Рішення № 70551760, 22.11.2017, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/920/17

Провадження № 2/342/632/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.

з участю :

представника служби у справах дітей Городенківської РДА - Боднарчук О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом Служби у справах дітей Городенківської РДА в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Служба у справах дітей Городенківської РДА звернулася в суд в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3, в якому просить ухвалити судове рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительку АДРЕСА_1 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_2; стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1, запис №37, виданого Княжицькою сільською радою Броварського району батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 являються: ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_13. про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_2, видане 16.08.2006 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції та зроблений відповідний запис за №76 в Книзі реєстрації смертей. З часу смерті ОСОБА_5 і по теперішній час ОСОБА_2 проживає разом із своєю бабусею ОСОБА_4. Згідно довідки про склад сім'ї від 09.08.2017р. №5068, виданої виконавчим комітетом Городенківської міської ради, ОСОБА_4 зареєстрована та проживає разом з чоловіком - ОСОБА_6 , 1948 р.н. та онуком - ОСОБА_2, 2001 р.н. за адресою АДРЕСА_2. Згідно акту обстеження житлових та матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 15.08.2017 року сім'я ОСОБА_4 проживає у власному житловому будинку з усіма зручностями, налічує 4 житлові кімнати, коридор та кухню. В наявності є господарські прибудівлі (літня кухня, стайня, гараж, комора, сарай). Користуються земельною ділянкою розміром 0,32 га. Згідно висновку комісії житлові та матеріально-побутові умови даної сім'ї добрі, для дитини створені всі умови для проживання. Довідкою № 135 від 09.08.2017 року, виданою дирекцією Городенківської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 стверджується, що вихованням, успішністю та відвідуванням випускника школи ОСОБА_2 мати ОСОБА_3 не займалася і не цікавилась. Вихованням, а також контроль за успішністю і його відвідуванням здійснювала бабка - ОСОБА_4. Згідно довідки № 170/01-10 від 09.08.2017 р., виданої дирекцією Городенківського професійного ліцею, ОСОБА_2 навчається в даному закладі на денній формі навчання по спеціальності «Тракторист-машиніст с/г виробництва» з 1 вересня 2016 року по даний час. За час навчання в ліцеї вихованням дитини опікується бабуся ОСОБА_4, яка відвідує всі батьківські збори, спілкується з класним керівником і постійно цікавиться справами онука. ОСОБА_8 не бере участі у вихованні сина, жодного разу не відвідала ліцей та не цікавилась його життям і навчанням. З пояснення ОСОБА_4 від 03.08.2017 р. стало відомо, що її онук ОСОБА_2 проживає та знаходиться на її утриманні з 2005 року. Після смерті ОСОБА_5 громадянка ОСОБА_3 жодного разу не відвідала ОСОБА_2, не надавала ніяких коштів на його утримання та виховання і не вітала зі святами. ОСОБА_9 неодноразово телефонувала ОСОБА_3 з метою належного виконання нею своїх батьківських обов'язків та надання коштів на утримання дитини, проте це ніяких результатів не дало. З протоколу бесіди з дитиною ОСОБА_2 від 03.08.2017 р. з'ясовано, що дитина з матір'ю не спілкується, вона ні разу не приїжджала і не телефонувала йому. Хлопець постійно проживає зі своїми бабусею та дідусем. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулось 16.08.2017 р. ОСОБА_4 повідомила, що останні 13 років її онук ОСОБА_2 проживав разом з нею. За цей час ОСОБА_3 жодних коштів на виховання дитини не висилала, не цікавилась життям і здоров'ям свого сина, не вітала його зі святами, не відвідувала батьківські збори. Неповнолітній ОСОБА_2 повідомив, що свою матір пам'ятає погано. Хлопець постійно проживає з бабусею і дідусем, які опікуються і займаються його вихованням. Ніяких коштів, подарунків чи підтримки від матері він не отримував. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 16.08.2017 р. ОСОБА_3 не з'явилася, хоча про час і місце проведення комісії була повідомлена належним чином. Таке ставлення підтверджує байдужість матері до свого сина. З вищенаведеного слідує, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов'язків і фактично вихованням ОСОБА_2 займається бабуся. Відповідно до ст.ст. 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Всупереч наведеним нормам Закону відповідачка не цікавиться життям та здоров'ям дитини, не приймає участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні, а тому зовсім не виконує своїх батьківських обов'язків. Вона лише формально вважається матір'ю ОСОБА_2, згідно запису у свідоцтві про народження дитини. Згідно ст. 164 Сімейного кодексу України батьки, які ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, можуть бути позбавлені судом батьківських прав. Наведені вище факти свідчать про неналежне виховання дитини, а тому позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідає інтересам дитини, оскільки матір ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Відповідно до ч.2 п.2 ст 182 мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В судовому засіданні представник позивача - Боднарчук О.Л. підтримала позов в повному обсязі із підстав, зазначених в ньому. Просила позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася із невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що стверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, оцінивши досліджені докази в сукупності, суд приходить до наступного.

В силу вимог ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, що стверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_3, виданого 06.11.2001 року Княжицькою сільською радою Броварського району Київської області.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_13, що стверджено копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 16.08.2006 року.

