Рішення № 70530574, 14.11.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/222/2017

Справа № 359/5597/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“14” листопада 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом про поділ спільного майна подружжя та відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 02.10.2017 року просить:

- визнати недійсною угоду за довідкою-рахунком ААЕ117916 від 05 травня 2015 року про купівлю-продаж автомобіля марки DAIHATSU SIRION, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов JDAM301S001085468, державний номерний знак НОМЕР_1, посвідчену Бориспільською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6Т.Д.» на ім’я ОСОБА_4 марини ОСОБА_7, з присвоєнням автомобілю державного номерного знаку ВВ 0385СА;

- визнати автомобіль марки DAIHATSU SIRION, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов JDAM301S001085468 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля марки DAIHATSU SIRION в сумі 100000 (сто тисяч) гривень;

- визнати кошти, що були сплачені при укладенні попереднього договору купівлі-продажу квартири з передоплатою від 05 лютого 2015 року між покупцем ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що діяв від імені продавця ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, в розмірі 346885 гривень (триста сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят п’ять гривень) спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_4;

- визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, недійсним в частині покупця;

- визнати ОСОБА_1 покупцем квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від

21 травня 2015 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідченим приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 (а.с.2-7,262-263).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 10 червня 2011 року він перебував відповідачем ОСОБА_3 (до зміни прізвища - Коротя) ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2015 року.

Позивач зазначає, що за час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя ними 15 травня 2012 року був придбаний та зареєстрований на ОСОБА_8 автомобіль DAIHATSU SIRION, 2008 року випуску, державний номерний знак АІ7571СХ.Також,05 лютого 2015 року під час перебування у шлюбі, відповідач ОСОБА_8, за нотаріальною згодою позивача нотаріально посвідчила попередній договір купівлі-продажу квартири з передоплатою, загальною площею 40,81 кв.м. в м.Борисполі. Відповідно до договору, було сплачено передоплату – повну вартість за дану квартиру в розмірі 346885,00грн., які є спільними сумісними коштами. Позивач стверджує, що спільним сумісним майном, нажитим за час перебування у шлюбі були вищевказаний автомобіль, DAIHATSU SIRION, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, а також грошові кошти, сплачені як завдаток за придбання квартири в сумі 346885грн.. Позивач зазначає, що 05травня 2015 року, перебуваючи у шлюбі, відповідач ОСОБА_8, не отримавши його нотаріальної згоди, за попередньою згодою з ОСОБА_3, здійснила відчуження їх автомобіля, шляхом перереєстрації транспортного засобу. Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_3 тривалий час проживала з ними в будинку, оскільки як переселенка із зони проведення АТО не мала можливості самостійно винаймати житло, а тому не мала коштів на придбання автомобіля. Позивач зазначає, що аналогічна ситуація сталась з коштами, що були сплачені за придбання квартири., а саме різко змінила свої наміри та, вступивши в попередню домовленість із ОСОБА_3, здійснили ряд неправомірних реєстраційних заходів в результаті чого, квартира, за яку було сплачено їх спільні кошти, перейшла у власність ОСОБА_3 Позивач вважає, що на 21.05.2015 року, коли було набуто право власності на квартиру ОСОБА_10, позивач та відповідач ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі. Стверджує, що укладення договору купівлі-продажу здійснено з порушенням умов попереднього договору, а також вимог чинного сімейного та цивільного законодавства, без його згоди. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на вимоги ст.ст.203,215,217,235,256, 328,369,392 ЦК України та ст.ст.60,61,65,70,71 СК України.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_4 та її представники проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що, хоч відповідача ї здійснила відчуження автомобіля, вона передала позивачу належні йому частину коштів, хоч ця обставина позивачем і не визнається. Щодо коштів, внесених в оплату вартості квартири, то ці кошти, були отримані відповідачем за договором дарування від її матері. В подальшому, бажаючи розірвати шлюб з позивачем та не мати з ним нічого спільного, вона вирішила відмовитись від укладення договору купівлі-продажу квартири, хоч і втратила грошові кошти, при цьому вважає, що надана позивачем нотаріально посвідчена заява, давала їй таке право. Відповідач визнає, що зареєстрована та проживає в спірній квартирі, яка тепер належить її сестрі ОСОБА_3

Відповідачі: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в призначені судові засіданні не з’явилися, про час та місце судового розгляду справи неодноразово повідомлявся за відомим суду зареєстрованим місцем знаходження (проживання), а відповідач ОСОБА_3 також телефонограмою, заперечень по суті позову не подали.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи та надані сторонами документи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторонам та їх представникам судом було роз’яснено, що відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України судом було роз’яснено особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

В тому числі роз’яснено, що відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У судовому засідання встановлено, що сторони ОСОБА_1 та Коротя (після зміни прізвища - ОСОБА_3) ОСОБА_7 10 червня 2011 року по 14 липня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копію свідоцтва про одруження серії І-ОК 110600, а також рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2015 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу (а.с.16-17).

