Постанова № 70544621, 22.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 р. Справа № 804/5990/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2017 р.:

- №0001881303, яким збільшено грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 10576267,95 грн., на суму податкового зобовязання у розмірі 2416558,26 грн., штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7964996,95 грн., пені у розмірі 194712,74 грн.;

- №0001891303, яким збільшено грошове зобовязання з військового збору у загальній сумі 932153,41 грн., на суму податкового зобовязання у розмірі 174003,65 грн., штрафної (фінансової) санкції у розмірі 747308,82 грн., пені у розмірі 10840,94 грн.;

- №0001381401, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у загальній сумі 84553,50 грн., на суму податкового зобовязання у розмірі 70933,00 грн., штрафної (фінансової) санкції у розмірі 13620,50 грн.;

- №0001911303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про невідповідність висновків акта перевірки від 25.01.2017 №128/04-36-14-01/32495626 дійсності, внаслідок порушення відповідачем норм матеріального права. Вказав, що висновки акту перевірки щодо заниження податку на прибуток є хибними, оскільки відповідачем помилково віднесено до складу доходів звітного періоду 2015 року торгову націнку у сумі 65347,00 грн., що призводить до подвійного оподаткування та не відповідає суті торгової націнки. Вказує, що торгівельна надбавка (націнка) була врахована у складі доходів на підставі бухгалтерської проводки Дт 702 Кт 791, оскільки є частиною витрат, повязаних з обігом товару. Також, вказує, що бухгалтерської проводки Дт 285 Кт 793 відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій №291 не існує, оскільки на субрахунку 285 «Торгова націнка» підприємства роздрібної торгівлі при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунку 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунку 285 і кредитом субрахунку 282 або способом сторно зворотною кореспонденцією цих рахунків. Стосовно завищення витрат на загальну суму 328726,00 грн. зазначено, що такі витрати повязані з невиробничим використанням товарів та послуг, які були використані при здійсненні операцій, що пов'язані з наданням послуг поліклініки, гуртожитку, їдальні, перукарні та бази відпочинку; виписані податкові накладні складено з позначкою 4 складені на постачання у межах балансу для невиробничого використання, у звязку з чим в бухгалтерському обліку зазначені суми ПДВ віднесені до складу інших витрат по рахунку 949. Проте відповідач помилково визначає послуги, що надаються, обєктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах, що надані неплатнику ПДВ, як таких, що мають на меті отримання доходу та відображають здійснення господарської діяльності, оскільки у разі використання придбаних товарів, послуг, в даному випадку електроенергії та її використання у межах балансу платника податків, що спрямовується на утримання обєктів соціальної інфраструктури та забезпечення їх роботи, для надання послуг виключно працівникам позивача, суми ПДВ, що віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду (за наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної) мають бути компенсовані податковими зобовязаннями, які зараховуються до первісної вартості товарів, необоротних активів, вартості послуг у кореспонденції з кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість», «Податкові зобовязання», аналітичний рахунок «Податкові зобовязання, що підлягають коригуванню». Щодо нарахування штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасну сплату (перерахування до бюджету) податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивач зазначає, що визначення грошового зобовязання із застосуванням штрафних санкцій є протиправним, оскільки відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України штрафні санкції мають бути визначені в залежності від часу затримки та безпосередньо повязані з моментом сплати узгодженого податкового зобовязання. Також, вказує, що визначення основного зобовязання може бути здійснено у разі заниження, проте таке у даному випадку не встановлено, а має місце самостійне визначення платником зобовязань. Щодо помилковості твердження про розбіжність сум податку на доходи фізичних осіб та сум військового збору, зазначених у податковому розрахунку 1-ДФ за І-ІІІ квартали 2016 року, вказав, що доходи, отримані фізичними особами у вигляді допомоги по вагітності та пологах від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не оподатковується військовим збором, а тому наявність розбіжностей між рядками податкового розрахунку за формою 1-ДФ за І-ІІІ квартали 2016 року є цілком обґрунтованою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував. У запереченнях на адміністративний позов продубльовано зміст акта перевірки, зокрема, вказано, що під час перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік на суму 43692 грн. внаслідок того, що по рахунку 285 у 2015 році за даними бухгалтерського обліку підприємства загальна сума доходів склала 91608347 грн., проте у податковому обліку задекларовано дохід у сумі 91543000 грн., чим порушено вимог п.п.134.1.1 п.134.1ст.134 Податкового кодексу України. Відповідно до даних регістрів бухгалтерського обліку за рахунками 941.9 «Розрахунки з податку на додану вартість», 949 «Інші витрати господарської діяльності», а також на підставі виписаних податкових накладних встановлено нарахування податкових зобовязань з ПДВ, виходячи з вартості отриманих товарів та послуг, що були використані в операціях в межах балансу податку, у тому числі передача для невиробничого використання, що повязані з наданням послуг поліклініки, гуртожитку, їдальні, перукарні, бази відпочинку. Враховуючи використання платником податку обєктів та активів (поліклініки, гуртожитку, їдальні, перукарні, бази відпочинку) для отримання доходу, отже є здійсненням господарської діяльності та проведення оподатковуваних операцій надання послуг поліклініки, гуртожитку, їдальні, перукарні, бази відпочинку та є обєктом оподаткування ПДВ на загальних підставах. Також, зазначив, що в ході перевірки встановлено факти несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб після виплати працівникам доходу у вигляді заробітної плати та військового збору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Державне підприємство «Дніпровський електровозобудівний завод» (код ЄДРПОУ 32495626) зареєстроване 09.06.2003 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Новокадацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У період з 21.11.2016 р. по 19.01.2017 р., згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі направлень на перевірку від 16.11.2016 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р..

