.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги наявність у водія ОСОБА_5 подорожнього листа, виданого ТОВ "Клайт", схеми маршруту та розкладу руху маршрутного транспортного засобу, завірених перевізником ТОВ "Клайт", а також чинного тимчасового реєстраційного талону, виданого на ТОВ "Клайт", колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ОСОБА_5, здійснюючи пасажирські перевезення діяв за дорученням ТОВ "Клайт".

При цьому, колегія суддів зазначає, що дії відповідачів щодо розірвання договору оренди транспортного засобу №1/09 від 23.10.2014 свідчать про намагання ухилитись від відповідальності.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Таким чином, відповідна норма ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування шкоди не лише з перебуванням винної особи у трудових відносинах, а і в разі, коли винна особа діяла від імені чи за дорученням.

На підставі вищевикладеного, та беручи до уваги що ОСОБА_5, в момент скоєння ДТП, діяв за дорученням ТОВ "Клайт", колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ТОВ "Клайт" має відшкодувати шкоду, завдану його водієм.

Враховуючи, що особою яка володіла джерелом підвищеної небезпеки в момент завдання шкоди, був водій ОСОБА_5, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що завдана яким шкода підлягає відшкодуванню лише відповідачем 1, на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України. Щодо відповідача2 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

16 вересня 2016 року між Фізичною особою-підприємцем Миркуном Р.П. та адвокатом Вишневим О.В. укладено договір про надання правової допомоги №Ц/16/09/2016.

Також в матеріалах справи міститься додаток №1 від 16.09.2016 року до договору №Ц/16/09/2016 від 16.09.2016 року та ордер серії КС №235588 від 03.10.2016 року.

На виконання умов зазначеного договору, відповідач 2 сплатив адвокату суму винагороди в розмірі 13000,00 грн, що підтверджується квитанціями №0.0.627335690.1 від 03.10.2016 на суму 5000 грн., №0.0.627335094.1 від 03.10.2016 року на суму 3000,00 грн. та №0.0.643349215.1 від 31.10.2016 року на суму 5000,00 грн.

Враховуючи, що в задоволенні позову до відповідача 2 відмовлено, місцевий господарський суд обґрунтовано поклав такі витрати на позивача.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2017 по справі №911/2761/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2017 по справі №911/2761/16 без змін.

2.Матеріали справи №911/2761/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.О. Зеленін

Н.Ф. Калатай