Постанова № 70541170, 17.11.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.11.2017

Справа № 334/3461/17

Провадження № 2-а/334/397/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Добрєва М.В.,

при секретарі Матвієнко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя провести їй поновлення пенсії за віком з 07.10.2009 року - шляхом призначення її знову, відповідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що містяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог посилалася нате, що вона є громадянкою України, яка на даний час проживає на території держави Ізраїль. Позивач отримувала пенсію за віком в Ленінському районному УПФ України м. Запоріжжя.

Уповноваженим представником позивача було подано до УПФУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя заяву про поновлення пенсії, на що їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що для розгляду питання поновлення пенсії необхідно особисто подати заяву встановленого зразка, крім того, пенсійна справа ОСОБА_1 до архіву УПФУ в Дніпровському районі не надходила, серед описаних пенсійних справ не значиться, тому поновлення виплати пенсії неможливо.

В судове засідання позивачка та її представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом прядку, представник позивачки ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом прядку, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку із наступним.

Позивач перебувала на обліку в УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя з 22.02.1993 року та отримувала пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Позивач є живою та проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Додатком до посвідчення особи.

08.11.2016 року позивач видала генеральну довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси зокрема по всім питанням в УПФУ з питань поновлення, нарахування та індексації її пенсії. Довіреність видана з правом передоручення на три роки.

08.11.2016 року представником позивача було направлено до УПФУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя про поновлення пенсії. З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2017 року до УПФУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя надійшла заява про поновлення пенсії позивачки. Проте, УПФУ було зазначено, що немає законних підстав для розгляду відповідної заяви. Свої висновки відповідач обґрунтовував тим, що згідно з п.1. розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про поновлення виплати пенсії, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Відтак, діючим законодавством встановлено чіткий перелік осіб, які мають право на таке звернення. Це, відповідно до п. 1.1. зазначеного порядку є батьки, усиновителі, батьки - вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники за місцем їх проживання(реєстрації), представники закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів та піклувальників. Аналізуючи дану норму, відповідач приходить до висновку, що законодавством не передбачена можливість надавати вказану заяву представником громадянина, який діє на підставі довіреності.

Суд вважає відмову відповідача в поновленні нарахування та виплати пенсії на цій підставі протиправною.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Вказаний закон не містить обмежень на подачу заяви про поновлення пенсії представником пенсіонера.

Оскільки, право на пенсію включає: право на призначення, право на перерахунок та право на поновлення, та за своєю правовою природою право на призначення пенсії і його реалізація є більш широким поняттям ніж поновлення виплати пенсії, та враховуючи, що законодавство не містить прямих обмежень щодо можливості представництва у вказаних правовідносинах, суд приходить до висновку, що заява про поновлення пенсії може подаватися представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно зі ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед виїздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачується тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Враховуючи зазначене, УПФУ в Ленінському (Дніпровському) районі м. Запоріжжя припиняючи виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з її переїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, діяло відповідно до вимог законодавства, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втрачають чинність з 7 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Позивач у своїй позовній заяві просить поновити їй пенсію, оскільки проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Крім того, з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009, відсутні норми, які унеможливлювали призначення та виплату пенсії громадянам України, які проживають за кордоном.

Дослідивши докази, долучені до матеріалів справи, щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 122, 160, 161, 163 КАС України суд

постановив

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя провести поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року - шляхом призначення її знову, відповідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Добрєв М. В.