Згідно рішення виконавчого комітету Городенківської міської ради Городенківського району Івано-Франківської області № 402 від 21.03.2007 року встановлено, що ОСОБА_4, жительку АДРЕСА_2 призначено опікуном над своїм малолітнім внуком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, в зв'язку зі смертю батька дитини та відсутністю інформації щодо місця знаходження його матері.

Факт проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 з бабусею ОСОБА_4 та дідусем ОСОБА_6 стверджується даними довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 5068 від 09.08.2017 року, виданою Городенківською міською радою Івано-Франківської області та акту обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 15.08.2017 року гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає АДРЕСА_2, згідно якого до складу сім'ї ОСОБА_4 входить: чоловік - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9 - пенсіонер; внук - ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_2. - студ. 2 курсу Городенківського ліцею; матеріально-побутові умови проживання сім'ї добрі; для дитини створені належні умови для проживання: окрема кімната, місце для навчання, відпочинку, комп'ютер; батько дитини помер ІНФОРМАЦІЯ_13., мати дитини самоусунулася від виховання сина, створила нову сім'ю і проживає в с. Княжичі Киїівської області.

Копією довідки № 135 від 09.08.2017 року, виданою Городенківською ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 стверджено, що вихованням, успішністю і відвідуванням випускника школи ОСОБА_2 мати ОСОБА_3 не займалася і не цікавилася; вихованням, а також контроль за успішністю і його відвідуванням здійснювала його бабка ОСОБА_4.

Згідно довідки № 170/01-10 від 09.08.2017 р., виданої державним навчальним закладом «Городенківський професійний ліцей» встановлено, що ОСОБА_2 дійсно навчається в Городенківському професійному ліцеї на денній формі навчання по спеціальності «Тракторист-машиніст с/г виробництва» з 1 вересня 2016 року по даний час; за час навчання в ліцеї опікується вихованням ОСОБА_2 бабуся, ОСОБА_4; вона відвідує всі батьківські збори, спілкується з майстром виробничого навчання та класним керівником групи, в якій навчається учень, постійно цікавиться справами онука; мама ОСОБА_2 не бере участі у його вихованні; вона жодного разу не відвідала ліцей та не цікавиться життям і навчанням свого сина.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що з 2005 року її онук ОСОБА_2 проживає та знаходиться на вихованні та утриманні її з чоловіком. Після смерті її сина ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_3 жодного разу не відвідала свого сина ОСОБА_8, не надавала ніяких коштів на його утримання та виховання і не вітала зі святами. ОСОБА_9 неодноразово телефонувала ОСОБА_3 з метою належного виконання нею своїх батьківських обов'язків та надання коштів на утримання дитини, проте це ніяких результатів не дало.

В судовому засіданні ОСОБА_10, яка являється родичкою ОСОБА_2 по батьковій лінії, зазначила, що дитина з 2005 року проживає та виховується у бабусі ОСОБА_4 та дідуся ОСОБА_6. ОСОБА_8 ходив в дитячий садок та школу в м.Городенка, його мати, яка проживає у Київській області, жодного разу до нього не приїжджала, коштів на його утримання не надає.

З висновку органу опіки та піклування Городенківської районної державної адміністрації № 01-21/502 від 21.08.2017 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_2.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Мати чи батько вважаються такими, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, якщо вони за станом свого психічного здоров'я усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними, а також якщо вони мають юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку.

Як випливає зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 р., дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Згідно роз'яснень, які містяться у п. 15 Постанови пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до стаття 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Це означає, що мати чи батько вважаються такими, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, якщо вони за станом свого психічного здоров'я усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними, а також якщо вони мають юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку.

Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідач, маючи реальну можливість виконувати передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки, завідомо, навмисно ухиляється від їх виконання у відношенні неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7: не піклується про його фізичний і духовний розвиток, виховання, не дбає про харчування, медичний догляд, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її повноцінного розвитку. ОСОБА_3 нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо сина ОСОБА_8, тому суд приходить до висновку, що позов в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 166 СК України одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Конституцією України визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч.2 ст.51 Основного Закону - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до положень Конвеції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991р.) дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Відповідно до положень ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення останніми повноліття визначено статтею 180 СК України.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями ч.1 ст.182 вказаного Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів суд, з додержанням вимог ст.182 СК України, приходить до висновку про стягнення аліментів з відповідача в користь опікуна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, на утримання підопічного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Позивач звернувся до суду з позовом 13.09.2017 року, тому з цього дня слід присудити стягнення аліментів і проводити до досягнення дитиною повноліття.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин, позов, заявлений з метою належного правового захисту прав та інтересів малолітньої дитини, судом визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1280,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 150, 155, 164-166, 180-184, 192 СК України, керуючись ст. ст. 11, 60, 209, 214-215, 218, 224-226, 294, 296 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, жительку АДРЕСА_1 відносно її неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, жительки АДРЕСА_1 аліменти на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, на утримання неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця.

Стягнення аліментів розпочати з 13.09.2017 р. і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, в державний бюджет України на розрахунковий рахунок № 31215256700001, ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір в розмірі 1280 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Федів Л.М.