Постанова № 70545711, 28.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 листопада 2017 р. №820/4595/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В. ,

суддів - Старосєльцевої О.В., Бадюкова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати наказ ДМС України №104 щодо скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянці В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 12.04.2017 року ОСОБА_1 отримала листа від 04.04.2017р. №04/1-7822 ГУ ДМС України в Харківській області, яким її повідомлено, що згідно наказу ДМС України №104 від 14.08.2015р. посвідку скасовано.

Рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1 раніше не надсилалося поштою та не отримувалось ОСОБА_1, тому, як зазначає позивач, відлік строку позовної давності слід вважати з 14 квітня 2017р., відповідно до ч.2 ст.99 КАС України. Позивач не погоджується з рішенням відповідача, оскільки воно прийнято з надуманих підстав, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що вільно трактуються відповідачем на власний розсуд та на свою користь, що призводить до грубого порушення проживання іноземця ОСОБА_1 в Україні та членів його родини - чоловіка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. При прийнятті ДМС України Наказу №104 відповідачем були грубо порушені вимоги п.22 Постанови КМУ "Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання" від 28.03.2012р. №251, що зобов'язує відповідача у разі розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію іноземцю запрошувати його для надання пояснень іммігрантів.

Відповідач при розгляді питання щодо оформлення матеріалів для скасування рішення про документування ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання та визнання їх недійсними - не викликав позивача для надання пояснень. Крім того, у 2014 році ОСОБА_1 зверталася з позовом до ГУ ДМС України в Харківській області про обмін посвідки на постійне місце проживання НОМЕР_1 від 05.03.2004 року у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

В обміні посвідки було відмовлено, про що складено лист за №4/9127 від 28.05.2014р., з посиланням на неможливість вирішити питання щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з вилученням у березні 2011 року особової справи ОСОБА_1. Обмін посвідки ГУ ДМС України в Харківській області було здійснено примусово за виконавчим листом №820/11196/14 від 19.08.2014р., копії постанови ХОАС по адміністративній справі №820/11196/14 від 02.07.2014р., Ухвали ХААС від 05.08.2014р. по адміністративній справі №820/11196/14 та постанови про відкриття виконавчого провадження №44518113 від 26.08.2014р.

Представник позивача стверджує, що відповідно наведеного, немає жодних правових підстав, за яких громадянці СР В'єтнам ОСОБА_1 має бути скасовано дозвіл на імміграцію.

Вказане слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Представник позивача - ОСОБА_4, прибув у судове засідання та склав на адресу суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позов просив задовольнити (а.с.78).

Представник відповідача та третьої особи - ОСОБА_3, також прибула у судове засідання, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечувала. Однак, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях на позов (а.с.29-32) зазначила, що спірний наказ було прийнято на підставі висновку Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 25.03.2015 р. "Про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1", спірний наказ повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та прийнятий у межах наданих повноважень.

Колегія суддів, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Оскільки визначене ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.09.2015 року позивач звернулась з заявою щодо обміну посвідки до ГУ ДМС України в Харківській області, у відповідь на яку отримала лист від 04.04.2017р., де їй повідомлялося, що наказом ДМС України №104 від 14.08.2015 року, на підставі висновку ГУ ДМС України у Харківській області від 25.03.2015 року, серед іншого, стосовно ОСОБА_1:

- скасовано повністю рішення відділу ГП та ІС УМВС України в Харківській області від 25.12.2002 року про документування посвідкою на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4;

- видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 від 25.12.2002р., НОМЕР_1 від 05.03.2004р. та НОМЕР_3 від 08.09.2014р. визнати недійсною та такою, що підлягають вилученню (п.29 Наказу) (а.с. 41).

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з відмовою ГУ ДМС України в Харківській області, позивач звернулася до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014р., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 громадянці СР В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.17-20)

Обмін посвідки позивача було здійснено за виконавчим листом №820/11196/14 від 19.08.2014р. (а.с.22)

Однак, 12.04.2017р. позивач отримала лист №04/1-7822 від 04.04.2017р. ГУ ДМС України в Харківській області, (а.с.8-9) яким була повідомлена про скасування посвідки на постійне проживання в Україні оскаржуваним Наказом №104. (а.с.36-41), п. 29.1 якого скасовано повністю рішення відділу ГП та ІС УМВС України в Харківській області від 25.12.2002р. про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки СР В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 від 25.12.2002р., НОМЕР_1 від 05.03.2004р. та НОМЕР_3 від 08.09.2014р. визнані недійними та такими, що підлягають вилученню.

За матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1, проживає в Харкові родиною: з чоловіком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13) та сином ОСОБА_2 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (11-12), які мають посвідки на постійне місце проживання в Україні. Крім того, позивач є приватним підприємцем та має свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 НОМЕР_4 від 16.07.2002р. (а.с.14).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно п.18 Порядку, посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

При наданні 04.07.2003р. позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні, управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області проводило перевірку законності залишення її на постійне проживання на території України та керувалося положеннями Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні. Цією ж нормою Закону ГУ ДМС України в Харківській області обґрунтовує прийняття протилежного рішення - висновку від 25.03.2015р. про перевірку матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, на підставі якого ДМС України Наказом №104 від 14.08.2015 року скасовано як рішення УГІРФО ГУ МВС в Харківській області від 25.12.2002 року, так і видані на підставі такого рішення посвідки позивача на постійне місце проживання в Україні.

Згідно положень ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

При цьому відповідачем не враховано, що перелік підстав, визначений ст. 12 Закону України "Про імміграцію" для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, не містить підстави пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні.

Таким чином, пункт 29 Наказу ДМС України №104 від 14.08.2015 року, прийнятий з порушенням вимог ст. 2 КАС України, а саме: без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМУ №1983 від 26 грудня 2002 року; несвоєчасно: посвідка на постійне проживання оформлена позивачу у 2002 році, тоді як Наказ ДМС України №104 винесений 14.08.2015 року.

Крім того, суд зазначає, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін (ст.255 КАС України).

Оскільки під час прийняття рішення Харківським окружним адміністративним судом від 02.07.2014р., яке набрало законної сили 05.08.2014р., досліджувались обставини щодо обміну посвідки ОСОБА_1, та не було виявлено підстав для відмови у її видачі, суд зазначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.1 ст.72 КАС України)

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України, відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За таких обставин, пункт 29 Наказу ДМС України №104 від 14.08.2015 року, яким скасовано повністю рішення відділу ГП та ІС УМВС України в Харківській області від 25.12.2002 року про документування посвідкою на проживання в Україні іноземця - громадянки СРВ ОСОБА_1; не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України; третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування наказу, - задовольнити.

Скасувати наказ Державної міграційної служби України №104 щодо скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянці В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Панченко О.В.

Судді Бадюков Ю.В.

Старосєльцева О.В.