Рішення № 70551135, 02.10.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1264/16-ц

2/214/524/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 жовтня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Щеняєвої І.Б.,

при секретарі - Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, виконавчого комітету Криворізької міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору недійсним, про визнання права власності, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі - продажу ВРТ № 522957, ВРТ № 522955 від 24.07.2012 року, зареєстрований приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А., зареєстровано в реєстрі 2412, про відчуження домоволодіння ( з земельною ділянкою) за адресою: будинок АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і застосувати реституцію до недійного договору купівлі-продажу; скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на домоволодіння за адресою будинок АДРЕСА_1 поновити становище, що існувало до порушення та визнати право власності на домоволодіння за адресою будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1; зобов'язати виконавчий комітет Криворізької міської ради зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою будинок АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення запису про право власності Державний реєстр речових прав на нерухоме майно; судові витрати стягнути з ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що по справі № 435/2131/12 ( 214/761/13 ц) Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу і Апеляційним судом Дніпропетровської області встановлено: ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 50 000 доларів США, відповідно до договору від 15.11.2007 року № 1/546 МК; зобов'язання за вказаним договором забезпечені договором поруки від 15.11.2007 року № 1/546-МК/2, укладеним з поручителем ОСОБА_3; з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно борг в розмірі 74 073,35 доларів США. Борг по договору не сплачено. Під час розгляду справи в суді першої інстанції суддя задовольнила заяву банка про забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Маяковоського, 31 на підставі ухвали суду від 19.06.2012 року. Відповідач - ОСОБА_1 враховуючи ризик звернення стягнення на майно здійснив продаж арештованого судом домоволодіння рідній сестрі дружини поручителя ОСОБА_2 з метою не сплачувати борг.

Відчуження домоволодіння було здійснено на підставі договору купівлі-продажу ВРТ № 522957, ВРТ № 522955 від 24.07.2012 року, зареєстроване приватним нотаріусом КМНО Рукавциним І.А., в реєстрі №2412. Таким чином, оспарюваний правочин був здійснений відповідачем ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 при наявності арешту на домоволодіння і судового переслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Оспарюваний договір купівлі-продажу порушує права позивача, так як він був вчинений з метою уникнення відповідальності та приховування її від кредитора, отже договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, що є підставою для визнання його недійсним.

Представник позивача, до зали судового засідання не з'явився надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи, до зали судового засідання не з'явилась, подала суду письмові заперечення з яких вбачається, що нею в 2007 році було взято кредит в ПриватБанку по програмі мікрокредитування для підприємницької діяльності під заставу обладнання яке вона придбала для підприємницької діяльності. 13.10.2008 року вона придбала в іпотеку нерухомість ( будинок) за адресою: АДРЕСА_1 Будинок придбала за кредитні кошти, взяті в «Райффайзен Банк Аваль». Поручителем був її колишній чоловік - ОСОБА_10 Заставою по кредиту був цей же будинок. Після фінансового кризу 2008 році, її підприємницька діяльність не давала доходів та в неї не було можливості сплачувати за кредитним договором. В 2011 році вона добровільно написала заяву на продаж будинку за адресою: АДРЕСА_1 з метою погашення кредиту. Банк провів оцінку будинку і вимагав продати будинок по оціночній вартості. Вона зверталась до агентства з питань нерухомості та намагалась самостійно продати будинок. В 2011 році вона пропонувала всім знайомим купити будинок, в тому числі і ОСОБА_2, яка і погодилась. Однак в неї не було в такому об'ємі коштів на той момент, але якщо банк переоформить в цілому чи частково кредит на неї, то вона згодна була розглянути дану пропозицію. Поспілкувавшись з ОСОБА_2 вони вирішили, що вона зможе взяти кредит банку, який обслуговує її заробітну плату. Вона приготувала всі необхідні документи для продажу будинку. При цьому звернулась до нотаріуса щоб перевірити відсутність арешту чи буд яких інших перепон для продажу будинку. Під час укладання договору нотаріус перевіряв наявність арештів на будинок та інших заборон. Крім того, зазначила, що на зазначене Приватбанком засідання суду вона не запрошувалась, з матеріалами справи не знайомилась, про прийняте судом рішення про накладення арешту на будинок не знала. Також не згодна з тим, що позивач вказує на фіктивність угоди. Приват банк у позові не зазначив що її кредит був забезпечений заставою, банк не повідомив її про накладення арешту та наклав арешт після укладення спірної угоди на будинок, який належав вже ОСОБА_2. На момент прийняття рішення судом про накладення арешту будинок був в заставі у «Райффайзен Банку» і цей банк не повідомили і не запросили до суду. За цих підстав вважає позовні вимоги, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, до зали судового засідання не з'явилась, подала суду заперечення з яких вбачається, що 24.07.2012 року вона уклала договір купівлі продажу нерухомості з метою придбання в особисту власність домоволодіння. Для укладення договору вона звернулась до приватного нотаріуса КМНО Рукавіцина І.А., який провів всі необхідні перевірки з приводу обмежень та обтяжень та виконав всі встановлені законом процедури і завірив вказаний договір. За умовами вказаного договору, вона прийняла в особисту власність домоволодіння та отримала ключі від нього, а також передала гроші ОСОБА_1 шляхом 160 600 грн. на її рахунок через касу банку. Договір було завірено нотаріусом для надання відповідної довідки про внесення коштів та в присутності робітників банку. Оскільки у неї відразу не було всієї необхідної суми, тому вона була вимушена взяти більше половини вказаної суми в кредит в банку ПАТ «ВТБ Банк», оформлення кредиту відбулося в день укладення договору, а саме 24.07.2012 року. Таким чином, вона за відплатним договором придбала в особисту власність домоволодіння в тому числі за кредитні кошти, які сплачує після цього протягом майже двох років. Тому немає ніяких підстав стверджувати, що вказаний договір не відповідає її волі та не був спрямований на настання правових наслідків, що обумовлений ним. Про будь-які обмеження, щодо продажу домоволодіння вона не знала та навіть не підозрювала. Тому вона просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача виконавчого комітету Криворізької міської ради, до зали судового засідання не з'явився, надав до суду заперечення, згідно яких останній заперечує проти задоволення позивних вимог. Оскільки виконавчий комітет не має жодного відношення до порушення, оспорення чи невизнання прав чи інтересів позивача. При цьому запис про державну реєстрацію права власності, який підлягає скасуванню, відповідно до позовної заяви, внесений на підставі посвідченого приватним нотаріусом Рукавіценим І.А. договору купівлі-продажу від 24.07.2012 року. Крім того, відповідно до ст..10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», нотаріус є державним реєстратором та, відповідно, має такі ж повноваження зі здійснення реєстраційних дій, як і державні реєстратор, що перебувають у трудових відносинах із суб'єктами державної реєстрації прав-виконавчим комітетом КМР. Крім того, виконавчий комітет Криворізької міської Ради наділений повноваженнями у сфері державної реєстрації речових прав з 04 травня 2016 року.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_12, до зали судового засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, до зали судового засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Так, у судовому засіданні, дослідивши обставини справи, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Судом були досліджені наступні докази.

Відповідно до копії ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19.06.2012 року, що набрала законної сили 26.06.2012 року, у справі №435/2131/12 (2/435/1486/12) заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на майно що належить ОСОБА_1 в межах 591 105,33 грн. а саме: домоволодіння яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 шляхом заборони відчуження будь-яким способи укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження. (а.с.174)

За клопотанням представника позивача суд витребував та досліджував матеріали справи №435/2131/12.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28.01.2014 року яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, задоволено повністю, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 591 105, 33 грн., а також судовий збір в розмірі 3219,00 грн. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.11.2014 року зазначене рішення змінено в частині стягнення судових витрат, зазначивши що судовий збір у розмірі в розмірі 3219, 00 грн. стягується з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рівних частинах. (а.с.180-181 )

Ухвалю Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 липня 2012 року виправлено описку в ухвалі суду від 19 червня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та зазначено прізвище відповідача «Білорус» замість «Білоус» (а.с.179)

З постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, винесеної державним виконавцем Саксаганського відділу ДВС КМУЮ Осьмак-Терновською С.В. від 20.08.2012 року, вбачається що на підставі ухвали Саксаганського районного суду № 435/2131/12 від 19.06.2012 року накладено арешт на домоволодіння яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборонено відчуження (а.с.175) Постановою про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2012 р. про примусове виконання ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19.06.2012 року про накладення арешту виконавче провадження закінчено, копія постанови направлена для відома суду, ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк» для відома (а.с.177;178)

Крім того, з матеріалів цивільної справи №435/2131/12 вбачається, що ухвала Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19.06.2012 року про накладення арешту ОСОБА_1 судом не направлялась ані поштою ані вручалась відповідачу під підпис. Крім того, З матеріалів зазначеної справи вбачається що відповідач ОСОБА_1 19.06.2012 року зверталась до суду із заявою про відкладення розгляду справи, зазначаючи що вона не мешкає за місцем реєстрації та вказувала адресу для листування АДРЕСА_1 В заяві зазначала, що вона не отримувала копії позову, повісток та інше, в зв'язку з чим просила дати їй можливість ознайомитися із матеріалами справи та зробити фотокопії (а.с.182;183) Проте, в матеріалах справи №435/2131/12 відсутні відомості про ознайомлення відповідача ОСОБА_1 з матеріалами справи.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.12.2015 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності, належить домоволодіння яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВРТ № 522954, ВРТ № 522955 від 24.07.2012 р., зареєстрованого приватним нотаріусом КМНО Рукавіциним І.А., зареєстровано в реєстрі за № 2412, дата державної реєстрації 08.08.2012 року. Крім того, в цій довідці у розділі «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження» зазначено про реєстрацію арешту нерухомого майна - домоволодіння яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 зареєстровано 22.08.2012 року за №12903822 на підставі постанови про арешт майна боржника Саксаганського відділу ДВС ВП 33890352, 20.08.2012 р., власник ОСОБА_1 (а.с.7-7 зворот).

Судом не встановлено підстав для визнання зазначених доказів неналежними та недопустимими.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. В письмових поясненнях відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є сторонами спірного договору купівлі-продажу від 24.07.2012 року, зареєстрованого приватним нотаріусом КМНО Рукавіциним І.А., зареєстровано в реєстрі за № 2412, не спростовується та визнається факт укладання зазначеного договору. Крім того, про укладання спірного договору купівлі-продажу від 24.07.2012 року, зареєстрованого приватним нотаріусом КМНО Рукавіциним І.А., зареєстровано в реєстрі за № 2412, предметом якого є домоволодіння яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 свідчить також Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.12.2015 року (а.с.7-7 звор.) та визнається іншими особами, що беруть участь у справі. Таким чином, суд вважає встановленим факт укладання спірного договору купівлі-продажу від 24.07.2012 року, зареєстрованого приватним нотаріусом КМНО Рукавіциним І.А., зареєстровано в реєстрі за № 2412, предметом якого є домоволодіння яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1, продавцем якого є відповідач ОСОБА_1 а покупцем - ОСОБА_2

Суд, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу, повно і всебічно з'ясувавши обставини цієї справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Судовим розглядом встановлено що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2008 року належало домоволодіння розташоване з адресою: АДРЕСА_1. За договором купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна з відповідачем ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. 24.07.2012 року в реєстрі за № 2412.

Проте, ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 червня 2012 року за заявою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБан» накладено арешт на домоволодіння розташоване з адресою: АДРЕСА_1, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 в зв'язку з не виконанням умов кредитного договору № 1/546-МК від 15.11.2007 року. Однак, як вбачається з відомостей з реєстру заборони відчужень об'єктів нерухомого майна на підставі постанови винесеної державним виконавцем Осьмак-Терновська про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20.08.2012, ВП № 33890352, 22.08.2012 за № 12903822 реєстратором внесено відомості про арешт нерухомого майна а саме: домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 яке належить власнику ОСОБА_1

Відповідно до правого висновку, викладеного в Постанові ВСУ від 25.05.2016 року по справі № 6-605цс16, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст. 154 ЦПК України). Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України від 1 липня 2004 р. № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Відповідачем ОСОБА_1, в запереченнях зазначено, що їй на момент укладання спірного договору не було відомо про ухвалу суду про накладення арешту від 19.06.2012 року на її майно, а саме домоволодіння яке знаходиться за вул. Маяковського, 31, до зали судового засідання її не виклали, з матеріалами справи вона не ознайомлена. Ці обставини були також перевірені судом дослідженням матеріалів цивільної справи №435/2131/12, з якої вбачається, що ухвала Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19.06.2012 року про накладення арешту ОСОБА_1 судом не направлялась відповідачу ані поштою ані вручалась відповідачу під підпис. Крім того, відповідач ОСОБА_1 19.06.2012 року зверталась до суду із письмовою заявою (вх.№10435) про відкладення розгляду справи, зазначивши що вона не мешкає за місцем реєстрації та вказувала суду свою адресу для листування : АДРЕСА_1. В другій заяві від 19.06.2012 року (вх.№10436) ОСОБА_1 зазначала, що вона не отримувала копії позову, повісток та інше, в зв'язку з чим просила дати їй можливість ознайомитися із матеріалами справи та зробити фотокопії (а.с.182) Проте, в матеріалах справи №435/2131/12 відсутні відомості про ознайомлення відповідача ОСОБА_1 з матеріалами справи.

Згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України у разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання. Проте, в матеріалах цивільної справи №435/2131/12 відсутні відомості про направлення ухвали або про вручення її відповідачу ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків передбачених ст.. 61 цього Кодексу.

В свою чергу, представником позивача не спростовано заперечення відповідача ОСОБА_1 та не надано суду доказів на підтвердження того, що остання, достовірно знаючи про наявність ухвали суді від 19.06.2012 року про заборону відчуження спірного майна, уклала з ОСОБА_2 спірний договір купівлі-продажу, маючи на меті уникнення ризиків звернення стягнення на майно.

Також, представником позивача не доведено, що спірний договір вчинений з метою уникнення відповідальності та приховування її від кредитора, а також що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Проте, з довідки ПАТ «ВТБ БАНК» від 09.12.2014 року, наданої відповідачем ОСОБА_2 суду, вбачається, що в день укладання спірного договору 24.07.2012 року ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ БАНК» укладено кредитний договір №R53413291810B (а.с.96) В письмових запереченнях відповідач ОСОБА_2 зазначала, що для придбання домоволодіння вона укладала в «ВТБ БАНКУ» кредитний договір, при цьому копії зазначеного договору суду не надано, а щодо витребування цих доказів клопотання під час судового розгляду сторонами не заявлялось.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правовий висновок викладений в Постанові ВСУ від 25.05.2016 року по справі № 6-605цс16, а також відсутність доказів того що відповідач ОСОБА_1 була обізнана про наявність заборони відчуження та арешту на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19.06.2012 року, суд вважає що позовні вимоги представника позивача про визнання договору недійсним не підлягають задоволенню. Інші позовні вимоги щодо застосування реституції, скасування запису про реєстрацію права власності на домоволодіння з земельною ділянкою за ОСОБА_2, поновлення становища, що раніше існувало та визнання права власності на зазначене домоволодіння за ОСОБА_1, зобов'язання зареєструвати за останньою права власності, - є пов'язаними із вимогою про визнання договору недійсним та за відсутності підстав для визнання недійсним спірного договору, не підлягають задоволенню також.

Відповідно до ст. 88 Цивільно-процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526,527,530,610, 1048, 1050,1054 ЦК України, ст. ст. 88, 208, 209, 210, 215, 218,224-228 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, виконавчий комітет Криворізької міської ради , треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору не дійсним, про визнання права власності - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів із дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Б. Щеняєва