Ухвала суду № 70552782, 23.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1924/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мурашко С. І.

УХВАЛА

Іменем України

23.11.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів – Гайсюка О.В., Голованя А.М.

за участі секретаря – Яковлєвої Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2017 року і

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального права і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, а саме: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_7, щодо земельної ділянки площею 1, 2471 га, кадастровий номер 3522587202:52:000:0004, що знаходиться в с.Липове, Кіровоградського району Кіровоградської області по пров. Городньому, 1.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини.

Позивач ОСОБА_2, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, та третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з’явились про час і місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Від ОСОБА_3 надійшло письмове заперечення на апеляційну скаргу.

Враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутності сторін та третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2016 року був встановлений факт проживання однією сім’єю ОСОБА_2 та ОСОБА_9 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 по 08 квітня 2015 року.

24 вересня 2008 року ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було придбано в рівних частках, по 1/3 кожному, земельну ділянку площею 1,2471 га, що розташована в с. Липове Кіровоградського району та області по пров. Городньому,1 (а.с.28).

07 травня 2015 року ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, здійснили продаж земельної ділянки площею 1,2471 га, що розташована в с. Липове Кіровоградського району та області по пров. Городньому, 1 - ОСОБА_3С.(а.с.31-32).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка була придбана та відчужена в період сумісного проживання позивача та відповідача ОСОБА_9, але до встановлення факту проживання однією сім'єю рішенням суду. Позивач не порушувала питання про визнання спірної земельної ділянки спільною сумісною власністю. На час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_9 був власником 1/3 частини, а позивач навпаки не була стороною договору та власником ділянки, і тому відсутність згоди позивача на відчуження спільного майна сама по собі не може бути підставою для визнання договору недійсним. В даному випадку позивач має право на компенсацію вартості своєї частки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена ст. ст. 335, 376 ЦК України, в усіх інших випадках право власності набувається з інших, незаборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 392 ЦК України визнання права власності не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Тобто на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, 07 травня 2015 року, власником 1/3 частини земельної ділянки, що була предметом цього договору, був ОСОБА_9, тому для вчинення цього правочину не потребувалося згоди позивача.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Укладення одним із подружжя договору про розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа-контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладав договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Судом встановлено, що на час укладення договору купівлі-продажу покупець не знав і не міг знати про те, що спірне нерухоме майно (предмет цього договору) належить на праві спільної сумісної власності відповідачу та позивачу і що остання не давала відповідачу згоди на укладення цього договору.

Враховуючи наведене, правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 74 та ч.2 ст.65 СК України, для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07 вересня 2016р. у справі № 6-727цс16.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для визнання оскаржуваного договору купівлі - продажу земельної ділянки недійсними.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.В.Гайсюк

ОСОБА_10