Постанова № 70545749, 23.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 листопада 2017 р. 14:28 год. справа № 820/4634/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Король Д.О.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Погарська Л.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати відмову Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14.09.2017 року №01-42/3541;

- зобов'язати Близнюківську районну державну адміністрацію Харківської області виділити позивачу в натурі (на місцевості) земельну ділянку на території Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області, що належить позивачу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2, виданого Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області 24 жовтня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 20.02.1997 року за № 682, яка перебуває у колективній власності КСП «Червона Самара» Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області, розміром 5,38 в умовних кадастрових гектарах на полях контурів №29 та №38.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області в частині позовних вимог про зобов'язання Близнюківську районну державну адміністрацію Харківської області виділити позивачу в натурі (на місцевості) земельну ділянку на території Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області, що належить позивачу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2, виданого Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області 24 жовтня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 20.02.1997 року за № 682, яка перебуває у колективній власності КСП «Червона Самара» Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області, розміром 5,38 в умовних кадастрових гектарах на полях контурів №29 та №38. Роз'яснено позивачу про право звернення до місцевого суду з відповідним позовом в порядку ЦПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) розміром 5,38 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Червона Самара» Близнюківського району Харківської області та належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2, виданого Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області 24 жовтня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 20.02.1997 року за №682. Позивачем до Близнюківської районної державної адміністрації 13.07.2017 року подано заяву про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну частку (пай) на території Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області. Листом від 14.09.2017 року № 01-42/3541 Близнюківською районною державною адміністрацією відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви із зазначенням, що позивачу необхідно надати до райдержадміністрації відомості про участь в жеребкуванні на зборах членів КСП «Червона Самара». Позивач вважає вказану відмову протиправною та просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, в яких зазначено, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та на підставі норм чинного законодавства. Представник відповідача зазначив, що у разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення (розпорядження) щодо коригування проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку. Представник відповідача вказав, що з 01.01.2013 розпорядження земельними ділянками державної форми власності не належить до компетенції Близнюківської районної державної адміністрації. Близнюківська районна державна адміністрація повідомила, що Проект організації території земельних часток (паїв) по КСП "Червона Самара" на даний час сформований та затверджений відповідним розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації від 15.11.2002 року №330, відповідно до якого на кожного із власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Червона Самара» включена та передбачена земельна ділянка, відповідно громадянці ОСОБА_4 зарезервовано земельну ділянку з числа вільних, але не визначено яку саме. Виходячи з викладеного, враховуючи відсутність відомостей про участь в жеребкуванні на зборах членів КСП «Червона Самара» ОСОБА_4 або її спадкоємця, Близнюківська районна державна адміністрація не може самостійно прийняти рішення щодо визначення місця розташування земельної ділянки спадкоємця права на земельну частку (пай) гр. ОСОБА_5

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) розміром 5,38 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Червона Самара» Близнюківського району Харківської області та належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2, виданого Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області 24 жовтня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 20.02.1997 року за №682.

Позивачем до Близнюківської районної державної адміністрації 13.07.2017 року подано заяву про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну частку (пай) на території Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Листом від 14.09.2017 року № 01-42/3541 Близнюківською районною державною адміністрацією відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви із зазначенням, що позивачу необхідно надати до райдержадміністрації відомості про участь в жеребкуванні на зборах членів КСП «Червона Самара».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачено частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст.4 Земельного кодексу України передбачено, що земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість зробити висновок, що Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області є місцевим органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади та здійснює владні управлінські функції щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), у зв'язку з чим дана справа є справою адміністративної юрисдикції в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування відмови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14.09.2017 року №01-42/3541.

Статус та повноваження місцевих державних адміністрацій визначаються насамперед ст.118 Конституції України, а також Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації».

Статтею 118 Конституції України передбачено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Аналогічна позиція викладено також у ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», де зазначено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Зі змісту наведених норми слідує, що підставою для оскарження актів державних адміністрацій є їх суперечність нормативно-правовим актам або інтересам територіальних громад чи окремих громадян.

На підставі ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ч.ч.1-5 ст.25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до п.16-17 Перехідних положень ЗК України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

- розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

- приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

- уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

- укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

- сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

- надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

- розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом;

- оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;

- приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

З системного аналізу наведених норм слідує, що набуття громадяни України права власності на земельні ділянки у зв'язку із виділенням в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), здійснюється за відповідними розпорядчими актами сільських, селищних, міських рад чи районних державних адміністрацій, які в свою чергу приймаються на підставі результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства (за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв) або - шляхом жеребкування).

Судом встановлено, що Проект організації території земельних часток (паїв) по КСП "Червона Самара" сформований та затверджений відповідним розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації від 15.11.2002 року №330, відповідно до якого на кожного із власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Червона Самара» включена та передбачена земельна ділянка.

Пунктом 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. N122, передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Відповідно, Близнюківська районна державна адміністрація наділена повноваженнями щодо розгляду заяви ОСОБА_3 від 13.07.2017 року про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та прийняття відповідного рішення, однак відповідачем не розглянуто по суті жодного з питань, поставлених позивачем у вказаній заяві.

У відмові Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області №01-42/3541 від 14.09.2017 року зазначено, що позивачу необхідно надати відомості про участь в жеребкуванні на зборах членів КСП «Червона Самара», при цьому з наявних матеріалів справи вбачається, що жеребкування відбулось у 2002 році, у той час як ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

З огляду на викладене, позивач не має можливості виконати вимоги викладені у відмові Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області №01-42/3541 від 14.09.2017 року.

Окрім цього, у оскаржуваному рішенні Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області №01-42/3541 від 14.09.2017 року відсутнє будь-яке посилання на розгляд по суті питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином суд приходить до висновку, що відмова Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області №01-42/3541 від 14.09.2017 року у виділенні ОСОБА_3 земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та наданні дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є протиправною та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною та скасування відмови Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області №01-42/3541 від 14.09.2017 року у виділенні ОСОБА_3 земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та наданні дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що «спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 13.07.2017 року про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області №01-42/3541 від 14.09.2017 року у виділенні ОСОБА_3 земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та наданні дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Зобов'язати Близнюківську районну державну адміністрацію Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 13.07.2017 року про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області (код 04059533, 64800, Харківська область, Блюзнюківськиій район, смт. Близнюки, вул. Незалежності 39) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 640,00 (шістсот сорок) грн. 00 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2017 року.

Суддя Біленський О.О.