Рішення № 70535838, 14.11.2017, Жашківський районний суд Черкаської області

693/491/17

2/693/434/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області

в складі : головуючого судді - Шимчика Р.В.,

при секретареві - Піддубняк О.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідачів: - ОСОБА_3,

- ОСОБА_4,

третіх осіб:представника Жашківської

райдержадміністрації - ОСОБА_5,

-ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жашків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жашківської ОСОБА_6 ступенів №5 Жашківської районної ради та відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації про поновлення на роботі позивача, який був звільнений з роботи без законної підстави з виплатою позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування позивачу моральної шкоди, треті особи: ОСОБА_3, Жашківська районна державна адміністрація, Жашківська міська рада,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Жашківської ОСОБА_6 ступенів №5 Жашківської районної ради та відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації про поновлення на роботі позивача, який був звільнений з роботи без законної підстави з виплатою позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування позивачу моральної шкоди.

В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що 05 вересня 2006 року був прийнятий на посаду сторожа Жашківської ЗОШ №5 на підставі наказу №36 від 04.09.2006р..

12 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_1 згідно наказу №28 12.10.2006р. був переведений на посаду оператора газової опалювальної школи.

30 квітня 2015 року наказом відповідача № 7 від 01 березня 2015 року по­зивач був звільнений з посади старшого оператора газової опалювальної школи згідно п. 1 ст.40 КЗпП України.

16 жовтня 2015 р. наказом відповідача № 27 від 15 жовтня 2015 року по­зивач ОСОБА_1 призначений на посаду старшого оператора газової опалюваль­ної Жашківської ОСОБА_6 з 16 жовтня 2015 року.

13 березня 2017 року на підставі наказу відповідача № 5 від 10 березня 2017 року по­зивача ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого оператора газової опалювальної школи за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

12 березня 2017 р. наказом відповідача № 5 від 10 березня 2017 р., на­казом № 6 від 16 березня 2017 р., позивач був звільнений з посади старшо­го оператора газової опалювальної школи згідно п.3 ст.40 КЗпП України з 12 березня 2017 року.

Таке звільнення з роботи позивача незаконне, оскільки у оскаржуваному наказі підставами для звільнення з роботи ОСОБА_1 є допо­відні записки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та акт від 16 березня 2017 року, в яких зазначається, що позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання ним обов’язків, передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку (не вказано, у чому це система­тично та конкретно виражається та коли це мало місце) порушення трудової дисципліни (не вказано, у чому це конкретно виражається та коли це мало місце) грубість і хамство по відношенню до праців­ників школи (не вказано ,у чому це конкретно виражається та ко­ли це мало місце і стосовно кого конкретно).

Натомість єдиною підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є виключно правила та положення, вказані у п.3 ст.40 КзпП України, а саме: систематичне не виконання працівником без поважних причин, обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівників раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Такі підстави для розірвання трудового договору з позивачем ОСОБА_1, відповідач не вказав в оскаржуваному наказі, як це вимага­ється формою, змістом та редакцією п.3 ст.40 КзпП України.

Отже, позивача ОСОБА_1 незаконно звільнено з робо­ти згідно наказу № 6 від 16 березня 2017 року, всупереч вимогам ч.3 ст.40 КзпП України, під час тимчасової непрацездатності, тобто, в період перебування позивача ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 13 по 31 березня 2017 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЗ № 355771, який виданий 31 березня 2017 року Жашківською ЦРЛ Черкаської області.

Більше того, в оскаржуваному наказі відсутні дані про те, що позивач звільнений з роботи за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої він є, як це передбачено ст.43 КЗпП України.

За вказаних обставин позивач вважає наказ про його звільнення № 6 від 16 березня 2017 року сфальсифікованим та таким, що підлягає скасуванню.

В зв’язку з цим позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

В судове засідання 14.11.2017р. представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 21.06.2017р., не з’явився. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримував та наполягав на повному їх задоволенні, оскільки вважає його звільнення незаконним та сфальсифікованим.

В судовому засіданні представник відповідача - Жашківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Жашківської районної державної адміністрації, він же третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3, позовні вимоги не визнав. При цьому зазначив, що ОСОБА_1 звільнено з роботи за систематичне невиконання ним обов’язків, передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку, порушення трудової дисципліни, грубість і хамство по відношенню до праців­ників школи.

В судовому засіданні представник відповідача - відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності № 248/02 від 01.09.2017р., в задоволенні позовних вимог просила відмовити, оскільки вважає, що позивача ОСОБА_1 було звільнено на законних підставах.

В судове засідання представник третьої особи - Жашківської районної державної адміністрації за довіреністю № 543/01-31 від 01.09.2017р. – ОСОБА_5. не з’явилася, при цьому подала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі на розсуд суду.

Представник третьої особи - Жашківської міської ради, - в судове засідання не з’явився, при цьому подав до суду повідомлення, в якому зазначає, що підстав для участі у даній справі не має, оскільки Жашківська міська рада не є стороною у справі.

Вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до копій трудової книжки серії БТ-І №1297608 встановлено наступне:

04 вересня 2006 року на підставі наказу №36 позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду сторожа Жашківської ЗОШ №5;

12 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_1 згідно наказу №28 був переведений на посаду оператора газової опалювальної школи;

01 березня 2015 року наказом № 7 по­зивач був звільнений з посади старшого оператора газової опалювальної школи згідно п. 1 ст.40 КЗпП України;

15 жовтня 2015 року відповідно наказу № 27 по­зивача ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оператора газової опалюваль­ної Жашківської ОСОБА_6;

на підставі наказу відповідача № 5 від 10 березня 2017 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого оператора газової опалювальної школи за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України з 13 березня 2017 року.

12 березня 2017 року наказом відповідача № 5 від 10 березня 2017 р. та на­казом № 6 від 16 березня 2017 року, позивач був звільнений з посади старшо­го оператора газової опалювальної школи згідно п.3 ст.40 КЗпП України (а.с. 11-12).

У відповідності до наказу Жашківської ОСОБА_6 ступенів №5 Жашківської районної ради Черкаської області №5 від 10.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оператора газової опалювальної школи» директором школи ОСОБА_3 наказано: звільнити ОСОБА_1 з посади старшого оператора опалювальної котельні школи з 13 березня 2017 року за угодою двох сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

З наказу Жашківської ОСОБА_6 ступенів №5 Жашківської районної ради Черкаської області №6 від 16.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оператора газової опалювальної школи» (а.с. 9) вбачається, що в зв’язку з відмовою ОСОБА_1 від усних домовленостей щодо звільнення з роботи за угодою сторін, досягнутих 10 березня 2017 року, директором школи ОСОБА_3 наказано:

1.Відмінити дію пункту 1 наказу від 10 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оператора опалювальної котельні школи з 13.03.2017р.

2.Затвердити пункт 1 наказу від 10 березня 2017 року в наступній редакції:

ОСОБА_1 старшого оператора газової опалювальної школи звільнити з посади старшого оператора за систематичне невиконання працівником обов’язків покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, порушення трудової дисципліни, грубість і хамство по відношенню працівників школи згідно ст. 40 п. 3 КЗпП України з 12 березня 2017 року.

Підстава: доповідні записки від ОСОБА_7, ОСОБА_8 та акт від 16.03.2017 р.

Зі змісту доповідних записок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 датованих 30.11.2015р., 22.11.2015р., 23.02.2017р., 13.03.2017р. вбачається, що дійсно ОСОБА_1 систематично порушував правила внутрішнього трудового розпорядку та не виконував своїх посадових обов’язків.

У відповідності до п. 3 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

У відповідності до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З акту від 16 березня 2017 року, складеного в присутності завгоспа ОСОБА_7, секретаря Сміщенко С.С., ЗВР ОСОБА_9 вбачається, що 16 березня 2017 року старший оператор ОСОБА_1 був ознайомлений з текстом наказу по школі від 10.03.2017р. №5 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оператора газової опалювальної школи», але відмовився його підписувати.

У п. 23 Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 зазначено, що за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення

за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не

більше одного року.

При цьому, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП необхідна наявність сукупності таких умов:

– порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку (звільнення за порушення громадських обов’язків ? наприклад, нез’явлення на збори чи небажання вступити до профспілкової організації ? не допускається);

– невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

– невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення);

– враховуються тільки дисциплінарні і громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках не мають юридичного значення) і є чинними на момент звільнення працівника;

– з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Під систематичним невиконанням трудових обов’язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. Таким чином, для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов’язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення за вчинення таких дій раніше, які не погашені строком давності (з часу їх накладення пройшло менше року).

При цьому суд вважає незаконним також і сам момент звільненняОСОБА_1, тобто під час його тимчасової непрацездатності, що підтверджується наявними в матеріалах справи листками непрацездатності.

