Рішення № 70532141, 24.11.2017, Апеляційний суд Київської області

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Гуль В.В.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 - фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каміла» та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі недійсним,-

встановила:

у травні 2015 року СПД - ФОП ОСОБА_3 звернувся до Макарівського суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 17 грудня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» (далі - Товариство).

17 квітня 2014 року дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_2 надала нотаріальну згоду на купівлю частки та на виникнення грошових зобов'язань щодо спільного сумісного мана подружжя що відображено у п.15 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» посвідченого приватним нотаріусом Насобіною Г.О. від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за№1491.

Згідно з п.1 вище вказаного договору ОСОБА_5, передав належну йому частку у Статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» у розмірі 40%, а відповідач ОСОБА_4, прийняв вищевказану частку у власність, та сплачує за неї грошову суму в розмірі, в порядку та на умовах викладених у Договорі.

Відповідно до єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців ОСОБА_4 належить 80% в статуному фонді ТОВ «Торговий дім «Камілла», тобто частка, яка належала ОСОБА_5 була переоформлена в інтересах сім'ї ОСОБА_4 на ОСОБА_4 і є спільною сумісною власністю подружжя.

Право власності «Продавця» на частку у Статутному капіталі підтверджується Статутом Товариства (п.3 договору).

Свідоцтвом ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року підтверджується, що частка учасника ОСОБА_5 сформована у повному обсязі та дорівнює 40%, що становить 8 000 000 грн. Зобов'язання перед ТОВ «Торговий дім «Камілла» ОСОБА_5, щодо належної йому частки виконав у повному обсязі.

Пунктом 6 договору передбачено вартість відчужуваної частки у Статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» у розмірі 40%, становить 8000000грн.

Продаж вищевказаної частки у розмірі 40%, вчинено за 8 000 000грн., які відповідач ОСОБА_4, зобов'язується сплатити ОСОБА_5 на протязі 60 календарних днів з моменту укладення та підписання договору, а позивач зобов'язується прийняти вищевказані грошові кошти, про що свідчать підписи на останній сторінці договору.

Договором передбачено, що при передачі «Продавцем» частки в статутному капіталі до «Покупця», одночасно переходять всі права та обов'язки, які належать «Продавцю» на момент передачі частки у статутному капіталі та обумовлені його статусом учасника ТОВ «Торговий дім «Камілла». Вся відповідальність за вчинені дії від імені Товариства переходить до «Покупця» з моменту укладання договору (п.9). Право власності на частку у статутному капіталі Товариства, є також права на управління, отамання відповідної частини прибутку, а також активів, у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства України, а також інші права, визначені статутом ТОВ «Торговий дім «Камілла» (п.12).

Таким чином, кожна із сторін, уклавши вказаний вище договір купівлі-продажу, взяла на себе зобов'язання, а саме ОСОБА_5 передав належну йому частку у статутному капіталі Товариства, а відповідач ОСОБА_4, прийняв частку у власність, та сплачує за неї грошову суму в порядку та на умовах визначених вказаним вище договором.

ОСОБА_5 зі свого боку виконав покладені на нього договором зобов'язання в частині продажу та передачи відповідачу належну йому частку у статутному капіталі, в порядку та на умовах передбачених цим Договором.

Відповідач ОСОБА_4 не виконав належним чином свої зобов'язання, які передбачені п.п. 1,6 Договору та не сплатив вказаної вище суми коштів та подав на державну реєстрацію зміни до установчих документів щодо складу учасників товариства, внаслідок чого на момент звернення з цим позовом виникла заборгованість в розмірі 8 000 000 грн.

Відповідно до п.11,19 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором.

05 травня 2015 року між ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_3 був укладений Догорів про відступлення права вимоги за Договором купівлі -продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла».

Пунтком 1.1 Договору передбачено первісний кредитор передає йому право вимоги щодо отримання належних йому грошових коштів за відчужену належну частку в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» згідно з п.6 ч. 2 Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі «Торговий дім «Камілла», укладеного 17.12.2014 р. між ним та гр. Республіки Білорусь ОСОБА_4 - Боржник, а новий кредитор приймає право вимоги в розмірі - 8 000 000 грн, що належне первісному кредитору за Основним Договором від гр. ОСОБА_4

Відповідно до п.1.5 Первісним кредитором (ОСОБА_5.) в порядку ст. 519 Цивільного кодексу одночасно з підписанням цього договору надається майнова порука - згідно якої він стає майновим поручителем та надає майнову поруку за виконання Боржником (ОСОБА_4.) перед Новим кредитором (ФОП ОСОБА_3.) за Основним Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі «Торговий дім «Камілла» в розмірі 20 000 грн.