Встановлено, в тому числі визнано сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (до зміни прізвища -Коротя), а також підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК №825751 (а.с.123) та письмовою відповіддю територіального сервісного центру №3243 Регіонального сервісного центру в Київській області МВС України від 24.03.2016 №207 (а.с.13),подружжям під час шлюбу було набуто право власності на автомобіль марки DAIHATSU SIRION, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов JDAM301S001085468, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідачем ОСОБА_4 та її представниками визнано, а також письмовими доказами підтверджується, що 05.05.2016 року на підставі довідки-рахунку ААЕ117916 від 05.05.2015, виданою Бориспільською філією ТОВ «ОСОБА_6 ЛТД», вказаний автомобіль марки DAIHATSU SIRION, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов JDAM301S001085468, державний номерний знак НОМЕР_1, був перереєстрований на відповідача ОСОБА_3, та автомобілю присвоєної номерні знаки ВВ0385СА (а.с.13,123). Вартість автомобіля згідно Довідки-рахунку становила 84200 гривень (а.с.123).

Також встановлено, що 05 лютого 2015 року відповідачем ОСОБА_3 (на момент укладення договору – Коротя) Р.С., яка діяла за письмовою згодою чоловіка (п.12 Договору) та ОСОБА_5, від імені якої діяв представник ОСОБА_9, був укладений та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №75, Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири з передоплатою (а.с.9).

За змістом п.1 якого, на умовах, встановлених цим договором, у строк до 20 березня 2015 року, продавець, що діє від імені ОСОБА_5, зобов’язується передати у власність Покупця за договором купівлі-продажу, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити квартиру №4 орієнтовною загальною площею квартири 40,81 кв.м., у будинку в межах вулиць ОСОБА_12 (колишня вул.Косіора) -Франка, в м.Бориспіль Київської області.

За змістом п.2 Попереднього договору, сторони домовились про такі істотні умови основного договору, зокрема: продаж квартири буде вчинено за 34688,00грн., продавець зобов’язується не змінювати ціну за вищевказану квартиру та не пропонувати квартиру до продажу третім особам з моменту підписання цього договору.

Згідно з п.3 Попереднього договору, при укладенні цього договору покупець сплачує продавцю передоплату у вигляді завдатку в готівковому порядку в розмірі 346885,00грн.

Як було також визначено сторонами, сторони домовились, що у випадку відмови покупця від купівлі квартири без поважної причини сума завдатку залишається у продавця (п.5 Попереднього договору) Зобов’язання про укладення договору купівлі-продажу призупиняється , якщо жодна із сторін не звернеться до другої сторони з пропозицією про підписання договору купівлі-продажу протягом тридцяти робочих днів від дати, зазначеної в п.1 цього договору.

При укладенні договору, сторонам було роз’яснено зміст ст.ст.90,125,126,131,140,158,210,211 Земельного кодексу України, ст.ст.29,230,231,233,234,235,657 Цивільного кодексу України та ст.ст.576065 Сімейного кодексу України (п.14 попереднього договору).

Факт сплати коштів в сумі 346885,00грн. за договором визнано відповідачем ОСОБА_4 та її представниками, та іншими відповідачами не оспорюється.

Також встановлено, що на виконання умов п.7 Попереднього договору від 05.02.2015 року, відповідач ОСОБА_4 (до зміни прізвища-Коротя) Р.С. звернулась із письмовою заявою на ім’я ОСОБА_9, який діє від імені ОСОБА_5, датованою 16 квітня 2015 року, з пропозицією про підписання основного договору купівлі-продажу та передачі вищезазначеної квартири у власність покупця в термін не пізніше тридцяти робочих днів від дати, визначеної в п.1 попереднього договору (а.с.10,124).

Зі змісту заяви також вбачається, що із заявою ОСОБА_9 був ознайомлений. Факт звернення з також заявою визнаний сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, та іншими відповідачами не оспорюється.

Проте, у визначений в п.1 Попереднього договору від 05.02.2015 року – 20 березня 2015 року, а також, у термін, зазначений в заяві ОСОБА_8 від 16.04.2015 року – до 20 квітня 2015 року, сторони, що підписали Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, договір купівлі-продажу квартири не підписали.

