Ухвала суду № 70546883, 22.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Затолочного В.С., Матковської З.М.

за участю секретаря Богдан А.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 в справі №809/817/17 про залишення без розгляду адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів,

встановив:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» (надалі – позивач, ТзОВ «Колос») звернулося в суд з позовом до до Державної служби геології та надр України (надалі – відповідач) про скасування наказів №46 від 16.02.2012 та №161 від 20.04.2012.

У позові представником позивача зазначено, що позивачем не отримувався наказ Державної служби геології та надр України №46 від 16.02.2012 року та наказ Державної служби геології та надр України №161 від 20.04.2012 року та будь-яких інших повідомлень від відповідача про анулювання спеціального дозволу, а тому встановлений ст. 99 КАС України строк на звернення до суду з цим адміністративним позовом позивачем пропущений з поважних причин (через неотримання від відповідача жодної інформації про анулювання спеціального дозволу). У зв'язку з чим, просив також суд поновити пропущений строк звернення до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 адміністративний позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, зокрема, на те, що позивачу стало відомо про оскаржувані рішення лише 12.05.2017 з листа Державної служби геології та надр України №10510/13/12-7, яким позивача було повідомлено, що спеціальний дозвіл на користування надрами №5007 від 03.09.2009 було анульовано згідно з наказом №161 від 20.04.2012, а тому строк звернення до суду позивачем не порушено.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Відповідач направив на адресу суд клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позивачу достеменно було відомо про оскаржувані рішення ще 09.03.2012 та 08.05.2012 відповідно, однак звернувся до суду з даним позовом він лише 29.05.2017.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Предметом оскарження в даній справі є наказ Державної служби геології та надр України №46 від 16.02.2012 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 03.09.2009 року №5007 та наказ Державної служби геології та надр України №161 від 20.04.2012 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 03.09.2007 року №5007,

Позивач звернувся в суд з позовом 29.05.2017, що стверджується матеріалами справи.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення у особи права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, суд першої інстанції, залишаючи без розгляду адміністративний позов, вказав, зокрема, на те, що наявними в матеріалах справи доказами, а саме – повідомленнями про вручення поштових відправлень підтверджується отримання позивачем копій наказів Державної служби геології та надр України №46 від 16.02.2012 та №161 від 20.04.2012 відповідно 09.03.2012 та 08.05.2012.

Однак колегія суддів вважає, що зазначені повідомлення про вручення поштових відправлень не можна вважати належними та допустимими доказами з огляду на наступне.

Відповідно до п. 106 Правил надання послуг поштового зв’язку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Відтак, обов’язковою умовою підтвердження вручення рекомендованого поштового відправлення є зазначення на повідомленні про вручення прізвища особи, яка особисто отримала таке, та факт отримання такого засвідчується підписом поштового працівника.

В наявних у матеріалах справи повідомленнях про вручення, на які посилається суд першої інстанції, відсутні будь-які дані про особу, якій були вручені поштові відправлення, а лише зазначено дату.

Відтак, такі не оформлені належним чином та не можуть братися до уваги як належний доказ для підтвердження відповідних обставин.

Окрім вказаного, в судовому засіданні встановлено, що позивач тривалий час не здійснював господарської діяльності, а тому отримання поштового відправлення за зазначеною адресою було неможливим.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строків звернення до суду є помилковим.

Доводи апелянта є підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, залишивши без розгляду позовну заяву позивача, позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі - скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» задовольнити.

Скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 про залишення позовної заяви без розгляду в справі №809/817/17 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ували складено 27.11.2017.