Ухвала суду № 70541644, 23.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 313/1394/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-сс/778/1280/17 Головуючий в 1-й інстанції Калабухова О.А.

Єдиний унікальний № 313/1394/17 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Фоміна В.А.,

суддів Гріпаса Ю.О., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Попрузі Ю.П.,

за участю:

прокурора Шелудько З.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Веселівського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

ухвалою слідчого судді Веселівського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2017 року задоволено клопотання слідчого Веселівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Запорізькому СІЗО № 10, строком на 60 днів, тобто до 18.12.2017 року включно. Застосування запобіжного заходу ухвалено рахувати з 20.10.2017 року, починаючи з 18.50 години.

Згідно зі змістом судового рішення, 20 жовтня 2017 року до Веселівського районного суду Запорізької області звернувся слідчий Веселівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_4 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017080200000244 від 11.10.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше сховище.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя, встановила, що підозрюваний ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, що кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше сховище, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, яке є тяжким кримінальним правопорушенням, а згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

На підставі ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України, суд вважав, що при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу, більш м'якого, ніж взяття під варту, запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, тому суд вважав, що клопотання належить задовольнити та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2

В апеляційній скарзі захисник вважає висновки слідчого судді щодо застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необґрунтованими та безпідставними, ухвала слідчого судді не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. Вважає, що жодних підстав вважати, що ОСОБА_2 буде переховуватись від слідства, впливати на учасників кримінального провадження чи спробує вчинити інше кримінальне правопорушення немає, це не було встановлено слідчим суддею та не обґрунтовано і заявником клопотання, та не доведено при його розгляді. Таким чином, до підозрюваного цілком можливим було б застосувати домашній арешт або особисте зобовязання, не порушуючи норми КПК України. Обрання тримання під вартою без визначення застави є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України. Так, підозрюваний ОСОБА_2 20.10.2017 року був запрошений до відділу поліції (зявився добровільно), де йому і було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, сума збитку склала 1861,20 грн. Посилаючись на непрямі та недопустимі докази, слідчим предявлено підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 185 КК України та досі досудовим слідством не доведено його причетність до вчинення злочину. Вважає, що такі дії правоохоронних органів суперечать діючому КПК України, з процесуальних документів не зрозуміло обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Судом не взято до уваги те, що матеріальна шкода є незначною і становить лише 1861,20 грн.; підозрюваний ОСОБА_2 раніше судимий, але, перебуваючи на випробувальному терміні, належним чином виконував, покладені на нього вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 12.10.2016 року обовязки; до адміністративної відповідальності, повязаної з порушенням громадського порядку не притягався; не одружений, але має співмешканку та має на утриманні двох малолітніх дітей віком 1 і 5 років; злочин не направлений проти життя та здоровя. Жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному ОСОБА_2 не має сенсу переховуватись від органів слідства та підозрюваний розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання покарання у виді позбавлення волі. Жодних доказів, які б прямо підтверджували причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, не має. При обранні запобіжного заходу в ухвалі суд послався та взяв до уваги доводи слідчого стосовно того, що у випадку не обрання тримання під вартою, ОСОБА_2 буде здійснювати тиск на свідка ОСОБА_5, однак дана позиція не відповідає дійсності. На момент винесення оскаржуваної ухвали свідок ОСОБА_5 вже надав покази на допиті, якими проінформував слідство про будь-яку наявну інформацію з приводу вчинення злочину. Крім того, на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу свідок ОСОБА_5 є підозрюваним в іншому більш тяжкому злочині і щодо нього вже обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що виключає можливість будь-яким чином впливати на нього. Даний факт був визнаний слідчим під час розгляду справи в суді.

На підставі наведеного, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати більш мякий запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання або домашнього арешту, або застави.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; прокурора, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, у звязку з наступним.

У відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоровя підозрюваного, міцність його соціальних звязків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Із наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні надав пояснення підозрюваний ОСОБА_2, прокурор, слідчий, захисник та зясовані обставини, які мають значення для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_2, відомості про його особу в їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує, а також конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника на предмет необґрунтованості підозри слід зазначити, що практикою ЄСПЛ у справі «Екле проти Німеччини», визначено, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особі компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення».

Для визначення обґрунтованої підозри закон вимагає наявності обставин, що правопорушення, у якому підозрюється затриманий, повинно бути закріплено у кримінальному законі, та наявності фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею належним чином перевірені доведеність наявної обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, у обємі як вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри».

Виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати обєктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_2, міг вчинити злочин, слідчий суддя оцінила надані стороною обвинувачення докази на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності. Відтак, ці доводи захисника є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що докази, зазначені в клопотанні і перелічені в ухвалі слідчого судді, на даній стадії процесу підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановила, що доводи слідчого є обґрунтованими, заявлені у клопотанні ризики на даний час існують.

З існуванням принаймні двох ризиків: можливого переховування від органу досудового розслідування та суду і вчинення нового кримінального правопорушення, погоджується і колегія суддів.

На переконання колегії суддів, підозрюваний ОСОБА_2, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину і наступного покарання, яке, з огляду на положення ст. 78 КК України, в разі доведення його вини буде призначено йому реально, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Так відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ризик можливого вчинення нових кримінальних правопорушень, підтверджується тим, що ОСОБА_2, будучи раніше судимим і звільненим з випробуванням, належних висновків для себе не зробив і знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні аналогічного злочину, що свідчить про ігнорування і нехтування ним правил поведінки у суспільстві. До того ж, ОСОБА_2, будучи працездатною особою ніде не працює, що опосередковано свідчить про те, що іншого джерела доходів, окрім вчинення корисливих злочинів, у нього не має.

Наявність постійного місця проживання, міцних соціальних звязків і позитивних характеристик, не може бути підставою для скасування прийнятого слідчим суддею рішення.

Колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта про те, що рішення слідчого судді суперечить практиці ЄСзПЛ, адже вказане рішення ґрунтувалося на сукупності обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу і відповідає вимогам закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахувала всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, адекватно оцінила ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечила високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інший більш мякий запобіжний захід, не забезпечить виконання останнім процесуальних обовязків.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що слідчий суддя при застосуванні вищевказаного запобіжного заходу, в порушення вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, не визначила розмір застави у кримінальному провадженні.

Відповідно положень вказаної норми, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_2 не підпадає під критерії ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відтак, доводи апелянта в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими.

Згідно ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, окрім іншого є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки, при застосуванні вказаного запобіжного заходу, слідчим суддею не було визначено розміру застави, а за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення даної категорії апеляційний суд не вправі змінити рішення слідчого судді, відповідно, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, що покладає на суд апеляційної інстанції обовязок винесення нової ухвали.

Колегія суддів вважає, що на підставі обставин викладених вище, клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Обираючи ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин кримінального правопорушення і особи підозрюваного, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір застави, відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень.

Підозрюваний звільняється з-під варти в разі внесення застави. В цьому разі на нього, на два місяці, покладаються обовязки, передбачені п.п. 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Веселівського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого Веселівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Запорізькому СІЗО № 10, строком на 60 днів, з 20.10.2017 року з 18.50 години до 18.12.2017 року включно скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого Веселівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 60 днів, до 18.12.2017 року включно, з правом внесення застави.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 обовязків, передбачених КПК України, - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 32000 (тридцять дві тисячі) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу, яку необхідно внести на р/р № 37319085001205, відкритий в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, кримінальне провадження № 12017080200000244 від 11.10.2017 року.

Підозрюваний ОСОБА_2 звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 2 (два) місяці обовязки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Розяснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обовязків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не зявився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання в частині звільнення ОСОБА_2 з-під варти в разі внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у звязку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.А. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Рассуждай