Рішення № 70556188, 20.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/141/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017 Справа № 908/2052/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Лермонтово (69000, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26-а)

про стягнення 13058,36 грн.

Суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 14-66 від 14.04.17)

Від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 7889,70 грн. пені, суми 434,98 грн. 3% річних та суми 4733,68 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2052/17, судове засідання призначено на 20.11.2017р.

20.11.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши про наступне. На викання умов договору купівлі-продажу природного газу № 1484/15-КП-13 від 31.12.2014р. позивач у період з січня по березень та з листопада по грудень 2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 130148,39 грн. Відповідач, в свою чергу, здійснював оплати з порушенням строків, визначених умовами договору. У звязку з чим, позивач, на підставі ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України, просить стягнути з відповідача суму 7889,70 грн. пені, суму 434,98 грн. 3% річних та суму 4733,68 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69000, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26-а.

Відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014р. між ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець, позивач у справі) та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Лермонтово (покупець, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1484/15-КП-13, відповідно до умов якого, продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціям та іншими субєктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно ж з п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженими державною владою України органом.

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 5900 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%, ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 366,70 грн., крім того ПДВ 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 6384,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ 7661,64 грн.

У період дії договору ціна природного газу неодноразово сторонами змінювалась. Так, зокрема, додатковою угодою № 1 від 04.02.2015р. сторонами визначено, що до сплати за 1000 куб.м. природного газу 6180,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1236,14 грн., всього з ПДВ 7416,84 грн. Відповідно до додаткової угоди № 2 від 27.03.2015р. за 1000 куб.м. природного газу 9444,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1888,94 грн., всього з ПДВ 11333,64грн. Відповідно до додатковою угоди № 3 від 10.04.2015р. - 1000 куб.м. природного газу 8000,20 грн., крім того ПДВ 20% - 1600,04 грн., всього з ПДВ 9600,24 грн.

У пункті 6.1. договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач у період з січня по березень та з листопада по грудень 2015р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 130148,39 грн. Факт отримання газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р. на суму 33466,04 грн., від 28.02.2015р. на суму 23021,88 грн., від 31.03.2015р. на суму 11322,30 грн., від 30.11.2015р. на суму 21908,10 грн., від 31.12.2015р. на суму 40430,07 грн., які підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач, в свою чергу, отриманий газ оплатив в повному обсязі, що підтверджується копіями виписок банку, які містяться в матеріалах справи. Однак, перерахування коштів здійснювалося відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених у п. 6.1 договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Аналогічний припис містить ст. 230 ГК України.

Згідно ж ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 7889,70 грн. за загальний період з 17.02.2015р. по 23.02.2016р.

Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування позивачем пені є обґрунтованим та законним, однак перевіривши розрахунок суд встановив, що період нарахування пені позивачем визначений вірно, в той же час допущено помилку при визначені її розміру. Так, загальний період з 17.02.2015р. по 23.02.2016р. розмір пені становить 7889,69 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 7889,69 грн. пені.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 434,98 грн. - 3% річних за загальний період з 17.02.2015р. по 23.02.2016р. та суму 4733,68 грн. інфляційних втрат за загальний період з березня 2015р. по серпень 2015р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд також вважає за необхідне не змінюючи період нарахування скоригувати його в частині визначення розміру річних, а саме: за період з 17.02.2015р. по 23.02.2016р. сума 3% річних складає 434,96 грн.

Пунктом 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

У застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., з приписів якої вбачається, якщо часткову оплату здійснено у період з 1 по 15 числа місяця, то індексації підлягає сума за вирахуванням такої оплати, якщо часткову оплату здійснено з 16 по 31 число, то індексації підлягає сума з урахування такої оплати.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, суд також вважає за необхідне не змінюючи період нарахування, коригувати розрахунок втрат від інфляції в частині визначення розміру, а саме: за загальний період з березня 2015р. по серпень 2015р. сума втрат від інфляції складає 4680,12 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 434,96 грн. - 3% річних та сума 4680,12 грн. інфляційних втрат.

Отже, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Лермонтово (69000, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26-а; код ЄДРПОУ 39273127) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) суму 7889 (сім тисяч вісімсот вісімдесят девять) грн. 69 коп. пені, суму 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 96 коп. - 3% річних, суму 4680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 12 коп. інфляційних втрат, суму 1593 (одна тисяча пятсот девяносто три) грн. 43 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2017р.

Суддя Н.А. Колодій