Постанова № 70545213, 24.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2017 року справа № 813/3930/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 (далі - позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, третя особа), в якому просить:

-стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України 6043 грн. 91 коп.

В обгрунтуванні позовних вимог, позивач зазначає, що 28.04.2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на підставі графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Полтавській області на квітень 2017 року, проведено перевірку та габаритно-ваговий контроль на автомобільних вагах транспортного засобу, який належить відповідачу, під час якої встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження строєної осі транспортного засобу. Так, встановлено, що 28.04.2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області проведено зважування автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_2, який належить ФОП ОСОБА_3, в результаті якого встановлено перевищення допустимого навантаження на строєну вісь. При цьому, акт зважування підписаний водієм перевізника, а результати габаритно-вагового контролю не оскаржені в установленому законом порядку. На підставі вказаного акту №160542 від 28.04.2017 року, Управлінням Укртасбезпеки у Полтавській області було складено розрахунок №160542 від 28.04.2017 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким за виявлені порушення відповідачу зараховано плату в сумі 209,20 євро. Пунктом 27 Порядку «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджений постановою КМУ від 27.06.2007 року (далі - Порядок №879) передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Таким чином, сума 209,20 євро станом на 28.04.2017 за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ, складає 6043,91 грн. Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету.

Окрім цього, позивач зазначає, що підставою для пред'явлення позову в інтересах держави стало те, що чинним законодавством України не передбачений механізм примусового стягнення Укртрансбезпекою та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у випадку несплати у добровільному порядку (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103). Несплата коштів тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави, та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

У зв'язку із відсутністю органу, уповноваженого, відповідно до вимог чинного законодавства, звертатися до суду з позовом про примусове стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, дана позовна заява подана прокурором (заступником керівника прокуратури), який виступає як позивач. А відтак, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи. Поряд з цим, подав до суду письмові заперечення. Заперечення мотивоване тим, що обґрунтування заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 про необхідність захисту інтересів держави у даній справі та відсутності у Державної служби України з безпеки на транспорті процесуальної можливості звертатися з позовами про стягнення коштів, що зумовлює набуття заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №3 статусу позивача у вказаній справі є таким, що прямо суперечить чинному законодавству та судовій практиці, яка склалася в Україні у спорах цієї категорії. Також зазначає, що у відповідності до ст..61 Конституції України, особа може притягатися до відповідальності виключно за дії (бездіяльність), які вчинені нею особисто. ФОП ОСОБА_3 безпосередньо не вчиняв вказаних в позовній заяві дій щодо проїзду дорогами загального користування, більше того, не мав можливості контролювати процес завантаження автомобіля, правильне розміщення вантажу та подальшу можливість руху автомобіля. Такі дії могли вчинятися виключно вантажовідправником та водієм, які і повинні нести відповідальність. Крім цього, стверджує, що жодних розрахунків плати за проїзд та повідомлень про заборгованість не отримував. Вважає, що позивачем не доведено правомірність застосування зазначеного в позовній заяві типу зважувального пристрою, при проведенні зважування та фіксації результатів було порушено процедуру, визначену постановою КМУ №89.

В силу положень ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала надані позивачем пояснення, вважає, що позовні вимоги належить задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.04.2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на підставі графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в полтавській області на квітень 2017 року, проведено перевірку та габаритно-ваговий контроль на автомобільних вагах транспортного засобу, який належить відповідачу, під час якої встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження строєної осі транспортного засобу.

Так, встановлено, що 28.04.2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області проведено зважування автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_3, який належить ФОП ОСОБА_3, юридична адреса:81123, с.Гамаліївка, Пустомитівський район, Львівська область, в результаті якого встановлено перевищення допустимого навантаження на строєну вісь, що зафіксовано актом №160542 від

28.04.2017 року. При цьому, акт зважування підписаний водієм перевізника, а результати габаритно-вагового контролю не оскаржені в установленому законом порядку. Зважування транспортних засобів було проведено автомобільною підкладною типу CHEKLODE FREEWE1GH, виробник «CENTRAL WEIGHING», яка пройшла перевірку та повністю відповідає вимогам ГОСТ29329-92, а також свідоцтва про ДМА від 09.08.2007 року №34-1372. що підтверджується свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки №12-07/040 від 29.03.2017 року.

За результатами зважування встановлено перевищення цим транспортним засобом обмежень осьових навантажень, а саме перевищення нормативно допустимого навантаження строєної осі в 22т. при фактичному навантажені на строєну вісь в 23,8 тони (акт №160542 від

28.04.2017 року).

У свою чергу, маршрут транспортного засобу марки RENAULT д.н.з. НОМЕР_4, причіп TRAILOR д.н.з. НОМЕР_5, який належить ФОП ОСОБА_3, становив: с.Партизанське м. Львів, а фактично пройдене транспортним засобом відстань склала 1046 км.

На підставі вказаного акту №160542 від 28.04.2017 року, Управлінням Укртрасбезпеки у Полтавській області було складено розрахунок №160542 від 28.04.2017 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким за виявлені порушення відповідачу зараховано плату в сумі 209,20 євро.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення).

Відповідно до п.1 Положення, Державна служба України з безпеки па транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на надземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно пп.15, 27 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

У відповідності до абзацу першого н. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку, територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №592 «ОСОБА_2 питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки Полтавській області.

Частиною 7 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», абз.2 п.12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ №1074 від 20.10.2011 року, визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує виконувати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації Державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням КМУ №1378-р від 16.12.2015 року «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює функції з управління автомобільними дорогами спального користування та мас право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.4 №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно п.3 Порядку №1567 здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.п.4 п.2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м..

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч.2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно з п. 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п.31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у пятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Як вбачається із матеріалів справи, Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області відповідачу нарахована плата за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 209,20 евро.

Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Таким чином, сума 209,20 євро станом на 28.04.2017 року за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ, складає 6043,91 грн.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету.

Незважаючи на те, що відповідно до п.31-1 Порядку №879, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції, за даними Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, на даний час ФОП ОСОБА_3 зазначену суму добровільно не сплатив.

Підставою для пред'явлення позову в інтересах держави стало те, що чинним законодавством України не передбачений механізм примусового стягнення Укртрансбезпекою та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у випадку несплати у добровільному порядку (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103).

Несплата коштів тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави, та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

У звязку із відсутністю органу, уповноваженого, відповідно до вимог чинного законодавства, звертатися до суду з позовом про примусове стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, дана позовна заява подана прокурором (першим заступником керівника прокуратури), який виступає як позивач.

Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи викладене, прокурор в даному випадку подано позовну заяву в інтересах держави та при розгляді справи виступає як самостійним позивач.

До аналогічного висновку дійшли суди апеляційної та касаційної інстанції.

Зокрема, при розгляді справи №810/970/16 Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 01.09.2016, якою скасовано постанову суду першої інстанції про задоволення позову Державної служби України з безпеки на транспорті, зазначено, що ані Конституцією України, а ні законами України позивача не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортним засобом з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Аналогічна судова практика міститься також у постановах судів апеляційної інстанції, якими задоволено позовні заяви прокурорів, а саме №№ 825/275/15, 826/5992/16, 823/5255/15 та ін.

Частиною 3 статті 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18. 19, 69-71, 72, 94. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (81123, Львівська область, Пустомитівський район, с.Гамаліївка) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України (р/р 3131730970002 у ГУ ДКСУ у Полтавській області / м.Полтава / 22160100, код ЄДРПОУ 38019510, МФО 831019) 6 043 (шість тисяч сорок три) грн. 91 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.З ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 листопада 2017 року.

Суддя Сакалош В.М.