Постанова № 70541116, 22.11.2017, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1299/17

Провадження № 2-а/324/41/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

при секретарі Савченко Н.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пологи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №3 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Бесараба Олександра Васильовича про визнання протиправними дій та нечинною постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом. На обґрунтування позовних вимог вона зазначає, що 28.06.2017 року о 16 год. 05 хв. поліцейським СРПП №3 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Бесарабом О.В. була складена постанова серії БР №393856 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1, яка відповідно до постанови у м. Пологи по вул. Єдності біля будинку №12, керуючи автомобілем Део Ланос, державний номер НОМЕР_1, не виконала вимогу дорожнього знаку 3.34 ПДР України. Позивач вважає дії поліцейського СРПП №3 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Бесараба О.В. незаконними, а постанову такою, що підлягає скасуванню, з таких підстав. Позивач вважає, що відповідач не дотримався вимог КУпАП, які регламентують порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також не врахував рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, зокрема, не було складено протокол про адміністративне правопорушення, справа без достатніх правових підстав була розглянута на місці вчинення правопорушення і відразу ж безпосередньо на місці події була винесена оскаржувана постанова. Наведене, на думку позивача, призвело до порушення її прав, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема, користуватися кваліфікованою юридичною допомогою при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Окрім того, висновки про наявність в діях позивача адміністративного правопорушення не бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Тому позивач просить суд визнати протиправними дії поліцейського СРПП №3 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Бесараба О.В. при винесенні постанови від 28.06.2017 року серії БР №393856 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1, а також визнати нечинною постанову поліцейського СРПП №3 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Бесараба О.В. від 28.06.2017 року серії БР №393856 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену відносно ОСОБА_1.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково вона зазначила, що вона на своєму автомобілі дійсно 28.06.2017 року під'їхала до автовокзалу у м. Пологи і зупинилася біля магазину «Безмен», оскільки погано себе почувала і хотіла купити ліки у аптеці, яка знаходилася неподалік. Коли вона вийшла із магазину, де купувала воду, і хотіла піти до аптеки, то побачила, що до її автомобіля підійшов поліцейський. Вона також підійшла до автомобіля. Поліцейський, яким був відповідач у справі, повідомив її, що вона зупинила свій автомобіль під знаком, який забороняє зупинку у даному місці. Коли вона сказала, що її автомобіль знаходиться не безпосередньо під цим знаком, а трішки далі, відповідач повідомив, що на цю територію також розповсюджується дія цього знака. У цей час відповідач складав оскаржувану постанову. Під час складання оскаржуваної постанови він не захотів вислухати її пояснення щодо обставин вчинення правопорушення, не захотів за її клопотанням вислухати пояснення двох свідків, які на той час перебували у її автомобілі, також не врахував її прохання спочатку скласти протокол про адміністративне правопорушення, а вже потім виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення. Також вона зазначила, що відповідач не роз'яснив їй її права та обов'язки і не запитав про причину її зупинки у даному місці. У зв'язку з такими діями відповідача вона змушена була викликати співробітників поліції з метою оскарження його протиправних дій. Також позивач зазначила, що дійсно неподалік від місця зупинки її автомобіля (приблизно на відстані 10-15 метрів) знаходився знак, який забороняв зупинку, а на місці зупинки було ледь помітно дорожню розмітку у виді жовтої лінії. Вона не заперечує, що дійсно зупинилася у зоні дії дорожнього знака, який забороняє зупинку, але її зупинка була викликана поганим самопочуттям. До лікаря з даного приводу вона не зверталася. При цьому, позивач зазначила, що відповідно до вимог Правил дорожнього руху, водій може відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян. Тому позивач вважає свою зупинку у зоні дії знаку 3.34 у зв'язку з поганим самопочуттям такою, що відповідає вимогам Правил дорожнього руху. На даний час вона сплатила штраф відповідно до оскаржуваної постанови, але лише з метою уникнення сплати штрафу у подвійному розмірі у випадку звернення постанови до примусового виконання. Оскільки відповідач допустив порушення вимог чинного законодавства під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та під час складання оскаржуваної постанови, позивач просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у дане судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, пояснення, надані ним раніше під час розгляду даної справи, він підтримав і просив у задоволенні позову відмовити. Під час розгляду даної справи відповідач позов не визнав і пояснив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі й відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395). Так, зокрема, він зазначив, що відповідно до вимог п. 4 розділу І Інструкції № 1395 у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення не складається, а має складатися лише постанова. Окрім того, згідно із п. 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395 постанова у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Щодо обставин складання оскаржуваної постанови він пояснив, що біля магазину «Безмен» він помітив автомобіль, який стояв у зоні дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена» з табличкою «Крім інвалідів». Також у місці, де стояв автомобіль, була дорожня розмітка у виді жовтої лінії. Через деякий час він побачив водія цього автомобіля, яким була позивач. Коли позивач підійшла до свого автомобіля, він відрекомендувався, пояснив їй, що вона порушила вимоги Правил дорожнього руху, а саме: вимоги дорожнього знака 3.34, а також роз'яснив їй її права та обов'язки відповідно до ст. 268 КУпАП, у тому числі й право на правову допомогу. Він задав позивачу питання, чим вона може пояснити вчинене правопорушення, але вона нічого не відповіла. Про погіршення стану свого здоров'я позивач йому також не повідомляла і не просила надати час для того, щоб знайти адвоката. Окрім того, під час складання оскаржуваної постанови він здійснив фотофіксацію обстановки вчиненого правопорушення, і вважав фото належним доказом на підтвердження факту вчиненого порушення і вини позивача у його вчиненні. Також відповідач пояснив, що у автомобілі позивача під час цих подій він бачив лише одну особу. Свідків він не допитував, оскільки відповідно до вимог Інструкції № 1395 за своїм внутрішнім переконанням вважав достатнім доказом вчинення правопорушення зроблений ним фотознімок із зображенням місця зупинки автомобіля та обстановки навколо нього, у тому числі й дорожнього знака. При цьому, позивач не просила допитати свідків. У той час, коли він складав оскаржувану постанову, до них підійшов чоловік позивача, який попросив його пред'явити документи. Він це прохання виконав. Також на прохання чоловіка позивача він знову пояснив, що позивач порушила вимоги дорожнього знаку 3.34. Також він знову пояснив, що у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення не складається, а складається відразу постанова. Коли підійшов чоловік, позивач мовчала і жодних пояснень після цього не надавала. Саме чоловік позивача викликав співробітників поліції, які приїхали, коли його вже не було на місці складання оскаржуваної постанови. За даним фактом щодо нього проводилася службова перевірка, за наслідками якої його дії були визнані правомірними. Також на обґрунтування своїх заперечень проти позову він надав до суду копію оскаржуваної постанови та фото, на якому зафіксовано обстановку вчиненого правопорушення. Тому він просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснював повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми діючого законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безпосередньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.

Ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, із постанови серії БР № 393856 від 28.06.2017 року судом встановлено, що 28.06.2017 року о 16 годині 05 хвилин ОСОБА_1 в м. Пологи по вул. Єдності біля будинку № 12, керуючи автомобілем Део Ланос, номерний знак НОМЕР_1, не виконала вимогу дорожнього знаку 3.34 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого поліцейським СРПП №3 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Бесарабом О.В. було складено вказану постанову серії БР №393856, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і до неї було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 255 грн. 00 коп.

Вказану постанову серії БР № 393856 від 28.06.2017 року відразу в той же день було вручено особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, що підтверджується її особистим підписом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Наведене свідчить про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у даному випадку було правомірно здійснено саме відповідачем у межах наданих йому чинним законодавством повноважень.

При цьому, суд не погоджується із твердженнями позивача про те, що за фактом вчинення даного правопорушення спочатку мав складатися протокол про адміністративне правопорушення, а вже потім за місцем вчинення правопорушення, а не на місці його вчинення, мав бути здійснений розгляд справи з винесенням відповідної постанови, з таких підстав.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП України перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, за ч.1 ст.122 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Зі змісту п.1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР) вбачається, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно із п.1.3, п.1.5 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктом 8.1 ПДР передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

У п.п. 3.34 п.33.3 розділу 33 ПДР визначено, що дорожній знак "Зупинку заборонено" забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно із ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Інструкція № 1395 визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 розділу III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, судом було враховано, що у п. 2.3 рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказано, що у частинах першій, другій ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Тому, оскільки позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, розгляд справи щодо якого віднесено до компетенції Національної поліції, в силу ч. 2 ст. 258 КУпАП та відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у даному випадку протокол про вчинення адміністративного правопорушення не повинен був складатися, а адміністративне стягнення повинно було накладатися на місці вчинення правопорушення.

Отже, відповідачем як посадовою особою Національної поліції правомірно було винесено оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення без складання відповідного протоколу.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідачем до суду було надано фото на підтвердження доводів відносно правомірності винесення оскаржуваної постанови.

На вказаному фото зображено, що автомобіль Део Ланос, номерний знак НОМЕР_1, стояв у межах дії знаку «Зупинку заборонено». При цьому, на вказаному фото чітко видно як місцезнаходження автомобіля, так і місце розташування дорожнього знака 3.34.

Той факт, що за кермом автомобіля у той день була саме позивач і що саме позивач здійснила зупинку автомобіля неподалік від дорожнього знаку «Зупинку заборонено», чим порушила вимоги пп. 3.34 п.33.3 розділу 33 ПДР, сторони у справі не заперечують.

Окрім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач не роз'яснив їй її права та обов'язки, оскільки це твердження спростовується наявністю підпису позивача на зворотному боці оскаржуваної постанови безпосередньо під переліком прав та обов'язків.

Також судом із листів Пологівського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області від 17.07.2017 року та від 14.08.2017 року, копії яких містяться у матеріалах справи, було встановлено, що керівництвом Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області було проведено перевірку дій поліцейського СРПП №3 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Бесараба Олександра Васильовича під час складання оскаржуваної постанови, за наслідками якої порушень у діях поліцейського виявлено не було.

Окрім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідно до вимог Правил дорожнього руху, водій може відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян, оскільки вона не довела жодними доказами той факт, що вона здійснила зупинку свого автомобіля у зоні дії дорожнього знака 3.34 саме в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян. При цьому, як зазначала сама позивач під час розгляду справи, її зупинка була викликана поганим самопочуттям, однак, вона не конкретизувала, у чому саме полягало погіршення стану її здоров'я і чи перешкоджало це погіршення стану здоров'я можливості продовжувати рух та зупинитися без порушень Правил дорожнього руху. Окрім того, позивач зазначала, що до лікарні вона у той день не зверталася.

Наведене свідчить про відсутність в оскаржуваних діях відповідача ознак протиправності, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 11, 14, 69-71, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №3 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Бесараба Олександра Васильовича про визнання протиправними дій та нечинною постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги через Пологівський районний суд Запорізької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 27 листопада 2017 року.

Суддя: