Рішення № 70531867, 28.11.2017, Тетіївський районний суд Київської області

28.11.2017 Провадження по справі № 2/380/489/17

Справа № 380/1423/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Лісовенка П.І.

при секретарі : Романовській Л.І.

з участю представника: адвоката Неживка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання дитини (аліментів),

встановив :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягувати аліменти з відповідача на свою користь в розмірі 1/4 частини, щомісячно, на утримання неповнолітньої дитини. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем від спільного проживання мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому вона бажає отримувати аліменти офіційно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3

Від спільного проживання сторони мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4.

Із пояснень позивачки вбачається, що з відповідачем разом не проживають, спільного господарства не ведуть, дитина знаходиться на її утриманні, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому вона бажає отримувати аліменти офіційно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.79 Сімейного Кодексу України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Посилання відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що він не є батьком дитини, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, враховуючи, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тому, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Оскільки, позивач згідно законодавства звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, тому, відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути 640грн. 00коп. судового збору на користь держави.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.79,180-183 СК України, ст.ст.10,60,88,208,209,212-215,218,294,367 ЦПК України, суд-

вирішив:

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, щомісячно, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28 вересня 2017 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок на рахунок 31215256700001, банк отримувача:ГУДКУ у м.Києві; код за ЄДРПОУ 37993783, код банку 820019, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету:22030106.

Рішення суду про стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню, а в цілому рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду Київської області через Тетіївський районний суд Київської області.

Суддя: П.І.Лісовенко