Рішення № 70554138, 28.11.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/142/16

2/639/82/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Іванової І.В.,

за участю секретаря - Тущенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, визнання права власності, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить ухвалити рішення, згідно якого припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 15/100 частку об'єкту нерухомого майна в складі двох житлових будинків літ. «А-1» і літ. «Б-1», що розташований у АДРЕСА_2. Присудити на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну йому частку в розмірі 15/100 частин об'єкту нерухомого майна, що складається із житлового будинку літ. «А-1» і житлового будинку літ. Б-1», за адресою: АДРЕСА_2, в розмірі 54898 грн. Визнати за ним право власності на 15/100 частин об'єкту нерухомого майна в складі житлового будинку літ. «А-1» і житлового будинку літ. Б-1», розташованого у АДРЕСА_2. .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником 85/100 частини об'єкту нерухомого майна, яке розташовано в АДРЕСА_2, із них : 69/100 частки належіть йому на праві приватної власності на підставі мирової угоди від 15 грудня 1994 року затвердженої ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова, яке внесено в реєстрову книгу під реєстровим № 1526 від 13 листопада 1998 року (реєстраційне посвідчення Державного Комунального Підприємства Харківського міського бюро технічної інвентаризації № 1), 16/100 частки - відповідно до договору купівлі-продажу від 20 червня 2015 року, за номером НАО 067718, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мануйловою Г.В. та зареєстрованим у реєстрі правочинів за № 524. В Державному реєстрі речових право на нерухоме майно зареєстровано за номером запису про право власності 10119032 (витяг з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер витягу 39423552 від 20.06.2015р.). До складу об'єкту нерухомого майна також входять надвірні будівлі: сарай літ. «Г», сарай літ. «Е»,, навіс літ. «Р», сарай літ. «В», льох літ. «М», льох літ. «Ч», льох літ. «З», душ літ. «П», душ літ. «Н», душ літ. «О», вбиральня літ. «К», вбиральня літ. «Л», огорожа №1-6, замощення літ. «І». Відповідачу ОСОБА_2 належить частка в праві спільної часткової власності в розмірі 15/100 частин об'єкту нерухомого майна на підставі спадкування за законом, як спадкоємцю першої черги після смерті його матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року, якій зазначена частина належала на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого 5-ю Харківською державною нотаріальною конторою 27.11.1981 року (реєстровий номер 1-4957). Відповідач ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину,оскільки на день смерті матері мешкав разом з матір'ю та був зареєстрований, але свідоцтво про право спадщини за законом не отримав. Після смерті матері відповідач переїхав до своєї рідної тітки в район Салтівки м. Харкова в інше житлове приміщення та з того часу в житловому будинку АДРЕСА_2 не проживає. Позивач звернув увагу суду на те, що він та відповідач не проживають спільно та не ведуть спільного господарства. Відповідач не проживає у зазначеному домоволодінні, не здійснює за ним догляду. Позивач зазначив, що він володіє часткою в спільному з відповідачем об'єкті нерухомого майна в складі двох житлових будинків літ. «А-1» та літ. «Б-1», яка складає 85/100 від вартості всього майна, тобто частка якого становить 85/100 від загальної вартості об'єкту нерухомого майна, в складі двох житлових будинків літ. «А-1» та літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_2. При таких обставинах, частка відповідача у праві спільної власності на зазначений об'єкт нерухомого майна є незначною, оскільки на нього припадає 15/100 від його вартості, натомість позивач має ідеальну частку, яка становить 85% від вартості всього об'єкту нерухомого майна. 18.08.1981 р. № 124-12 виконавчим комітетом Жовтневого району було прийнято рішення залишити домоволодіння АДРЕСА_2 у складі двох житлових будинків зі службовими будовами. Відповідно до технічного висновку від 24.07.81р. № 4015, оскільки домоволодіння складається з двох літер «А-1» та «Б-1», обслуговуючих службових приміщень, внаслідок щільності забудови, неможливості влаштування окремого в'їзду - поділ на два самостійних домоволодіння неможливий. Окрім того, виділити в натурі фактично займані матір'ю відповідача житлові приміщення, що знаходяться в житловому будинку літ. «А-1» не вбачається можливим, оскільки будинок має один фундамент, одну стропильну систему, загальне горище та кровлю, не має можливості облаштування окремого в'їзду. З наведених вище обставин та наданих доказів випливає, що об'єкт нерухомого майна в складі двох житлових будинків, що знаходиться в АДРЕСА_2 не можливо ні поділити в натурі між співвласниками, ні виділити частку у спільному майні одному із співвласників, ні встановити порядок користування даним об'єктом, оскільки частка відповідача є незначною. Житловий будинок як річ за звичай є подільною річчю, однак враховуючи те, що в даному випадку виділ в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників з технічної точки зору - неможливий, а тому об'єкт нерухомості в складі двох житлових будинків як річ за наявності такого розміру часток співвласників є річчю неподільною. Крім того, позивач зазначив, що він завжди намагається виконувати обов'язки власника по забезпеченню схоронності жилого будинку, утримує прибудинкову територію, здійснює поліпшення домоволодіння. Відповідач ОСОБА_2 ніколи не виконував та й не виконує своїх обов'язків, що покладені на власників житлових будинків: не дотримується вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил, не проводить