Ухвала суду № 70552613, 27.11.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

провадження №: 2-з/398/23/17

УХВАЛА

"27" листопада 2017 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Орловський В.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

вставновив:

10 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на боці позивача, що не заявляє самостійних вимог ВАТ завод "Агромаш", треті особи, які не заявляють самостійних вимог КП “Житлогосп”, ФОП “ОСОБА_5І”, Виконком Олександрійської міської ради, Олександрійська міська рада, у якому просить зобов’язати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4В відшкодувати солідарно заподіяну позивачу ОСОБА_1 внаслідок підписання відповідачами незаконних рішень виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 573 та № 849 матеріальну шкоду у розмірі 70 000 грн.

17 серпня 2017 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області відкрив провадження у справі за цим позовом.

27 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просить винести ухвалу, якою заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження (у тому числі зняття з обліку) автомобіля “Rend Rover”, державний номерний знак 7776. Також ОСОБА_1 просить зобов’язати ухвалою суду дане авто, яке, як зазначає позивач, не розмитнене належним чином на території України, прийняти на відповідальне зберігання ДФС України в Кіровоградській області. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 вчиняє дії, які направлені на переоформлення прав власності на майно з нього на третіх осіб. У зв’язку з цим за доводами позивача можуть виникнути ускладнення для виконання рішення суду, а бо ж виконання рішення стане неможливим.

Заява про забезпечення позову відповідно до частини першої статті 153 ЦПК розглядається без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову та перевіривши матеріали справи, зокрема позовну заяву та докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Також суд враховує роз’яснення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно яких розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заява ОСОБА_1 не місить будь-яких підтверджень того, що відповідачу ОСОБА_2 належить автомобіль “Rend Rover”, державний номерний знак 7776. До того ж зазначений позивачем державний номер автомобіля не містить будь-яких літер, а отже не відповідає ДСТУ 4278:2012.

Окрім цього, позивач не обґрунтував співмірність заявленого ним способу забезпечення і ціни позову. Не надано також і будь-яких відомостей щодо вартості автомобіля. За таких обставин зробити висновок про співмірність заходу забезпечення позову неможливо.

Також суд, керуючись зазначеними вище вимогами закону та роз’ясненнями пленуму ВСУ, для визначення того, чи дійсно між сторонами виник спір, враховує суть заявлених позовних вимог і подані на їх підтвердження докази. Позовні вимоги полягають у зобов’язанні відповідачів, які обіймають посади в органі місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану незаконним за доводами позивача рішенням органу місцевого самоврядування. Водночас, позовна заява не містить очевидних доказів або посилань на докази того, що шкода, про наявність якої стверджує позивач, була завдана не внаслідок прийняття у подальшому визнаних судом незаконними рішень виконкому Олександріської міської ради, а саме внаслідок неправомірних дій посадових осіб органів місцевого самоврядування, які входять до складу виконкому, зокрема відповідача ОСОБА_2, на майно якого позивач просить накласти арешт. До початку розгляду справи по суті, розгляду клопотань позивача, зокрема його клопотань про залучення доказів, намір подати які він висловлював у судовому засіданні та просив надати йому час для їх підготовки, зробити висновок про наявність між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_6 спору з приводу відшкодування шкоди неможливо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволеня заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На підставі викладеного, ст. 151 – 153, 210, 293 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Орловський В.В.