Ухвала суду № 70540649, 23.11.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9087/17

У Х В А Л А

Іменем України

23 листопада 2017 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослоя Г.Г.,

суддів - Готри Т.Ю., Бисаги Т.Ю.,

секретарі - Чучка Н.В.,

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 21 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про скасування рішення суб'єкта власних повноважень та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У вереснів 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про скасування рішення суб'єкта власних повноважень та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 21.09.2017 року відмовлено у відкритті провадження по справі за вказаним позовом, оскільки такий не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом з порушенням норм процесуального права. Просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином про розгляд справи про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, однак їх неявка, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що подана ОСОБА_1 позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору є рішення Ужгородської міської ради, що свідчить про те що спір між сторонами є публічно-правовий, а тому такий підсудній адміністративному суду.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновок суду, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 подав до суду позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року, укладеного між Ужгородською міською радою та ОСОБА_4, щодо земельної ділянки, площею 0,0225 га по АДРЕСА_1 та скасування рішення Ужгородської міської ради від 29.10.2015 року «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» №1874 про затвердження вартості та продаж ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0225 га по АДРЕСА_1

Основною вимогою позивача є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосування відповідних наслідків недійсності, а оскарження рішення органу місцевого самоврядування є похідною вимогою.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядують у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Позивач подав до суду позовну заяву про визнання недійсними правовідносин, що виникли саме з цивільних прав, які регулюються нормами ЦК України та ЗК України щодо набуття особами відповідних цивільних прав.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК України.

За цими ж правилами розглядаються зазначені вимоги і в разі, якщо стороною правочину є суб'єкт владних повноважень, крім вимог про визнання недійсним адміністративного договору.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові №21-551а14 від 17.02.2015 року.

Суд першої інстанції вищевказане до уваги не прийняв і колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм цивільного процесуального права і це є безумовною підставою для скасування такої з направленням матеріалів до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, ст.311, п.3 ч.1 ст.312, 315, 317,319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 21 вересня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: