Рішення № 70539487, 23.11.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/5989/17

Провадження № 2/234/3320/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Демидової В.К.

при секретарі Містюкевич І.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання права власності за набувальною давністю та за зустрічним позовом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про визнання права розпорядження майном на праві власності та вилучення (повернення) власнику державного майна, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної адміністрації про визнання права власності за набувальною давністю на автомобіль.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 11.07.2017 року замінено первісного відповідача ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної адміністрації належним відповідачем – Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (а.с.61).

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що його батько, ОСОБА_4, як інвалід війни, отримав безоплатно автомобіль ЗАЗ 110270-40, 2006 року випуску відповідно до акту приймання-передання №869484 від 07.05.2007 року. 28 травня 2011 року ОСОБА_4 помер.

На час смерті батька, позивач мешкав разом з ним та відповідно до вимог закону має право на викуп автомобіля. Після смерті батька, заявами від 26.07.2011 року, 23.08.2011 року та 23.11.2011 року позивач звертався до ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Донецької області державної адміністрації з питання викупу автомобіля та надав усі необхідні для цього документи. Однак, незважаючи на те, що позивачем було дотримано передбачений законом строк у шість місяців, надані усі необхідні документи, відповідач не передав йому рахунок на оплату автомобіля.

У 2012 році відповідач звертався до суду з позовом про витребування автомобіля, однак рішенням апеляційного суду Донецької області йому було відмовлено.

Відповідач не виконав свої зобов’язання щодо розрахунку залишкової вартості автомобіля та не надав позивачу рахунок щодо сплати цієї вартості, він же в свою чергу, тричі надавав всі необхідні документи, тобто виконав свої зобов’язання перед позивачем. На даний він є володільцем автомобіля та має право на визнання за ним права власності за набувальною давністю, оскільки володіє автомобілем більше 10 років. Таким чином, на підставі п.16 Порядку №999 він має право на передачу права власності на автомобіль.

Також позивач був змушений звертатися за захистом своїх прав до суду, прокуратури та інших органів, витрачати кошти на складання документів, копіювання, відвідування судових засідань. За шість років цей час складає два місяця, виходячи із заробітної плати 1500 в місяць, тобто 3000 грн. Вартість паперу, поштових послуг, автомобільних послуг складає 1000 грн.

З урахуванням заяв про збільшення позовних вимог (а.с.55-57, 112-113), позивач просив суд:

- визнати за ним право власності за набувальною давністю на автомобіль ЗАЗ-110270-40, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2;

- зобов’язати відповідача відшкодувати збитки у сумі залишкової вартості автомобіля на 28.05.2011 року;

- зобов’язати відповідача відшкодувати інфляційні витрати та 3% річних із суми залишкової вартості на 28.05.2011 року за період з 28.05.2011 по 28.05.2017 року відповідно до п.5 ст.625 ЦК України;

- зобов’язати відповідача відшкодувати збитки у сумі 4000 грн.

- направити окрему ухвалу до прокуратури в порядку ст.211 ЦПК України;

- скасувати акт №9869464 серії МВЧ від 07.05.2007 року у зв’язку з набуттям позивачем права власності на автомобіль.

У свою чергу, Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. Просив суд визнати за Департаментом право розпоряджатися майном на праві власності, згідно із вимогами законодавства, постановити рішення про повернення (вилучення) у ОСОБА_1 автомобіля ЗАЗ 110270-40, 2006 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1, у повному комплекті та передання вказаного автомобіля Департаменту.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_3 управлінням праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації на виконання положень ст.13 п.22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2009 №999 (далі – Порядок), було забезпечено автомобілем інваліда війни ОСОБА_4. ОСОБА_4 помер 28.05.2011 року.

Відповідно до вимог пункту 16 Порядку після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений через головне управління соціального захисту, залишається у користуванні його сім’ї, якщо в ній є інвалід, який:

-мав підстави для забезпечення автомобілем згідно цього Порядку на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті;

-проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації;

-не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління праці та соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції.

В іншому випадку члену сім’ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, необхідно сплатити до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України Донецької області, протягом шести місяців вартість одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.

У разі невиконання зазначених вимог, автомобіль повертається (вилучається) головному управління соціального захисту населення у повному комплекті для реалізації в установленому порядку.

Син померлого – ОСОБА_1, не має законних підстав для забезпечення автомобілем (обласну транспортну МСЕК не проходив, відповідні медичні показання для забезпечення автомобілем заявнику не визначалися). Крім того, залишкова вартість автомобіля ОСОБА_5 також не сплачена протягом шести місяців з дня смерті інваліда, в термін до 28.11.2011 року.

Враховуючи вищезазначене, законних підстав для надання ОСОБА_1 дозволу на переоформлення автомобіля ЗАЗ 110270-40, 2006 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1, отриманого за державні кошти у 2007 році його батьком – ОСОБА_4, не має.

Законодавством чітко зазначений термін саме сплати залишкової вартості автомобіля, а не отримання довідки рахунку для її сплати. Також Порядком чітко визначено, що розрахункова сума для викупу автомобіля визначається головним управлінням.

Автомобіль, отриманий інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби за рішенням суду за поданням головного управління.

Враховуючи вищевикладене, вищезазначений автомобіль, наданий у користування на десятирічний термін експлуатації інваліду війни ОСОБА_4 у 2007 році, без права продажу, дарування та передачі іншій особі, повинен бути повернутий у повному комплекті Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації, для реалізації в установленому законодавством порядку.

Оскільки, до теперішнього часу питання щодо повернення вищезазначеного автомобіля Департаменту, який є власником зазначеного автомобіля, у добровільному порядку не вирішилось, вважає право департаменту на розпорядженням цим автомобілем порушеним, а тому таким, що підлягає захисту. Тому, відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Ухвалою Краматорського міського суду від 23.11.2017 року провадження у справі в частині позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про повернення (вилучення) у ОСОБА_1 автомобіля ЗАЗ 110270-40, 2006 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1, у повному комплекті та передання вказаного автомобіля Департаменту закрито на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом, ОСОБА_6, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала та просила задовольнити вимоги зустрічного позову.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вислухав пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі - за наявності відповідного медичного висновку.

Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19 липня 2006 року №999 (в редакції, діючої на час виникнення спірних відносин) забезпечення автомобілями інвалідів за місцем проживання і реєстрації здійснюється Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, ОСОБА_3 управлінням соціального захисту населення Київської міської і управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрацій (далі - головні управління соціального захисту) або управліннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Пунктом 6 Порядку № 999 визначено, що інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі.

Згідно до п. 16 Порядку № 999 після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда

проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.

Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку; проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС на підставі письмової довідки, форма якої затверджується Мінпраці. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.

Згідно із 10 абзацем пункту 16 Порядку №999 розрахункова сума для викупу автомобіля визначається головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний місяць або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.

Відповідно до 15 абзацу цього ж пункту автомобіль, отриманий інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби за рішенням суду за поданням головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Судом встановлено, що відповідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 07 травня 2007 року ОСОБА_4 було передано у користування автомобіль ЗАЗ 110270-40, номер кузова У6D11027070424368, 2006 року випуску.

Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 помер 28 травня 2011 року (а.с.15).

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, у задоволенні позову було відмовлено (а.с.80-82).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово у встановлений законом шестимісячний строк після смерті батька, який помер 28 травня 2011 року, звертався до ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та підлеглого йому управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, при цьому вперше звернувся в липні 2011 року, в останнє 23 листопада 2011 року, із заявами щодо вирішення питання про викуп спірного автомобіля, документи ОСОБА_1, незважаючи на скорочений у шість місяців строк для вирішення вказаного питання, повертались без зазначення розрахункової суми для викупу автомобіля та зазначення розрахункового рахунку для переведення коштів.

З листа ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації на ім’я ОСОБА_1 від 14 вересня 2011 року №д-2551-11-11 вбачається, що для вирішення питання про переоформлення автомобіля, який залишився після смерті його батька, відповідачеві необхідно терміново додатково надати документи про факт спільного проживання та реєстрації відповідача з батьком.

У відповіді ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації від 14 грудня 2011 року за №Д-3395-11-1.1 зазначено, що зважаючи на те, що ОСОБА_1 надав усі необхідні документи для викупу автомобіля після спливу шестимісячного строку, ГУ ПСЗН не може надати дозвіл на його викуп, та повідомлено відповідача про те, що автомобіль підлягає поверненню.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18.04.2013 року встановлено, що намагаючись викупити спірний автомобіль, ОСОБА_1 не пропустив шестимісячний строк для сплати вартості транспортного засобу.

У 2013 році ОСОБА_1 знову звернувся до ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації з питання переоформлення автомобіля ЗАЗ 110270-40.

Листом від 22.05.2013 року №Д-1185-11-1.1 Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації повідомило ОСОБА_1, що питання надання дозволу на переоформлення автомобіля та довідки-рахунку на сплату залишкової вартості автомобіля може бути розглянуто після надходження до головного управління відповідного рішення Вищого адміністративного суду.

На даний час питання надання ОСОБА_1 дозволу на переоформлення автомобіля не вирішено, автомобіль не повернуто.

Посилаючись на те, що він безперервно відкрито володіє спірним автомобілем, ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на автомобіль у порядку набувальної давності.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом ст.344 ЦК особи, що мають право на придбання права власності на майно за набувальною давністю, мають бути незаконними добросовісними володільцями цього майна протягом установленого законом строку. Володілець є добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що ця річ належить іншій особі.

Отже, позивач ОСОБА_1 знав про те, що спірний автомобіль не належить його померлому батьку ОСОБА_4 , а є державною власністю. Оскільки ОСОБА_1 було відомо про відсутність у нього законних підстав для набуття права власності на спірний автомобіль, то його володіння спірним автомобілем не є добросовісним і правовий механізм для набуття у власність такого майна, передбачений ст. 344 ЦК України, в даному випадку не застосовується.

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на існування обставин, що викладені у першому абзаці п.16 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», відповідно до якого після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, оскільки відсутня сукупність всіх обставин, що викладені у вказаній нормі. Аналіз вказаної норми свідчить, що вона застосовується за умови, якщо на час смерті інваліда строк експлуатації автомобіля, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції перевищує 10 років. У справі, що розглядається, строк експлуатації спірного автомобіля на час смерті ОСОБА_4 склав близько п’яти років, а експлуатація його відповідачем ще шість років здійснювалась без законних на те підстав.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання за позивачем ОСОБА_5 права власності на автомобіль у порядку набувальної давності.

Щодо позовних вимог про відшкодування збитків у сумі залишкової вартості автомобіля на 28.05.2011 року, інфляційних витрат та 3% річних із суми залишкової вартості на 28.05.2011 року за період з 28.05.2011 по 28.05.2017 року відповідно до ст.625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідальність за ст.625 ЦК України у вигляді зобов’язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, передбачена у разі невиконання боржником умов договору.

Оскільки відносини між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем врегульовано Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19 липня 2006 року №999, не носять характер договірних, то ст.625 ЦК України не може бути застосована до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Позивачем не доведено у судовому засіданні, що діями відповідача йому була спричинена шкода у сумі 4000 грн., тому позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо скасування акту приймання-передання автомобіля від №9869464 серії МВЧ від 07.05.2007 року не грунтуються на чинному законодавстві та не підлягають задоволенню.

Вимога щодо направлення до прокуратури окремої ухвали не є способом захисту права в розумінні ст.16 ЦК України, тому не підлягає задоволенню.

Інші позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про визнання права власності на автомобіль, тому задоволенню також не підлягають.

Щодо позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання за Департаментом право розпоряджатися майном на праві власності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ст.316 ЦК України Правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону, або договору управління майном.

Згідно ст. 318 ЦК України, суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст.2 цього Кодексу.

Тобто спірний автомобіль є власністю держави і не потребує визнання права в судовому порядку.

Керуючись ст.ст.3,10,11,60,61,88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання за Департаментом право розпоряджатися майном на праві власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.К.Демидова