ремонт, не забезпечує збереження житлових і підсобних приміщень. Відсутність опалення спричинило руйнування підлоги, стін та крівлі, появу плісняві, грибків та щурів. Тому в липні 2014 року він (позивач) звернувся до Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради з заявою про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності у порядку ст. 150 КУпАП та складання відповідного протоколу. Але адміністрація Жовтневого району у відповідь запропонувала звернутись до суду. На звернення позивача до Державної санітарної епідеміологічної служби України щодо незадовільних умов проживання через співвласників житлового будинку № 28, а саме, ОСОБА_5 та недотримання ним вимог санітарних норм, позивачем було отримано лист від 24.07.2014 р. № 6.0/5490 з рекомендацією звернення до суду. Він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією здійснити ремонт житлового будинку та надвірних споруд, оскільки в будинку не здійснювались ремонтні роботи, а також облаштувати прибудинкову (дворову) територію та збудувати новий паркан, на що відповідач відповідав категоричною відмовою з посиланням на те, що воно йому не потрібно, в нього є інше житло, а право його на цей будинок є незначним для того, щоб здійснювати вкладення в нього грошових коштів, оскільки проживати він там не збирається. Також, 01.08.2014 року ( на той час частка позивача у сумісній власності складала 69/100) для отримання інформації за ким та на яких підставах зареєстроване право власності на частки співвласників житлових будинків, з метою відновлення можливості експлуатації вищезазначеного житлового будинку літ. «А-1», котрий знаходиться в незадовільному технічному стані, він звернувся до КП «ХМБТІ». З відповіді КП «ХМБТІ» вбачається, що з моменту смерті ОСОБА_4 та до цього часу спадкоємець першої черги за законом - ОСОБА_2 не здійснив реєстрацію своїх прав на 15/100 частки, тобто не мав жодних намірів щодо здійснення як реєстраційних дій, так само як і бажання утримувати в належному стані свою частку будинку. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою оформити в установленому законом порядку право власності на земельну ділянку відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, яка знаходиться під житловими будинками та необхідна для його обслуговування, оскільки в такому випадку потрібна згода всіх співвласників, нащо відповідач також повідомив, що воно йому непотрібно, а часу і грошей необхідних для цього в нього немає. Крім того, останнім часом відповідач звертався до нього з пропозицією відчужити на його користь свою частку, на що він звісно погодився, проте після запропонованої відповідачем ціни продажу, він відмовився, оскільки зазначена ним ціна є нереальною та надто завищеною. 24.09.2014 року він (позивач) звертався з повідомленням - запрошенням на загальні збори співвласників будинків по АДРЕСА_2, для здійснення заходів щодо забезпечення можливості експлуатації житлового будинку, ремонту, відновленню крівлі, утепленню, укріпленню фундаменту, заміні вікон, дверей, зведення системі водовідводу з крівлі будинку та інше. Однак, співвласники на запрошення не з'явились, участі у заходах по реконструкції, ремонту та відновленню не прийняли. Тому, він самостійно здійснює ремонт житлових будинків та надвірних споруд, облаштовує прибудинкову територію, а також несе витрати на утримання житлових будинків. Позивач вважає, що вказані вище обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном, оскільки з боку відповідача не вчиняються жодні дії спрямовані на утримання, ремонт, облаштування та догляд за будинками, як його співвласника, а натомість позивач не має бажання в подальшому здійснювати обов'язки власника стосовно 15/100 частин будинків, права на які він має . Також, враховуючи те, що частка відповідача у об'єкті нерухомого майна в складі двох житлових будинків, що знаходиться в АДРЕСА_2, є незначною, не можливий ні його поділ в натурі між співвласниками, ні виділ частки у спільному майні співвласникам, ні встановлення порядку його користування між співвласниками, а також відповідач після прийняття спадщини прожив в будинку всього декілька місяців та виїхав проживати на Салтівку, з того моменту і по теперішній час жодного дня не проживав в належних йому 15/100 частинах об'єкту нерухомого майна в складі двох житлових будинків, що знаходиться в АДРЕСА_2, не виконував обов'язки власника житлового будинку, а саме: не утримував житло, не вносив жодних коштів у рахунок його ремонту, не піклувався про його схоронність (значний проміжок часу в ньому мешкали особи без визначеного місця проживання), більш того вартість частки є незначною, на думку позивача припинення за рішенням суду прав відповідача на його частку у спільному майні, яким є об'єкт нерухомого майна в складі двох житлових будинків, що знаходиться в АДРЕСА_2, не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача. Внаслідок недбалого ставлення відповідача до виконання ним обов'язків по утриманню належного йому житла, вартість його частки, а отже і всього будинку загалом значно зменшилась. Згідно звіту про оцінку нерухомого майна вартість належної відповідачу частки в спільному нерухомому майні становить 28 300 грн., відповідно до висновку №1-е судової будівельно -технічної експертизи від 20.01.2017 року ринкова вартість становить - 54898 грн.,яка перерахована ним на депозитний рахунок.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та надали пояснення аналогічні вищенаведеному. Також пояснили що після отримання висновку судової будівельно- технічної експертизи від 20.01.2017 року , позивачем у справі внесено на депозитний рахунок ДСА ринкова вартість 15/100 частки домоволодіння з надвірними будівлями за вказаною вище адресою у розмірі 54898 грн..

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав у повному обсязі та пояснив, що після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року він є єдиним спадкоємцем, оскільки 15/100 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 мати придбала у 1981 році за власні кошти. Батько ОСОБА_7 до смерті ( помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року), ніколи на цю частину будинку не претендував. Спадщину він /позивач/ фактично прийняв, оскільки на момент смерті мешкав разом з матір'ю у спадковій частині будинку АДРЕСА_2 та був зареєстрований. З 2010 року він у спадковій частині будинку не мешкає, оскільки для мешкання необхідно зробити капітальний ремонт. Ремонт він не робив ,оскільки не збирається там мешкати. Він забезпечений житлом за адресою АДРЕСА_1. У зазначену квартиру він оселився зі згоди власника квартири, його рідною тітки, яка на випадок своєї смерті залишила на нього заповіт. Він доглядає за нею, оскільки тітці 78 років. Після смерті матері , він фактично прийняв спадщину, однак не отримав свідоцтво про право власності за законом, оскільки не було часу та коштів. З причин відсутності грошей на теперішній час , він також не має можливості оформити спадщину .

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника, дослідивши матеріали справи,письмові докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом , ОСОБА_1 є власником частини об'єкту нерухомого майна , яке розташоване в АДРЕСА_2 та відповідно рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів від 18.08.1981 року №124-12 існує в складі жилих будинків літ. «А-1» та літ. «Б-1».

