Постанова № 70548328, 21.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 р. Справа № 820/1853/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. по справі № 820/1853/17

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області , Державної судової адміністрації України третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Мішуровській Світлані Тимофіївні суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суддівську винагороду за січень-квітень 2017 року в сумі 98174,96 грн.;

- постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за квітень 2017 року в сумі 24800,00 грн. допустити до негайного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч.3 ст.133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Зазначає, що посадовий оклад судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру визначеного ч.3 ст.133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI. Однак, за січень-квітень 2017 року ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в порушення зазначених норм, нарахувало та виплатило позивачеві суддівську винагороду у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.

09 жовтня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Мішуровській Світлані Тимофіївні суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України Про державний бюджет України на 2017 рік.

Зобов'язано ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України в Харківській області з 01 січня 2017 року по квітень 2017 року перерахувати судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Мішуровській Світлані Тимофіївні, (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: обл. Харківська, м. Лозова, вул. Богданівська, б. 35, кв. 87) суддівську винагороду, виходячи з посадового окладу в сумі 32000,00 грн. (тридцять дві тисячі гривень 00 копійок) та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України в Харківській області посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає, що відповідно до ст. 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. З 01.01.2017 року набрав чинності ОСОБА_3 України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про знесення змін до деяких законодавчих актів України». ОСОБА_3 вносить зміни до законодавчих актів України, в тому числі до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Положення зазначеного Закону, установлює що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. З січня по квітень 2017 року суддям місцевих загальних судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, відповідно до штатних розписів встановлено посадові оклади у розмірі 16000 гривень. Відтак, відповідач при виплаті позивачеві суддівської винагороди діяв в межах і в спосіб, передбачені Конституцією України та законами України і жодним чином не порушував прав позивача.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснювалось.

Відповідно до положень ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проведено без участі сторін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зарахована до штату Лозівського районного суду Харківської області на посаду судді на підставі Указу Президента України від 27 листопада 2001 №1151/2001 «Про призначення суддів» з 13 грудня 2001 року (наказ начальника управління юстиції від 11.12.2001 року №02-7/127).

Згідно Указу Президента України від 23 березня 2004 року №358/2004 «Про переведення суддів місцевих загальних судів та призначення виконуючих обовязки голів цих судів» суддя Мішуровська С.Т. зарахована до штату Лозівського міськрайонного суду Харківської області з 27.03.2004 року (наказ начальника територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області від 29.03.2004 року №02-5/14).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08 лютого 2007 року №625-У «Про обрання суддів» суддя Мішуровська С. Т. зарахована до штату Лозівського міськрайонного суду Харківської області як така, що була обрана на посаду судді безстроково, з 08 лютого 2007 року, де працює по теперішній час (наказ голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.03.2007 року №04-68/18) (а.с. 7).

Відповідно до довідки ТУ ДСА в Харківській області № 04-50/207 від 19.04.2017р. та копії розрахункового листа, позивач отримував з січня 2017 року суддівську винагороду, розраховану з розміру посадового окладу в розмірі 16000 гривень (а.с. 14, 15).

Позивач, не погоджуючись із розміром нарахованої та виплаченої їй суддівської винагороди, звернулася до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в Законі України "Про Державний бюджет на 2017 рік" відсутній будь-який інший місячний розмір мінімальної заробітної плати ніж 3200 гривень, то з 01 січня 2017 року 1600 гривень є розміром спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік. Із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що аргументи відповідача про відсутність механізму реалізації законодавчого положення, відсутність бюджетних асигнувань та відсутність коштів, як причина невиконання своїх зобов'язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Закон України від 02.06.16р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (надалі ОСОБА_3 № 1402-VIII).

Відповідно до п. 22 Розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Позивач кваліфікаційне оцінювання не проходив, на посаду був призначений до набрання чинності Законом № 1402-VIII.

Пунктом 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Частиною 3 статті 133 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

З 01.01.17р. набрав чинності ОСОБА_3 України від 06.12.16р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Як вбачається з частини 3 статті 133 Закону №2453-VI вказана норма містить сталу складову: «10» та динамічну: «мінімальних заробітних плат».

Конституційний Суд України в рішенні від 19.04.2000 р. № 6-рп/2000 охарактеризував сутність бланкетної норми, зазначивши, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає у тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст, а зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону.

Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, положення Закону № 1774 не регулюють відносини судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011) зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У даному випадку, не відбулось звуження прав позивача, оскільки розмір суддівської винагороди порівняно з минулими періодами не змінився.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.16р. №1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000 грн. не передбачені, а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції, на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України, як такої, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. по справі № 820/1853/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 27.11.2017 р.