Рішення № 70553828, 22.11.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2713/17

провадження №2/619/1515/17

РІШЕННЯ

іменем України

22 листопада 2017 року м. Дергачі

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: ОСОБА_7 сільська рада Дергачівського району Харківської області, про визнання недійсним та скасування права власності на земельну ділянку, визнання недійсними та незаконними накази органу виконавчої влади та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

встановив

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: ОСОБА_7 сільська рада Дергачівського району Харківської області, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.11.2015 №3464-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»; визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.12.2015 №4368-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»; скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 на ім’я ОСОБА_4, здійснену в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.12.2015 за №12511117; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, ОСОБА_8, та зареєстрований в реєстрі за №1160 від 07.04.2016, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9; скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319, здійснену за № 14101470 від 07.04.2016 на ім’я ОСОБА_9; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 в Державному земельному кадастрі; витребувати з незаконного володіння другого відповідача, ОСОБА_9, земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319, розташовану на території ОСОБА_7 сільської ради Дергачівського району Харківської області, за межами населених пунктів.В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що рішенням ОСОБА_7 народних депутатів від 18 травня 1994 року №432 їй передано у приватну власність земельну ділянку під будівництво житлового будинку та господарчих споруд, що розташована в с. Черкаська Лозова по вул. Григорія Сковороди №17. На підставі вказаного рішення та технічного звіту про передану присадибної земельної ділянки у приватну власність виготовлено та видано державний акт на право приватної власності на землю серії ХР-10-00-015859, зареєстрований за №38 від 23.12.1994. Відповідно до книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, наявних у відділі Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, на присадибну земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану за адресою: ОСОБА_7 сільська рада вул. Григорія Сковороди №17, для будівництва житлового будинку за №38 від 23.12.1994 зареєстровано право власності на ім’я ОСОБА_3. У відділі Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області також обліковується архівний примірник державного акту на право приватної власності на землю серії ХР-10-00-015859, зареєстрованого за №38/115 від 23.12.1994 на ім’я ОСОБА_3, згідно якого вона є власницею земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_7 сільської ради та призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку. Отже, право приватної власності на землю було оформлено у відповідності до чинних на той час Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. №561- XII та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 №28. На даний час державний акт на право приватної власності на землю серії ХР-10- 00-015859 від 23.12.1994, виданий їй на підтвердження права власності земельною ділянкою, розташованою по вул. Григорія Сковороди №17 в с. Черкаська Лозова, є діючим, у встановленому законом порядку не скасований та ніким не оскаржується. Протягом всього часу, починаючи з 1994 року та станом на сьогодні позивач відкрито та добросовісно користувалась належною їй земельною ділянкою, вирощувала деякі сільськогосподарські культури, сплачувала податок на землю. Однак нещодавно, навесні 2016 року, стало відомо, що на її земельній ділянці має намір будувати будинок невідома особа, а саме ОСОБА_5. Він повідомив її, що також має правовстановлюючий документ на її земельну ділянку. За інформацією, отриманою у відділі Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області (лист № 31-20.18-0.7-1971/2-16 від 07.06.2016), право власності на земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів, на території ОСОБА_7 сільської ради Дергачівського району Харківської області та призначену для