Постанова № 70535375, 24.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області Рябішин А.О., при секретарях Жура Н.Л. , Костюченко М.О. , з участю особи , що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2017 року , -

у с т а н о в и в :

Постановою судді Київського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2017 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше притягувався до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП-

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

стягнуто судовий збір.

Згідно з постановою, ОСОБА_2 19 березня 2017 року о 01-40. Керував автомобілем «ВАЗ 211540» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Зінківській, 80 у м. Полтаві з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, нечітка млява мова. Від проходження огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_2 повторно протягом року порушив вимоги п. 2.5. ПДР України, чим спричинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним рішенням судді місцевого суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, постанову судді місцевого суду відносно нього скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляції ОСОБА_2 вказує, що оскаржувана постанова судді місцевого суду є незаконною, такою, що винесена з порушенням норм КУпАП, Конституції та Європейського суду з прав людини.

Так , зазначає, що під час розгляду справи, було порушено його право на участь у судовому засіданні , оскільки справу було розглянуто без його участі та без підтвердження про належне повідомлення. Судова повістка направлена на невідому адресу.

Постанова містить неправдиву інформацію про належне сповіщення ОСОБА_2 про розгляд справи, оскільки повістка направлена на неправильну адресу та повернута після розгляду справи з відміткою про невручення.

Також на переконання принесеної апеляції вказує на те, що протокол про адмінправопорушення є неналежним доказом, оскільки не відповідає вимогам закону.

Апелянт наголошує на тому, що відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки знав що засоби поліцейських є «неправдивими» та наполягав на проходженні медогляду в медичному закладі, проте працівниками поліції було неправомірно відмовлено у проведені такого огляду.

Окрім того, вказує на ряд недопустимих доказів, покладених в основу його винуватості у адмінправопорушенні, зокрема пояснень двох свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які безпосередньо судом не допитувались; відеозапису на диску, що є сфабрикованим доказом; вказує на відсутність ухвали суду про витребування даного запису.

Під час розгляду справи відносно нього в порушення ст. 281 КУпАП не відбувалося ведення протоколу судового засідання, що унеможливлює встановлення фактичних обставин повноти розгляду адміністративного матеріалу та дотримання прав особи, що притягується до адмінвідповідальності.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає , що про постанову йому стало відомо лише 05 травня 2017 року - в день ознайомлення з матеріалами справи, а тому він не мав можливості вчасно подати апеляцію.

Заслухавши апелянта та його захисника , які підтримали доводи апеляції та просили її задовольнити, допитавши свідків , дослідивши матеріали справи, провівши судові дебати , приходжу до таких висновків.

Враховуючи , що ОСОБА_2 не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього і копію постанови отримав пізніше , вважаю , що строк на апеляційне оскарженню підлягає поновленню.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є : своєчасне , всебічне , повне і об»єктивне з»ясування обставин кожної справи , вирішення її в точній відповідності з законом , забезпечення виконання винесеної постанови , а також виявлення причин та умов , що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень , запобігання правопорушенням , виховання громадян у дусі додержання законів , зміцнення законності.

Вважаю , що вказані вимоги закону суддею місцевого суду були виконані не в повному обсязі .

Так, визнаючи ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП , суддя суду першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення , письмові пояснення свідків , матеріали відеофіксації правопорушення .

Проте вважаю , суддя суду першої інстанції неповно дослідив обставини справи , припустився помилки при оцінці доказів та постановив помилкове судове рішення.

Так, за нормативним визначенням ст. 130 ч.2 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає за повторне керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, ознаками об»єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

П.2.5 Правил дорожнього руху України закріплено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп»яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 , визначено порядок огляду водія на стан алкогольного , наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції. Зокрема, за змістом вказаних норм закону фіксування факту відмови водія від проходження медичного огляду здійснюється в присутності двох свідків , які мають безпосередньо сприйняти факт відмови.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і відповідно фіксування факту відмови від проведення такого огляду , проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, вважається недійсним (ч.5 цієї статті).

Перевіряючи доводи апеляції особи , яка притягується до адміністративної відповідальності та зазначене рішення судді місцевого суду , апеляційною інстанцією було повторно досліджено відеозапис фіксації правопорушення , було допитано свідків правопорушення на письмові пояснення яких послався суддя суду першої інстанції.

Зокрема, переглядом файлів відеозапису правопорушення (шість файлів) не було встановлено , що ОСОБА_2 відмовлявся від проходження медичного огляду на місці або в медичному закладі. До того ж із переглянутих файлів вбачається , що приладу для перевірки стану сп»яніння на місці в розпорядженні працівників поліції не було. Самі записи відеофіксації досить нечіткі , розмиті. На відеозапису взагалі не зафіксовано свідків правопорушення , а прослідковуються дії працівників поліцїі із пошуку свідків.

Окрім того, свідки правопорушення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на письмові пояснення яких послався суддя суду першої інстанції , будучи допитаними в апеляційному суді пояснили , що вони не бачили , що працівники поліції пропонували ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп»яніння і щоб він при цьому відмовився. Пояснювали , що вони перебували в машині і пояснення написали під диктовку працівників поліції. Підстав сумніватись у показаннях вказаних свідків не вбачаю.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному , повному і об»єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом і правосвідомістю.

Водночас вважаю , що здійснена суддею суду першої інстанції оцінка доказів , зокрема прийняття як належних та допустимих доказів письмових пояснень свідків , без їх безпосереднього допиту в суді , та відеозапису на якому не зафіксовано вказаних свідків як окремо так і разом із ОСОБА_2, не відповідає приписам вказаної вище норми.

Вважаю , що вказані пояснення свідків , які були отримані безпосередньо судом апеляційної інстанції шляхом допиту свідків в судовому засіданні , які при цьому були попереджені про кримінальну відповідальність , є досить об»єктивними . Вони узгоджуються із матеріалами відеофіксації. При цьому додатково наголошую , що із переглянутого відеозапису , що мається в розпорядженні суду , не було встановлено жодного кадру на якому були б зображені вказані свідки. Натомість свідки вказали лише на машину, в якій вони сиділи.

Надання в даному випадку переваги письмовим поясненням свідків , які вони давали працівникам поліції , суперечить вимогам законодавства.

Таким чином, приходжу до висновку , що посадові особи патрульної поліції при фіксуванні факту «відмови» ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп»яніння не дотримались приписів статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп»яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 і на вказані порушення не звернув уваги суддя суду першої інстанції.

Статтею 62 Конституції України закріплено принцип за яким обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

В даному випадку посадовими особами , які складали протокол про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності , не надано суду переконливих доказів винуватості особи.

Відповідно до статті 247 п.1 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате , а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин , враховуючи , що в ході апеляційного розгляду не здобуто переконливих доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП , а всі сумніви тлумачаться на користь особи , апеляція підлягає задоволенню , а провадження у справі закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2017 року;

Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 - задовольнити;

Постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2017 року відносно нього - скасувати;

Провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП;

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області А.О. Рябішин