Рішення № 70539949, 22.11.2017, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/44/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Адамчо К.С., за участю прокурора Міндак В. В., представника відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Закарпатської області за довіреністю ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Берегівського міжрайонного прокурора до Берегівської міської ради, ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Закарпатської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал – 04 М» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та їх витребування від ТОВ «Опал-04М»,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2015 року Берегівський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом до Берегівської міської ради, міськрайонного управління Держкомзему у місті Берегово і Берегівському районі, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал – 04 М» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування їх державної реєстрації та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.12.2017 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Опал-04М» (том 1 а.с.1-9).

Пізніше, в ході розгляду справи у вересні 2015 року прокурор в порядку ст.31 ЦПК України змінив предмет позову та уточнив свої вимоги. Просив визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_7 за кадастровим номером 2110200000:01:016:0063, ОСОБА_8 за кадастровим номером 2110200000:01:016:0061, ОСОБА_5 за кадастровим номером 2110200000:01:016:0062, та оформлений на підставі цих державних актів - державний акт, виданий ОСОБА_6 за кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, за адресою м.Берегове, вул.Потушняка, без номера, та витребувати вказану земельну ділянку площею 0,9226 га за кадастровим номером 2110200000:01:016:0064 від ТОВ «Опал-04М» (том 1 а.с. 141-144).

При новому розгляду справи, ухвалою суду, за клопотання прокурора неналежний відповідач міськрайонне управління Держкомзему у місті Берегово і Берегівському районі замінено на Головне управління Держгеокадастру у Закарпатської області (том 3 а.с. 29-30).

Позов мотивований наступним.

Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №42013070060000015 встановлено, що службові особи Берегівського міського відділу земельних ресурсів, умисно, в інтересах громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, всупереч вимогам ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України, достовірно знаючи про те, що рішення про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність Берегівською міською радою не приймалося, сприяли вказаним громадянам у безкоштовному отриманні ними у власність земельних ділянок площами 0,0954 га, 0,977 га, 0,0995 га по вул.Потушняка в м. Берегово, та видали даним особам державні акти на право власності на вказані земельні ділянки від 27.10.2007 серії ЯД №536886, серії ЯД №536887, серії ЯД №536905. В результаті чого у власність громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із земель запасу Берегівської міської ради протиправно перейшли вищевказані земельні ділянки і тим самим державним інтересам заподіяно збитки в розмірі вартості протиправно відчуженої землі.

Також встановлено, що земельні ділянки, які незаконно, без рішення сесії Берегівської міської ради отримані ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 площею 0,0954 га, 0,977 га, 0,0995 га по вул.Потушняка, без номера, у м.Берегово, Закарпатської області, відчужені ними на користь ОСОБА_6. При цьому, ОСОБА_6 оформив на себе право власності на всі три земельні ділянки загальною площею 0,2926 га згідно державного акту про право власності на земельні ділянки серії ЯД №538579, що виданий Берегівською міською радою 17 листопада 2007 року.

В подальшому, 05.12.2007року ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу відчужив зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПАЛ-04М», яке належним чином право власності на землю не зареєструвало.

З листа управління Держземагенства у Берегівському районі вбачається, що згідно даних державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровим номерами №2110200000:01:016:0061, №2110200000:01:016:0063, №2110200000:01:016:0062 рахуються за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, відомості про об’єднання та поділ земельних ділянок в управлінні відсутні.

Оскільки встановлено, що в порушення ч.1 ст.116 ЗК України рішення Берегівською міською радою про надання ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у власність земельних ділянок і видачу їм державних актів не приймалося, тому згідно уточнених позовних вимог, прокурор просив визнати видані вищевказаним особам, а також на підставі них - виданий ОСОБА_6, державні акти недійсними, а також витребувати земельну ділянку у ТОВ «Опал-04М».