ведення індивідуального садівництва, на даний час, а саме з 07.04.2016 зареєстровано на ім'я ОСОБА_9 Як стало відомо пізніше, за більш детальною інформацією відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області (на даний час - відділ у Дергачівському районі ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області): наказом ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.11.2015 №3464-СГ дозвіл на розроблення документації із землеустрою надано ОСОБА_4. На підставі цього наказу ФОП ОСОБА_10 розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05) ОСОБА_4, яка розташована за межами населених пунктів на території ОСОБА_7 сільської ради Дергачівського району Харківської області. 08.12.2015 Державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області зареєстровано земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану за адресою: Харківська область Дергачівський район, за межами населених пунктів на території ОСОБА_7 сільської ради, відкрито поземельну книгу, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6322083001:00:000:3319. Наказом ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.12.2015 №4368-СГ затверджено вказаний проект землеустрою, а земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319, розташовану за межами населених пунктів на території ОСОБА_7 сільської ради Дергачівського району Харківської області, із земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для індивідуального садівництва надано у власність ОСОБА_4. 14.12.2015 за №12511117 Дергачівським районним управлінням юстиції Харківської області зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 на ім’я ОСОБА_4. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №1160 від 07.04.2016 того ж числа за №14101470 зареєстровано перехід права на дану ділянку до ОСОБА_5. В одному з листів, наданому відділом Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, спеціалістами цієї установи на її звернення до народного депутата, висловлено припущення, що земельні ділянки, які належать позивачу та ОСОБА_9, перетинаються одна з одною та запропоновано звернутись до Державного кадастрового реєстратора з відповідною документацією для підтвердження або спростування факту такого перетину. Приватним підприємством «Перспектива-Земля» було здійснено землевпорядні роботи, які включають кадастрову зйомку, та розроблення на їх підставі «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на території ОСОБА_7 сільської ради в с. Черкаська Лозова вул. Г. Сковороди №17 Дергачівського району Харківської області». Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, ОСОБА_3 державному кадастровому реєстратору відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області було подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 22.11.2016 про земельну ділянку, розташовану на території ОСОБА_7 сільської ради в с. Черкаська Лозова вул. Г. Сковороди №17 Дергачівського району Харківської області. Рішенням Державного кадастрового реєстратора, ОСОБА_11 03.12.2016 №РВ-6300714882016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру було повідомлено про невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме про перетин її земельної ділянки із земельними ділянками, що мають кадастрові номери 6322083001:00:000:3319 (площа співпадіння становить 91,2058 %), 6322083001:00:000:3320, (площа співпадіння становить 4,4658 %). Таким чином, факт перетину (накладення) земельної ділянки ОСОБА_9 з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 з її земельною ділянкою знайшли своє підтвердження, виражене в рішенні Державного кадастрового реєстратора від 03.12.2016 №РВ-6300714882016 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Викладене у своїй сукупності вказує на той факт, що частина земельної ділянки (фактично - вся), яка належить позивачу на праві приватної власності, вибула з її законного володіння та фактично перебуває на даний час у володінні другого відповідача ОСОБА_9 Також законне право на внесення відомостей про свою земельну ділянку до Державного земельного кадастру з метою подальшого внесення даних про зареєстроване право на неї до Державного реєстру прав на нерухомість обмежене викладеними обставинами. З огляду на вищевикладене, її право приватної власності як позивача порушено відповідачами та підлягає захисту.

У судове засідання 01 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_4 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до поштового повідомлення судова повістка про виклик до суду йому була вручена 05 жовтня 2017 року.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У судове засідання 22 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_4 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу зареєстрованого місця проживання відповідача судом рекомендованим поштовим відправленням було направлено судову повістку про виклик, яка УДППЗ «Укрпошта» була повернута до суду за закінченням терміну зберігання.

Згідно п.99 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою КМ України від 5 березня 2009 р. №270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Пунктом 110 цих Правил передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). Повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресованих до запитання та на абонементну скриньку, вкладаються відповідно до картотеки "До запитання" та до абонементної скриньки адресата.

Відповідно до п.117 зазначених Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

З урахуванням викладеного, вважається, що судовий виклик відповідачу вручений належним чином.

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з’явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність на підставі доказів, що наявні в матеріалах справи.

Представник ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до наявного у відділі у Дергачівському районі ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області архівного примірника державного акту на право приватної власності на землю серії ХР-10-00-015859, зареєстрованого за №38/115 від 23.12.1994 року на ім’я ОСОБА_3, вона є власницею земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_7 сільської ради та призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку. Державного земельного кадастру відомості про дану земельну ділянку не внесено. Крім того зазначили, що з часу впровадження в дію Бази даних Державного земельного кадастру (з 2003 року) жодних спроб внести відомості про свою ділянку до неї власницею не вживалось. За наявними даними земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів, на території ОСОБА_7 сільської ради та призначену для ведення індивідуального садівництва, за заявою ОСОБА_4 08.12.2015 року зареєстровано в Державному земельному кадастрі, відкрито поземельну книгу, присвоєно кадастровий номер 6322083001:00:000:3319. Вказані дії здійснено на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою розроблено на підставі наказу ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.11.2015 №3464-СГ. Вказаний наказ ОСОБА_6 управління видано на підставі заяви ОСОБА_4 та довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) № 78 від 24.09.2015 року зареєстрованої за №077/01-Д Відділом Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області та підписаної колишнім керівником цієї установи, ОСОБА_12 Згідно з вказаною довідкою запитувана земельна ділянка представлена землями запасу державної власності сільськогосподарського призначення. Згідно з даними Державного земельного кадастру право власності на ім’я ОСОБА_4 зареєстровано 14.12.2015 за №12511117, пізніше, 07.04.2016 за №14101470, зареєстровано перехід права на дану ділянку до ОСОБА_9 Таким чином, під час державної реєстрації земельної ділянки за заявою ОСОБА_4 державний кадастровий реєстратор відділу не мав технічної можливості встановити, чи накладається запроектована до відведення земельна ділянка на землі приватної власності. Факт такого накладення та співпадіння земельних ділянок ОСОБА_9 та ОСОБА_3 напевно з’ясувались лише під час спроби державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3 в Державному земельному кадастрі. Позивач звернулася до Державного кадастрового реєстратора відділу в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051, із заявою від 22.11.2016 року про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, розташовану на території ОСОБА_7 сільської ради, в с. Черкаська Лозова вул. Г. Сковороди №17 Дергачівського району Харківської області. Рішенням Державного кадастрового реєстратора ОСОБА_11 03.12.2016 року №РВ-6300714882016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру було повідомлено про невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме про перетин земельної ділянки заявниці із земельними ділянками, що мають кадастрові номери 6322083001:00:000:3319 (площа співпадіння становить 91,2058%), 6322083001:00:000:3320, (площа співпадіння становить 4,4658%). В свою чергу наказ ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.12.2015 №4368-СГ прийнято на підставі заяви, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого відділом Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки, яку передбачалось передати у власність ОСОБА_4. Такі дії здійснено в рамках повноважень, встановлених ст.122 ЗК України. Зважаючи на викладене, доводами позовної заяви вина ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області не доведена та спростовується викладеними обставинами. З приводу позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі зазначають наступне. Стаття 19 Конституції України прямо вказує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», а також пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051, якими в своїй діяльності керуються Державні кадастрові реєстратори територіальних органів Держгеокадастру, скасування державної реєстрації земельної ділянки відбувається лише у двох випадках: поділу чи об’єднання земельних ділянок; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника. Тобто чинним законодавством не передбачено процедуру скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі рішення суду. Отже, така позовна вимога є незаконною та некоректною за своїм змістом, що зумовлює неможливість її задоволення. Проти такої позовної вимоги заперечує та просить залишити її без задоволення. Додатково зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади, його діяльність здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Будь-яких протиправних дій стосовно позивачки ОСОБА_6 управлінням не вчинено, її права такою установою не порушено. Тому, при постановленні судового рішення просить суд не покладати витрати, пов’язані із розглядом справи, на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки зайві фінансові витрати можуть призвести до порушення інтересів держави, недоотримання ним коштів для виконання покладених на нього завдань.

У судове засідання представник ОСОБА_7 сільської ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_13 не з’явилася, подала до суду заяву в якій зазначила, що позов підтримує в повному обсязі, справу просила розглядати у відсутність представника райдержадміністрації.

У судовому засіданні представник ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_14 просила вирішити справу у відповідності до чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_15 просив задовольнити позов з підстав, які зазначені в позовній заяві.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ХР-10-00-015859, ОСОБА_3 на підставі рішення ОСОБА_7 сільської ОСОБА_7 народних депутатів від 18 травня 1994 року №432, належить земельна ділянка площею 0,12 га, земельна ділянка розташована за адресою: ОСОБА_7 сільської ОСОБА_7. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №38/115 від 23.12.1994 року.

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4368-СГ від 11.12.2015, ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку, яка розташована за межами населених пунктів на території ОСОБА_7 сільської ради Дергачівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319, площею 0,1200 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарського садівництва (код згідно КВЦПЗ-01.05).

Згідно листа начальника відділу у Дергачівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області №31-20-0.12,18-266/109-17, перехід права на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 від ОСОБА_4 до ОСОБА_9 зареєстровано 07.04.2016 за №14101470 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №1160 від 07.04.2016.