Так, 69/100 частки належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі мирової угоди від 15 грудня 1994 року, яке внесено в реєстрову книгу під реєстровим номером №1526 від 13.11.1998 року. 16/100 частки належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 20.06.2015 року за номером НАО 067718, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Харківської обрості Мануйловою Г.В.., зареєстрованим у реєстрі правочинів за №524. (а.с.13-22)

В Державному реєстрі речових право на нерухоме майно зареєстровано за номером запису про право власності 10119032 (витяг з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер витягу 39423552 від 20.06.2015р.).

15/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 5-ю Харківською державною нотаріальною конторою 27.11.1981 року реєстровий номер №1-4957, що підтверджується довідкою - характеристикою від 21.11. 1994 року та відповіддю КП «ХМБТІ» за №25-1242 від 05.08.2014 року (а.с.25-26).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, що підтверджується записом акту про смерть 313932 (а.с.128).

Як вбачається зх. Відповіді П'ятої Харківської державної нотаріальної контори від 11.05.2016 року за №1237/01-16 згідно алфавітних книг обліку заповітів за період з 1991 по 1998 року заповіт від імені ОСОБА_8 не посвідчувався , за період з 1998 року по теперішній час, після померлої 31.12.1998 року ОСОБА_8 ,заяви про прийняття та відмову від прийняття спадщини не подавалися, спадкова справа не заводилася . Свідоцтв про право на спадщину не видавалися.

Пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» зазначає, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно до ст. 525 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на час виникнення правовідносин, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

Стаття 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачає, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Як було встановлено судом, спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 залишився її син ОСОБА_2. ОСОБА_2 фактично вступив в управління та володіння спадковим майно, оскільки на день смерті та до 2005 року проживав у спадковій частині будинку , отримав всі побутові речі , меблі , які належали матері.

Факт проживання відповідача на момент смерті спадкодавця у спадковій частині будинку підтверджується актом від 04.03.2016 року за №191, з якого вбачається,що ОСОБА_2 мешкав в АДРЕСА_2 до 2006 року.

ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 з 27.08.1977 року .

Однак, як пояснив відповідач 15/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 мати ОСОБА_4 придбала за власні кошти, та мешкала в ньому з ним (сином). Батько ОСОБА_9 ніколи не мешкав у цій частині будинку , оскільки не приймав участі у придбанні даної частини будинку та до смерті ніколи на цю частину не претендував.

Підтвердженням доводів відповідача є Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, з якого вбачається , що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року . Відповідно до даних зазначених у витягу ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 року , місце народження Харківська область, Харківський район, смт Бабї, місце проживання АДРЕСА_3 (а.с.141).

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частина 2 ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) зазначає, що прийнятий спадок визнається таким, що належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, вказаний в статті 21 цього Кодексу (ст. 525 ГК України в редакції 1963 року).

Отже, після смерті ОСОБА_4 її спадкоємець ОСОБА_2 (син) спадщину прийняв у встановленому законом порядку.

Однак, при цьому ОСОБА_4 не отримав в нотаріальній конторі свідоцтво про право власності на будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_2

Оскільки спадкоємці не обмежені часом для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі та таке свідоцтво відповідач може отримати у будь-який час. На думку суду , у такому випадку порушуються права співвласників, у даному випадку ОСОБА_1, який мешкає у домоволодінні та вимушений на власний рахунок підтримувати та ремонтувати , як свою частину будинку, так і частину будинку,спадкоємцем якої є відповідач ОСОБА_2, аби будинок не руйнувався .

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Згідно з ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Зі змісту цієї норми закону вбачається, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якої з обставин, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Питання чи є частка незначною, підлягає вирішенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, також має робитись у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який спільним майном.

Як пояснив у судовому засіданні відповідач , він з 2005 року у частині будинку за адресою АДРЕСА_2,яку отримав у спадщину від матері ОСОБА_4 не мешкає та не збирається мешкати, оскільки має інше житло , а саме по АДРЕСА_3, що свідчить про те, що припинення права власності відповідача на 15/100 частини спірної частини домоволодіння не завдасть йому істотної шкоди, у зв'язку з наявністю іншого майна.