Прокурор Міндак В. В. у судовому засіданні уточнений позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що порушення земельного законодавства підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства, рішенням № 404 сесії Берегівської міської ради від 03.10.2007 року, яке зазначене як підтвердження видачі державного акту відповідачам, однак в якому не вказані відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Представник відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Закарпатської області ОСОБА_2 у судовому засіданні заявила клопотання про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, і просила з підстави спливу строку позовної давності відмовити у задоволенні позову. Вона послалась на те, що органи місцевого самоврядування регулярно надсилали свої рішення прокуратурі, в тому числі Берегівська міська рада Берегівської міжрайонної прокуратурі. Отже, прокуратура могла знати про порушення земельного законодавства, оскільки, дійсно з незрозумілих причин, відсутнє рішення міськради про передачу у власність спірної земельної ділянки відповідачам.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися.

Представником відповідача ТОВ «Опал-04М» подано заперечення, згідно якого просить відмовити у позові прокурора у зв’язку зі спливом позовної давності. Так, Берегівська міська рада з 2006 року щомісячно надсилала копії прийнятих рішень сесій, що доводить той факт, що прокуратура могла довідатись про порушення законодавства при видачі 27.10.2007 року державних актів на земельні ділянки відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (том 3 а.с. 9-10).

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи всі обставини, що мають істотне значення по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 536886, виданого 27 жовтня 2007 року, ОСОБА_4 на підставі рішення 15 сесії 5 скликання Берегівської міської ради від 3 жовтня 2007 року № 404 є власником земельної ділянки площею 0,0954га по вул.Потушняка, б\н у м.Берегово для будівництва та обслуговування жилого будинку. Згідно інших державних актів серії ЯД 3 536887 та серії ЯД № 536905, виданих на підставі того ж рішення сесії міськради власниками земельних ділянок площами 0,977 га та 0,0995 га по вул.Потушняка, б\н в м. Берегово є також ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (том 1 а.с. 17-25).

Потім, на підставі трьох договорів купівлі-продажу в той же день - 27.10.2007 року земельні ділянки м.Берегово по вул.Потушняка, б\н, придбав від ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_6 (том 1 а.с. 145-146, 149, 151-152) та 17 листопада 2007 року отримав спірний державний акт серії ЯД №538579 на право власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку площею 0,2926 га (том 1 а.с. 26-27).

В свою чергу відповідач ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2007 року продав її іншому відповідачу - ТОВ «Опал-04М» (том 1 а.с. 28-29).

Однак зі змісту рішення 15 сесії 5 скликання Берегівської міської ради від 3 жовтня 2007 року № 404 вбачається, що питання передачі вказаних земельних ділянок відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 цим рішенням не вирішувалось, в змісті про відповідачів нічого не вказано (том 1 а.с. 13-16).

Вказану обставину визнала представник відповідача ОСОБА_2, а заперечень або інших доказів з цього приводу від інших відповідачем також не поступило.

Сама наявність реєстрації заяв відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про виділення земельних ділянок у приватну власність в міськраді та реєстрації цих земельних ділянок за відповідачами в управлінні Держгеокадастру у Берегівському районі на підставі документації розробленої ПП ОСОБА_9, не є правовою підставою для видачі спірних державних актів (том 3 а.с. 15-17, том 1 а.с.219).

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутнє – не існує рішення Берегівської міської ради про передачу у власність спірних земельних ділянок, тому з урахуванням положень ст.ст.116, 118, 125, 126 ЗК України вказані державні акті слід визнати недійсними.

Так, згідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України в редакції діючої на час виникнення спірних правовідносин громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Вказані обставини та порушення земельного законодавства при видачі державних актів встановлені і актом № 000045 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17 липня 2013 року (том 1 а.с. 10-12)

У постанові Верховного Суду України від 22.05.2013 року № 6-33цс13 вказано, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов’язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення прав у судовому порядку.

У зв’язку з вищенаведеним, державні акти видані відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 слід визнати недійсними, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у власність не приймалося.

Відповідно, не є законним та підлягає визнанню недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 538579, виданий ОСОБА_6, за кадастровим номером №2110200000:01:016:0064 за адресою: м. Берегово, вул. Потушняка, без номера, площею 0,2926 га для обслуговування жилого будинку, який був виданий на підставі відчуження земельних ділянок, незаконно отриманих ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 площею 0,0954 га, 0,977 га, 0,0995 га по вул. Потушняка, без номера, у м. Берегово, так як вони отримали такі земельні ділянки у власність без законних підстав - без рішень сесії Берегівської міської ради.