Згідно рішення №РВ-6300714882016 від 03.12.2016 перетин земельної ділянки ОСОБА_3 із земельними ділянками, що мають кадастрові номери 6322083001:00:000:3319 (площа співпадіння становить 91,2058%), 6322083001:00:000:3320, (площа співпадіння становить 4,4658%).

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

За змістом ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.7 Розділ X «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року №2768-III громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч.ч.6,7,8,9 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст.152 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п.12 Розділу Х Перехідних положень ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.1 ст.3607 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд України у постанові №6-93цс13 від 23 жовтня 2013 року зазначив, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

ОСОБА_3 у встановлено порядку у 1994 році отримала у власність земельну ділянкуплощею 0,12 га, що розташована за території ОСОБА_7 сільської ради Дергачівського району Харківської області.

ОСОБА_4 у 2016 році отримав у власність земельну ділянкуплощею 0,12 га за межами населених пунктів, яка розташована за межами населених пунктів на території ОСОБА_7 сільської ради Дергачівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області не заперечувала той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 на 91,2058% співпадає з земельною ділянкою ОСОБА_3

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 на 91,2058% співпадає з земельною ділянкою ОСОБА_3

Суду не надано належних та допустимих доказів недійсності рішення ОСОБА_7 сілської ради народних депутатів №432 від 18.05.1994, яким ОСОБА_3 було передано безоплатно у приватну власність спірну земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.2 постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, ст.15 ЦПК України, ст.12 ГПК України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах №6-33цс13 від 22 травня 2013 року та №6-319цс15 від 01 липня 2015 року, яка відповідно до ст.3607 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

У п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Так як ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку раніше ніж ОСОБА_4 та з урахуванням тотожності цих ділянок, суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.12.2015 №4368-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

При цьому суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання недійсним наказу ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.11.2015 №3464-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності зазначеного рішення.

Так як наказ ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.12.2015 №4368-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»суд скасовує, то і підлягає скасуванню реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 на ім’я ОСОБА_4, здійснена в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.12.2015 за №12511117.

Оскільки судом скасовується наказ ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.12.2015 №4368-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, так як не підлягають задоволенню позови про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Спірній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 6322083001:00:000:3319.

Відповідно до ч.6 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно ч.1 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Таким чином, державний кадастровий реєстратор має повноваження на внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

При цьому, згідно ч.2 ст.39 Закону України «Про Державний земельний кадастр» дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Так як скасовується реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 на ім’я ОСОБА_4, здійснена в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.12.2015 за №12511117, то державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 в Державному земельному кадастрі скасовується в порядку визначеному, Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Таким чином, відсутні правові підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 в Державному земельному кадастрі.

При цьому суд відмічає наступне.

У разі нездійснення Державним кадастровим реєстратором відповідних дій, позивач не позбавлена права звернутися до суду.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч.1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 ЦК України.

Статтею 387 ЦК України (глави 29) визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п.3 ч.1 ст.388, 396 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього кодексу.

На підставі ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, право на звернення до суду за захистом є абсолютним, тобто не може бути обмеженим.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Відповідно до положень ст. ст. 4, 10, 60 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Верховний Суд України у постанові №6-34 цс11 від 26 вересня 2011 року зазначив, що у разі встановлення незаконності вибуття земельних ділянок із державної власності та визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними у зв’язку з тим, що згідно зі статтями 60, 61 ЗК України не могли надаватися для зазначеного в державних актах цільового призначення, позов про їх витребування з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України.

ОСОБА_3 на законних підставах отримала право власності на спірну земельну ділянку, яку у неї фактично було відібрано без її волевиявлення, без вилучення та без законних на то підстав, а тому вимоги позивача про повернення їй спірної земельної ділянки слід визнати обґрунтованими і такими, що ґрунтуються на вищевказаних вимогах закону.

Як роз’яснено у ч.5 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.209 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ухвалив

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Харківській області від 11 грудня 2015 року №4368-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319 на ім’я ОСОБА_4, здійснену в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14 грудня 2015 року за №12511117.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 6322083001:00:000:3319, розташовану на території ОСОБА_7 сільської ради Дергачівського району Харківської області, за межами населених пунктів.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є. А. Болибок