Постанова № 70547944, 27.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу депутата Львівської міської ради ОСОБА_3 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року у справі № 461/3425/17 за адміністративним позовом депутата Львівської міської ради ОСОБА_3 до Міського голови м. Львова ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 року депутат Львівської міської ради ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Міського голови м. Львова ОСОБА_4 про визнання бездіяльністю неприйняття міським головою м. Львова рішення щодо демонтажу комуністичної символіки у м. Львові та зобов'язання його прийняти рішення про демонтаж ОСОБА_5 на вул. Стрийській у м. Львові.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.05.2015 року набрав чинності Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Зазначає, що міським головою м.Львова прийнято розпорядження №27 від 19.02.2016 року «Про виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», однак у такому відсутнє розпорядження про демонтаж ОСОБА_5 бойової слави Радянських Збройних Сил, який розташований на вул. Стрийській у м. Львові.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2017 року позов задоволено частково, зобов’язано міського голову м. Львова ОСОБА_4 розглянути питання щодо прийняття розпорядження про демонтаж ОСОБА_5 у м. Львові, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Стрийська. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач, депутат Львівської міської ради ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Зокрема, апелянт вказує, що суд приймаючи рішення в даній справі на власний розсуд змінив позовну вимогу та постановив зобов’язати відповідача розглянути питання щодо прийняття розпорядження про демонтаж монумента слави на вул. Стрийській, не врахувавши при цьому, що згідно п.6 ст.7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», передбачено, що у разі якщо протягом шестимісячного строку міською радою не прийнято рішення про демонтаж комуністичної символіки, то таке рішення у формі розпорядження приймається міським головою у тримісячний строк. Також апелянт вказує, що міський голова справді прийняв розпорядження про демонтаж певних об’єктів, які є комуністичною символікою, але не всіх. Крім цього апелянт вважає, що судом першої інстанції, всупереч вимогам ст. 94 КАС України , при задоволенні частково позову, судові витрати помилково повністю віднесено на позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції про часткове задоволення позову законною та обґрунтованою, просила залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Верховною Радою України 09 квітня 2015 року прийнято Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» , який набрав чинності 20 травня 2015 року.

Відповідно до Розділу 7 Заключних положень ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» у разі, якщо протягом строку, визначеного абзацами першим і другим пункту 6 статті 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", сільські, селищні, міські ради або сільські, селищні, міські голови населених пунктів на території відповідної області в установленому Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" порядку не здійснять перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке перейменування здійснюється розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов'язаний прийняти таке розпорядження у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом другим п.6 ст.7 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки". Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", статтею 3 Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.

В разі, якщо протягом строку, визначеного пунктом 6 статті 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", сільські, селищні, міські ради або сільські, селищні, міські голови населених пунктів на території відповідної області в установленому зазначеним законом порядку не здійснять демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, такий демонтаж здійснюється за розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов'язаний прийняти розпорядження про демонтаж у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом четвертим пункту 6 статті 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

На виконання вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" міським головою м. Львова ОСОБА_4 19.02.2016 року прийнято розпорядження №27 «Про виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», зі змінами згідно з розпорядженням від 12.05.2017 року №188, за якими, зокрема, зобов'язано Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради здійснити демонтаж об'єктів, які є символікою комуністичного тоталітарного режиму, розміщених на території м. Львова, з їх подальшою передачею до Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору», а саме: меморіальної таблиці ОСОБА_6 та С. Тудору на фасаді будинку №48 на вул. ОСОБА_7; тримачів для прапора, розташованих на фасаді будинків №№ 18, 22, 24, 28 на вул. ОСОБА_8.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №2779 від 17.03.1992 року ОСОБА_5 бойової слави Радянських Збройних Сил знятий з державного обліку, тому не належить до об'єктів культурної, історичної спадщини і пам'яток національного значення.

Крім цього згідно рішення Львівської міської ради №234 від 24.04.2007 року «Про належне утримання об'єктів благоустрою (пам'ятників, декоративних скульптур і композицій)» ОСОБА_5 бойової слави Радянських Збройних Сил, який розташований на вул. Стрийській у м.Львові не взятий на баланс. Відтак, даний монумент не відноситься до пам'ятників, скульптур і композицій, які становлять певну культурну чи історичну цінність для міста.

Як вірно встановлено судом першої інстанції на стелі ОСОБА_5 бойової слави Радянських Збройних Сил розміщено велику радянську п'ятикутну зірку та зображення московського Кремля з написом «СССР», що є символікою тоталітарного режиму, що не заперечувалося представником відповідача.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки міським головою м. Львова ОСОБА_4 на виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» було прийнято розпорядження про демонтаж певних об'єктів, які є символікою комуністичного тоталітарного режиму та не прийнято рішення про демонтаж ОСОБА_5 бойової слави Радянських Збройних Сил, який розташований на вул. Стрийській у м. Львові, то у даному випадку відсутня бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті останнім рішення щодо демонтажу комуністичної символіки у м. Львові, а тому в цій частині позовних вимог судом підставно відмовлено.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про демонтаж ОСОБА_5 на вул. Стрийській у м.Львові, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, представляє територіальну громаду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Частиною 3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішенням №455 від 11.05.2017 року «Про звернення Львівської обласної ради» Львівська обласна рада звернулася до Львівської обласної державної адміністрації, Львівської міської ради, Львівського міського голови щодо демонтажу (перенесення) ОСОБА_5 на вул. Стрийській у м.Львові та встановлення Меморіалу пошани захисникам України в боротьбі з російським агресором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з огляду на принцип розподілу влади, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади відтак, захищаючи порушене право, визнає дії та рішення неправомірними та зазначає визначені чинним законодавством спосіб вчинення дій та прийняття рішення.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем розглянуто та/або прийнято рішення щодо демонтажу ОСОБА_5 бойової слави Радянських Збройних Сил, який розташований на вул. Стрийській у м. Львові, то позовні вимоги в цій частині підставно задоволені частково та відповідача зобов'язано розглянути питання щодо демонтажу вищевказаного ОСОБА_5.

Разом з тим колегія суддів апеляційного суду вважає, що підставними та обґрунтованими є доводи апелянта щодо необґрунтованої відмови в стягненні судових витрат з відповідача в користь позивача, пропорційно до задоволених вимог.

Так, відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні якої позивачеві відмовлено.

З врахуванням того, що позивачем при поданні позову, згідно квитанції від 17.05.2017 року сплачено 640, 00 грн. судового збору то постанову суду першої інстанції в частині відмови у стягненні судових витрат слід скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути з Міського голови м. Львова ОСОБА_4 в користь депутата Львівської міської ради ОСОБА_3 320, 00 грн. судового збору. В решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 94, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу депутата Львівської міської ради ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року у справі № 461/3425/17 в частині відмови у стягненні судових витрат скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути з Міського голови Львова ОСОБА_4 в користь депутата Львівської міської ради ОСОБА_3 320,00 грн. судового збору.

В решті постанову Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2017 року у справі № 461/3425/17 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28.11.2017р.