Постанова № 70545357, 27.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Оболонь" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Оболонська сільська рада Семенівського району Полтавської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Оболонь" (надалі - ПСП "Оболонь", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Оболонська сільська рада Семенівського району Полтавської області, у якому позивач просив:

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:005:0596 площею 86,00 га, розташованої на території Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області;

зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області виключити з Державного земельного кадастру запис щодо державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:005:0596 площею 86,00 га, розташованої на території Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірна земельна ділянка належить на праві колективної власності ПСП "Оболонь", а тому відповідач не має повноважень на розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому зазначив, що відповідно до Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ землі в Україні перебувають виключно у державній, комунальній або приватній власності; право колективної власності законом не визначено.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області надав до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що рішенням шістнадцятої сесії двадцять третього скликання Сільської ради від 06.03.2001 "Про затвердження технічної документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) ПСП "Оболонь" земельні ділянки, розташовані на малопродуктивних лучно-чорноземних ґрунтах слабосолонцюватих солончакових в комплексі з солонцями (10-30%) площею 185,1 га виключено із паювання та обліковано землями природоохоронного призначення. Звертав увагу на те, що спірна земельна ділянка входить до згаданого масиву земель, а тому вважав, що у позивача відсутнє право власності на неї. Наголошував на тому, що ПСП "Оболонь" не сплачує земельний податок за згадану земельну ділянку. З урахування наведеного, просив справу розглядати без його участі та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 24.03.2017 вих. №3176/6-17, копія якого залучена до матеріалів справи /а.с. 158/, суд встановив, що гр. ОСОБА_1 помер.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на достатність наданих суду доказів для розгляду справи по суті, беручи до уваги відсутність потреби заслухати у судовому засіданні свідка чи експерта, суд визнав за можливе розглядати справу без участі представника третьої особи та завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що ПСП "Оболонь" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа /а.с. 18/. Позивач є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Оболонське" /а.с. 10-17/.

Рішенням Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 27.12.1995 №6 КСП "Оболонське" передано у колективну власність 3760,1 га земель, про що видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000087 /а.с. 29-34/.

Рішенням дев'ятнадцятої позачергової сесії сьомого скликання Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 11.07.2017 №1 "Про затвердження земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, на яку може бути продано право оренди на земельних торгах" погоджено земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовища) державної власності площею 86,0 га кадастровий номер 5324585100:00:005:0596 за межами села Оболонь, на яку може бути продано право оренди на земельних торгах /а.с. 35/.

Посилаючись на те, що земельна ділянка кадастровий номер 5324585100:00:005:0596 входить до масиву земель, переданих КСП "Оболонське" у колективну власність, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права фізичних та юридичних осіб на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

При цьому частиною п'ятою вказаної статті визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач виходив з того, що земельна ділянка кадастровий номер 5324585100:00:005:0596 належить йому на праві власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000087.

Однак, суд не погоджується з наведеними доводами позивача з огляду на такі обставини.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 зазначеного Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як встановлено судом зі змісту Проекту роздержавлення і приватизації земель КСП "Оболонське" /а.с. 19-28/, до земель колективної власності площею 3760,1 га віднесені угіддя площею 3594,0 га, з яких: рілля - 3084,9 га, сіножаті - 301,3 га, пасовища - 207,8 га. При цьому відповідні угіддя позначені як землі, що підлягають приватизації /а.с. 23/.

Таким чином, надані КСП "Оболонське" на підставі рішення Оболонської сільської Ради народних депутатів від 27.12.1995 №6 у колективну власність угіддя загальною площею 3594,0 га для ведення колективного сільського господарства підлягали паюванню відповідно до вимог Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

Разом з цим, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що паювання пасовищ площею 207,8 га не проведено /а.с. 145/. Більш того, у наданій позивачем копії Державного акта на право колективної власності на землю Додаток 1 "Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства" не заповнений /а.с. 30/.

Натомість, як підтверджено наданою Оболонською сільською радою Семенівського району Полтавської області копією Технічної документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель КСП "Оболонське" /а.с. 128-141/, загальна кількість громадян, які мають право на земельну частку (пай) становила 770 осіб, між якими розподілено 2899,80 га ріллі /а.с. 133/.

