Рішення № 70552777, 22.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1756/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

із секретарем: Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Степ» на заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Степ» про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) припиненим, та зобов’язання повернути земельну ділянку,

УСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року ОСОБА_2звернувся в суд з позовом до ПП «Степ» про визнання договору, який укладено між ним та приватним підприємством «Степ» (орендар) 12 березня 2007 року щодо оренди земельної ділянки (паю) кадастровий номер 3525287600:02:000:0055 площею 5,1 га., яка розташована на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області припиненим з 12 березня 2017 року, та зобов’язати приватне підприємство «Степ» після припинення дії договору повернути ОСОБА_2 земельну ділянку (пай) кадастровий номер 3525287600:02:000:0055 площею 5,1 га., яка розташована на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ним та ПП «Степ» 12 березня 2007 року було укладено договір оренди землі строком на 10 років. У лютому 2017 року він письмово повідомив відповідача про припинення дії цього договору і не бажання продовжувати договір на новий строк, з вимогою повернути земельну ділянку. Натомість отримав від відповідача письмову відповідь про те, що відповідач зареєстрував цей договір в ДЗК у квітні 2008 року і тим самим, як вважає відповідач, цей довір набув законної сили з квітня 2008 року і продовжує діяти до квітня 2018 року. Повертати земельну ділянку відмовився.

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року позов задоволено. Визнано договір оренди землі № 117 укладений 12 березня 2007 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та приватним підприємством «Степ» (орендар) щодо оренди земельної ділянки (паю) площею 5,1 га. кадастровий номер 3525287600:02:000:0055, яка розташована на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області - припиненим з 12 березня 2017 року. Зобов’язано приватне підприємство «Степ» повернути ОСОБА_2, земельну ділянку (пай) площею 5,1 га. кадастровий №3525287600:02:000:0055, яка розташована на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. Стягнуто з приватного підприємства «Степ» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі відповідачем ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що суд неповно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Судом не було взято до уваги, що договір оренди було зареєстровано в ДП «Центрі державного земельного кадастру» 14 квітня 2008 року, а тому договір відповідно до ст. 18,20 ЗУ «Про оренду землі» набрав чинності після його державної реєстрації, за таких підстав, судом зроблено хибні висновки, що дія договору закінчилася 12.03.2017 року. Крім того, суд не звернув уваги на п.42 Договору, згідно якого договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а тому дія договору спливає 14.04.2018 року. Такі ж висновки викладені в правовій позиції ВСУ від 18.01.2017 року по справі №6-2777цс16.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.131).

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 3525287600:02:000:0055 площею 5,1 га., яка розташована на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

12.03.2007 року між позивачем та ПП "Степ" був укладений договір оренди земельної ділянки №117, загальною площею 5,1 га., розташованої на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, строком на 10 років (п.8 Договору).

В даній копії договору є відомості про державну реєстрацію даного договору в Світловодському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при державному Комітеті України по земельних ресурсах» за № 040838300010, проте дата реєстрації відсутня (а.с.5-6).

Згідно п. 20 Договору передача земельної ділянки орендодавцю здійснюється у п’ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі.

Пунктом 42 Договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно копії акту про передачу та приймання земельної ділянки від 12.03.2007 року, ОСОБА_2 передав земельну ділянку ПП «Степ» (а.с.7).

Заявою від 09.02.2017 року ОСОБА_2 повідомив ПП «Степ» про не бажання продовжувати дію договору оренди від 12.03.2007 року, та просив повернути земельну ділянку після припинення дії договору (а.с.9).

ПП «Степ», листом від 14.02.2017 року, повідомило ОСОБА_2 про те, що договір оренди від 12.03.2007 року був зареєстрований в ДЗК 14.04.2008 року за №040838300010, а тому його дія не припинилася, та що підприємство має намір реалізувати своє право на користування земельною ділянкою протягом всього строку дії договору (а.с.10).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору сторони визначили строк його дії 10 років, а словосполучення у п. 42 Договору, що договір набирає чинності, зокрема, після його державної реєстрації, не впливає як на початок, так і на закінчення строку дії договору, тому що строк його дії сторони визначили з 12.03.2007 року до 12.03.2017 року, що відповідає положенням ст. 253 ЦК України.

Суд при цьому зазначив, що доводи відповідача щодо набрання чинності спірним договором з дати його державної реєстрації договору та закінчення строку оренди 14.04.2018 року є помилковими, не відповідають умовам укладеного між сторонами договору і вимогам діючого законодавства.

Згідно висновку суду першої інстанції строк дії спірного договору закінчився 12.03.2017 року, про намір не продовжувати договір оренди на інший строк позивач повідомив відповідача завчасно, а тому останній, починаючи з 12.03.2017 року, незаконно користується належною позивачу земельною ділянкою, що є підставою для задоволення вимог про її витребування у відповідача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відтак договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.

Зобов'язання орендодавця і орендаря земельної ділянки виникають на підставі укладеного договору оренди землі.

Згідно з ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 цього Закону).

Згідно ст. 18 ЗУ «Про оренду землі», в редакції 01.01.2007 року, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, що діяла на момент укладення договору, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЗК право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З 01 січня 2002 року відповідно до ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 05 березня 2009 року №1066 право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зобов’язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ).

У відповідності з вимогами статті 24 Закону України “Про оренду землі”, орендодавець зобов'язаний, зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

В статті 31 Закону України “Про оренду землі” передбачені підстави припинення договору оренди землі. При цьому, у вказаній нормі закону зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно правової позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов’язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

В тексті спірного договору відсутня конкретна дата його закінчення, висновки суду про визначення сторонами строку дії договору з 12.03.2007 року до 12 .03.2017 року ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними у матеріалах справи і дослідженими судом доказами (а.с.5-6, 135-137).

Підписавши спірний договір оренди, сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов в тому числі визначили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а також щодо порядку передачі земельної ділянки.

Згідно наданої представником відповідача копії договору оренди земельної ділянки №117 від 12.03.2007 року, договір пройшов державну реєстрацію 14 квітня 2008 року в Світловодському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при державному Комітеті України по земельних ресурсах» № 040838300010 (а.с.135-137).

Таким чином, строк дії спірного договору, укладеного на 10 років, відповідно до положень пунктів 8 і 42 договору закінчується 14 квітня 2018 року.

Згідно п. 20 Договору передача земельної ділянки орендодавцю здійснюється у п’ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду землі” передача об’єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання - передачі. При цьому навіть, якщо хронологічно передача земельної ділянки відбулася до державної реєстрації договору, то вважається, що орендар правомірно користується нею після здійснення такої реєстрації договору в подальшому, при умові, що така передача не заперечувалася будь-якою із сторін в період до набрання чинності відповідного договору.

З урахуванням зазначених норм матеріального права та умов спірного договору строк його дії не закінчився, договір є чинним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) припиненим та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Судом першої інстанції не була дана належна правова оцінка обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за його безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Степ» задовольнити.

Заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного підприємства «Степ» про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) припиненим, та зобов’язання повернути земельну ділянку відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий суддя:

Судді: