Постанова № 70545952, 16.11.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року справа № 823/874/17

10 год. 48 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Мельникової О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІВ-Холдинг до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІВ-Холдинг (далі-позивач) звернулось в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

визнати протиправними дії відповідача в частині відмов у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності, орієнтованою площею 1,4 га для іншого сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області;

зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути клопотання (заяву) товариства з обмеженою відповідальністю ІВ-Холдинг від 09.12.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності, орієнтованою площею 1,4 га для іншого сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області та прийняти за наслідками такого розгляду рішення у межах, строки та в спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства, а саме: надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності, орієнтованою площею 1,4 га для іншого сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення йому у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адмінмежах Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області. За результатами розгляду поданої заяви відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, оскільки відповідно до довідки із звітності з кількісного обліку земель земельна ділянка на яку претендує позивач відноситься до земель колективної власності. Разом з тим, на думку позивача, вищевказана земельна ділянка відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення та перебуває у державній власності. Крім того, Земельний кодекс передбачає виключний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку землеустрою, серед яких відсутня така підстава, як віднесення земельної ділянки до земель колективної власності.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та надав суду заперечення в яких зазначив, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні його заяви, оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 1,4 га, яка розташована в адмінмежах Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, на яку претендує позивач, знаходиться у колективній власності, а у відповідності до п.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи здійснюють розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у заявою від 09.12.2016 №456 позивач звернувся до відповідача із заявою з доданими документами, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області на вул. Шевченка, 1а, орієнтованою площею 1,4 га (для іншого сільськогосподарського призначення) та передачу її в оренду для здійснення статутної діяльності строком на 7 років.

Листом від 25.01.2017 №915/2-17 відповідач відмовив у задоволенні вищевказаної заяви з тих підстав, що земельна ділянка, стосовно якої позивач просить розробити проект землеустрою, відноситься до земель колективної власності, а у відповідності до п.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи здійснюють розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з такого.

Законом України від 06.09.2012 № 5245-17 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності внесено зміни до ст.122 Земельного кодексу України відповідно до яких встановлюються повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Тобто, відповідно до ст.122 ЗК України, в редакції, яка діє з 01.01.2013, повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними органами.

Аналогічні повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах області надані Головним управлінням Держгеокадастру на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженому наказом Мінрегіонрозвитку від 03.02.2015 № 14 та зареєстрованому в Мінюсті 18.02.2015 за № 177/26622.

В силу ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (ч.7 ст.118 ЗК України ).

Отже, у випадку наявності у особи бажання отримати у власність або користування земельну ділянку, вона повинна звернутися до відповідного органу клопотання про надання їм земельної ділянки, яке повинно бути розглянуте протягом встановленого строку та за наслідком якого повинно бути прийняте рішення про надання або відмову у наданні дозволу розроблення проекту землеустрою.

Статтею 122 ЗК України визначено розподіл повноважень щодо надання у власність або у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Згідно з п.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, ст.122 ЗК України врегульовує відносини щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Як встановив суд під час розгляду справи, земельна ділянка, на яку позивач просить розробити проект землеустрою, відповідно до рішення Городищенської районної ради від 31.03.1994 №15-21 передана у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству ім. Симиренка, підтвердженням чого є Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР №1-5 (а.с.96-99).

Відповідно до роз'яснення Держземагенства України від 13 жовтня 2014 року №22-28-0.13-12187/2-14 при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку (ст.30 ЗК України).

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Тому, у разі якщо вищезазначені земельні ділянки були повернуті до земель державної власності і це землі сільськогосподарського призначення, розпорядження вищевказаними землями належить до компетенції територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Якщо ж земельні ділянки не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження вищевказаними землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами правовий статус не розпайованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення колективної власності колишніх КСП на даний час не визначено.

Крім того, суд зазначає, що ч.2 ст.92 ЗК України визначає перелік осіб, які набувають право постійного користування землею, але не вирішує питання щодо осіб, які набули це право раніше.

У рішенні Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено, що використання терміну набувають, що означає ставати власником чого - небудь, після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення. Так, поняття "набувають права" за змістом частини другої статті 92 та частини першої статті 116 цього Кодексу в аспекті вимоги переоформлення права користування земельною ділянкою не відповідає вимозі ясності і визначеності правової норми: зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками. Натомість у пункті 6 Перехідних положень Кодексу йдеться про переоформлення права власності або оренди громадянами та юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві. Переоформлення також має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами.

Земельний кодекс України передбачає певний порядок, згідно якого земельна ділянка, що знаходиться у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, для суспільних потреб може бути тільки вилучена або викуплена, в порядку встановленому цим Кодексом.

При цьому, вилучення (викуп) земельної ділянки допускається при дотриманні гарантій прав на землю, передбачених розділом V ЗК України та ст. 350 Цивільного кодексу України, якщо рішення про це прийнято компетентним органом з підстав і в порядку, встановлених законом, а власникові земельної ділянки має бути відшкодована її вартість.

Статтею 140 ЗК України визначено підстави для припинення права власності на земельну ділянку. До них віднесено, зокрема, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Пунктом „г" ч.1 ст.143 Земельного кодексу України визначено, що однією з підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку є її викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що право колективної власності на землю, яке не припинено у встановленому законом порядку вважається дійсним (зазначена правова позиція підтверджується ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 у справі № 822/1043/16), а отже ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не мало правових підстав для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду вказаної земельної ділянки, у звязку з чим посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою колективної власності є обґрунтованим.

Посилання позивача на довідку форми 6-зем від 28.12.2016 №97-28-0.2-3273/15-16, я якій зазначено, що вищевказана земельна ділянка відноситься до державної власності, суд не врахував, як обґрунтовані, оскільки у звязку з ліквідацією інституту колективної власності на землю такі відомості не можуть бути зазначені у довідці форми 6-зем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 14, 86, 94, 159 163, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ІВ-Холдинг відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 21.11.2017.