За результатами перевірки 25.01.2017 року складено акт № 128/04-36-14-01/32495626, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

1. п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до: заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 70933 грн., у тому числі: 2015 рік 43692 грн., за 3 квартали 2016 року 27241 грн.

2. п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 (а) ст.176 Податкового кодексу України платник податку під час виплати оподатковуваного доходу не перерахував у повному обсязі до бюджету суму узгодженого грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2416558,26 грн. (кредиторська заборгованість);

3. відповідно до ст.129 у порушення п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 (а) ст.176 Податкового кодексу України платнику податку на суму податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб за період перевірки нарахована пеня у сумі 714952,94 грн.;

4. п.51.1 ст.51, п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, а саме подання податкових розрахунків з недостовірними відомостями про суми утриманих податків з нарахованих (сплачених) на користь платників податків доходів;

5. у порушення п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 (а) ст.176 Податкового кодексу України платник податку під час виплати оподатковуваного доходу не перераховував в повному обсязі до бюджету суму узгодженого податкового зобов'язання по військовому збору у розмірі 174003,66 грн. (кредиторська заборгованість);

6. відповідно до ст.129 у порушення п.п. 168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 (а) ст.176 Податкового кодексу України платнику податку на суму податкового боргу по військовому збору за період перевірки нарахована пеня в сумі 55121,88 грн.

15.02.2017 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001881303 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобовязанням у сумі 2416558,26 грн., за штрафними санкціями 7964996,95 грн., пеня 194712,74 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001891303 про збільшення суми грошового зобовязання з військового збору за податковим зобовязанням у сумі 174003,65 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 747308,82 грн., пеня 10840,94 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001381401 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, за податковим зобовязанням у сумі 70933,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13620,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001911303 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді з/п, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 510,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» в адміністративному порядку, та рішенням Державної фіскальної служби України № 8996/6/99-99-11-01-01-25 від 26.04.2017 р. залишені без змін.

Досліджуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень та вирішуючи заявлений спір, суд виходить з такого.

Як вбачається з акта перевірки від 25.01.2017 №128/04-36-14-01/32495626, в основу правового обґрунтування заниження ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» податку на прибуток за 2015 рік на суму 43692 грн. контролюючий орган посилається на не включення ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» в податковому обліку за 2015 рік до складу задекларованих доходів, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, проводки Дт 285 Кт 793 в сумі 65347,02 по рахунку 285 «Торгова націнка».

Так, перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку за 2015 рік на підставі наданих до перевірки журналу ордера по рахунку 285 «Торгова націнка» відображено проводку Дт 285 Кт 793 в сумі 65347,02 грн.

Відповідно, суму торгової націнки по рахунку 285 у 2015 році за даними бухгалтерського обліку враховано при визначенні фінансового результату, та загальна сума доходів за даними бухгалтерського обліку підприємства складає 91608347 грн. Проте, в податковому обліку задекларовано доходи, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування в сумі 91543000 грн. Різниця складає 65347 грн.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 12 ч.1 ст.1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що торговельна надбавка (націнка) - сума витрат субєкта господарювання, що повязані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися субєктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

Також, згідно визначення наданого у п.8 ч.1 ст.1 наведеного Закону, постачальницько-збутова надбавка (постачальницька винагорода) - сума витрат субєкта господарювання, що повязані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) під час надходження від виробника (постачальника) на відповідний товарний ринок, та прибутку. Гранична постачальницько-збутова надбавка є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися субєктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, під час встановлення ціни товару.

Прибуток (доход) суб'єкта господарювання, в розумінні ст. 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 р., (далі по тексту Положення) Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно п.6 Положення не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

- сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

- сума попередньої плати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження, що належать іншим особам;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів;

- сума балансової вартості валюти.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Відповідно до п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р., об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (п.17 Положення бухгалтерського обліку 16 "Витрати").

Відповідно до п.19 наведеного Положення витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, можливо дійти висновку, що торгова націнка є витратами субєкта господарювання, що повязані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації).

Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 р., на на субрахунку 285 "Торгова націнка" підприємства роздрібної торгівлі при ведені обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунку 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом - зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунку 285 і кредитом субрахунку 282 або способом сторно зворотною кореспонденцією цих рахунків. У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28.

Також, судом враховано, що фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів: обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобовязань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства (п.6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»).

Отже, платник правомірно, в момент відвантаження товару, коли відома продажна вартість товарів, зменшує суму торговельних націнок, які обліковуються по субрахунку 285 "Торгова націнка", на суму яку він не має права розраховувати за умовами укладеного договору на постачання товару.

Окрім того, у разі включення такої торговельної націнки у складі задекларованих доходів, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, відбувається подвійне оподаткування податком на прибуток.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що «Торгова націнка" за своєю суттю є витратами субєкта господарювання, що повязані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації), позивачем правомірно виключено зі складу доходів торгову націнку у сумі 65347 грн.

За викладених обставин, висновки акту перевірки про порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та заниження доходів, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік в сумі 65347 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

В частині висновків акту перевірки про завищення витрат бухгалтерського обліку, що враховуються при визначенні фінансового результату на загальну суму 328726 грн., суд зазначає, що такі висновки обґрунтовані безпідставним віднесення нарахованого ПДВ за операціями з постачання товарів та послуг для невиробничого використання, а саме отриманих товарів та послуг, які були використані при здійсненні операцій, що повязані з наданням послуг поліклініки, гуртожитку, їдальні, перукарні та бази відпочинку.

Як зазначає відповідач, проведення оподаткованих операцій - надання послуг поліклініки, гуртожитку, їдальні, перукарні та бази відпочинку - відображає здійснення господарської діяльності, тобто використання платником податків обєктів та активів для отримання доходу, а отже є обєктом оподаткування податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» були виписані податкові накладні з позначкою 04 - складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання.

В бухгалтерському обліку зазначені суми нарахованого ПДВ у розмірі 328 725,08 грн. в т.ч. у 2015 році - 177 384,56 грн., за 3 квартали 2016 року 151 340,52 грн. віднесено до складу інших витрат по рахунку 949, що відображено наступними проводками: Дт643 Кт641.9 328 725,08 грн., Дт949 Кт643 328 725,08 грн.

Відповідно суми нарахованого ПДВ ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» віднесено у податковому обліку до складу витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату у 2015 році в сумі 177 385,00 грн. та за 3 квартали 2016 року в сумі 151 341,00 грн.

Згідно п.11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. № 1307, у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об'єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У таких зведених податкових накладних у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у звязку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Пунктом 12 вказаного Порядку передбачено, що у разі складання податкової накладної за операціями з постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобовязання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобовязання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), не в господарській діяльності; визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, за якими не були нараховані податкові зобовязання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку; переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих; здійснення операцій з постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "400000000000", а в рядку "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.).

Отже, умовне позначення 04 свідчить про складання податкової накладної на постачання у межах балансу для невиробничого використання.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є обєктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 10 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 р. № 141, передбачено, що у разі здійснення підприємством операцій з придбання товарів, послуг, необоротних активів, під час придбання або виготовлення яких суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, якщо такі товари, послуги, необоротні активи призначаються для їх використання в операціях, що не є обєктом оподаткування, звільнених від оподаткування, що не є господарською діяльністю платника податку, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, передачі для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів, то суми податку на додану вартість зараховуються до первісної вартості товарів, необоротних активів, вартості послуг у кореспонденції з кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість».

У разі якщо такі товари, послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зареєстрованого в ЄРПН, суми податку на додану вартість відображає за дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість», і кредитом субрахунку 719 «Інші операційні доходи».

Згідно п.12 наведеної Інструкції сума податкового зобовязання, нарахованого відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, відображається за дебетом субрахунку 643 «Податкові зобовязання», аналітичний рахунок «Податкові зобовязання, що підлягають коригуванню», і кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість», суми нарахованого податку зараховуються до первісної вартості товарів, необоротних активів, вартості послуг у кореспонденції з кредитом субрахунку 643 «Податкові зобовязання», аналітичний рахунок «Податкові зобовязання, що підлягають коригуванню».

Представником позивача в ході розгляду справи пояснювалось, що послуги поліклініки, гуртожитку, їдальні, перукарні та бази відпочинку надаються виключно працівникам ДП «Дніпровський електровозобудівний завод». Також, відповідачем не наведено пояснень щодо надання послуг вказаними підрозділами (обєктами) платникам ПДВ.

