Постанова № 70544874, 20.11.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2017 року № 810/3509/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрутлогістик" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрфрутлогістик" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2017 № 0012524201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним своєчасно сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за травень 2016 року в сумі 2 235 417,00 грн., оскільки такі кошти були списані з електронного рахунку ПДВ, на якому станом на день подачі такого уточнюючого розрахунку було достатньо коштів для сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що податковим органом правомірно застосовано в оскаржуваному рішенні штрафні санкції до позивача, оскільки останній порушив терміни сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку за травень 2016 року.

До початку розгляду справи по суті представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрфрутлогістик" зареєстроване як юридична особа 04.07.2014 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

В липні 2017 року посадовою особою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 40.1 ст. 40, п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка своєчасності перерахування до бюджету узгодженого податкового зобов'язання ТОВ "Укрфрутлогістик" з податку на додану вартість за листопад 2014 року та травень 2016 року, за результатами якої складено Акт від 14.07.2017 №1989/42-01/39286911 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, при перевірці своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань податковим органом встановлено, що ТОВ "Укрфрутлогістик" в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2016 року, поданому 19.08.2016 реєстраційний №9150662195, самостійно збільшено суму податку на додану вартість (рядок 25.1 уточнюючого) на суму 2235417,00 грн. Граничний термін сплати податкового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку - 19.08.2016.

Станом на 19.08.2016 в інтегрованій картці платника по коду платежу 14010100 (податок на додану вартість) рахувалась переплата в сумі 1325,00 грн.

Суму недоплати у розмірі 2234092,00 грн. було погашено 22.08.2016 за рахунок суми від'ємного значення, зарахованої у зменшення суми податкового боргу (р. 20.1 декларації) у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року реєстраційний №9150665707, із затримкою у 3 дні.

Отже, в ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 50.1 ст. 50, п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання ПДВ по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2016 року в сумі 2234092,00 грн. на 3 дні (граничний термін сплати 19.08.2016, а дата сплати 22.08.2016).

На підставі висновків Акту перевірки та ст. 126 Податкового кодексу України Офісом великих платників ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0012524201, згідно з яким зобов'язано позивача сплатити штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (за затримку на 3 дні суми зобов'язання у розмірі 2234092,00 грн.) у розмірі 10% на загальну суму 223409,20 грн.

Однак, не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

У відповідності до п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України визначено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Дана норма Кодексу кореспондується з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 31.1, п. 31.3 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

Нормами ст. 50 Податкового кодексу України передбачено право платника податків на здійснення коригування показників, задекларованих у раніше поданій звітності, в тому числі шляхом їх збільшення чи зменшення.

Так, згідно з положеннями п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п.п.20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За нормами п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Відповідно до п. 87.1 ст. Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Статтею 200 Податкового кодексу України врегульовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Так, пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

При цьому, суд звертає увагу на те, що пунктом 40 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У разі нарахування протягом перехідного періоду системи електронного адміністрування податку на додану вартість зазначених штрафних санкцій такі штрафні санкції підлягають списанню контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на додану вартість протягом 14 робочих днів.

Отже, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість можуть бути кошти наявні на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Як встановлено судом, 19.08.2016 позивач, користуючись своїм правом на виправлення самостійно виявлених помилок у податковій декларації, направив до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2016 року, в якій позивач самостійно збільшив суму податкового зобов'язання з ПДВ на 2235417,00 грн. (рядок 18.1.).

Відповідно до квитанції №1 від 19.08.2016 документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 19.08.2016 в 19:22:43 год.

Відповідно до квитанції №2 від 19.08.2016 документ доставлено до районного рівня 1013 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 19.08.2016 в 19:22 год. та присвоєно реєстраційний номер 9150662195.

В квитанції №2 від 19.08.2016 зазначено, що на момент прийняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок УНакл складає 3818865,07 грн.

Також, 19.08.2016 позивачем надіслано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року, в якій позивач самостійно визначив суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, в сумі 2235417,00 грн. (рядок 20.1.).

Відповідно до квитанції №1 від 19.08.2016 документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 19.08.2016 в 19:36:41 год.

Відповідно до квитанції №2 від 19.08.2016 документ доставлено до районного рівня 1013 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 19.08.2016 в 19:36 год. та присвоєно реєстраційний номер 9150665707.

В квитанції №2 від 19.08.2016 зазначено, що на момент прийняття декларації УНакл складає 3818865,07 грн.

Як вбачається з наданих документів, податок на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2016 року від 19.08.2016 №9150662195 у сумі 2235417,00 грн. був сплачений 19.08.2016 шляхом списання вказаних коштів з електронного рахунку позивача, що підтверджується Витягом в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ №07376932 за 19.08.2016.

Так, із графи 37 колонка 7 під назвою "Сума ліміту УНакл" вбачається, що 19.08.2016 о 17:12:53 год. на електронному рахунку позивача сума УНакл складала 3818865,07 грн.

У той же час, із графи 38 колонка 12 під назвою "Сума до відшкодування УВідшкод" вбачається, що 19.08.2016 о 19:40:54 год. було проведено списання суми у розмірі 2235417,00 грн., у зв'язку з чим УНакл стало 1583448,07 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем своєчасно здійснено оплату податку на додану вартість та без порушень граничних строків сплати, оскільки така сплата відбулась за рахунок коштів, які були наявні на електронному рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумі, достатній для сплати узгодженого податкового зобов'язання по уточнюючому розрахунку за травень 2016 року.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0012524201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 70-72, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08 вересня 2017 року № 0012524201.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрутлогістик" (код ЄДРПОУ 39286911) судові витрати у сумі 3351 (три тисячі триста п'ятдесят одна) грн. 14 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.