Так, згідно листка непрацездатності Серії АДЗ №355771, виданого 22 березня 2017 року Жашківською Центральною районною лікарнею судом установлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 13 березня 2017 року по 22 березня 2017 року, а згідно листка непрацездатності Серії АДЗ №355792, виданого 31 березня 2017 року Жашківською Центральною районною лікарнею, судом установлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 23 березня 2017 року по 31 березня 2017 року.

П. 1.3 Положення «Про експертизу тимчасової непрацездатності», затвердженого наказом Міністерства Охорони Здоров’я України № 189 від 09.04.2008 р. чітко визначено, що тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом

лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Випадок тимчасової непрацездатності - тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або

декількох закладах охорони здоров'я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - "стати до роботи". У разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу або відпрацювала неповний робочий день, випадок тимчасової непрацездатності не переривається. При виникненні іншого захворювання, травми, відпустки в зв'язку з вагітністю випадок тимчасової непрацездатності вважається новим.

Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП, п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП) у період його тимчасової непрацездатності.

Так, Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснив, що в справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені положеннями КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення тощо.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно до ст. 4 Конвенції МОП № 158 від 22.06.1982 року про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (ратифікованої Постановою ВР № 3933-XII від 04.02.1994 року) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. За правилами параграфа 1 Конвенції МОП № 158 тимчасова відсутність на роботі у зв'язку з хворобою або травмою не є законною підставою для звільнення.

Частиною 1 статті 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 статті 57 ЦПК України ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Положеннями ст. 58 ЦПК України чітко визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги надані учасниками процесу докази, суд вважає звільнення ОСОБА_1 незаконним, таким що порушує його конституційні права та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, наказ Жашківської ОСОБА_6 ступенів №5 Жашківської районної ради Черкаської області №6 від 16.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оператора газової опалювальної школи» підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на попередній посаді.

З довідки про заробітну плату та інші прибутки за 2017 рік, виданої 01.11.2017р. відділом освіти Жашківської районної державної адміністрації вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з березня 2017 року до теперішнього часу не отримував заробітної плати та виплат згідно листків непрацездатності.

Оскільки трудові відносини з позивачем були припинені, лікарняні листки не були прийняті і відповідно по них не були проведені виплати, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з часу його незаконного звільнення до ухвалення рішення суду, тобто, з 12 березня 2017 року до 14 листопада 2017 року.

Згідно ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

П.4 ч.2 ст.119 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Позов в частині відшкодування відповідачем позивачу маральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення його законних прав на працю, суд вважає за необхідне залишити без розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам, встановлених ст. ст. 119, 120 ЦПК України, так як відповідачем до ухвалення рішення суду не були усунені недоліки, які стосувалися сплати судового збору за вказану вимогу та оцінки спричиненої моральної шкоди, тобто, не було визначено конкретного розміру шкоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 82 ЦПК України, якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

На підставі викладеного та керуючисьст.43 Конституції України, ст. 4 Конвенції МОП № 158 від 22.06.1982 року про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (ратифікованої Постановою ВР № 3933-XII від 04.02.1994 року), п.п. 17,23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9, п. 1.3 Положення «Про експертизу тимчасової непрацездатності», затвердженого наказом Міністерства Охорони Здоров’я України № 189 від 09.04.2008, ст.ст. 40 п.3, 147, 149, 235 ч.ч.1,2, ст. 3 ч.1, 11 ч.1, 15 ч.1 п.1, ст. 60 ч.1, 57 ч.ч.1,2, 58, 82 ч.2, 88 ч.3, 119 ч.2 п.4, ч.5, 208-209, 212-215,367 ч.1 п.4 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Жашківської ОСОБА_6 ступенів №5 Жашківської районної ради та відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації про поновлення на роботі позивача, який був звільнений з роботи без законної підстави з виплатою позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування позивачу моральної шкоди, треті особи: ОСОБА_3, Жашківська районна державна адміністрація, Жашківська міська рада, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Жашківської ОСОБА_6 ступенів №5 Жашківської районної ради Черкаської області №6 від 16.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оператора газової опалювальної школи».

ОСОБА_1 поновити на посаді старшого оператора газової опалювальної школи.

Стягнути з відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з часу його незаконного звільнення до ухвалення рішення суду, тобто, з 12 березня 2017 року по 14 листопада 2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Позовну вимогу ОСОБА_1 про відшкодування маральної шкоди- залишити без розгляду.

Стягнути з відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаській області через Жашківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення можуть оскаржити рішення суду до апеляційного суду Черкаської області через Жашківський районний суд Черкаської області шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його отримання.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик