Рішення № 70552793, 23.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1858/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів – Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря – Яковлєвої Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бобринецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПривтБанк», про зняття арешту з майна за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2017 року і

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Бобринецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПривтБанк», про зняття арешту з майна.

Позивач зазначав, що на підставі наказу Бобринецького районного суду Кіровоградської області № 2-н-26 від 16 червня 2008 року, зареєстроване обтяження – арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8280204, об’єктом обтяження є невизначене майно, все майно, майно на суму 3 789,47 грн.

У 2009 році ВДВС Бобринецького РУЮ видано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Позивач не може реалізувати свої права щодо безперешкодного користування та розпорядження майном, зокрема, земельною ділянкою в зв’язку з наявністю обтяження майна.

Заборгованість по кредитним зобов’язанням погашена в повному обсязі.

22 грудня 2016 року позивачем подано заяву до Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області щодо припинення дії арешту на все майно шляхом його зняття.

23 грудня 2016 року Бобринецьким РВ ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні зазначеної заяви.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2017 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Представник Бобринецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області в судове засідання не з’явився про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника третьої особи, що відповідає положенням ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №001524, виданого 09 жовтня 2001 року Павлогірківською сільською радою народних депутатів, позивач є власником земельної ділянки, площею 7,74 га, розташованої на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району (а.с.6).

Відповідно до інформаційної довідки №75527394 від 12 грудня 2016 року, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження: 8280204 є відомості про арешт нерухомого майна, об’єкт обтяження: невизначене майно, все майно, майно на суму 3789,47 грн., власником якого є ОСОБА_2, підстава обтяження: наказ №2-н-26, 16 червня 2008 року, Бобринецьким районним судом, заявник: Відділ державної виконавчої служби Бобринецького районного управління юстиції (а.с.8-9).

Представник позивача звернувся до Бобринецького РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області із заявою від 22 грудня 2016 року про припинення дії арешту на все майно ОСОБА_2, шляхом його зняття, оскільки виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_2 закінчено (а.с.10).

Відповідно до листа Бобринецького районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області від 23 грудня 2016 року №02-36/3648, 10 грудня 2008 року на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження по виконанню наказу №2-н-26 від 16 червня 2008 року, виданого Бобринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 3748,97 грн. за кредитним договором №GXRRX05660456 від 19 липня 2007 року, судових витрат в розмірі 25,50 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 15 грн., яке повернуто стягувачу 17 березня 2009 року згідно п.2 ст.47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання державний виконавець не може припинити дію арешту (а.с.11).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу ніщо не заважає виконати рішення суду після чого арешт з майна буде знято відповідно до закону.

Крім того позивач звернувся до неналежного відповідача, чим порушує права особи в інтересах якої накладено арешт на майно, а саме: ПАТ КБ «Приват Банк», який має відповідати за цим позовом та заперечує проти його задоволення.

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможна з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частинами 3,4 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Таким чином, у судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст. ст. 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи положення ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» і роз'яснення викладені у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно та стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

У п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз’яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У пункті 5 зазначеної Постанови зазначено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв'язку з наведеним, боржник не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Таким чином, позивач, як сторона виконавчого провадження (боржник), який вважає, що при поверненні державним виконавцем виконавчого документа стягувачеві були порушені його права чи інтереси, зокрема, у зв'язку із не зняттям накладеного арешту, має право звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а не шляхом пред'явлення позову до органу державної виконавчої служби, оскільки у виконавчому провадженні він є боржником.

Неправильне застосування судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Бобринецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПривтБанк», про зняття арешту з майна відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді Л.М.Дьомич

ОСОБА_5