Ухвала суду № 70547654, 22.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2332/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурівбудмеханізатор" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

14 серпня 2017 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Проскурівбудмеханізатор", звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено:

-визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ “Проскурівбудмеханізатор” по податковим деклараціям з податку на додану вартість: від 05.04.2016 року №9049765298 із заявленою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку сумою 490094 грн.; від 14.05.2016 року №9077703136 із заявленою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку сумою 796320 грн.; від 16.06.2016 року №9100807993 із заявленою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку сумою 243904 грн;

-зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницької області внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про узгоджені суми бюджетного відшкодування по деклараціям за березень та квітень 2016 року (заяви №9049765298 від 05.04.2016 року, №9077703136 від 14.05.2016 року, №9100807993 від 16.06.2016 року), з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ТОВ “Проскурівбудмеханізатор” в обслуговуючому банку;

-стягнуто на користь ТОВ "Проскурівбудмеханізатор" судові витрати в розмірі 3200 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області;

-зобов’язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення у справі №822/2332/17 на протязі 10 робочих днів після вступу цього рішення суду у законну силу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.01.2017 року по справі №822/2434/16, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року, адміністративний позов ТОВ “Проскурівбудмеханізатор” задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області від 30.11.2016 №0001891401/1408 та від 30.11.2016 №0001881401/1407 ( а.с. 9-17).

29.06.2017 року представником позивача до Головного управління ДФС України подано заяву про внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Листом №10095/10/22-01-12-01-0212 від 28.07.2017 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області повідомило позивача, що ДПІ у м. Хмельницькому направлено касаційну скаргу на постанову ХОАС від 19.01.2017 року та ухвалу ВААС від 15.06.2017 року з клопотанням про зупинення виконання судових рішень, а також про наявність досудового розслідування по кримінальному провадженню за №32016240000000024 від 05.07.2016 року (а.с. 19).

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду встановлено порушення відповідачем обов’язку щодо внесення до Реєстру даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, у зв’язку з чим наявні всі підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 19-3.1 статті 19-3 Податкового кодексу України, державні податкові інспекції, серед іншого, формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи.

Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Підпунктом 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п. 200.7 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Так, відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість визначений Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 р. N 26.

Відповідно до п.4 Порядку №26, орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, як сума узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з п.7 Порядку у разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Згідно п.2 розділу 2, Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року N 326, (далі - Порядок №326), ДФС відповідно до підпунктів "а", "г" та "ґ" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу вносить до Реєстру інформацію щодо дати та суми узгодження бюджетного відшкодування на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відповідно до п.3 розділу 2 Порядку №326, ДФС при внесенні інформації до Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування одночасно вносить інформацію щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточні банківські рахунки платників податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу таких платників податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Пунктом 6 розділу 2 Порядку №326 встановлено, що обмін інформацією здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного цифрового підпису та електронного документообігу. Внесення інформації для формування Реєстру здійснюється електронними повідомленнями. На кожне електронне повідомлення, яке надходить від ДФС до Реєстру, накладається не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатка відповідного територіального органу ДФС.

Судом встановлено, що 29.06.2017 року позивач звернувся з заявою до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно відповіді Головного управління ДФС у Хмельницькій області №10095/10/22-01-12-01-0212 від 28.07.2017 року позивачу фактично відмовлено у внесенні заяв про повернення суми бюджетного відшкодування до Реєстру та зазначено, що ДПІ у м. Хмельницькому направлено касаційну скаргу на постанову ХОАС від 19.01.2017 року та ухвалу ВААС від 15.06.2017 року з клопотанням про зупинення виконання судових рішень, а також про наявність досудового розслідування по кримінальному провадженню за №32016240000000024 від 05.07.2016 року.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.08.2017 у справі №822/2434/16 ( номер ВАС України - К/800/23730/17), судом відмовлено у задоволенні клопотання ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління ДФС У Хмельницькій області про зупинення виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.01.2017 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №822/2434/16 .

Колегія суддів звертає увагу податкового органу, що відповідно до ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У відповідності до положень до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи встановлено, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.01.2017 року по справі №822/2434/16, якою задоволено позовні вимоги позивача та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області від 30.11.2016 №0001891401/1408 та від 30.11.2016 №0001881401/1407, залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року та набрала законної сили.

Відповідно до п.п. ґ п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, на які останній посилається як на підставу невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а саме подання касаційної скарги на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.01.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року, оскільки постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.01.2017 року набрала законної сили та відповідно до вимог ст. 255 КАС України є обов’язковою для виконання, зокрема, податковим органом.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що критично ставиться до посилань апелянта щодо наявності досудового розслідування у кримінальному провадженні за №32016240000000024 від 05.07.2016 року, яке на момент розгляду справи в суді триває вже більше року. Наявність порушеного кримінального провадження не підтверджує вчинення службовими особами позивача кримінального правопорушення. Чинним податковим законодавством не передбачена можливість обмеження прав платника, в тому числі право на отримання бюджетного відшкодування, лише з мотивів наявності порушеного кримінального провадження.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ “Проскурівбудмеханізатор” по податковим деклараціям з податку на додану вартість та правомірно зобов’язано вчинити дії щодо внесення заяв про повернення суми бюджетного відшкодування , оскільки постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.01.2017 року набрала законної сили, а сума бюджетного відшкодування є узгодженою.

При цьому відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_4 проти України" від 5 квітня 2005 року).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року слід залишити без змін

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 листопада 2017 року.