Постанова № 70553797, 23.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року Справа № 904/2024/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Губенко Н.М., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської областіна рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2017у справі№ 904/2024/17 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомЦентрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської областідоПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"простягнення 291,54 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 291,54грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 замінено позивача - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на його правонаступника - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 у справі № 904/2024/17 (суддя Татарчук В.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Вечірко І.О., Березкіна О.В.), відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 904/2024/17, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на порушення судами ст.ст. 526, 629, 1212 Цивільного кодексу України, вважаючи, що відсутність інформації про наявність всієї зарахованої суми на поточному рахунку пенсіонера, сума неповернутих грошових коштів може вважатися безпідставно отриманими банком.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 05.01.2010 між Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, правонаступником якого є Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Миколаєві та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" було укладено договір № 05/01/10-15.

Відповідно до &1 ст.1 Договору банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 № 1596 (з наступними змінами). Фонд зобов'язується забезпечити перерахування коштів на виплату пенсій та грошової допомоги, що фінансуються з коштів фонду, на рахунки установ банку протягом місяця за датами у межах виплатного періоду, але не пізніше ніж за один операційний день до встановленої дати виплати (&1 ст. 3).

Одним із обов'язків банку, передбачених §2 ст. 3 Договору, є зобов'язання проводити зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від Фонду та Управління.

Відповідно до §4 ст. 8 Договору суми пенсій і грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця наступного за місяцем його смерті, установи банку повертають Фонду, за його письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Судами з'ясовано, що Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва 14.11.2016 на пенсійний рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 1259,55 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за період з 01.11.2016 по 07.12.2016. Дані кошти є пенсією гр. ОСОБА_1 за листопад 2016.

30.11.2016 Управління отримало списки померлих громадян за жовтень 2016, з яких стало відомо, що гр. ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

01.12.2016 Управління направило до Банку запит про повернення грошових коштів, перерахованих на рахунок ОСОБА_1 за листопад 2016 у сумі 1259,55грн.

07.12.2016 Банк повернув частково кошти в сумі 968,01 грн.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги Управління про стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 291,54 грн., що є різницею між сумою коштів, перерахованих Управлінням на рахунок ОСОБА_1, та коштів, повернутих банком позивачеві.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що кошти у сумі 291,54 грн., які були зняті з рахунку одержувача до отримання вимоги позивача про повернення пенсії, не є власністю відповідача і він не несе обов'язку щодо їх повернення позивачу за власний рахунок; на день отримання відповідачем розпорядження про повернення коштів, на пенсійному рахунку ОСОБА_1 знаходилися кошти в сумі 968,01 грн., які і були повернуті банком на виконання умов договору та діючого законодавства; банк правомірно при надходженні коштів на пенсійний рахунок здійснив списання на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення у цій справі, виходить з наступного.

Питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховуються відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення і фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та відповідних бюджетів, за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх вклади до запитання (поточні рахунки) в установах уповноважених банків регулюється Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 "Про заходи щодо виконання ст. 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734" (далі - Порядок).

Згідно із п.13 Порядку у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Судами встановлено, що 14.11.2016 позивачем на пенсійний рахунок ОСОБА_1 було перераховано пенсією за листопад 2016 року у сумі 1259,55 грн. Однак, ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як встановлено апеляційним господарським судом, після зарахування коштів в сумі 1259,55 грн. на рахунок ОСОБА_1, банком було здійснено списання коштів на погашення простроченої заборгованості по кредитній картці на підставі заяви (договору) від 07.02.2007 та переказ коштів між рахунками за договором.

Станом на час звернення позивача про повернення коштів на пенсійному рахунку ОСОБА_1, з урахуванням нарахованих процентів були наявні кошти в сумі 968,01 грн., які повернуті банком позивачу.

Відповідно до статті 608 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Разом з тим, як передбачено ст. 1281, 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми (вказана правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 17.04.2013 у справі № 6-18цс13 та від 08.04.2015 у справі № 6-33цс15).

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою вищенаведені норми законодавства, не надали належної правової оцінки обставинам списання відповідачем коштів з рахунку ОСОБА_1 і переказу коштів між її рахунками та не врахували, що у випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про правомірність списання відповідачем коштів з пенсійного рахунку та відсутності обов'язку щодо їх повернення позивачу.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що, розглядаючи справу, апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого їх висновки за результатами вирішення спору є передчасними.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 904/2024/17 скасувати.

Справу № 904/2024/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді Н. Губенко

Т. Козир