Постанова № 70544537, 22.11.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2017 рокуppм. Ужгород№ 807/761/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калинич Я. М.

при секретарі - Багарі М.М.

за участю:

представника позивача - Пішковцій Т.В.,

проедставника відповідача - Токар М.М.,

свідка - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2017 № 0000111400, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Мукачівський завод «Точприлад» (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000111400 від 03.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем 9 березня 2017 року отримано Акт № 27/07-16-14-01/14307452 від 1 березня 2017 року за результатами позапланової перевірки ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань, визначених у поданій податковій декларації від 2 березня 2015 року № 9081437830 з податку на прибуток підприємства за 2014 рік. На підставі вказаного акту ГУ ДФС у Закарпатській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 3 квітня 2017 року № 0000111400 про сплату штрафу у сумі 254674,50 грн. за затримку сплати податку на прибуток підприємства за 2014 рік. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що на його думку, ним не порушено строків сплати податку на прибуток підприємств, оскільки відповідно до скріншотів програмного забезпечення «Клієнт-Банк» ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» перерахував суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства за 2014 рік до відповідно бюджету двічі, а саме: платіжним дорученням № 505 від 10.03.2015 на суму 2715867 грн. та платіжними дорученнями №№ 506-532 від 10.03.2015 сумами по 100000 грн. Відтак, позивач вважає, що несвоєчасність зарахування вказаних сум до бюджету сталася не з його вини, а з вини обслуговуючого банку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити з підстав наведених у письмових запереченнях на позовну заяву, які наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про неможливість задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

За результатами проведеної працівниками ГУ ДФС у Закарпатській області документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» з питань своєчасності сплати податку на прибуток підприємства з 2014 рік встановлено порушення платником податків встановлених ПК України строків сплати податків. Так, встановлено, що граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 2014 рік визначеного декларацією ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» від 2 березня 2015 року № 9081437830 було 10 березня 2015 року, однак позивачем податок перераховано до бюджету у період з 19 березня 2015 року по 3 квітня 2015 року (а.с. 11-23, 24-26).

На підставі наведеного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 3 квітня 2017 року № 0000111400 про накладення штрафу у розмірі 254674,50 грн. (а.с. 69).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем 02.03.2015 року до Мукачівської ОДПІ подано декларацію про сплату податку на прибуток за 2014 рік, згідно якої задекларовано до сплати 3 531 433 грн.

Відтак, враховуючи положення податкового законодавства, останнім днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання податку на прибуток підприємства за 2014 рік для ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» було 12 березня 2015 року.

До позовної заяви додано копії платіжних доручень та скріншоти з системи «Клієнт-Банк» про нібито сплату позивачем суми податкового зобов'язання у строки встановлені законодавством (а.с. 28-29, 30-63). Однак, суд критично оцінює долучені документи, оскільки зазначені платіжні доручення не містять відмітки банку про проведення зазначених в них операцій.

Крім цього, відповідно до листа ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит», у якому обслуговується позивач, зазначено, що операції за платіжними дорученнями № 505, №№ 518-521, №№ 523-526, №№ 528-532 від 10 березня 2015 року у період з 02.03.2015 по 03.04.2015 банком не проводилися (а.с. 97). Цей же факт підтверджується і доданими позивачем скріншотами з системи «Клієнт-Банк» (а.с. 28-29).

Згідно листа Мукачівського міського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області, зарахування коштів зі сплати податку на прибуток підприємства за 2014 рік від ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» відбулися:

- 19.03.2015 згідно платіжного доручення № 513 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 19.03.2015 згідно платіжного доручення № 514 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 20.03.2015 згідно платіжного доручення № 507 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 24.03.2015 згідно платіжного доручення № 508 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 24.03.2015 згідно платіжного доручення № 509 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 25.03.2015 згідно платіжного доручення № 516 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 26.03.2015 згідно платіжного доручення № 517 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 27.03.2015 згідно платіжного доручення № 515 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 02.04.2015 згідно платіжного доручення № 512 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 02.04.2015 згідно платіжного доручення № 527 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 03.04.2015 згідно платіжного доручення № 522 від 10.03.2015 у сумі 100000 грн.;

- 03.04.2015 згідно платіжного доручення № 518 від 03.04.2015 у сумі 1415867 грн. (а.с. 96).

Суд констатує, що позивач був обізнаний з тим фактом, що платіжні доручення № 505 від 10.03.2015 та №№ 518-521, №№ 523-526, №№ 528-532 від 10 березня 2015 року були відхилені банком і не проведені, однак жодних дій позивачем вжито не було. Натомість, впродовж 19.03.2015 - 03.04.2015 позивач сплачував податковий борг частинами, зазначивши в системі «Клієнт-Банк» вихідну дату документу 10 березня 2015 року, хоча фактично банківській операції проводилися пізніше і дати, у які було проведено вказані операції, повністю співпадають з датами зарахування коштів до бюджету (а.с. 28-29, 96).

У ході судового засідання було відібрано пояснення від свідка ОСОБА_3, яка працює на посаді бухгалтера ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» і пояснила суду наступне.

ОСОБА_3 працює на посаді бухгалтера ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» з 2005 року. У 2015 року нею було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, у якій було визначено суму податку, що підлягає сплаті, у розмірі 3531433 грн. Вказана сума була частково сплачена у грудні 2014 року (сумами 2727 грн. та 425000 грн.) та відповідно до платіжного доручення № 501 від 5 березня 2015 року на суму 380000 грн. Станом на 10.03.2015 несплаченою залишалася сума податку на прибуток підприємства у розмірі 2715860 грн. Платіжним дорученням № 505 від 10.03.2015 було перераховано 2715860 грн., однак їй передзвонили працівники банку і повідомили, що сума не проведена. Після цього ОСОБА_3 розбила суму податку на платежі по 100000 грн. і повторно перерахувала їх в банк, однак підтвердження платежів так і не одержала.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, а саме, скріншот сторінки програми «Клієнт-Банк» між ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» та Банку «Фінанси і кредит» 10.03.2015 року було сформовано та надіслано до банку об 11.27 1 платіжне доручення №505 на суму 2715867 грн., потім 14 платіжних доручень по 100 000 грн. та 1 платіжне доручення на суму 115867 грн. Як вбачається з вказаного скріншоту, всі зазначені платіжні доручення мали статус «відказаний».

Під час надання показів як свідка ОСОБА_3 не змогла пояснити причину відмови банку у прийнятті зазначених платіжних доручень.

Також, позивачем частину несплаченої суми податку на прибуток, а саме, 1 415 867 грн. сплачено згідно платіжного доручення № 518 від 03.04.2015. Щодо вказаної обставини, свідок ОСОБА_3 зазначила, що позивачем ця сума була дійсно сплачена тільки 03.04.2015 року, що свідчить про обізнаність головного бухгалтера позивача про факт несплати частини задекларованої суми податку на прибуток в межах встановленого строку.

Не зважаючи на викладене, позивачем не було виставлено претензій до обслуговуючого банку з приводу не проведення відповідних платежів, не було також і оскаржено його дії.

Щодо аргументу позивача про те, що факт несвоєчасної сплати мав місце з вини банку та посилання на норму п.129.6 ст.129 Податкового Кодексу України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаної норми за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що в даному випадку несвоєчасне перерахування податку на прибуток до бюджету сталося з вини обслуговуючого банку. Також позивачем не надано доказів звернення з будь-якими претензіями до банку з вимогою відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 16.06.2015р. для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.

В даному випадку матеріалами справи доведено, що позивач з 11.03.2015 (після виставлення платіжних доручень за №№506, 510,511 на суми по 100000 грн.) по 12.03.2015 не вчиняв дії, спрямовані на сплату решти податку на прибуток до бюджету.

Суд також зазначає, що підтвердженням обізнаності позивача про факт несплати ним податку на прибуток згідно платіжних доручень від 10.03.2015 за №№№ № 505, №№ 518-521, №№ 523-526, №№ 528-532 є лист від 11.03.2015р. за №250/61, адресований ним до Мукачівської ОДПІ, в якому позивач зазначив про факт неперерахування обслуговуючим банком суми податку на прибуток у розмірі 2715867 грн.

Оскільки останнім днем сплати податкового зобов'язання був 12.03.2017, позивач не був позбавлений можливості сплатити всю необхідну суму до бюджету у строк, встановлений Податковим Кодексом України.

Відповідно до ст. 126 п. 126.1 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що ПАТ «Мукачівським заводом «Точприлад» не дотримано встановлених законодавством строків сплати частини суми узгодженого податкового зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємства за 2014 рік, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 3 квітня 2017 року № 0000111400 про накладення штрафу у розмірі 254674,50 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 11, 17, 71, 86, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2017 № 0000111400 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

СуддяЯ.М. Калинич