Постанова № 70553879, 17.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 916/717/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівМалетича М.М., Плюшка І.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Малиновський ринок", м. Одесана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 рокуу справі господарського суду Одеської областіза позовомКомунального підприємства "Малиновський ринок", м. ОдесадоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Одесапростягнення 9 374, 59 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Малиновський ринок" (далі за текстом - КП "Малиновський ринок") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про стягнення 9 374, 59 грн., з яких: 9 213 грн. заборгованості, 23,16 грн. 3 % річних, 138, 43 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.05.2017 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано відсутністю підстав вважати, що Договір № 2229/Ш-107 від 16.02.2015 року був чинним у спірний період та позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідач у спірний період отримував передбачені Договором послуги.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, КП "Малиновський ринок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 30.05.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.2015 року КП "Малиновський ринок" та ФОП ОСОБА_4 укладено Договір про надання послуг по організації ринкової торгівлі за № 2229/Ш-107 (далі за текстом - Договір), відповідно до якого КП "Малиновський ринок" надає підприємцю послуги, направлені на організацію ринкової торгівлі на території ринку, а ФОП ОСОБА_4 зобов'язується здійснювати оплату наданих послуг згідно умов цього Договору.

В п. п. 3.1.1 - 3.1.7 Договору визначено, що КП "Малиновський ринок" зобов'язується надати підприємцю торгове місце № Ш-107 для розміщення тимчасової споруди - контейнер, площею: 1 поверх - 15,0 кв.м., з метою здійснення підприємницької діяльності. Крім того, ринок зобов'язувався надавати послуги по утриманню торгового місця для розміщення тимчасової споруди, здійснювати охорону території ринку та тимчасової споруди, проводити прибирання ринку, виконувати роботи по благоустрою території ринку, місць загального користування, здійснювати затверджений режим роботи ринку, організовувати ринкову торгівлю, створювати сприятливі умови для здійснення підприємцями підприємницької діяльності на території ринку.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору ФОП ОСОБА_4 зобов'язується здійснювати оплату послуг в повній мірі і в строки, передбачені Договором.

Згідно з п. п. 5.1, 5.2 Договору надані підприємством послуги оплачуються за тарифами, що встановлені Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005 року № 529. Загальна вартість послуг становить 503, 75 грн. (з ПДВ 20%). Оплата послуг здійснюється підприємцем у вигляді авансового платежу у строк до 1 числа наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

Відповідно до п. п. 7.1 - 7.3 Договору строк його дії встановлено з 01.02.2015 року до 30.09.2015 року. Договір може бути розірваний сторонами, якщо підприємець завчасно у письмовій формі повідомить підприємство про намір розірвати Договір та сторони укладуть відповідну угоду про дострокове розірвання.

В п. 8.1 Договору передбачено, що у випадку зміни тарифів на послуги, умови цього Договору, що стосуються таких змін, змінюються з моменту їх прийняття органом місцевого самоврядування. Всі інші зміни та доповнення до цього Договору оформлюються у письмовому вигляді та набирають чинності з моменту їх підписання сторонами або у строк, встановлений такими угодами.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.04.2015 року сторони уклали угоду до Договору № 2229/Ш-107 від 16.01.2015 року про його розірвання з 01.05.15 року, відповідно до п. 2 якої сторони не мають одна до одної жодних вимог, в тому числі і фінансових; угода набрала чинності з дати її підписання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а в силу приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На думку позивача, через неналежне виконання відповідачем умов Договору з оплати наданих ринком послуг станом на 30.08.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 9 213 грн. (період заборгованості з 01.05.2015 року по 30.08.2016 року).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що при укладанні угоди від 24.04.2015 року до Договору № 2229/Ш-107 від 16.02.2015 року в.о. директора ОСОБА_5 діяв на підставі Статуту, а саме п. 3.3, в межах наданих йому повноважень.

Використання ОСОБА_5 для засвідчення свого підпису печатки КП "Малиновський ринок" з написом "Для документів", яка також містить найменування підприємства "КП "Малиновський ринок" та код цього підприємства № 33659062, не є безумовною підставою для того, щоб вважати зазначену угоду такою, що не породжує правових наслідків, оскільки ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки зміст угоди сторін від 24.04.2015 року до Договору № 2229/Ш-107 від 16.02.2015 року не порушує вимог ст. 203 Цивільного кодексу України і не містить положень, які б суперечили цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а також не оспорювався перед судом, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що Договір про надання послуг по організації ринкової торгівлі за № 2229/Ш-107 від 16.02.2015 року не був чинним у період з 01.05.2015 року по 31.08.2016 року і відповідно у позивача не має законних підстав вимагати його виконання.

Водночас, твердження скаржника щодо відсутності у журналі реєстрації вхідної кореспонденції КП "Малиновський ринок" зареєстрованої заяви ФОП ОСОБА_4 про розірвання Договору № 2229/Ш-107 від 16.02.2015 року не спростовує чинності додаткової угоди від 24.04.2015 року та не є підставою вважати її недійсною.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи КП "Малиновський ринок", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 року у справі № 916/717/17 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.М. Сибіга СуддіМ.М. Малетич І.А. Плюшко