У той же час, як зазначено у згаданій технічній документації, згідно рекомендацій Регіональної програми захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель на території Полтавської області 1995 року малопродуктивні ґрунти: лучно-чорноземні середньо і сильно солонцюваті солончакові легкосуглинкові ґрунти площею 185,1 га не підлягають паюванню як природоохоронні землі /а.с. 132/.

При цьому, суд зауважує, що відповідна технічна документація розроблена Полтавською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 2001 році за замовленням ПСП "Оболонь" /а.с. 128/.

Рішенням шістнадцятої сесії двадцять третього скликання Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 06.03.2001 "Про затвердження технічної документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) ПСП "Оболонь" земельні ділянки, розташовані на малопродуктивних лучно-чорноземних ґрунтах слабосолонцюватих солончакових в комплексі з солонцями (10-30%) площею 185,1 га обліковано землями природоохоронного призначення без розподілу для паювання /а.с. 141/. Доказів скасування даного рішення Сільської ради суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що позивач обізнаний із рішенням про віднесення земельної ділянки площею 185,1 га, переданої КСП "Оболонське" на підставі рішення Оболонської сільської Ради народних депутатів від 27.12.1995 №6, до земель природоохоронного призначення та виключення її із паювання.

Представники позивача у ході судового розгляду справи не заперечували, що земельна ділянка площею 86,0 га входить до масиву площею 185,1 га, який виключений із паювання на підставі зазначеного вище рішення третьої особи.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Однак, позивач не надав суду доказів виконання наведених вище вимог закону.

До того ж, відповідно до підпункту "а" пункту 1 Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" визначено необхідність реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно.

З урахуванням наведеного, належні КСП "Оболонське" землі мали бути передані у приватну власність ПСП "Оболонь".

01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, відповідно до частини першої статті 125 якого в першій редакції право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Законом України від 05.03.2009 №1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" статтю 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 викладено у новій редакції, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Позивачем доказів проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку не надано.

Посилання позивача на державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000087, як на обґрунтування наявності у нього прав на спірну земельну ділянку, є безпідставними, оскільки відповідно до частини третьої статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відтак, наразі в Україні не передбачено існування такої форми власності на землю як колективна.

Стосовно посилань позивача на положення Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", суд зауважує, що названий закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства.

За змістом статті 1 цього Закону, колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Частиною другою статті 8 згаданого Закону визначено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Натомість, організаційно-правовою формою господарської діяльності позивача є приватне сільськогосподарське підприємство. При цьому Статут ПСП "Оболонь" не містить інформації про утворення підприємства шляхом добровільного об'єднання громадян та здійснення ними управління колективним майном, до складу якого б входили спірні землі.

Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що у позивача відсутні будь-які набуті у встановленому законом порядку права на спірну земельну ділянку.

У зв'язку з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

А відповідно до частини другої цієї ж статті, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстави для задоволення позову відсутні. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 №18-рп/2004. Так, Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Отже, правом на звернення до адміністративного суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За змістом частини другої цієї статті, формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 791 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Судом встановлено, що формування земельної ділянки кадастровий номер 5324585100:00:005:0596 здійснено на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби /а.с. 53-109/.

Разом з цим, як встановлено судом зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 24.03.2017 вих. №3176/6-17, копія якого залучена до матеріалів справи /а.с. 158/, гр. ОСОБА_1 помер.

При цьому суд зауважує, що померлий ОСОБА_1 не набув права користування спірною земельною ділянкою, оскільки проект землеустрою не затверджений у встановленому законом порядку та не проведено державну реєстрацію права користування.

За відсутності у спірних відносинах зареєстрованого права користування спірною земельною ділянкою, можливо стверджувати про відсутність між позивачем та третьою особою спору про право щодо володіння, користування та розпорядження такою земельною ділянкою.

Водночас зважаючи на відсутність у позивача будь-яких прав щодо володіння, користування чи розпорядження спірною земельною ділянкою, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог. При цьому суд виходить з відсутності у спірних відносинах порушення прав позивача фактом реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПСП "Оболонь" повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Оболонь" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Оболонська сільська рада Семенівського району Полтавської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) О.О. Кукоба