Згідно до п.3.1.4. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед Новим кредитором за недійсністю переданої йому вимоги.

За п.3.2.2. Первісний кредитор не відповідає за невиконання або неналежне виконання Боржником зобов'язань, право на вимогу які відступаються згідно з цим Договором, окрім суми, що становить - 20 000 грн, що визначеній п.1.5 цього договору.

Відповідно до п.3.4.1. Новий кредитор має право на належне виконання усіх зобов'язань, що надані йому від Первісного кредитора.

Пунктом 3.4.3 перендбачено, що Новий кредитор має право звертатися до компетентних органів, в тому, числі судових, за захистом порушених прав, як Боржником за Основним договором, так і Первісним кредитором (майновим поручителем згідно п.1.5. Договору), та вибирати на власний розсуд підсудність спору у випадку не виконання Боржником цього договору за місцем проживання поручителя (Первісного кредитора) чи Боржника за Основним договором.

Заявою від 05 травня 2015 року ОСОБА_5 було сповіщено ОСОБА_3 про факт наявності заборгованості ОСОБА_4 за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла»в розмірі - 8 000 000 грн.

Станом на 05 травня 2015 року прострочено виконання грошового зобов'язання на 139 календарних днів.

ОСОБА_5 заявою вимогою (повідомленням) від 05.05.2015 р. сповістив ОСОБА_4 про невиконання зобов'язань в частині перерахування коштів за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла».

Станом на 05.05.2015 р. прострочено виконання грошового зобов'язання на 139 днів. На підставі ст.ст.509-518,526,530,536,625 ЦК ОСОБА_4 зобов'язаний грошові кошти в розмірі 8 000 000 грн. основного боргу з нарахованими процентами, враховуючи індекс інфляції, - перерахувати на рахунок Нового кредитора - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в термін, що не перевищує - 3-х днів. Також було проінформовано, що ОСОБА_5 було надано майнову поруку за виконання Боржником грошового зобов'язання визначеного в п.6 ч.2 Основого договору в розмірі 20 000 грн.

Повідомленням від 06.05.2015 р. Боржника було сповіщено про укладений договір про відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» та про зміну Первісного кредитора на нового. Повідомлено, що боржник зобов'язувався сплатити борг на протязі 3-х днів шляхом переведення грошових коштів на рахунок Нового кредитора, а також повідомлено, що Первісним кредитором було надано майнову поруку Новому кредитору за виконання Боржником грошового зобов'язання в розмірі 20 000 грн.

Боржником грошові кошти у відповідний заяві вимозі строк сплачені не були, відтак первісний кредитор несе відповідальність за неналежне виконання Боржником зобов'язання та зобов'язується сплатити Новому кредитору суму у розмірі 20 000 грн.

Позивач ОСОБА_3 просив: - стягнути з ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 20 000 грн. як майнову поруку згідно п.1.5 договору «Про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла»» солідарно з громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_4; - стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 7 980 000 грн., внаслідок невиконання зобов'язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року зареєстрований в реєстрі №330; - стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заподіяні збитки від інфляції в розмірі 3 296 000 грн. за весь час прострочення на момент вчинення правочину Про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року зареєстрований в реєстрі №330; - 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 91396,67 грн. (дев'яносто одна тисяча триста дев'яносто шість грн. 67 коп.) станом на момент вчинення правочину про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року зареєстрований в реєстрі №330; - винести рішення, яким дозволити державному виконавцю в процесі виконання судового рішення звернути стягнення на користь суб'єкта підприємницької дальності фізичної особи ОСОБА_3 р/р НОМЕР_2 в ПАТКБ «Правекс-Банк», МФО 380838 Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 за рахунок реалізації виявленого рухомого та не рухомого майна, часток в статутному капіталі товариств власником, яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та грошових коштів на рахунках ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в банківських установах виявлені держаним виконавцем в процесі виконання рішення суду; - витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Насобіної Г.О. завірені копії матеріалів нотаріальної справи на укладення договору купівлі - продажу частки у статутному фонді ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 р. зареєстрованої за реєстром №1491 (в тому числі нотаріальної згоди дружини ОСОБА_8 - ОСОБА_2 на укладення договору купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Торговий дім «Камілла», копії статуту ТОВ «Торговий дім «Камілла», копії ідентифікаційних кодів, свідоцтв про оплату часток в статутному фонді та інші документи що знаходяться в матеріалах справи та витребовувалися нотаріусом до посвідчення договору).

В свою чергу, 13 листопада 2015 року ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 мотивуючи її тим, що при укладенні договору про відступлення права вимоги його сторони не дотримались вимог ч.ч.1,3 ст.203 ЦК України, оскільки на думку відповідача в даному випадку мало місце відступлення права вимоги за грошовими зобов'язаннями тобто фактично був укладений договір факторингу. Вважає, що за змістом вимог ст.1079 ЦК України та ч.1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» такі послуги можуть надаватися лише банківськими установами, або фізичними особами підприємцями однак у випадках прямо зазначених у законодавстві.

Просила визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «ТД Камілла» від 05.05.2015 р., що укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3

31 серпня 2016 року ОСОБА_2 також подала зустрічний позов до ОСОБА_5 та ФОП СПД ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 р., посвідченим приватним нотаріусом КМНО Насобіною Г.О., зареєстрованого в реєстрі за №1491 - недійсним.

ОСОБА_2 обґрунтовує позовні вимоги тим, що договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 р. №1491 має бути визнано недійсним, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 01.08.2016 р. №910/10255/16 за позовом ОСОБА_9 до ТОВ «Торговий дім «Камілла» про визнання акту недійсним та скасування дій державного реєстратора, було визнано недійсним свідоцтво ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 р., яке було видано ОСОБА_5 в якості доказу сплати своєї частки у статутному фонді та визнано недійсним рішення загальних зборів від 17.12.2014 р. про вихід ОСОБА_5 з числа учасників ТОВ «Торговий дім «Камілла», а відтак у ОСОБА_5 не було правових підстав на підписання договору купівлі-продажу частки, а також він не спрямований на настання правових наслідків.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 - ФО СПД до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів - задоволено.

Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_5 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 20 000 грн., як невиконання зобов'язань за договором поруки.

Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7 980 000 грн. як невиконане зобов'язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року зареєстрований в реєстрі №330.

Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4 192 000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 - фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності 3 683,23 грн. судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каміла», відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі недійсним, відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2015 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФО СПД ОСОБА_3 у повному обсязі, а вимоги зустрічних позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

ОСОБА_2 зазначає, що жодних договорів з ФОП ОСОБА_3 ніколи не укладала, що є порушенням загальних засад цивільного законодавства.

Апелянту не зрозуміло який саме спосіб стягнення однієї та тієї ж заборгованості за одним і тим самим договором відразу з двох осіб визначив суд першої інстанції, адже не зазначено чи то солідарно, чи то в певній частині з кожного підлягає стягненню такий розмір заборгованості. ОСОБА_2 стверджує, що суд фактично вирішив двічі стягнути один борг - із ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Крім того, позивачем не було доведено, а судом першої інстанції не досліджено, що було одержано за договором, використано на потреби сім'ї, а навіть якби і намагалися, довести та встановили, все одно не було би підстав для стягнення боргу ще й з дружини повторно. Вищезазначена норма дозволяє лише звернення стягнення на спільне сумісне майно подружжя за певних умов, проте жодним чином не повторне стягнення того ж боргу ще й з дружини боржника, адже це призводить до повторного стягнення одного боргу, що крім того виходячи з застосованого в резолютивній частині оскаржуваного рішення формулюванні може бути здійснено не тільки за рахунок спільного сумісного майна подружжя, але й за рахунок особистого майна ОСОБА_2, адже в резолютивній частині вищезазначеного рішення жодним чином не обмежено стягнення.

Суд першої інстанції безпідставно, у спосіб не передбачений жодним нормативно - правовим актом, прийшов до висновку про необхідність стягнення одного й того ж боргу двічі та ухвалив незаконне рішення про стягнення з апелянта боргу.