Як стверджує відповідач ОСОБА_4 та її представники, а також як вбачається зі змісту повідомлення про відмову від укладення договору, датованого 19 травня 2015 року (а.с.125), відповідач ОСОБА_4 (на момент складання повідомлення- Коротя) у вказаному повідомленні, адресованому на ім’я ОСОБА_9, для ОСОБА_5, зазначила, що відмовляється від укладання основного договору купівлі-продажу квартири №4 орієнтовною загальною площею 40,81 кв.м. у будинку в межах вулиць ОСОБА_12 (колишня вул.Косіора) -Франка, в м.Бориспіль Київської області, відповідно до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири з передоплатою від 05.02.2015, який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 (бланк НАЕ 912062). Претензій та вимог ніяких не має.

Зі змісту повідомлення також вбачається, що його отримав ОСОБА_9, і ця обставина сторонами не оспорюється.

Водночас, суд звертає увагу, що нотаріальної згоди на відмову від укладення договору купівлі-продажу квартири відповідач ОСОБА_4 не мала. Будь-яких належних і допустимих доказів, що позивач надавав відповідачу ОСОБА_4 таку згоду, суду надано не було, та не зазначено джерел їх здобуття.

Суд зазначає, що при укладенні Попереднього договору, сторонам договору було роз’яснено зміст ст. ст. 90, 125, 126, 131, 140, 158, 210, 211 Земельного кодексу України, ст.ст.29,230,231,233,234,235,657 Цивільного кодексу України та ст.ст.57,60,65 Сімейного кодексу України (п.14 попереднього договору).

Так, згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ч.1 статті 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до вимог ч.2, 3 ст.65 Сімейного кодексу України також передбачено, що дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог ч.2, 3 ст.214 ЦПК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Згідно з вимогами ч.4 цієї статті правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Встановлено, що в подальшому в порушення вищенаведених вимог ст.214 Цивільного кодексу України та умов п.2 Попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири з передоплатою, відповідачем ОСОБА_5, від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_9, за відсутності нотаріально посвідченої відмови відповідача ОСОБА_4 від укладенні договору купівлі-продажу квартири, та нотаріально посвідченої згоди позивача на таку відмову від укладення договору купівлі-продажу, було укладеного Договір купівлі-продажу квартири від 21 травня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, за реєстровим №725 (а.с.121-122), відповідно до якого Продавець ОСОБА_5 продала, а відповідач ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_3 , загальною площе. 40,8 кв.м.

Зі змісту п.п.2,4 Договору купівлі-продажу квартири вбачається, що документом, що підтверджує право власності продавця на відчужувану квартиру є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області, індексний номер 37610202 від 15 травня 2015 року. Продаж квартири вчинено за 108471, 43 грн.(а.с.121)

Відповідно до п.7 Договору купівлі-продажу квартири зазначено, що за твердженням Продавця, що діє від імені ОСОБА_5, відчужувана квартира на момент укладення цього договору нікому іншому не відчужена, в спорі і під заставою не перебуває, прав щодо неї у третіх осіб як в Україні, так і за її межами немає.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 01.10.2015 №44936340 (а.с.4), право власності на спірну квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано 21.05.2015 року на праві приватної власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу 3725 від 21.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 (до зміни прізвища - Коротя) ОСОБА_7 зареєстрована у спірній квартирі в АДРЕСА_5 – з 01.12.2015 року, що також підтверджується її паспортними даними, наведеними у виданій нею довіреності від 18 квітня 2017 року, реєстровий №348 (а.с.109).

Водночас, згідно зданими територіального органу ДМС України в Київській області (а.с.32), станом на 15.07.2016 року відповідач ОСОБА_3, зареєстрованою не значиться.

Та обставина, що зазначена в укладеному 21.05.2015 оспорюваному позивачем договорі купівлі-продажу квартира, є квартирою, з приводу якої був укладений Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири з передоплатою від 05.02.2015 року, визнана відповідачем ОСОБА_4 в своїх поясненнях в суді, та іншими відповідачами даний факт не оспорюється.

Враховуючи вищенаведені вимоги ст.60 Сімейного кодексу України, суд прийшов до висновку, що придбаний під час шлюбу спірний автомобіль марки DAIHATSU SIRION, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов JDAM301S001085468, а також кошти, сплачені за Попереднім договором про укладенні договору купівлі-продажу квартири з передоплатою в сумі 3469775 гривень – є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4, та з урахуванням вимог ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України належало їм в рівних частках по ? кожному.

