Постанова № 70544424, 23.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 р. Справа №266/4208/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до 1) Головного Управління Національної поліції в Донецькій області, 2) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

про скасування наказу від 6 листопада 2015 року, поновлення на роботі

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – особисто

від першого відповідача: ОСОБА_2 – за дов.

від другого відповідача: ОСОБА_2 – за дов.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 заявлено позов до Головного Управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року № 347 о/с в частині звільнення психолога кадрового забезпечення спеціального батальйону судової міліції «Грифон» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, майора міліції, з органів внутрішніх справ, зобов’язання працевлаштувати на посаді в органах внутрішніх справ, яка відповідає кваліфікації та досвіду роботи. Ухвалою від 2 листопада 2017 року суд залучив у якості другого відповідача по справі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Позивач зазначає, що наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року № 347 о/с було винесено неправомірно, він є незаконним та підлягає обов’язковому скасуванню, так як на момент видання спірного наказу, тобто 6 листопада 2015 року, позивач знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, згідно з наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справі від 21 жовтня 2015 року № 316 о/с.

Перший та другий відповідач по справі проти адміністративного позову заперечують, зазначають, що у зв’язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, у тому числі і спеціального батальйону судової міліції «Грифон» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, а також скороченням всіх штатів і посад, звільненню підлягали усі працівники без виключення. Крім того, роз’ясненням Міністерства юстиції України від 25 січня 2011 року «Про гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» визначено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії КС № 175505, виданий Волноваським РВ УМВС в Донецькій області 15 січня 2003 року.

Судом встановлено, що з 23 грудня 2005 року по 5 листопада 2016 року позивач проходила службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

6 листопада 2015 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ МВС України з посади психолога кадрового забезпечення спеціального батальйону судової міліції «Грифон» ГУ МВС України в Донецькій області відповідно до наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року № 347 о/с, згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (із постановкою на військовий облік) за п.64 «г» через скорочення штатів.

Крім того, судом встановлено, що 11 серпня 2015 року у позивача народилась дитина ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НО № 688905, виданого Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 279.

2 липня 2015 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ. 6 серпня 2015 року цей Закон опубліковано в офіційному виданні «Голос України» №141-142. За пунктом 1 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Як встановлено пунктом 9 цього Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно з пунктом 10 цього Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

В розумінні пункту 11 цього Закону перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці (в тому числі у відпустці по догляду за дитиною) не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Згідно з підпунктом «з» пункту 63 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечуються сторонами, позивач не прийнята на службу до поліції, відтак звільнення позивача зі служби органів внутрішніх справ проведено у відповідності розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію». Посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України, під час звільнення є необґрунтованими, оскільки дані нормативно-правові акти не регулюють порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. За таких обставин, наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року № 347 о/с про звільнення позивача прийнятий на підставі, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи всі обставини справи та докази, якими вони підтверджуються, за їх сукупністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року № 347 о/с в частині звільнення психолога кадрового забезпечення спеціального батальйону судової міліції «Грифон» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, майора міліції, з органів внутрішніх справ, зобов’язання працевлаштувати на посаді в органах внутрішніх справ, яка відповідає кваліфікації та досвіду роботи, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 листопада 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 28 листопада 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.