Постанова № 70547396, 22.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 р. Справа № 635/4299/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського районного суду Харківської області від 12.09.2017 по справі № 635/4299/17

за позовом ОСОБА_1

до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернулася до Харківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, якому просить визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного Фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова від 24 березня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника; зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України міста Харкова провести перерахунок та призначити позивачу виплату пенсії по втраті годувальника з з 01 жовтня 2016 року в розмірі 14355,00 гривень, що дорівнює 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, яке на час смерті останнього складало 28710,00 гривень.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 12.09.2017 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скориставшись правом подання заперечень на апеляційну скаргу, відповідач вказав, що позивачка має право на перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка виключно на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 22.11.2017 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 30 травня 1994 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Слобожанському об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України міста Харкова та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про що свідчить довідка № 1720, видана 11 липня 2017 року Слобожанським об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України міста Харкова (а.с. 9).

17 березня 2017 року позивачка звернулася до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України міста Харкова з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час настання смерті її чоловіка, на підставі довідки № 03-55/150, яка видана 25 травня 2017 року Апеляційним судом Харківської області, відповідно до даних якої заробіток ОСОБА_2, який враховується при обчисленні пенсії за період з жовтня 2011 року до вересня 2016 року становив 1277801,40 гривень; станом на вересень 2016 року сума заробітку останнього становить 28710,00 гривень (а.с.18).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі від 24 березня 2017 року, позивачці відмовлено у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, так як згідно ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначення пенсії по втраті годувальника не передбачено(а.с. 10).

Не погодившись із вказаною відмовою, позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що по позивачка посилається на норми Закону, якими вказане питання не врегульовано, а тому дійшов висновку, що рішення Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова від 24 березня 2017 року про відмову у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника прийнято обґрунтовано.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивачки, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з ч. 1 статті 10 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 36 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сімї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сімї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Частина 1 статті 37 Закону № 1058-IV передбачає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сімї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сімї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

За вказаним Законом, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка на день смерті чоловіка перебувала на його утриманні, на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, тобто є непрацездатною, а тому відповідала всім вимогам, які необхідні для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника. Щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивачці була призначена при звільненні у відставку після досягнення 65-віку та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачка має права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відмова у призначенні позивачці пенсії по втраті годувальника в залежності від розміру пенсії її померлого чоловіка на час настання смерті є неправомірною, а тому не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також колегія суддів вважає неправильним посилання суду першої інстанції на відсутність норм, що регулюють питання призначення пенсії позивачці з підстав втрати чинності норм Закону України "Про державну службу", оскільки виходячи з вказаної правової позиції суду позивачка позбавляється будь-якого права на отримання пенсії по втраті годувальника, оскільки її чоловіком за життя не було реалізовано його право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Разом із тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення конкретного розміру пенсії, оскільки визначення розміру пенсії не входить до повноважень суду та є за своєю природою дискреційними повноваженнями державного органу, який повинен самостійно визначити розмір пенсії з урахуванням висновків суду.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Згідно ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 87 цього Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 640 грн. та 1408 грн., всього на суму 2048 грн., у зв'язку з чим стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати позивачки на оплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1280 грн.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського районного суду Харківської області від 12.09.2017 по справі № 635/4299/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України міста Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова від 24 березня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України міста Харкова провести перерахунок та призначити ОСОБА_1 виплату пенсії по втраті годувальника з 01 жовтня 2016 року в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України міста Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15, м. Харків, код ЄДРПОУ 41247824) судові витрати в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст постанови виготовлений 27.11.2017.