При цьому суд критично оцінює наданий відповідачем договір дарування коштів від 24 січня 2015 року, укладений від імені ОСОБА_13 та ОСОБА_8 про дарування останні коштів в сумі 300000 гривень, оскільки в порушення вимог ч.5 ст.719 ЦК України, він не посвідчений нотаріально, а отже, в силу вимог ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним.

Будь-якими іншими належними і допустимими доказами факт передачі коштів від ОСОБА_13 відповідачу ОСОБА_4 не підтверджено.

В зв’язку з цим суд звертає увагу, що на момент укладення Попереднього договору від 05.02.2015 року, відповідач ОСОБА_4 діяла за нотаріально посвідченою згодою позивача та вимоги ст.ст.60,65 Сімейного кодексу їй були роз’яснені, а отже, та обставина, що сплачені в рахунок купівлі-продажу спірної квартири кошти є спільною з позивачем сумісною власністю, відповідачем не оспорювався.

За змістом ч.1-5 ст.203 Цивільного кодексу країни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 цієї статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Як передбачено ч.3 ст.216 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу країни недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом ч.1 ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом ч.2 ст.235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Суд також враховує, що відповідно до вимог ч.2, 3 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов'язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням вищенаведених вимог чинного законодавства, а також встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд прийшов до висновку, що, оскільки відчуження належного подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 автомобіля здійснено відповідачем ОСОБА_4 без згоди позивача, який, оспорюючи договір купівлі-продажу, не виявляє намірів отримати у власність спірний автомобіль, а бажає лише отримати грошову компенсацію належної йому частини автомобіля, суд за відсутності інших належних і допустимих доказів щодо реальної вартості автомобіля, приходить до висновку, що в даному випадку заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_4 ? частки вартості автомобіля марки DAIHATSU SIRION, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов JDAM301S001085468, що зазначена в довідки-рахунку ААЕ117916 від 05.05.2015, виданою Бориспільською філією ТОВ «ОСОБА_6 ЛТД», (а.с.123) , а саме в сумі 42100 грн.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду України, наведені в постановах: від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16; від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1587цс16, а саме, що аналіз вищенаведених правових норм, який регулює правовий режим спільної сумісної власності подружжя, дає підстави для висновку, що у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі і суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

При цьому суд також враховує, що факт отримання позивачем грошової компенсації належної йому частки автомобіля, зокрема відповідно до Договору про поділ майна подружжя від 02 червня 2015 року, а також факт підписання такого договору позивачем (а.с.212), відповідачем ОСОБА_4, представниками якої був наданий цей документ, належними і допустимими доказами не доведено.

Щодо інших заявлених позивачем вимог, суд, враховуючи вищенаведені висновки щодо спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на грошову кошти в сумі 346885 грн., сплаченіпри укладенні Попереднього договору купівлі-продажу квартири з передоплатою від 05 лютого 2015 року, а також вимоги ст.ст.13,16,203,215,215,216,217 Цивільного кодексу України приходить до висновку, що оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, слід визнати недійсним в частині покупця.

А також, враховуючи, що сторонами, які уклали Попередній договір купівлі-продажу квартири з передоплатою від 05 лютого 2015 року, будо досягнуто усіх істотних умов договору купівлі-продажу, суд, враховуючи, що зустрічних позовних вимог відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 при розгляді даної справи заявлено не було, вважає, що з метою захисту прав позивача, його слід визнати покупцем квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 21 травня 2015 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідченим приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2.

При цьому суд також враховує, що та обставина, що відповідач ОСОБА_5 в особі свого уповноваженого представника діяла недобросовісно, знаючи про те, що Попередній договір договору купівлі-продажу квартири з передоплатою від 05 лютого 2015 року укладений за згодою іншого подружжя – ОСОБА_1 та відсутня його нотаріально посвідчена згода на відмову від укладення договору купівлі-продажу, уклала такий договір з іншим покупцем, повністю підтверджується матеріалами справи.

Також суд враховує, що будь-яких доказів того, що відповідач ОСОБА_3, укладаючи договір купівлі-продажу, діяла добросовісно, з метою настання реальних наслідків, суду надано не було, оскільки, як вбачається, з досліджених в судовому засіданні доказів, саме відповідач ОСОБА_4 зареєстрована у спірній квартирі. Судом також враховано, що відповідач ОСОБА_3, як визнано сторонами, є рідною сестрою колишньої дружина позивача ОСОБА_4, а отже мала об’єктивну можливість знати про обставини укладеного подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Попереднього договору щодо спірної квартири.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за позовом в сумі 2729 грн.(а.с.1) та в сумі 320 грн. за заявою про забезпечення позову (а.с.71) на загальну суму 3049грн. підлягають стягненню з належних відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: з ОСОБА_4 - в сумі 2453 гривні 26 копійок, з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - в сумі по 297гривень 86 копійок.

