Ухвала суду № 70556210, 28.11.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"28" листопада 2017 р. Справа №926/3615/17

За позовом Чернівецького міського центру зайнятості, м. Чернівці

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, м. Чернівці

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_1, м. Чернівці

про стягнення шкоди в сумі 34467,15 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3, дов. № 24-13/2573 від 31.10.2016 р.

Відповідача – ОСОБА_4, дов. № 17899/06 від 04.10.2017 р.

Третя особа – ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 34467,15 грн. шкоди, заподіяної виплатою ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

Провадження у справі порушено ухвалою від 09.11.2017 р., до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_1, справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 28.11.2017 р. за участю представників сторін і третьої особи, позивача зобов’язано надати додаткові докази, відповідача зобов’язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування, витяг з ЄДРПОУ.

20.11.2017 р. від позивача надійшли витребувані ухвалою від 09.11.2017 р. документи.

23.11.2017 р. від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

У судовому засіданні 28.11.2017 р. представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, третя особа ОСОБА_1 подав письмові пояснення на позовну заяву про стягнення коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2017 р. просив припинити провадження у справі з тих підстав, що спір між сторонами належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки і позивач, і відповідач є суб’єктами владних повноважень, а спір виник у зв’язку з реалізацією останніми своїх владних управлінських функцій.

Представники позивача проти припинення провадження у справі заперечували, зазначили, що у спірному випадку позивач не здійснює владних управлінських функцій, а суттю спору є відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача.

Третя особа ОСОБА_1 у вирішенні питання про наявність підстав для припинення провадження у справі поклався на розсуд суду.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі у зв’язку з тим, що спір є непідвідомчим господарському суду.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” роз’яснено, що у вирішенні питань, пов’язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ.

Підвідомчість – це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі – ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України (пункти 1-3 постанови пленуму).

Згідно роз’яснень, вміщених у п. 3.1 постанови пленуму ВГСУ № 10 від 24.10.2017 р., господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб’єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У пункті 16 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України окремо зазначено, що не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов’язаних із здійсненням владних повноважень:

- Фондом соціального захисту інвалідів та його відділенням у зв’язку із застосуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;

- Пенсійним фондом України та його органами у прийнятті рішень про стягнення простроченої заборгованості із страхових внесків до названого Фонду;

- виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами у відносинах, пов’язаних із здійсненням керівництва та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, забезпеченням фінансування виплат за загальнообов’язковим державним страхуванням та здійсненням інших функцій згідно з затвердженими статутами;

- Державною інспекцією з контролю за цінами та її територіальними органами у прийнятті рішень про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Водночас господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю названих органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв’язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).

Як видно з позовної заяви, і позивач, і відповідач є юридичними особами, отже суб’єктний склад сторін спору відповідає вимогам ст.ст. 1, 21 ГПК України.

Позовна вимога позивача полягає у відшкодуванні заподіяної відповідачем шкоди в порядку ст. 1166 Цивільного кодексу України, тобто у спірних правовідносинах сторони виступають на рівних засадах і не реалізують свої владні повноваження.

У Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень, за II півріччя 2016 р., від 01.01.2017 р. зазначено, що спір про стягнення сум виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду в порядку ч. 4 ст. 35 Закону України від 2 березня 2000 р. № 1533-III “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб’єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому висновок суду касаційної інстанції про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права (постанови Верховного Суду України від 20 вересня 2016 р. у справі № 21-770а16; від 21 грудня 2016 р. у справі № 21-2735а16). Аналогічно, спір про стягнення з суб’єкта владних повноважень шкоди, заподіяної виплатою допомоги по безробіттю унаслідок неправомірних дій останнього, також не є публічно-правовим, оскільки у спірних правовідносинах сторони не реалізують свої владні управлінські функції.

За таких обставин спір у даній справі є підвідомчим господарському суду, тому у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі належить відмовити.

Після вирішення судом клопотання відповідача про припинення провадження у справі сторони і третя особа ОСОБА_1 надали суду усні пояснення, після чого суд вирішив відкласти розгляд справи у зв’язку з потребою у додаткових документах для правильного вирішення спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 65, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання про припинення провадження у справі відмовити.

2. Розгляд справи в судовому засіданні відкласти на 10-00 год. 14 грудня 2017 року за участю представників сторін і третьої особи.

3. Позивачеві надати письмові обґрунтовані пояснення щодо порядку обміну з органами Пенсійного фонду інформацією про застраховану особу та чи була подана і коли така інформація відповідачем стосовно призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

4. Відповідачеві надати докази правонаступництва Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області за Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях, копію розпорядження про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, документальне підтвердження початку виплати пенсії ОСОБА_1

Суддя Т.І. Ковальчук