Відповідно до ст. 10 ЖК України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку , в якому вони проживають , використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування житловими приміщеннями.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни , які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію.

Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки , передбачені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна , у сплаті податків , зборів , а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями , пов'язаними із спільним майном.

Відповідач ОСОБА_2, що сам підтвердив у судовому засіданні, ніколи не виконував та й не виконує своїх обов'язків , що покладені на власників житлових будинків : не дотримується вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил, не проводить ремонт, не забезпечує збереження житлових і підсобних приміщень. Відсутність опалення спричинило руйнування підлоги, стін та крівлі, появу плісняви, грибків та щурів.

Судом встановлено, що відповідач не проживає в спірному будинку , не цікавиться його станом, не несе витрат по утриманню належного йому майна, та не використовує частину будинку в інших цілях, зокрема, з метою отримання прибутку, зокрема, доказів зворотнього суду не надано.

При встановленні обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені в Постанові у справі №6-68цс14 від 02.07.2014 та встановлені судом обставини справи, зокрема: відповідачу на праві власності належить 15/100 частини домоволодіння, тобто належна відповідачу частка у майні є меншою ніж третина, а тому є незначною; крім того матеріали справи містять докази того, що припинення права власності на належну відповідачу частку у майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача; зокрема частка відповідача в спірній квартирі не може бути виділена в натурі, зокрема, згідно з УДК 348.98 «Методичний пособник з визначення можливості розподілу об'єктів нерухомості» тому, що площа , яка приходиться на ідеальну 15/100 частку (23,96) менше мінімальної площі для однокімнатної квартири (27,12 кв. м.) згідно ДБН В.2ю2-15-05 «Будинки і споруди. Житлові будинки» навіть без урахування санвузлу , тому суд приходить до висновку про те, що припинення права власності відповідача на свою частку в домоволодінні не завдасть йому істотної шкоди.

Згідно висновку №1-е судової будівельно-технічної експертизи від 20.01.2017 року судового експерта Новікова В.С., технічної точки зору поділити будинок за адресою: АДРЕСА_2, надвірні будівлі в натурі у відповідності до розміру ідеальної частки кожного із співвласників не представляється можливим згідно з УДК 348.98 «Методичний пособник з визначення можливості розподілу об'єктів нерухомості» тому, що площа , яка приходиться на ідеальну 15/100 частку (23,96) менше мінімальної площі для однокімнатної квартири (27,12 кв. м.) згідно ДБН В.2ю2-15-05 «Будинки і споруди. Житлові будинки» навіть без урахування санвузлу. В зв'язку з чим експертом була розрахована грошова компенсація співвласнику 15/100 часток домоволодіння та складає 54898 грн..

Суду не надано належних доказів на спростування зазначеного висновку, тому його можливо покласти в основу рішення при визначенні вартості частки у квартирі.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачем внесено на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області 548898 грн., що підтверджується квитанцією № 1 від 15.05.2017 року.

Суд вважає, що вирішення спору між співвласниками квартири щодо розпорядження чи користування майном шляхом присудження грошової компенсації за частку у спільній власності не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності, якщо цю частку неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 358, 365 ЦК України, ст. ст. 3,10,11,57,58,60,88,174,208,209,212-215,218 ЦПК України

ВИРIШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.н. НОМЕР_1) на 15/100 частин домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_2.

Виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (і.н. НОМЕР_1) грошову компенсацію за належні йому 15/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 в сумі 54 898,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім гривень 00 копійок) з депозитного рахунку ТУ ДСА у Харківській області (отримувач ТУ ДСА України в Харківській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, (№ рахунку 37318098006674, внесені ОСОБА_1 по квитанції № 1 від 15.05.2017 року).

Визнати за ОСОБА_1 ( і.н. НОМЕР_2) право власності на 15/100 частин домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_2, яке належало ОСОБА_2, як спадкоємцю після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В. Іванова