У правовій позиції, визначеній у постанові по справі № 6-99 цс 14 від 17.12.2014 p. Верховний Суд України зазначив, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).

Поряд з цим, п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлено, що суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним.

Оскільки Берегівською міською радою рішення щодо відведення земельних ділянок та надання її у власність громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 не приймались, таким чином вказані земельні ділянки вийшли з володіння органу місцевого самоврядування - Берегівської міської ради поза її волею.

Таким чином, наявні правові підстави для витребування вказаної земельної ділянки від добросовісного набувача ТОВ «Опал - 04 М» в порядку статті 388 ЦК України.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України держава в особі прокурора має право витребувати із володіння добросовісного набувача - ТОВ «Опал-04М» вказану спірну земельну ділянку.

При цьому, суд приходить до висновку, що строк позовної давності прокурором не пропущено, оскільки про наявність вказаних порушень прокурору стало відомо в жовтні 2013 року при отримані акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час розслідування кримінального провадження за №42013070060000015 про порушення вимог земельного законодавства.

Ці пояснення прокурора щодо строку позовної давності доведені в судовому засіданні (том 3 а.с. 37-39) та повність спростовують заяви та заперечення представників відповідачів ТОВ «Опал-04М» та ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Закарпатської області (том 3 а.с. 9-10, 77-80).

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Дійсно, згідно з пунктами 1, 3 ст.19 Закону України «Про прокуратуру» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), з п.6 ч.1 ст. 20, ст.36-1 цього ж Закону та ч.2 ст.45 ЦПК України прокурор, який бере участь у справі, має обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди, та положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-152цс14, від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16, які відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України є обов’язковим для всіх судів України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Так, той факт на який посилається в запереченні представник ТОВ «Опал-04М», що в 2007 році Берегівська міська рада щомісячно надсилала Берегівської прокуратурі копії прийнятих рішень сесій та виконавчого комітету, в тому числі і рішення 15 сесії 5 скликання Берегівської міської ради від 3 жовтня 2007 року № 404, не встановлю, що прокурор мав об’єктивну можливість дізнатися про порушення законодавства, оскільки в тому рішенні про передачу у власність земельних ділянок відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 або про видачу державних актів нічого не зазначено, апріорі про це тоді прокурор знати не міг. Копії державних актів або інформацію про їх видачу прокурору не надсилались.

Крім того, факт розміщення інформації про належність земельної ділянки ТОВ «Опал-04М» в публічній кадастровий карті та наявність заяв відповідачів та їх реєстрація в Берегівської міської раді не є належним доказом обізнаності прокуратури про порушення земельного законодавства при передачі спірних земельних ділянок.

Враховуючи наведене, що прокуратура об’єктивну можливість дізнатися про порушення законодавства, яке сталося в 2007 році, не могла, що прокурором однозначно в судовому засіданні доведено, тому суд приходить до висновку, що початок перебігу позовної давності починається з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення перевірки, з часу досудового розслідування кримінального провадження – 04 жовтня 2013 року, а позов поданий прокурором до Берегівського районного суду 12 січня 2015 року, тобто до спливу строку позовної давності.

У відповідності до ст.88 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідачів в користь держави.

Керуючись ст.ст. 21, 388, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В:

Уточнений позов задовольнити.

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім’я:

- ОСОБА_4 за кадастровим номером 2110200000:01:016:0063 за адресою: м.Берегове, вул. Потушняка, без номера, Закарпатської області;

- ОСОБА_3 за кадастровим номером 2110200000:01:016:0061 за адресою: м.Берегове, вул.Потушняка, без номера, Закарпатської області;

- ОСОБА_5 за кадастровим номером 2110200000:01:016:0062 за адресою: м.Берегове, вул. Потушняка, без номера, Закарпатської області;

- ОСОБА_6 за кадастровим номером 2110200000:01:016:0064 за адресою: м.Берегове, вул. Потушняка, без номера, Закарпатської області, який оформлений на підставі державних актів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5.

Витребувати земельну ділянку площею 0,2926 га, яка знаходиться в м. Берегове, вул. Потушняка, б/н, з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М».

Стягнути з Берегівської міської ради, ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Закарпатської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал – 04 М» в користь держави судовий збір по 348 (триста сорок вісім) гривень з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.