Ухвала суду № 70545186, 22.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5368/17

УХВАЛА

22 листопада 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання – Любімова О.Є.

за участю сторін: представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” про визнання незаконним та скасування рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_1 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_3 від 02 березня 2015 року №66-в “Про додаткову перевірку правочинів”.

У судовому засіданні 22 листопада 2017 року представник відповідача заявив письмове клопотання про закриття провадження у даній справі, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач фактично оскаржує нікчемність правочинів та цим аргументує свої позовні вимоги. В обґрунтування заявленого клопотання представник навів постанову Верховного Суду України по справі №21-41а16, у якій, на переконання відповідача, аналогічний предмет позову, що й у даній справі, та згідно правового висновку спірні правовідносини пов’язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, відтак спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Отже, відповідач вважає, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження у справі заперечував, посилаючись на те, що покладена в обґрунтування даного клопотання постанова Верховного Суду України винесена у справі з іншими фактичними обставинами. Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк”, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є суб'єктом владних повноважень, отже даний спір є публічно-правовим.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За приписами ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Головною ознакою публічно-правових спорів є участь у них хоча б однією із сторін суб'єкта владних повноважень. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20 травня 2014 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

У межах даної справи спір виник між ТОВ “Україна” та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” щодо правомірності прийнятого нею рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_1 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_3 від 02 березня 2015 року №66-в “Про додаткову перевірку правочинів”. Позивач посилається на порушення процедури його прийняття.

При цьому, між цими сторонами не існує ніяких договірних або інших правовідносин, а тому за своєю суттю даний спір є публічно-правовим, а не приватно-правовим. Тоді як, відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Що стосується посилань відповідача на постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року по справі №21-41а16, суд зазначає наступне.

У наведеному рішенні Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, відтак спір випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Разом із тим, в межах даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є підставою звернення позивача до адміністративного суду. Доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями, під час прийняття рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_1 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_3 від 02 березня 2015 року №66-в “Про додаткову перевірку правочинів”.

Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 14 червня 2016 року по справі №21-41а16, не може бути застосована до правовідносин між сторонами у даній справі та не є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст.17 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 17, 157, 160, 165 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” про визнання незаконним та скасування рішення – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п’яти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 27 листопада 2017 року.

Суддя О.В. Глуханчук