Крім того, ухвалюючи оскаржуване рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Апелянт звертає увагу на те, що 10 квітня 2007 року Загальними зборами ТОВ Торговий дім «Камілла»: 1) утворено ТОВ «Торговий дім «Камілла» з статутним фондом 1 000 000грн. з наступними дольовими частинами: - ОСОБА_4- 400 000 грн., що становить 40%. Статутного фонду; - ОСОБА_5 - 400 000 грн., що становить 40% Статутного фонду; - ОСОБА_9 - 100000 грн., що становить 10% Статутного фонду; - ОСОБА_10 - 100 000 грн., що становить 10% Статутного фонду; 2) обрано голову новоствореного Товариства; 3) затверджено редакцію Статуту Товариства та особу відповідальну щодо його реєстрації ОСОБА_11; 4) визначено місце знаходження Товариства; 5) призначено Директором Товариства ОСОБА_12, що підтверджено протоколом загальних зборів Товариства від 10 квітня 2007 року за №1.

Проколом загальних зборів Товариства №12-09/2007 від 12.09.2007 року збільшено статутний фонд Товариства до 3 000 000грн. з наступним дольовими частинами: - ОСОБА_4 - 1 200 000грн, що становить 40 % Статутного фонду; - ОСОБА_5 - 1 200 000грн., що овить 40% Статутного фонду; -ОСОБА_9 - 300 000 грн., що становить 10% Статутного фонду; -ОСОБА_10 - 300 000грн., що становить 10 % Статутного фонду.

Протоколом загальних зборів Товариства №17-01/2008 від 17.01.2008 року збільшено статутний фонду ТОВ «Торговий дім «Камілла» до 10 000 000грн. з наступними дольовими частинами: - ОСОБА_4 - 4 000 000грн., що становить 40% Статутного фонду; - ОСОБА_5 - 4 000 000грн., що становить 40% Статутного фонду; -ОСОБА_9 - 1 000 000грн., що становить 10% Статутного фонду; - ОСОБА_10 - 1 000 000грн, що становить 10% Статутного фонду.

Протоколом загальних зборів Товариства № 19-09/2008 від 19.09.2008 року збільшено Статутний фонд до 20 000 000грн. з наступними дольовими частинами: - ОСОБА_4 - 8 000 000грн., що становить 40%. Статутного фонду; - ОСОБА_5 - 8 000 000грн., що становить 40% Статутного фонду; -ОСОБА_9- 2 000 000грн., що становить 10% Статутного фонду; - ОСОБА_10 - 2 000 000грн., що становить 10% Статутного фонду.

17 грудня 2014 року Загальними зборами Товариства було прийнято рішення, оформлене протоколом №02-12/2014, про задоволення заяви ОСОБА_5 про вихід зі складу учасників Товариства та передачу його частки в статутному капіталі, що становить 40% у розмірі 8 000 000грн. на користь ОСОБА_4

17 грудня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального міського нотаріального округу Насобіною Г.О. та зареєстрований в реєстрі за №1491.

Відповідно до умов Договору п.1 ОСОБА_5 передав належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» у розмірі 40%, а ОСОБА_4 прийняв вищезазначену частку у власність та сплачує за неї грошову суму у порядку, визначеному Договором; в п.4 зазначено, що передача частки у статутному капіталі Товариства Продавцем здійснюється з урахуванням положень ст.53 Закону України «Про господарські товариства», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших правових норм чинного законодавства України; п.5 Продавець гарантує, що він сформував частку у Статутному капіталі Товариства та не має заборгованості за внесками до статутного капіталу Товариства, тим самим виконав всі зобов'язання перед Товариством у повному обсязі, що підтверджується свідоцтвом від 17.12.2014 р.

Проте, на вищезазначене суд першої інстанції не звернув уваги, і договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства визнав недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року скасувати у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 - фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, та в цій частині провадження у справі закрито.

В іншій частині рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 31 травня 2017 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 квітня 2007 року утворено ТОВ «Торговий дім «Камілла» зі статутним фондом 1 000 000грн., про що зборами учасників вказаного товариства прийнято рішення, оформлене протоколом №1. (т.4 а.с.225).

15 травня 2007 року було проведено державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №10681020000019860 (копія витягу з ЄДР про відповідні відомості міститься в матеріалах справи).

У вересні 2007 року та січні-вересні 2008 року прийняті зміни про збільшення статутного фонду ТОВ «Торговий дім «Камілла» з 1 000 000грн. до 3 000 000грн., з 3 000 000грн. до 10 000 000грн. та з 10 000 000грн. до 20 000000грн. відповідно, про що зборами учасників відповідного товариства прийняті рішення, оформлені протоколами №№:12-09/2007 від 12.09.2007р., 17-01/2008 від 17.01.2008р. і 19-09/2008 від 19.09.2008р. (т.4 а.с. 226, 227).

13 вересня 2007 року, 31 січня 2008 року та 23 вересня 2008 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів з підстав збільшення статутного фонду ТОВ «Торговий дім «Камілла», про що зроблено реєстраційні записи №№:10681050001019860, 10681050002019860 та 10681050003019860, а також, відповідно, і затверджено нові редакції статуту відповідача (копія витягу з ЄДР про відомості з реєстрації та копії редакцій статутів містяться в матеріалах справи).

Після внесення змін про збільшення статутного фонду ТОВ «Торговий дім «Камілла», 17 грудня 2014 року проведені загальні збори учасників господарського товариства щодо розгляду заяви ОСОБА_5 про вихід зі складу учасників товариства та про перерозподіл часток учасників у зв'язку зі зміною складу, про що зборами учасників прийнято рішення, оформлене протоколом №02-12/2014 (т.4 а.с.226).

17 грудня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла», який зареєстрований під №1491 (т.4 а.с.229-232).

Згідно з п.1 договору, ОСОБА_5, передав належну йому частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 40% ОСОБА_4, а ОСОБА_4 прийняв вищевказану частку у власність, та зобов'язався сплатити за неї грошову суму в розмірі, в порядку та на умовах викладених у Договорі.

Із свідоцтва ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року вбачається, що частка учасника ОСОБА_5 сформована у повному обсязі та дорівнює 40%, що становить 8 000 000грн.

14 січня 2015 року реєстраційною дією №10681050012019860 ОСОБА_13 здійснив переведення на себе частки статутного капіталу ТОВ «Торговий дім Камілла» у розмірі 40%, набутих за договором купівлі-продажу у ОСОБА_5 і таким чином став власником 80% статутного капіталу ТОВ «ДТ «Камілла» на загальну суму 16 000 000грн., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (т.1 а.с.63-66).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не сплатив ОСОБА_5 грошові кошти за придбану частку (40% в статутному капіталі ТОВ «ДТ «Камілла») на протязі 60 календарних днів визначених п.6 укладеного договору купівлі-продажу частки, ОСОБА_5 заявою-вимогою (повідомленням) від 05.05.2015р. сповістив ОСОБА_4 про невиконання зобов'язань в частині перерахування коштів за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» (т.1 а.с.14).

05.05.2015 року між ОСОБА_5 та СПД - ФОП ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» №1491 від 17 грудня 2014 року та про зміну первісного кредитора на нового. ( т.1 а.с.11).

Повідомленням від 06.05.2015 року ОСОБА_5 було сповіщено ОСОБА_4 про укладений договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» №1491 від 17.12.2014 року та про зміну первісного кредитора на нового. Також було проінформовано, що ОСОБА_5 було надано майнову поруку за виконання боржником грошового зобов'язання визначеного в п.6 ч.2 Основного договору в розмірі 20 000грн. (т.1 а.с. 21).

Повідомленням від 12.05.2015 року ФОП ОСОБА_3 було сповіщено ОСОБА_4 про укладений договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» №1491 від 17.12.2014 року та про зміну первісного кредитора на нового, та запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_2 протягом 3діб з моменту отримання вказаного повідомлення перерахувати на вказаний ним рахунок грошові кошти в сумі 8 000 000 грн., які ОСОБА_4 зобов'язався сплатити ОСОБА_5 за придбану частку в статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла». (т.1 а.с.23,24).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 квітня 2016 року у справі №910/25489/15 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ГУЮ в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району про визнання недійсними рішень, визнання недійсними редакцій статуту та скасування реєстраційних дій, в задоволенні позовних ОСОБА_4 було відмовлено. (т.5 а.с.35-41).

Вказане рішення господарського суду м. Києва від 21 квітня 2016 року у справі №910/25489/15 було залишено без змін Київським апеляційним господарським судом 30 червня 2016 року, та Вищим господарським судом України від 12 жовтня 2016 року. (т.5 а.с. 42-52,201-210).

Разом із тим відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 01 серпня 2016 року у справі №910/10255/16 у справі за позовом ОСОБА_15 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» про визнання акту недійсним та скасування дій державного реєстратора було задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_15

Визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» про збільшення статутного капіталу товариства до 10 000 000 гривень оформлених протоколом №17-01/2008 від 17.01.2008 року; визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» в частині збільшення статутного капіталу товариства до 10 000 000грн., оформлених протоколом №17-01/2008 від 17.01.2008 року; скасовано реєстраційну дію вчинену державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївського районі реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 31.01.2008 № 1068105002019860; визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» про збільшення статутного капіталу товариства до 20 000 000 гривень оформлених протоколом № 19-09/2008 від 19.09.2008 року; визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» в частині збільшення статутного капіталу товариства до 20 000 000 гривень оформлених протоколом № 19-09/2008 від 19.09.2008 року; скасовано реєстраційну дію вчинену державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївського районі реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 23.09.2008 №1068105003019860; визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» про вихід учасника товариства та перерозподіл часток товариства оформлених протоколом №02-12/2014 від 17.12.2014; визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» про вихід учасника товариства та перерозподіл часток товариства оформлених протоколом №02-12/2014 від 17.12.2014; скасовано реєстраційну дію вчинену державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївського районі реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 14.01.2015 №10681050012019860; визнано недійсним свідоцтво від 17.12.2014 p., видане Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» на користь ОСОБА_9 судовий збір в сумі 15 158 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» ОСОБА_5 відчужив, а відповідач у справі ОСОБА_4 набув права на 40% статутного капіталу та взявши на себе зобов'язання на протязі 60 календарних днів оплатити вартість даної части в сумі 8 000 000 грн. не виконав його, тому суд вважав, що вказані кошти в сумі 7 900 000 грн. за виключенням 20 000 грн. як порука ОСОБА_5, повинні бути стягнути з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3, який набув таке право шляхом уступки права вимоги ОСОБА_5 на його користь.

З висновками суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_3 20 000 грн. як невиконання зобов'язання за договором поруки; стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 7 980 000грн. як невиконане зобов'язання за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі, стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 4 192 000грн. інфляційних збитків та стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 370 189,39грн. - 3% річних від простроченої суми, колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст.626, 629,631 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами; строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст.ст. 627,628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд суду і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припиненняцивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.208 ЦК у письмовій формі належить вчиняти: правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ст.209 ЦК правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.2.ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Згідно з ч.3 ст.11 ЦК цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6.ст.11 ЦК у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.510 ЦК сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст.525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 ЦК боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) . Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В ст.625 Цивільного кодексу зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передання права вимоги, згідно з ч.1 ст.512 ЦК, є одним із способів заміни кредитора в зобов'язанні. Причому така операція не може бути як самостійне зобов'язання, а лише як похідна операція з основного зобов'язання.

Розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Зобов'язання - це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК).

Таким чином, передання права вимоги полягає в тому, що кредитор поступається своїм правом вимагати виконання зобов'язання іншій особі - новому кредиторові, а новий кредитор відтепер має право вимагати від боржника виконання зобов'язання.

Сторонами договору передання права вимоги є первинний кредитор і новий кредитор.

До нового кредитора переходять права первинного кредитора в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК). Тобто до нового кредитора переходить не лише право в тому обсязі і на тих умовах, на яких воно існувало у первинного кредитора в момент відступлення, але і права, які забезпечують або гарантують виконання зобов'язання (порука, застава, гарантія, утримання тощо).

Первинний кредитор відповідає перед новим кредитором у зобов'язанні за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, оскільки первинний кредитор не може відповідати за неплатоспроможність або несумлінність боржника. Виняток становлять випадки, коли первинний кредитор поручився перед новим, тобто новий кредитор буде його поручителем. У цьому випадку, згідно зі ст.553-559 ЦК, первинний кредитор як поручник відповідає за боржника.

Договір передання права вимоги повинен провадитися в тій самій формі, що й договір, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст.513 ЦК). Якщо таке зобов'язання підлягало державній реєстрації (та/або нотаріальному засвідченню), то і договір відступлення права вимоги має бути зареєстрований в такому ж порядку (та/або нотаріально засвідчений), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Зважаючи на вищевикладене нотаріально посвідчений договір від 05.05.2015р. про відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» №1491 від 17 грудня 2014 р., не можна вважати договором факторингу, оскільки при укладанні договору факторингу та відступлення права вимоги настають різні правові наслідки, оскільки однією з основних ознак, що відрізняє договір факторингу від відступлення права вимоги, є його суб'єктний склад.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України у постанові 06.07.2015 р. де суд зробив розмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

«Відмежування договору про відступлення права вимоги від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України )

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.»

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення вищезазначених грошових коштів на користь ФОП ОСОБА_3

Доводи відповідачки ОСОБА_2, в апеляційній скарзі про те, що договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 р. №1491 має бути визнано недійсним не можуть бути прийняті судом апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є суперечливість змісту правочину в момент його вчинення ЦК України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.26 своєї постанови від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2

В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції вирішив стягнути заборгованість за договором на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2, шо жодних договорів з позивачем ніколи не укладала, що є порушенням загальних засах цивільного законодавства встановлених п.2 та п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України та пункт 22 статті 92 Конституції України.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення підставою для стягнення заборгованості з ОСОБА_2, як дружини ОСОБА_4, зазначено, що відповідно до ст.73 СК за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Згідно ч.2 ст.73 СК стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною влісністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про необхідність стягнення одного й того ж боргу двічі та ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 боргу, жодного відношення до якого вона не має, чим неправильно застосував ч.2 ст.73 СК України.

Згідно ч.2 ст.73 СК України не містить положень, що надають право суду стягувати заборгованість одного з подружжя за договірними зобов'язаннями іншого, проте саме до такого висновку прийшов в оскаржуваному рішенні, чим порушив ч.2 ст.73 Сімейного кодексу України.

Із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружж (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст.60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст.60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у ст.ст.63,65 СК України.

Водночас відповідно до ст.59 СК України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Відносини стосовно майна фізичної особи-підприємця регулюються нормами ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України «Про підприємництво».

Відповідно до ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Окремою формою підприємницької діяльності є підприємницька діяльність фізичних осіб. Жодних спеціальних умов чи обмежень використання фізичною особою, яка перебуває у шлюбі, свого майна для здійснення підприємницької діяльності законом не встановлено. Як зазначається у ч.2 ст.52 ЦК України, фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. На підставі цього положення, а також норм ст.ст.57,61 СК України слід дійти висновку про те, що майно фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Результатом наділення юридичних осіб - приватних підприємств і фізичних осіб-підприємців свободою господарської діяльності та підприємництва є застосування ними цивільно-правових договорів як правової форми їх діяльності.

Отже, майно фізичної особи - підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст.57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст.60,61 СК України.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 02 жовтня 2013 року (справа №6-79цс13), яка відповідно вимог ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ст.115 ЦК України, ст.85 ГК України та ст.12 Закону України «Про господарські товариства»).

Згідно з положеннями ст.10 Закону України «Про господарські товариства» та ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують його участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст.65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст.116,147 ЦК України є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї.

Таким чином, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Отже, учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого подружжя.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 03 липня 2013 року (справа №6-61цс13), яка відповідно вимог ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів необхідно скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, необхідно відмовити.

В решті рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року слід залишити без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі фактичні обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, прийшов до передчасного висновку стягнувши грошові кошти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, у зв'язку з чим рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За правилами п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313-314,316-317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_5 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 20 000 грн., як невиконання зобов'язань за договором поруки.

Стягнути з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7 980 000 грн. як невиконане зобов'язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Каміллі» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року зареєстрований в реєстрі № 330.

Стягнути з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4 192 000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 1491.

Стягнути з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 по 1 841,61 гривень, з кожного, судових витрат.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, відмовити.

В решті рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року, залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді