Ухвала суду № 70548613, 22.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"22" листопада 2017 р. м. Київ К/800/38431/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації , Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації , начальника управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,

в с т а н о в и в:

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху, оскільки така подана після закінчення строку, встановленого статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України і підстави, вказані скаржником для поновлення цього строку, не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

За приписами частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Отже, наведена стаття Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує початок перебігу процесуального строку касаційного оскарження з моментом набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції або з днем складення такого в повному обсязі

В свою чергу, за змістом частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Особливості обчислення процесуального строку визначені статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

У даному випадку, оскаржуване рішення апеляційного суду проголошене у відкритому судовому засіданні та виготовлено у повному обсязі 17 жовтня 2017 року, а тому, враховуючи положення вищевказаних норм процесуального права, останнім днем строку касаційного оскарження уданому випадку є понеділок 6 листопада цього ж року.

Однак, дана касаційна скарга подана особисто позивачем до канцелярії суду 17 листопада 2017 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.

В обґрунтування поважності причин пропуску вищезазначеного строку, скаржник посилається на те, що копію оскаржуваного рішення апеляційного суду одержано ним лише 28 жовтня 2017 року, а тому 20-ти денний строк касаційного оскарження необхідно обчислювати виходячи саме з цієї дати.

Однак, такі твердження скаржника є помилковими, оскільки вищезазначений строк не встановлений законодавцем виключно для підготовки і подачі касаційної скарги, а включає у себе і час, необхідний для виготовлення копії рішення суду на паперовому носії, його направлення особам, які беруть участь у справі, час поштового обігу, тощо.

Відтак, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність підстав для поновлення строку касаційного оскарження, оскільки у заяві не вказано обставин, які б існували у період з дня одержання ним копії оскаржуваного судового рішення апеляційного суду до закінчення строку, встановленого процесуальним законодавством, відповідали вищенаведеним критеріям та об'єктивно унеможливили подачу скарги у межах цього строку.

За приписами абзацу 1 частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу необхідно звернутись до суду із заявою у якій вказати інші підстави для поновлення строку.

При цьому, зазначаючи причини пропуску строку касаційного оскарження, які на думку заявника є поважними, останній повинен врахувати, що такі мають бути пов'язані з непереборними та об'єктивними обставинами незалежними від волі особи за наявності яких у останнього була відсутня реальна фізична можливість вчасно, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернутись до суду із відповідною заявою чи скаргою.

Також, для надання судом належної оцінки доводам, вказаним скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження і їх перевірки, такі повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником всупереч вимог частини 5 цієї статті не додано документ про сплату судового збору, а також копій оскаржуваних судових рішень, які за формою відповідають вимогам процесуального законодавства.

Водночас, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, вирішуючи яке, необхідно виходити з наступного.

Згідно з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічні за змістом приписи місяться і у статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).

Аналіз такого нормативного врегулювання дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

При цьому, особа, яка звертається до суду з таким клопотанням, має враховувати, що обставини, які вона вказує в обґрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору повинні носити постійний характер, бути об'єктивними, істотними, непереборними, існувати як на момент подачі скарги, так і в майбутньому, а до клопотання необхідно надати відповідні докази.

У касаційній скарзі позивач просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на майновий стан, однак наведені ним доводи не свідчать про наявність підстав для задоволення такого клопотання, з огляду на таке.

На підтвердження зазначених у своєму клопотанні обставин, заявник надав копію довідки пенсійного органу про розмір його пенсії за період з квітня по вересень 2017 року, а також копію відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з першого кварталу 2013 року по другий квартал 2016 року.

Разом з тим, скаржник не надав доказів щодо його майнового стану, який існував у період підготовки і подачі ним цієї скарги до касаційного суду, а тому у звільненні від сплати судового збору необхідно відмовити.

Визначаючи розмір ставки судового збору за подачу до адміністративного суду цієї касаційної скарги скаржникові необхідно звернути свою увагу на таке.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI.

Зокрема, перелік суб'єктів, які є платниками судового збору, об'єкти справляння такого, розміри ставок і порядок його сплати встановлено у статтях 2-4, 6 названого Закону.

Так, з урахуванням виду оскаржуваного судового рішення, суб'єктів звернення до адміністративного суду із даним позовом і подачі касаційної скарги, характеру і предмету спору, часу звернення із цим позовом до суду першої інстанції, змісту і кількості його вимог, а також виходячи з приписів положень Закону № 3674-VI, розмір ставки судового збору за подачу до касаційного суду цієї скарги становить 1984,32 гривень.

Враховуючи викладене, скаржнику необхідно оплатити судовий збір у вищевказаному розмірі та надати до суду документ про сплату такого.

Одночасно, надаємо реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", призначення платежу - 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), - Вищий адміністративний суд України.

Окрім цього, усуваючи недоліки касаційної скарги, в частині надання копії оскаржуваних судових рішень, необхідно врахувати наступне.

Статтею 158 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Водночас, частиною 9 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення в електронній формі оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.