А також, недоплачений позивачем судовий збір в сумі 1872,53грн.: в сумі 810 гривень 20 копійок в частині відмовлених позовних вимог (підлягало сплаті за усіма вимогами майнового та немайнового характеру 4921,53грн, задоволено частково за вимогами на суму витрат 4111,33 грн, різниця складає 810грн.20коп) підлягають стягненню з позивача на користь держави, а в частині задоволених позовних вимог – з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 – в сумі по 354 гривні 11 копійок з кожної на користь держави.

Так, за позовними вимогами майнового характеру підлягало сплаті та задоволено:

-про стягнення компенсації ? частини автомобіля: заявлено вимогу про стягнення 100000 грн. (1%-1000грн.), задоволено – 42100грн. (1%- 421,00грн.);

- про визнання коштів спільної сумісною власністю: заявлено вимогу ? частина коштів – 173440 грн. (1%-1734,40грн.), задоволено повністю;

- про визнання покупцем квартири, оціночна вартість якої згідно з договором купівлі-продажу – 108471 грн. (1% - 1084,71грн), задоволено повністю;

-дві вимоги немайнового характеру щодо визнання договорів недійсними – по 551грн.20коп (всього 1102,40грн.) – задоволено частково – одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, підлягало сплаті судовий збір на суму 4921,53грн. (1000грн.+1734,40грн.+1084,71грн.+1102,40грн.). Задоволено позовні вимоги на суму 4111,33грн. (421,00грн.+ 1734,40грн.+1084,71грн.+551,20грн+320грн. (забезпечення позову)).

Таким чином, недоплачена позивачем сума 810,20 грн. (4921,53грн.-4111,33грн) підлягає стягненню з позивача на користь держави.

При визначення сум, належних до стягнення з відповідачів, суд виходив з того, що відповідачем ОСОБА_4 підлягають відшкодуванню судові витрати за двома вимогам майнового характеру (стягнення грошової компенсації за ? частку автомобіля- 441 грн,, визнання коштів спільною сумісною власністю – 1734,40грн.), а також 1/3 частина витрат за майновою вимогою про визнання покупцем квартири та за витратами по забезпеченню позову (1/3 від 1084,71грн. та 1/3 від 320грн.) та 1/3 витрат за вимогами немайнового характеру -визнання договору частково недійсним (1/3 від 551,20грн.).

З відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підлягають відшкодуванню витрати за майновою вимогою про визнання покупцем квартири та по забезпеченню позову (по1/3 від 1084,71грн. та по 1/3 від 320грн.) та по 1/3 витрат за вимогами немайнового характеру -визнання договору частково недійсним (по 1/3 від 551,20грн.).

При цьому, фактично сплачений позивачем судовий збір в сумі 3049грн., підлягає розподіленню між відповідачами у вищевказаний спосіб, а недоплачений судовий збір в межах задоволених позовних вимог в сумі 354грн.11 коп. стягненню з кожного з належних відповідачів на користь держави: задоволено на суму витрат 4111,33грн., сплачено – 3049грн, недоплачено 1062,33грн., 1/3 = 354грн. 11 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків, НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3, ? частини вартості автомобіля марки DAIHATSU SIRION, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов JDAM301S001085468, в сумі 42100 (сорок дві тисячі сто гривень).

Визнати кошти, що були сплачені при укладенні попереднього договору купівлі-продажу квартири з передоплатою від 05 лютого 2015 року між покупцем ОСОБА_4 (до зміни прізвища - Коротя) ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що діяв від імені продавця ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, в розмірі 346885 гривень (триста сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят п’ять гривень ) спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_4.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, недійсним в частині покупця.

Визнати ОСОБА_1 покупцем квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 21 травня 2015 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідченим приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2453 гривні 26 копійок (дві тисячі чотириста п’ятдесят три гривні двадцять шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 297гривень 86 копійок (двісті дев’яносто сім гривень вісімдесят шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 297гривень 86 копійок (двісті дев’яносто сім гривень вісімдесят шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3, на користь держави судовий збір в сумі 810 гривень 20 копійок (вісімсот десять гривень двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь держави судовий збір в сумі 354 гривні 11 копійок (триста п’ятдесят чотири гривні одинадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, на користь держави судовий збір в сумі 354 гривні 11 копійок (триста п’ятдесят чотири гривні одинадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5, на користь держави судовий збір в сумі 354 гривні 11 копійок (триста п’ятдесят чотири гривні одинадцять копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В.Муранова-Лесів