Таким чином, на підставі викладеного, враховуючи передбачену законодавцем можливість у разі використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності наданих послуг, здійснення відповідного коригування суми податку на додану вартість, а також зважаючи на відсутність доказів здійснення підприємством (його підрозділами) операцій з постачання послуг, що є безпосередньо його господарською діяльністю платника податку, оскільки постачання товару та послуг здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, для невиробничого використання, отже відбувається переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів, суд доходить висновку про правомірне позначення «04» у виписаних податкових накладних, як таких, що складені на постачання у межах балансу для невиробничого використання, та можливість відображення суми ПДВ за такими накладними у складі витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату.

Зважаючи на викладене, висновки перевірки про завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату у 2015 році в сумі 177 385,00 грн. та за 3 квартали 2016 року в сумі 151 341,00 грн. є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, з огляду на не підтвердження висновків акта перевірки про порушення ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 70933 грн., у тому числі: 2015 рік 43692 грн., за 3 квартали 2016 року 27241 грн., податкове повідомлення-рішення №0001381401 від 15.02.2017 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Досліджуючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 15.02.2017 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, суд зазначає, що такі винесено з огляду на наявність заборгованості з податку з доходів фізичних осіб та військового збору відповідно.

Судом встановлено згідно акта перевірки від 25.01.2017 №128/04-36-14-01/32495626, що станом на 01.10.2016 р. до бюджету не перераховано узгодженого податкового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 2416558,26 грн. та по військовому збору у сумі 174003,65 грн.

Отже, перевіркою не встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб та військового збору, а лише засвідчено факт наявності узгодженого податкового зобовязання, самостійно визначеного ДП «Дніпровський електровозобудівний завод».

Проте податковим повідомленням-рішенням №0001881303 від 15.02.2017 р. повторно нараховано суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобовязанням у сумі 2416558,26 грн. та податковим повідомленням-рішенням №0001891303 від 15.02.2017 р. нараховано податкове зобовязання з військового збору у сумі 174003,65 грн.

Статтею 168 Податкового кодексу України встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема, п.168.1 цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Так, відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п.168.4.7 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Пунктом 176.2 ст.176 Податкового кодексу України встановлено, що податкові агенти зобовязані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ОСОБА_1 України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, відповідно: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, в даному випадку - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно підпункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. До або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Враховуючи викладене, оскільки у даному випадку має місце прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, застосування норм статті 127 Податкового кодексу України є таким, що суперечить чинному законодавству, з огляду на що податкові повідомлення-рішення від 15.02.2017 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, якими відповідно до п.127.1 ст.127, п.п.129.1.3 п.129.1, п.п.129.3.1 ст.129 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції та пеня, є незаконними та підлягають скасуванню.

Щодо порушень п.51.1 ст.51, п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, та підстав прийняття податкового повідомлення-рішення №0001911303 від 15.02.2017 р., суд зазначає, що відповідно до п.3.2 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Міністерством фінансів України від 13.01.2015 №4 і зареєстрований в Мінюсті України 30.01.2015 р. №111/26556, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, у графі 3а «Сума нарахованого доходу» податкового розрахунку за формою №1ДФ відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обовязковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Відповідно до п.3.3 розділу ІІІ Порядку у графі 3 «Сума виплаченого доходу» податкового розрахунку за формою №1ДФ відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України.

Статтею 20 наведеного закону передбачено, що за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

2) допомога по вагітності та пологах;

3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

4) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Відповідно до п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом.

Отже, позивачем правомірно не відображено у складі оподатковуваного доходу, отримані фізичними особами від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплати по тимчасовій непрацездатності - суми допомоги по вагітності та пологах.

Таким чином, розбіжність, що наявна між рядками податкового розрахунку за формою 1-ДФ за І-ІІІ квартали 2016 року, є обґрунтованою.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акту перевірки від 25.01.2017 №128/04-36-14-01/32495626 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" - підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

ДП "Дніпровський електровозобудівний завод" при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1173902,27 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1276 від 12.09.2017 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1173902,27 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2017 року :

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 10576267,95 грн., на суму податкового зобов'язання у розмірі 2416558,26 грн., штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7964996,95 грн., пені у розмірі 194712,74 грн.

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору у загальній сумі 932153,41 грн., на суму податкового зобов'язання у розмірі 174003,65 грн., штрафної (фінансової) санкції у розмірі 747308,82 грн., пені у розмірі 10840,94 грн.

- № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальній сумі 84553,50 грн., на суму податкового зобов'язання у розмірі 70933,00 грн., штрафної (фінансової) санкції у розмірі 13620,50 грн.

- № НОМЕР_4, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" (код ЄДРПОУ 32495626) судовий збір у розмірі 173902,27 грн. відповідно до платіжного доручення № 1276 від 12.09.2017 року.

Постанова набирає законної сили в порядку та у строки ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в порядку та у строки ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27 листопада 2017 року.

Суддя ОСОБА_1