В свою чергу, за змістом частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України на вимогу особи, яка бере участь у справі, а так само особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, суд у цей самий день видає копію постанови (або її вступної та резолютивної частин) чи ухвали суду.

Вжиті у цій процесуальній нормі права поняття "копія постанови" і "копія ухвали" за своїм змістом є тотожними поняттю копії судового рішення, наведеного у частині 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України і саме в цьому значенні вживаються у цьому Кодексі і в інших його правових нормах.

При цьому, правила ведення діловодства у Вищому адміністративному суді України, апеляційних та окружних адміністративних судах встановлює, а порядок роботи з документами регламентує Інструкція з діловодства в адміністративних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174 (далі - Інструкція).

За приписами пунктів 6.6.19, 6.6.18, абзацу 2 пункту 6.8.9 Інструкції помічник судді або особа, яка його заміщує, здійснює оформлення копій судових рішень для надіслання сторонам у справі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Копії ухвали повинні бути засвідчені написом "З оригіналом згідно" із зазначенням найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища. Підпис помічника судді або особи, яка його заміщує, яким засвідчується копія документа, скріплюється номерною печаткою, закріпленою за відповідним помічником судді таким чином, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ.

Якщо копія викладена на кількох аркушах, вони, як правило, повинні бути прошнуровані нитками через три проколювання голкою та на зворотному боці останнього аркуша скріплені підписом відповідальної особи апарату суду і печаткою із зазначенням кількості зшитих аркушів, посади, прізвища, імені, по батькові відповідного працівника апарату суду.

Тільки таке за формою рішення може одержати зацікавлена особа у суді першої, апеляційної або касаційної інстанції і саме про таке рішення ідеться у частині 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зміст поняття судового рішення та копії судового рішення, розкривається також у абзацах 6 і 9 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740.

Судовим рішенням, у розумінні вищезазначених норм Порядку, є вирок, рішення, постанова, ухвала, окрема ухвала (постанова) суду, що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції та у справах про адміністративні правопорушення, а також судовий наказ, виданий в порядку наказного провадження у цивільних справах.

Копією судового рішення на паперовому носії є документ, виготовлений в апараті суду з використанням або без використання комп'ютерної техніки, інформація в якому викладена у формі текстових даних та зафіксована на папері.

Отже, чинне законодавство України розрізняє поняття "судове рішення" та "копія судового рішення", наділяє їх конкретним змістом і передбачає, що оригінал судового рішення завжди залишається у суду, який його ухвалив, а копія такого рішення видається цим судом певному колу осіб, визначеному процесуальним законодавством у встановленому законом порядку і з дотриманням чітко визначених вимог щодо його зовнішньої форми.

Зокрема, копія судового рішення може бути виготовлена лише відповідним судом (першої інстанції, апеляційним чи касаційним судом в залежності від того де фізично перебуває оригінал судового рішення) за наявності цього рішення в оригіналі і за умови виконання вимог Інструкції щодо його засвідчення.

Сторони, особи, які беруть участь у справі, інші учасники судового процесу не наділені процесуальною можливістю самостійно виготовляти копії судових рішень.

Тим більше, що Кодекс адміністративного судочинства України і Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" не обмежують право особи на одержання копій судових рішень у будь-якій кількості за визначену плату (судовий збір), або безкоштовно за наявності відповідних передбачених законодавством пільг щодо оплати судового збору.

Також, необхідно враховувати і те, що суд касаційної інстанції може здійснити перегляд судових рішень без витребування матеріалів справи виключно виходячи зі змісту оскаржуваного судового рішення на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких умов, вкрай важливим є надання до суду касаційної інстанції таких копій судових рішень які б не викликали сумнів у їх достовірності та були засвідчені у встановленому порядку судом, який такі рішення ухвалив, що б давало можливість точно ідентифікувати їхній зміст, правильно визначити встановлені судами обставини справи, застосовані ними норми матеріального і процесуального права, виключити можливість підроблення цих рішень, викривлення, спотворення встановлених судами обставин справи, введення суду в оману, а також забезпечити гарантії їх відповідності оригіналу, який знаходиться у матеріалах відповідної судової справи.

Саме з цією метою законодавець і закріпив у частині 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок скаржника надавати до суду касаційної інстанції копії оскаржуваних судових рішень.

Додані до касаційної скарги світлокопії копії оскаржуваних судових рішень не відповідають вищевказаним критеріям, в тому числі, процесуального законодавства, а тому, в даному випадку відсутні підстави вважати, що вимоги частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України виконані у повному обсязі.

Ураховуючи наведене та виходячи з вимог статей 108, 212, 213, частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу слід залишити без руху, надати строк для усунення зазначених недоліків та роз'яснити, що у випадку, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Також, роз'яснити скаржнику, що у разі не виконання ним вимог статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України в такий самий строк, касаційна скарга буде йому повернута.

Керуючись статтями 108, 212, 213, частинами 3, 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору, відмовити.

Касаційну скаргу залишити без руху.

Скаржнику надати тридцять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених недоліків та роз'яснити, що у випадку їх невиконання у відкритті касаційного провадження буде відмолено та/або повернуто касаційну скаргу.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М.І. Мойсюк