Постанова № 70546159, 27.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2017 року № 826/711/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., суддів Добрянської Я.І. та Головань О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (далі - також позивач)

до Головного управління МВС України в місті Києві

Міністерства внутрішніх справ України (далі- також відповідачі)

третя особа Головне управління Національної поліції у м.Києві

про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення,

поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, у якому просить:

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління МВС в місті Києві про звільнення від 03.11.2015 № 955 о/с;

- визнати незаконним і скасувати запис про звільнення до трудової книжки від 04.11.2015;

- поновити її на посаді старшого інспектора відділення адміністративної практики полку дорожньо-патрульної служби ДАІ Головного управління.

Позов вмотивовано забороною відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років з ініціативи власника або уповноваженого органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів та третьої особи щодо позову заперечили, обґрунтовуючи правомірність звільнення ліквідацією територіальних органів МВС України, створенням територіальних органів Національної поліції, які не є правонаступниками ліквідованих органів, а також тим, що позивач в установленому законодавством порядку заяву про прийняття на службу до Національної поліції не подала.

Вирішуючи цей спір, суд виходить із такого.

Відповідно до наказу Головного управління МВС в місті Києві від 22.07.2005 № 76 ДСК позивач з 01.09.2005 прийнята на службу в органи внутрішніх справ.

В установленому порядку позивачу на період з 17.08.2015 по 28.05.2018 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом Головного управління в місті Києві від 03.11.2015 № 955 о/с згідно з вимогами наказів Міністерства внутрішніх справ України від 28.08.2015 № 1033 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах ДАІ МВС» та Головного управління від 04.09.2015 № 927 «Про організаційно-штатні зміни в ГУ МВС України в місті Києві» капітана міліції ОСОБА_1, старшого інспектора відділення адміністративної практики полку дорожньо-патрульної служби ДАІ Головного управління, яка відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із 17.08.2015, звільнено 04.11.2015 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) .

Згідно з доводами позивача, що містяться в позовній заяві, по телефону 15.12.2015 її повідомлено про звільнення, після чого вона прибула до відділу кадрів за місцем служби для ознайомлення з наказом про звільнення та отриманням трудової книжки.

Не погоджуючись зі звільненням, оскаржила його до суду.

Вирішуючи цей спір, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 3 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особам.

Законом України «Про міліцію», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин і втратив чинність 07.11.2015, передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

06 серпня 2015 року Закон України «Про Національну поліцію» опубліковано в газеті «Голос України» №141-142.

Згідно з пунктом 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктом 9,10,11 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відтак пунктами 9 та 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вирішення питання щодо подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015. Зазначені норми є імперативними, тобто відсутність згоди працівника на проходження служби до 06 листопада 2015 року - безальтернативна підстава для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Аналіз зазначених норм діє підстави для висновку, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

Постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції.

Згідно із пп. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17.08.2015 по 28.05.2018.

Відповідно до пункту 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Частиною четвертою статті 184 Кодексу законів про працю України встановлена заборона на звільнення жінок, які мають дітей віком до шести років. Водночас цією правовою нормою визначено, що звільнення вагітних жінок і матерів, які мають дітей віком до шести років не розповсюджується на випадки повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що відповідно до вимог пункту 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» позивача в установленому порядку попереджено про звільнення через скорочення штатів в силу закону з моменту опублікування названого Закону за три місяці.

Разом з тим судом встановлено, що станом на 06.11.2015 заяву (рапорт) про прийняття на службу до Національної поліції позивач не подавала.

Отже, позивач не скористалась наданим Законом України «Про Національну поліцію» правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції та не підтвердила свою згоду проходити подальшу службу в поліції.

За таких обставин оскаржуваний наказу Головного управління МВС України в місті Києві про звільнення позивача зі служби є правомірним, тому підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні. Відтак, відсутні також підстави для визнання незаконним та скасування запису про звільнення в трудовій книжці позивача та поновлення її на роботі.

Керуючись статтями 158-163Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т АН О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу.

Головуюча суддя О.О. Власенкова

судді Я.І. Добрянська

О.В.Головань