Вирок № 70528768, 27.11.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/16678/15-к

Провадження № 1-кп/520/559/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017 рокуКиївський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Галій С.П.

при секретарі Маркової О.І.

з участю прокурора Беспалової С.О.

захисників Калашнікової Т.В., Іванової П.

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 42015160000000489 від 01.08.2015 року відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Одеси, громадянина України, українця, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 - 2009 р.н., ОСОБА_6 - 2006 р.н., з вищою освітою, працював інспектором відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місць ДТП УДАІ ГУМВС України в Одеській області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України.

В с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_4 діючи шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном потерпілого, при наступних обставинах.

ОСОБА_4, на підставі наказу начальника Головного управління МВС України в Одеській області від 05.06.2014 року №886 о/с був призначений на посаду інспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місць ДТП УДАІ ГУМВС України в Одеській області, на якій перебував, працюючи до періоду часу станом на 04.08.2015 року.

31.07.2015 року обвинуваченому ОСОБА_4 від потерпілого ОСОБА_3 стало відомо, що співробітниками Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області стосовно потерпілого ОСОБА_3 склали протокол про його притягнення до адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за керування транспортним засобом особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння та у ОСОБА_3 працівниками міліції було вилучено посвідчення водія.

Потерпілий ОСОБА_3, бажаючи уникнути від притягнення до адміністративної відповідальності за скоєне ним правопорушення, приймаючи міри, з метою уникнути від притягнення його районним судом до адміністративної відповідальності, за керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, звернувся з проханням до обвинуваченого ОСОБА_4, як до свого шкільного товариша, про надання йому такої допомоги.

При спілкуванні обвинуваченого з потерпілим, обвинувачений шляхом обману та зловживаючи довірою потерпілого, впевнив потерпілого в тому, що у разі передачі обвинуваченому 3 000 гривень від потерпілого, то обвинувачений тоді потерпілому допоможе уникнути від притягнення до адміністративної відповідальності за скоєне потерпілим правопорушення передбачене ст.130 КУпАП і тим самим повернути посвідчення водія.

04.08.2015 року близько 16 годин обвинувачений ОСОБА_4, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на одержання коштів від потерпілого, у приміщенні адміністративної будівлі Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області, розташованій за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 5/А, зустрівся з потерпілим ОСОБА_3, де потерпілий ОСОБА_3 добровільно передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3 000 грн., а обвинувачений отримав від ОСОБА_3 гроші в сумі 3 000 гривень, якими заволодів як чужим майном.

Своїми діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.190ч.1 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою(шахрайство), чим скоїв злочин передбачений ч.1 ст.190 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 КК України та ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України не визнав в повному обсязі і пояснив суду, що разом з потерпілим ОСОБА_3 він навчався в середній школі в м.Одесі, тому вони знайомі з дитинства. До зими 2014 року вони з ОСОБА_3 не бачилися близько 10 років. Взимку 2014 року вони зустрілись і при зустрічі обмінялись номерами телефонів та періодично телефонували один одному.

В липні 2015 року вночі ОСОБА_3 зателефонував йому, приблизно біля 3-ої години, та продовжував здійснювати дзвінки у нічний час близько 40 разів. Він на нічні телефонні дзвінки ОСОБА_3 не відповідав. Вранці ОСОБА_3 знов йому зателефонував і по телефону розповів, що він в стані алкогольного сп'яніння керував автомашиною і тому працівники ДАІ склали відносно нього протокол за ст.130ч.1 КУпАП та вилучили посвідчення водія, у зв'язку з чим ОСОБА_3 просив допомоги повернути посвідчення водія.

Після складання протоколу за ст.130ч.1 КУпАП ОСОБА_3 постійно йому дзвонив з різних телефонів та просив допомогти повернути посвідчення водія.

31.07.2015 року в другій половині дня ОСОБА_3 приїхав до нього на роботу в приміщення Одеської обласної ДАІ, де в коридорі показав йому копію протоколу про адміністративне правопорушення і спитав що робити. Він взяв від Фотки в руки копію протоколу, подивився і пояснив, що в протоколі вказано коли потрібно з'явитися до суду і тому тільки суд вирішує яке остаточне рішення буде прийнято на підставі цього протоколу. Також він роз'яснив ОСОБА_3 яке покарання передбачено санкцією ст.130 ч.1 КУпАП. Він пообіцяв ОСОБА_3 допомогти знайти для нього адвоката з метою захисту і сказав зробити копію протоколу.

4 серпня 2015 року ОСОБА_3 подзвонив йому, сказав, що зробив копію протоколу і знаходиться біля будівлі УДАІ на вул.Ак.Корольова. Коли він прибув на робоче місце, ОСОБА_3 прийшов в його службовий кабінет, в якому знаходився ще один співробітник ДАІ ОСОБА_7 та відвідувач, і запропонував йому вийти в коридор. Вони привітались за руки. В коридорі ОСОБА_3 передав йому копію протоколу, який він взяв в руки та поклав у кишеню, після чого вони розійшлися. Він на ліфті піднявся до свого службового кабінету, де почав працювати. Копію протоколу, яку він отримав від ОСОБА_3 він поклав у шухляду в робочий стіл, розташований в кабінеті.

В його службовий кабінет прийшли працівники внутрішньої безпеки міліції, слідчий та поняті. Всім присутнім в кабінеті одразу було обмежено пересування по кабінету. Слідчий йому повідомив про скоєння злочину, тому слідчий проводив слідчі дії. Працівник внутрішньої безпеки міліції ОСОБА_8 зайшов за його робочий стіл, заліз під стіл, звідки витягнув копію протоколу в якому були гроші. ОСОБА_8 почав рахувати гроші в сумі 3000 грн., сказав понятим дивитися. Він всім присутнім пояснив, що це не його гроші, тому він не знає чиї це гроші. Потім ОСОБА_8 зробив змиви з його рук, які поклали у поліетиленові пакети, які не просвітили та опечатали. Все це фіксувалось на відеозапис. Крім цього у нього були вилучені його особисті речі, які знаходились в його сумці - гроші 950 доларів, 50 Євро і 3000 грн., картки, документи, два мобільних телефони, водійське посвідчення.

Гроші від ОСОБА_3 він не отримував, також зовсім нічого не говорив Фотці про гроші, вважає, що його «підставили», він злочин не скоював, своїми діями він не підбурював і не схиляв ОСОБА_3 для передачі грошей.

Він не говорив та не міг говорити ОСОБА_3, щоб той передав йому гроші, так як він за своїм службовим становищем не міг вплинути на те, щоб ОСОБА_3 повернули посвідчення водія. Він особисто до інспекторів адміністративної практики, як до працівників ДАІ, не звертався з проханням про допомогу Фотці. Він вважає, що працівники міліції при обставинах, коли вже було складено протокол про притягнення Фотки до адміністративної відповідальності та інформацію про скоєння адміністративного правопорушення було належним чином зареєстровано в комп'ютері в міліції, працівники міліції не могли допомогти Фотці уникнути від притягнення до відповідальності та повернути посвідчення водія.

При виконанні слідчим процесуальних дій він просив викликати йому адвоката ще до роз'яснення йому прав, але на його вимогу ніхто не реагував. Адвокат був йому наданий тільки ввечері в слідчому управлінні прокуратури.

Також він вважає, що по справі прокурором надані суду такі докази які необхідно визнати недопустимими та неналежними доказами, оскільки вони зібрані слідчим з порушенням чинного законодавства України.

В стадії судових дебатів обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що протокол, отриманий від ОСОБА_3 у будівлі УДАІ ГУМВС України в Одеській області 04.08.2015 року, він в службовому кабінеті поклав на свій службовий стіл.

Просить суд його виправдати за ст. ч.1 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України.

Не дивлячись на те, що обвинувачений не визнає вину в скоєнні злочинів, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, підтверджується дослідженими під час судового розгляду по кримінальному провадженню наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 він давно знайомий, вони разом вчилися в одній середній школі в м.Одесі, потім тривалий час не бачились. В грудні 2014 року вони зустрілись з ОСОБА_4, обмінялись номерами телефонів. 10 липня 2015 року вночі він керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим працівниками ДАІ на місці скоєння правопорушення відносно нього був складений адміністративний протокол за ст.130ч.1 КУпАП. Коли його зупинили працівники ДАІ та складали на нього протокол він зателефонував ОСОБА_4, щоб той допоміг і в нього не забрали автомобіль на штраф майданчик, але ОСОБА_4 вночі йому на телефонний дзвінок не відповів. Вранці ОСОБА_4, передзвонив йому і вони домовились, що він під'їде до ОСОБА_4 та розповість, що з ним сталося.

Він вважав,що ОСОБА_4 самостійно,як працівник ДАІ може допомогти йому повернути посвідчення водія, тому 31 липня 2015 року він приїхав до ОСОБА_4 якому розповів, що відносно нього складений протокол за ст.130 ч.1 КУпАП і в нього вилучили водійське посвідчення, на що ОСОБА_4 сказав, що йому особисто потрібно принести 3 000 грн. та ще необхідно буде офіційно сплатити штраф в дохід держави, аж тоді йому повернуть посвідчення водія. ОСОБА_4 сказав, що питання вирішить, але не говорив до кого він буде звертатися з приводу цього. Він сподівався, що ОСОБА_4, враховуючи дружні між ними стосунки, допоможе йому, і він тільки сплатить офіційний штраф в дохід держави і йому повернуть водійське посвідчення, але ОСОБА_4 сказав, щоб він передав йому 3 000 грн. та ще потрібно буде сплатити таку ж суму штрафу. Це його обурило і він, за порадою свого знайомого, вирішив звернутися до правоохоронних органів із заявою на ОСОБА_4.

Коли він звернувся до працівників служби внутрішньої безпеки із заявою, в нього з'ясували всі обставини, пов'язані зі спілкуванням з ОСОБА_4 щодо грошей, також він надав копію протоколу за ст.130ч.1 КУпАП відносно нього. Працівникам міліції він надав свої гроші в сумі 3 000 грн., з метою подальшої організації їх передачі обвинуваченому. Коли він віддав працівникам міліції свої особисті гроші про це складалися документи, які він підписував. Номера купюр в присутності понятих були переписані. Коли працівники міліції повернули йому його гроші, з метою послідуючої добровільної передачі обвинуваченому, він поклав їх в карман джинсів.

Також працівники міліції в приміщенні УВБ встановили йому спеціальну аудіо та відеотехніку: камеру та диктофон, диктофон знаходився в правому кармані джинсів, а камера була встановлена на поясі, на цій відеозаписі нічого не відображено про їх спілкування.

4 серпня 2015 року він приїхав в приміщення УДАІ ГУМВС України в Одеській області, де зайшов в кабінет ОСОБА_4, але йому сказали, що ОСОБА_4 поки нема, тому він чекав ОСОБА_4, в коридорі на 5 поверсі біля ліфту. Коли прийшов ОСОБА_4 вони привітались за руки. Потім вони спустились на 1 поверх, де біля ліфту на сходах він добровільно передав ОСОБА_4 гроші в сумі 3 000 грн. У ОСОБА_4 в руках був протокол, він поклав гроші у протокол, який був в руках у ОСОБА_4, після чого ОСОБА_4 загорнув його гроші в протокол, який сам приніс і поклав протокол з грошима в лівий карман сорочки, після чого пішов в ліфт.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що на період часу в серпні 2015 року він знаходився на посаді ст.оперуповноваженого по особливо важливим справам внутрішньої безпеки в Одеській області. В своїй діяльності керувався законами України «про міліцію», «Про оперативну діяльність», «Про звернення громадян» та іншими нормативними актами. Служба внутрішньої безпеки являлась оперативним підрозділом МВС України.

На підставі Закону України «Про звернення громадян» наприкінці липня 2015 року до служби внутрішньої безпеки звернувся ОСОБА_3 із заявою, в якій вказав, що співробітник управління ДАІ в Одеській області за повернення посвідчення водія просить від нього гроші 3000 грн. та вказав у заяві тільки ім'я співробітника ДАІ.

На момент подання заяви вони ще не могли точно ідентифікувати працівника ДАІ, відносно якого надійшла заява. До заяви ОСОБА_3 були долучені письмові пояснення ОСОБА_3, інші матеріали, які ним були передані начальнику УВБ в Одеській області, який доручив йому розгляд поданої заяви. Враховуючи, що в заяві містились відомості про наявність ознак кримінального правопорушення, заява з матеріалами протягом доби були передані до слідчого управління прокуратури Одеської області. Вказані матеріали отримав слідчий прокуратури ОСОБА_10, який дав доручення в порядку ст.40 КПК України, на підставі якого були проведені заходи щодо встановлення особи, відносно якої була подана заява про вимагання неправомірної вигоди та інші слідчі дії. Також слідчим було надано ще одне доручення, до якого була долучена ухвала апеляційного суду Одеської області про проведення негласних слідчихта розшукових дій по кримінальному провадженню. На підставі доручення слідчого в порядку ст..40 КПК України були підготовлені відповідні завдання спецпідрозділу, який займався проведенням технічної частини негласних слідчих та розшукових дій. 04.08.2015 року слідчим ОСОБА_10 та ним було прийнято рішення про проведення аудіо та відео контролю за скоєнням злочину.

Перед документуванням факту вимагання неправомірної вигоди працівником ДАІ, в приміщенні УВБ в Одеській області була проведена помітка грошових коштів, які надав заявник ОСОБА_3, які були оглянуті у присутності понятих.

Відносно огляду та помітки грошових коштів були складені 2 протоколи, один з яких був таємним. Тому, гроші, які надав ОСОБА_3 в присутності понятих були оглянуті, переписані номера купюр, відксерокопіровані, що зафіксовано у протоколі огляду та виготовлення ідентифікованих грошових коштів від 04.08.2015 року, після чого була оголошена перерва. Під час перерви у відсутність понятих вказані грошові кошти були помічені спеціальним засобом «Промінь 1», відібраний зразок спеціального засобу, після чого подальші дії були продовжені у присутності понятих, про що складений протокол.

Обидва протоколи мають однакову назву, що не суперечить діючому законодавству, це фактично два документи про одну і ту саму слідчу дію. Після закінчення проведення слідчої дії помічені гроші були передані заявнику ОСОБА_3

Співробітники спецпідрозділу УВБ екіпірували заявника ОСОБА_3 відповідною прихованою технікою. Перед тим, як була встановлена спеціальна техніка, ОСОБА_3 був оглянутий, будь-яких сторонніх предметів при ньому не було.

Після цього група з працівників прокуратури, управління внутрішньої безпеки, заявник та поняті направились до управління ДАІ в Одеський області, розташоване по вул.Ак.Корольова,5 в м.Одесі.

Прибувши на місце ОСОБА_3, направився до будівлі УДАІ, через 5 хвилин, до будівлі УДАІ пішли оперативні співробітники. ОСОБА_3 пішов на поверх, де знаходився службовий кабінет ОСОБА_4, а він разом з іншим співробітником знаходився у фойє недалеко від ліфту. В його присутності ОСОБА_3 зайшов в свій службовий кабінет, через 10 хвилин ОСОБА_3 вийшов з кабінету разом із працівником міліції, одягнутим у формений одяг - ОСОБА_4 Пройшовши біля них ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пройшли на сходи, які знаходились збоку від ліфту та почали сходити вниз. Він в цей момент підтримував телефонний зв'язок з іншими співробітниками, які знаходились внизу, які повідомили, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зупинились на першому поверсі біля ліфту, ОСОБА_3, щось передав ОСОБА_4, після чого ОСОБА_4 зайшов в ліфт, яким піднявся на поверх та зайшов у свій службовий кабінет і сів за стіл на робоче місце. Відразу слідом за ОСОБА_4 він разом з іншим оперативним співробітником зайшли в кабінет, де за робочим столом знаходився ОСОБА_4 Також в цьому ж кабінеті знаходився ще один співробітник ДАІ, в приміщенні кабінету біля стола знаходився відвідувач, який щось писав.

Вони зайшли в кабінет ОСОБА_4, зачинили двері, пред'явили службові посвідчення та з метою попередження знищення наявних доказів, запропонували всім присутнім положити руки на стіл та не покидати своїх місць. З моменту їх входу в кабінет всі дії присутніх фіксувались на відеозапис. Він повідомив по телефону слідчого, що вони знаходяться у кабінеті. Після чого до кабінету прийшов слідчий, поняті та інші співробітники УВБ. Слідчий та співробітники УВБ пред'явили службові посвідчення, слідчий оголосив та пред'явив ОСОБА_4, постанову про проведення освідування та всім повідомив, що в рамках кримінального провадження проводяться слідчі дії - огляд місця події, в ході якого було проведено освідування ОСОБА_4, оглянутий одяг ОСОБА_4, зроблені змиви з рук ОСОБА_4, які були поміщені у поліетиленовий пакет та опечатані.

На пропозицію слідчого до ОСОБА_4 видати грошові кошти, які ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовився, тому був проведений огляд робочого місця ОСОБА_4, в результаті якого під столом був виявлений протокол про адміністративне правопорушення, складений в декілька разів, в якому були виявлені гроші у сумі 3000 грн., які при просвічуванні світились. В протокол були переписані номера купюр, після чого грошові кошти були опечатані.

Також на робочому місці ОСОБА_4 була виявлена чоловіча сумка, в якій знаходились значні суми грошей в доларах, гривнях та євро та документи. Після огляду місця події ОСОБА_4 у супроводі працівників управління внутрішньої безпеки та понятих був доставлений в слідчий відділ прокуратури Одеської області, куди був викликаний адвокат. Згодом до слідчого управління прибув ще один адвокат. Слідчий належним чином склав протокол про затримання ОСОБА_4 ОСОБА_4, відмовився давати будь-які пояснення та був доставлений до ізолятору тимчасового утримання.

Також пояснив, що для проведення огляду місця події в кабінеті ОСОБА_4 йому не потрібно було отримувати спеціальний дозвіл на огляд кабінету, так як співробітники УВБ незалежно від підпорядкування та часу доби мають право відвідувати будь-які підприємства, установи, організації, які відносились к МВС України та проводити відповідні перевірки та огляди в рамках своєї діяльності. Приміщення будівлі та службові кабінети працівників міліції УДАІ ГУМВС України в Одеській області є державною установою, не є режимним об'єктом, а являлися публічним місцем, адміністративною будівлею.

Згодом ОСОБА_4 була оголошена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, після чого ОСОБА_4 був доставлений до Приморського районного суду м.Одеси для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави.

08.09.2015 року ним за участю інженера -програміста роти ДПС ОСОБА_11 був вилучений оптичний диск з камер відео спостереження з приміщення УДАІ ГУМВС України в Одеській області, про що був складений відповідний протокол.

На підставі доручення слідчого від 26.10.2015 року на виконання ухвали слідчого судді, він, як працівник внутрішньої безпеки міліції 27.10.2015 року вилучив ДВД диск з ПАТ «Київстар» з інформацією про вхідні та вихідні дзвінки з телефону ОСОБА_4, про що був складений відповідний протокол.

Він підтверджує, що всі процесуальні документи, складені ним, містять його особистий підпис, складались ним на підставі доручень слідчого в порядку ст.40 КПК України.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що на період часу серпня 2015 року він працював інженером-програмістом роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області. В приміщенні УДАІ ГУМВС України в Одеській області були розміщені камери відео спостереження. Він особисто за дорученням начальника управління ДАІ знімав на диск відеозаписи за 04.08.2015 року. При записі диску ним було встановлено, що час, вказаний на відеозапису не співпадає з реальним часом близько 6 годин - 6 годин 30 хвилин. Такий збій відбувся через відключення подачі електроенергії в будівлі, а після включення подачі електроенергії не було виставлено правильний час.Подія, відображена на відеозаписі фактично відбувалась близь з 15 годин до 16годин 30 хвилин.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що на період часу липня 2015 року він працював інспектором роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області. Підтвердив суду, що дійсно 10.07.2015 року вночі ним був складений адміністративний протокол відносно ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130ч.1 КУпАП.

В протоколі він написав, тому є запис про явку ОСОБА_3 в суд для розгляду справи судом.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що протягом 13 років працює старшим інспектором ДАІ у відділі адмінпрактики. Обвинувачений ОСОБА_4 являється її колегою з розшукового відділу. Потерпілий ОСОБА_3 їй не знайомий. Адмінпротокол складається інспектором ДАІ, вноситься до єдиного державного реєстру, потім матеріали передаються до районного ДАІ, які в свою чергу направляють справу до суду для розгляду. Якщо вилучається водійське посвідчення, про це робиться запис у протоколі і водійське посвідчення направляється в МРЕО на зберігання до розгляду справи судом. До неї по протоколу відносно ОСОБА_3 ніхто не підходив, нічого не питав і не просив. ОСОБА_4 ніяких матеріалів відносно ОСОБА_3 вона не надавала, ОСОБА_4 з цього приводу до неї не звертався. Посвідчення водія, яке зберігається у МРЕО неможливо повернути нікому.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що працює начальником відділу адмінпрактики УДАІ в Одеській області. Потерпілий ОСОБА_3 їй не знайомий. Адміністративні матеріали направляються до районного відділу ВДАІ, звідки направляються до суду для розгляду. В протоколі робиться відмітка про те, що водійське посвідчення вилучене і його неможливо повернути.ОСОБА_4 до неї ніколи не звертався з будь-яким проханням.

Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що працює в УДАІ в Одеській області на прийомі громадян. З ОСОБА_4 знайомий як з колегою. Адміністративні матеріали за ст.130 КУпАП розглядаються тільки судом, посвідчення водія вилучається при складанні протоколу. До нього ОСОБА_4 не звертався з проханням повернути водійське посвідчення ОСОБА_16, грошей не пропонував, тиснути і впливати на нього ОСОБА_4 не міг.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що він як працівник УДАІ в Одеській області займався прийомом громадян і відправкою матеріалів до судів. ОСОБА_3 йому не знайомий. ОСОБА_4 до нього не звертався з приводу повернення водійського посвідчення ОСОБА_3 Без рішення суду він не міг повернути водійське посвідчення.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що працювала старшим інспектором відділу адмінпрактики УДАІ в Одеській області. ОСОБА_3 їй не знайомий. Адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП розглядаються виключно судами. ОСОБА_4 до неї не звертався з проханням повернути водійське посвідчення ОСОБА_3, чи не направляти матеріали до суду.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він особисто знайомий з потерпілим ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4, з якими разом навчався в одній школі. Наприкінці літа 2015 року він з ОСОБА_9 знаходився у кафе на літньому майданчику в районіДюковського парку в м.Одесі. Також у кафе він побачив ОСОБА_3 з яким сиділи кілька людей. Він особисто чув, як ОСОБА_3 розповідав про те, що має образу на ОСОБА_4,, який щось не так зробив і ОСОБА_3 погрожував, що «підставить» ОСОБА_4 чи вже «підставив».

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні не підтвердив покази свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_9 і пояснив, що дійсно вони разом навчалися в одній школі, знайомі між собою. Однак, розмови в приміщенні кафе, про яку розповідають свідки не було і не могло бути.

Вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України доведена та підтверджується доказами, дослідженими судом:

-Витягами з ЄРДР від 01.08.2015 року та від 30.11.2015 року;

-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_3 від 31.07.2015 року;

-Заявою начальнику УВБ в Одеській області від ОСОБА_3 від 31.07.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 просить прийняти міри до працівника ДАІ ОСОБА_4, який просить від нього 3000 грн. за не притягнення до адміністративної відповідальності та повернення посвідчення водія;

- Заявою ОСОБА_3 про залучення його у якості потерпілого у кримінальному провадженні від 01.08.2015 року;

-Довідкою про проходження служби майором міліції ОСОБА_4;

-Витягом з наказу Головного управління МВС України в Одеській області про призначення майора міліції ОСОБА_4 на посаду інспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місць ДТП УДАІ ГУМВС України в Одеській області;

-Службовою характеристикою на інспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місць ДТП УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4;

-Довідкою про доходи ОСОБА_4 №7/ф-164 від 04.08.2015 року;

-Посадовою інструкцією інспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місць ДТП УДАІ ГУМВС України в Одеській області;

-Постановою прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_20 про дорученняст.слідчому 1-го слідчого відділу СУ прокуратури Одеської області ОСОБА_10 проведення освідування ОСОБА_4 від 04.08.2015 року;

-Протоколом освідування особи від 04.08.2015 року, згідно якого вбачається, що ст.слідчим 1-го слідчого відділу СУ прокуратури Одеської області ОСОБА_10 на підставі постанови прокурора в присутності понятих та оперуповноважених УВБ ОСОБА_8, ОСОБА_21, ОСОБА_22 із застосуванням відео зйомки проведено освідування ОСОБА_4 Проведеним освідуванням встановлено, що на фаланзі безіменного пальця правої руки ОСОБА_4 під пристроєм ультрафіолетового проміння виявлено освітлення жовто-зеленого кольору, що зафіксоване на цифрову відеокамеру. Після чого, в присутності адвоката ОСОБА_23 були зроблені змиви на два тампони, упаковані в поліетиленові пакети та опечатані у паперові конверти білого кольору, які були опечатані у конверт паперовий конверт жовтого кольору розміром аркушу А 4. Конверти підписані та опечатані в присутності ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_23

-Протоколом огляду місця події від 04.08.2015 р., згідно якого вбачається, що ст.слідчим 1-го слідчого відділу СУ прокуратури Одеської області ОСОБА_10 в присутності понятих, ст.інспектора відділу оформлення матеріалів ДТП ОСОБА_7, відвідувача ОСОБА_24, з участю ОСОБА_4 та оперуповноважених УВБ в Одеській області, проведений огляд кабінету №512, розташованого на 5 поверсі будівлі ГУДАІ ГУ МВС України в Одеські області по вул.Ак.Корольова, 5 в м.Одесі. В ході огляду проведено освідування ОСОБА_4 Після чого, під столом за робочим місцем ОСОБА_4 виявлено аркуш паперу світло-жовтого кольору в складеному вигляді, в якій знаходяться грошові кошти в сумі 3000 грн., купюрами по 200 грн. Аркуш паперу світло-жовтого кольору, в якому знаходяться грошові кошти являється копією протоколу про адміністративне правопорушення, серія АП1 №545525. На виявлених грошових коштах зафіксовано світіння жовто-зеленого кольору. Вказані грошові кошти упаковані в паперовий конверт білого кольору, який опечатано, підписано. Копія адміністративного протоколу упаковано у прозорий поліетиленовий пакет, який опечатано, підписано. Крім того, ОСОБА_4 добровільно видані особисті речі з сумки, а саме: грошові кошти у сумі 950 доларів США, 50 Євро, 3512 грн., візитні картки, два телефони НТС і Самсунг. Всі дії зафіксовані на відеокамеру JVC на карту microSD, яка упакована у прозорий пакет-файл, опечатаний та підписаний учасниками процесуальної дії;

-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.08.2015 року;

-Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 05.08.2015 року про накладення арешту на вилучене під час огляду майно;

-Ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 06.08.2015 року та 05.10.2015 про відсторонення ОСОБА_4 від посадиінспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів,що зникли з місць ДТП УДАІ ГУМВС України в Одеській області;

-Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області від 11.08.2015 року про відсторонення від виконання службових обов'язків за займаною посадою інспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів,що зникли з місць ДТП УДАІ ГУМВС України в Одеській області;

-Протоколом огляду речей та предметів від 12.08.2015 року з фото таблицями;

-Розпискою ОСОБА_4 про отримання предметів та документів, вилучений 04.08.2015 року;

-Висновком №4731/17 криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин від 16.09.2015 року, згідно якого на наданих на дослідження п'ятнадцяти купюрах номіналом 200 грн., кожна, серія ЄВ 7455124, МА 5337088, ЕВ 7849585, ЕЕ 2501733, ЗГ 4663623, ВФ 9119738, ЕЯ 3759708, КК 0583564, СШ 1100154, КЙ 0845862, ЕБ 1865681, АД 9202054, ЄШ 9953093, ВГ 6945166, КЙ 1134207 є спец барвник - люмінесцентний порошок.

-На ватних тампонах зі змивами з обох рук ОСОБА_4, на момент дослідження, є сліди спец барвника - люмінесцентного порошка, який має загально родову приналежність з люмінесцентним порошком, виявленим на вище перелічених купюрах;

-Висновком №5803/17 від 30.10.2015 року додаткової криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин, згідно якого спец барвник- люмінесцентний порошок, виявлений на ватних тампонах зі змивами з пальців обох рук ОСОБА_4, та на наданих на дослідження п'ятнадцяти купюрах номіналом 200 грн., кожна, серія ЄВ 7455124, МА 5337088, ЕВ 7849585, ЕЕ 2501733, ЗГ 4663623, ВФ 9119738, ЕЯ 3759708, КК 0583564, СШ 1100154, КЙ 0845862, ЕБ 1865681, АД 9202054, ЄШ 9953093, ВГ 6945166, КЙ 1134207, має загально родову приналежність зі зразкомлюмінесцентногопорошка, наданим для порівняльного дослідження;

-Висновком №4729/05 дактилоскопічної експертизи від 09.09.2015 року, згідно якого на зворотному боці протоколу про адміністративне правопорушення є сліди придатні для ідентифікації;

-Висновком №5738/05 дактилоскопічної експертизи від 25.11.2015 року з дактилокартою, згідно якого папілярні сліди з петльовими візерунками виявленими на протоколі про адміністративне правопорушення, серія АП1 №545525, залишені не ОСОБА_4, а іншою особою. Слід пальця руки з завитковим візерунком залишений нігтьовою фалангою вказівного пальця лівої руки ОСОБА_4;

-Речовим доказом - копією протоколу про адміністративне правопорушення, оглянутим у судовому засіданні, з якого видно, що протокол складений відносно ОСОБА_25 за ст.130 КУпАП;

-Дорученнями старшого слідчого першого відділу СУ прокуратури Одеської області ОСОБА_10 начальнику УВБ в Одеській області про проведення слідчих (розшукових)дій в порядку ст.40 КПК України від 13.08.2015 року, від 18.10.2015 року, від 26.10.2015 року;

-Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Одеської області ОСОБА_20 про об'єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015160000000489 від 01.08.2015 року та матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015160000000825 від 30.11.2015 року в одне провадження.

-Протоколом огляду речей та предметів від 30.10.2015 року з фото таблицями, згідно якого при огляді мобільного телефону марки «НТС», який належить ОСОБА_4 здійснено вхідні дзвінки від абонента під записом у телефонній книжці «Фот», мобільний телефон якого НОМЕР_1 у період з 31.07.2015 року по 04.08.2015 року;

-Копією ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 01.10.2015 року, згідно якої наданий тимчасовий доступ та дозвіл на виїмку у оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» інформацію вхідних та вихідних дзвінків, СМС за номером НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 року по 05.08.2015 року.

-Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 27.10.2015 року, з якого вбачається, що ст. Оперуповноваженим УВБ в Одеській області ОСОБА_8 на підставі узвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 01.10.2015 року в приміщенні ПрАТ «Київстар» вилучено оптичний носій DVD-R №К93229 від 15.10.2015 року, який містить інформацію вхідних та вихідних дзвінків, СМС за номером НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 року по 05.08.2015 року;

-Копією ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 01.10.2015 року, згідно якої наданий тимчасовий доступ та дозвіл на виїмку у оператора мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт» інформацію вхідних та вихідних дзвінків, СМС за номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за період з 01.01.2015 року по 05.08.2015 року.

-Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 04.11.2015 року про надання дозвілу на тимчасовий доступ до адміністративної справи №523/11756/15-п відносно ОСОБА_3, яка знаходиться в Суворовському райсуді м.Одеси;

-Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 16.11.205 року, згідно якого з Суворовського районного суду м.Одеси вилучена адміністративна справа №523/11756/15-п відносно ОСОБА_3

-Копією адміністративної справи №523/11756/15-п відносно ОСОБА_3 від 10.07.2015 року за ст.130ч.1 КУпАП Постановою про визнання речовими доказами: грошових коштів в сумі 3000 грн.; грошових коштів в сумі 950 доларів США, 50 Євро, 3513 грн; зразків спеціального люмінесцентного порошку та змивів з рук ОСОБА_26; протоколу про адміністративне правопорушення АП1 №545525; флеш карти з відеозаписом ОМП від 04.11.2015 року ; флеш карти пам'яті із результатами НСРД;

-Протоколом огляду та виготовлення ідентифікованих (помічених) грошових коштів, для використання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04.08.2015 року, в якого вбачається, що за участю заявника ОСОБА_3, в службовому кабінеті №10 УВБ України в Одеській області проведений огляд отриманих у ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 3000 грн. номіналом по 200 грн. в кількості 15 штук, на які ст.оперуповноваженим в ОВС УВБ в Одеській області ОСОБА_8 за допомогою спеціального невидимого люмінесцентного препарату «Промінь-1» проведена помітка лицевої сторони грошових купюр. При освітленні зазначених купюр лампою з ультрафіолетовим випромінюванням всі зазначені помітки світяться жовто-зеленим кольором. Зі спеціального невидимого люмінесцентного препарату «Промінь-1» взятий зразок, шляхом нанесення на аркуш паперу А4 та поміщений у конверт, який опечатаний печаткою «Для пакетів №2». Грошові кошти у сумі 3000 грн. передані ОСОБА_3

-Протоколом огляду та виготовлення ідентифікованих (помічених) грошових коштів, для використання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04.08.2015 року з фототаблицями, в якого вбачається, що за участю заявника ОСОБА_3, в службовому кабінеті №10 УВБ України в Одеській області проведений огляд отриманих у ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 3000 грн. номіналом по 200 грн. в кількості 15 штук. В процесі огляду на копіювальному апараті виготовлено ксерокопії 15 купюр за 3 аркушах з метою їх ідентифікації на місці злочину, на яких проставлені підписи понятих;

-Супроводним листом від 17.09.2015 року начальника УВБ в Одеській області департаменту внутрішньої безпеки МВД України на адресу заступника прокурора Одеської області про направлення матеріалів про скасування секретності, з якого вбачається, що згідно рішення експертної комісії з питань таємниць (протокол засідань експертної комісії від 17.09.2015 року №18/16-1017 рсс) скасовано грифи секретності наступних матеріалів: протокол про ідентифікацію (копіювання) грошових коштів №вн.857 від 04.08.2015 р.; протокол про проведення контролю за вчиненням злочину №вн883 від 14.08.2015 р.

-Супроводним листом від 17.09.2015 року начальника УВБ в Одеській області департаменту внутрішньої безпеки МВД України на адресу першого заступника прокурора Одеської області про направлення матеріалів про скасування секретності, з якого вбачається, що згідно рішення експертної комісії з питань таємниць (протокол засідань експертної комісії від 17.09.2015 року №18/16-1019 рсс) скасовано грифи секретності наступних матеріалів: протокол про проведення НСРД № вн.885 від 14.08.2015 р.; карта пам'яті microSP 15 GB сер.№Y16GF21 SAT 20551684;

-Протоколом про проведення контролю за вчиненням злочину від 14.08.2015 року;

-Висновком службового розслідування, проведеного за фактом затримання майора міліції ОСОБА_4 від 04.09.2015 року, згідно якого ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ звільнений за п.66 (за дискредитацією) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

-Протоколом огляду від 08.09.2015 року, з якого вбачається, що ст.оперуповноваженим в ОВС УВБ в Одеській області ОСОБА_8 за участю інженера-програміста роти ДПС підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_11 в приміщенні були УДАІ ГУМВС України в Одеській області були оглянуті відеозаписи з камер відео спостереження за 04.08.2015 року, які записані інженером-програмістом ОСОБА_11 на оптичний диск «TDK DVD+R» з надписом «Видео мат. за 04.08.2015 УГАИ ГУМВД ОСОБА_11, подпись». Вказаний оптичний диск був вилучений.

-Витягом-роздруківкою в з електронного носія «DVD- R» KS 3229 15/10/2015 вих.1061 від 27.10.2015 р.

-Протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 14.08.2015 року;

-Відеозаписом, відтвореним у судовому засіданні, з якого вбачається, що камерою відео спостереження зафіксовано, що 04.08.2015 року в приміщенні УДАІ ГУМВС України в Одеській області на 1 поверсі, на сходах, розташованих праворуч від ліфту ОСОБА_3 знаходиться поруч з ОСОБА_4, у якого в руках знаходиться аркуш паперу, який він розгорнув, ОСОБА_3 щось дістав з заднього карману своїх брюк на поклав у паперовий аркуш в руках ОСОБА_4 ОСОБА_4 склав аркуш, пройшов до ліфту, склав паперовий аркуш та поклав у нагрудний карман сорочки, після чого зайшов до ліфту.

- Копією адміністративної справи №523/11756/15 (провадження №3/523/3966/15) відносно ОСОБА_3 за ст.130ч.1 КУпАП, з якої вбачається, що зазначена адміністративна справа поступила в провадження Суворовського районного суду м.Одеси 28.07.2015 року за вх.№22986.

-Копією постанови судді Суворовського районного суду м.Одеси від 18.08.2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП та на нього накладене стягнення у виді 2 років позбавлення права керування транспортними засобами;

Суд, дотримуючись принципу змагальності сторін передбачений ст.7,ст.22 КПК України, забезпечив всім учасникам судового провадження рівні права, дослідив та перевірив докази надані суду, перевірив доводи прокурора про обставини скоєння злочинів та про склад злочину в діях обвинуваченого.

Суд перевірив доводи обвинуваченого про те, що він не вимагав від потерпілого гроші та не скоював злочини, перевірив доводи захисту про те, що обвинувачений не скоював злочинів, суд перевірив доводи захисту та обвинуваченого про визнання доказів по справі не належними та недопустими доказами, перевірив доводи прокурора в межах пред'явлених обвинувачень, шляхом дослідження наданих стороною обвинувачення та захисту доказів, перевіривши доводи потерпілого про обставини скоєння злочину, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не надано об'єктивних доказів, які б доводили про склад злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України в діях обвинуваченого.

До таких висновків суд прийшов виходячи з наступного.

В обвинувальному акті, яким пред'явлено обвинувачення ОСОБА_4 органом досудового розслідування вказано про те, що на підставі наказу начальника Головного управління МВС України в Одеській області від 05.06.2014 року №886 о/с ОСОБА_4 призначений на посаду інспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місць ДТП УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

У своїй діяльності ОСОБА_4 керується Конституцією України, кодексом України про адміністративні правопорушення, законами України «Про міліцію», «Про засади запобігання і протидії корупції», іншими законодавчими актами України, нормативно - правовими актами МВС України та ГУ МВС України в Одеській області та посадовою інструкцією інспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місць ДТП УДАІ ГУМВС України в Одеській області №7/2043 від 01.07.2015 року.

Проте, нехтуючи взятими на себе обов'язками працівника правоохоронного органу, достовірно розуміючи суть кримінального правопорушення та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, замість попередження злочину та профілактики злочинності серед населення ОСОБА_4 скоїв умисне кримінальне діяння при наступних обставинах.

31.07.2015 року ОСОБА_4 стало відомо, що 10.07.2015 року співробітниками Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області стосовно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та у ОСОБА_3 вилучено посвідчення водія.

Після чого, ОСОБА_4 з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шляхом підбурювання до передачі неправомірної вигоди службовим особам Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області за сприяння у не притягненні до адміністративної відповідальності та повернення посвідчення водія, ОСОБА_4, усвідомлюючи, що у нього відсутні відповідні службові повноваження щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та повернення вилученого посвідчення водія, оскільки зазначені питання відносяться до компетенції інших службових осіб УДАІ ГУ МВС України в Одеській області та суду, шляхом обману, повідомив ОСОБА_3, що для уникнення притягнення його до адміністративної відповідальності та повернення посвідчення водія ОСОБА_3, необхідно в строк до 05.08.2015 року передати йому грошові кошти в сумі 3000 грн. для подальшої їх передачі службовим особам Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області, в компетенцію яких входять доставка адміністративних матеріалів до суду та повернення вилученого посвідчення водія, тощо.

ОСОБА_3, будучи введеним в оману ОСОБА_4 щодо можливості уникнути адміністративної відповідальності за ст..130ч.1 КУпАП погодився передати ОСОБА_4 3000 грн. для подальшої передачі в якості неправомірної вигоди службовим особам УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, оскільки не бажав настання негативних наслідків у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності.

04.08.2015 року близько 16 годин ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_3 у приміщенні адміністративної будівлі Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області, розташованому за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 5/А, де ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3000 грн. для подальшої передачі службовим особам Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області, в компетенцію яких входять доставка адміністративних матеріалів до суду та повернення вилученого посвідчення водія, оскільки не бажав настання негативних наслідків у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_4 після одержання від ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 3000 грн., передавати їх в якості неправомірної вигоди службовим особам Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області наміру не мав, оскільки заволодів грошима ОСОБА_3 шляхом підбурювання до замаху на надання неправомірної вигоди.

Своїми діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.190ч.1 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману,

Таким чином ОСОБА_4 також обвинувачується в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України - підбурювання до замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища.

Досудове слідство обґрунтовує винуватість ОСОБА_4 в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України, а саме в скоєнні підбурювання до замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища посилаючись як на доказ на покази потерпілого ОСОБА_3

Дослідивши пред'явлене обвинувачення ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що факти та обставини, на які посилається досудове слідство, пред'являючи обвинувачення ОСОБА_4 про скоєння ним злочину, викладеному в обвинувальному акті, і кваліфікуючи його дії також за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України, в судовому засіданні не доведено.

До вказаного висновку суд приходить виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі» Бочаров проти України від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року) в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі» Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних презумпцій, щодо фактів ( див. рішення у справі «Салман проти Туреччини)».

Ч.2 ст.17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і така особа має бути виправдана, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Нормами ч.1 ст.92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, в тому числі подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, покладається на прокурора.

При цьому, згідно з вимогами ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви, щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду за наслідками перевірки зібраних по справі доказів, обвинувачення пред'явлене ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, оскільки жодних доказів, з достовірністю підтверджуючих про склад злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України в діях обвинуваченого, прокурором суду не було надано.

Недоведеність в суді в діях обвинуваченого складу злочину та вичерпність можливостей збирання доказів, є підставою для визнання обвинуваченого невинним та виправдати його керуючись п.3 ч.1 ст.373 КПК України - за недоведеністю в діях обвинуваченого складу злочину.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок суду ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановлені судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.284 КПК України. За встановлених фактичних обставин, виходячи із закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, суд приходить до висновку про недоведеність вини обвинуваченого в пред'явлених обвинуваченнях.

Суд, виправдовуючи обвинувачену особу, керуючись не тільки національним законодавством України, дотримуючись принципу презумпції невинуватості, також керуючись висновком Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1988 року в якому Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Судом досліджені всі докази надані суду, з метою забезпечення об'єктивного, усестороннього та повного розгляду справи по суті, враховуючи вимоги положення ст.410 КПК України про те, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:

1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій на підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного обґрунтованого та справедливого судового рішення;

2)необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Судом було розглянуто та вирішено по суті всі клопотання учасників процесу, досліджені всі документи надані суду як докази, були викликані в судове засідання та допитані всі свідки, які були заявлені прокурором та обвинуваченим.

Під час судового розгляду даної справи судом, всі клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів та вчинення інших процесуальних дій, для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення судом були розглянуті та задоволені.

Судом при розгляді справи було прийнято до уваги та враховано, що згідно ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом; що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд суду сторонами провадження та віднесені до повноважень суду.

Суд враховує, що згідно роз'яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 06.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабаря (неправомірної вигоди) настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи не виконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів, завдяки своєму службовому становищу.

Суд дослідивши надані докази, оцінивши такі докази та проаналізувавши докази, враховуючи, що по справі всі встановлені в судовому засіданні обставини, приймаючи до уваги, що згідно дослідженого в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, телефонних розмов, відео запису спілкування обвинуваченого та потерпілого, показів свідків в судовому засіданні, судом крім показів потерпілого не встановлено, що обвинувачений вимагає від потерпілого гроші 3 000 гривень, які були знайдені слідчим у обвинуваченого в присутності понятих, також не встановлено службових осіб, ні прізвищ ні посад, яким за версією досудового слідства обвинувачений нібито повинен передати гроші потерпілого, як вказує слідчий в обвинувальному акті, з числа працівників Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області чи працівників суду, також не встановлено, що обвинувачений підбурював чи схиляв потерпілого до передачі йому грошей.

Тому, суд приходить до висновку, що викладене обвинувачення в цій частині, щодо ОСОБА_4, не доведено, оскільки такі службові особи та посади, і саме в яких органах, чи в суді чи в органах міліції, досудовим слідством не встановлено, тобто досудове слідство не встановило службову особу, якій мав передати гроші потерпілого обвинувачений.

Тому суд вважає, що відсутня така службова особа, яка могла б вплинути на вирішення питання в контексті обвинувачення, а саме, яка б своїми службовими діями могла б посприяти у вирішенні питання, щодо звільнення чи до зволікання від притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Також досудовим слідством не доведено зв'язок такої невстановленої особи та факт існування попередньої домовленості між такою службовою особою та обвинуваченим ОСОБА_4

Крім цього досудовим слідством не доведено, що саме така службова особа визначила та доручила обвинуваченому отримати незаконну винагороду (хабар) в сумі 3 000 гривень.

Також в судовому засіданні судом не встановлено таких службових осіб з числа працівників міліції чи працівників суду, які могли б бути такою службовою особою.

Допитані в суді свідки в підтвердження версії досудового слідства, щодо кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України в виді підбурювання до замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, суду доказів не надали.

Згідно показів потерпілого видно, що потерпілий був обізнаний щодо розгляду його адміністративної справи за ст. 130 КУпАП тільки районним судом.

Згідно функціональних службових обов'язків обвинувачений ОСОБА_5, працюючи на посаді інспектора відділу оформлення матеріалів ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, не являвся службовою особою в повноваження якої входило складання протоколів про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, в тому числі за ст. 130 КУпАП. Обвинувачений фізично не мав зовсім ніякого відношення до вирішення питання про складання протоколу щодо ОСОБА_3, в повноваження обвинуваченого, щодо розгляду по суті протоколу про притягнення потерпілого до адміністративної відповідальності не входило, враховуючи підвідомчість справ, щодо їх розгляду саме тільки районними судами згідно ст.221 КУпАП, якою передбачено розгляд таких справ районними судами.

Об'єктивна сторона складу злочину за ст. 369 КК України характеризується трьома альтернативними діями - пропозицією надати неправомірну вигоду; обіцянкою надати неправомірну вигоду; надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того хто пропонує, обіцяє, чи надає неправомірну вигоду,чи в інтересах третьої особи будь якої дії, з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Суб'єктивна сторона складу злочину за ст. 369 КК України характеризується лише прямим умислом.

З викладеного вбачається, що потерпілий, який фактично скоїв адміністративне правопорушення, в виді керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, неправомірно намагався задовольнити свій незаконний інтерес, з метою уникнути від притягнення до адміністративної відповідальності, а будучи введений обвинуваченим в оману та шляхом зловживання довірою, добровільно передав гроші обвинуваченому.

Судом встановлено, в період передачі потерпілим обвинуваченому грошей, адміністративна справа на розгляді по суті вже знаходилася в Суворовському районному суді м.Одеси.

Судом встановлено, що досудове слідство в обвинувальному акті не вказало, тому не конкретизувало обвинувачення в цій частині, не вказавши саме якій службовій особі мав передати гроші обвинувачений.

В судовому засіданні з показів учасників судового процесу зовсім ніхто не вказує про таку службову особу, якій нібито обвинувачений мав передати гроші потерпілого, тому при таких обставинах, суд приходить до висновку, що фактично не було такої службової особи по даному кримінальному провадженню, яка в контексті обвинувачення, могла би своїми службовими діями посприяти у вирішенні питання, щодо не притягнення чи звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_3

Судом встановлено, що потерпілий на період досудового слідства фактично скоїв адміністративне правопорушення на транспорті, як особа яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відповідальність за зазначене правопорушення передбачена відповідальність ст.130 КУпАП, тому відносно ОСОБА_3 працівниками державної автомобільної інспекції було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні, як вважає суд, не знайшло підтвердження про наміри обвинуваченого ОСОБА_4, про його умисел на передачу грошей 3 000 гривень, отриманих від потерпілого, службовим особам з числа працівників міліції чи суду, враховуючи, що такі особи зовсім не встановлені досудовим слідством.

Суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не надано суду доказів, які б підтверджували доводи досудового слідства про те, що обвинувачений схиляв потерпілого дати гроші іншій особі за звільнення Фотки від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення.

Суд належним чином дослідивши надані докази, приходить до висновку, що дії обвинуваченого охоплювалися єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, грошима потерпілого в сумі 3 000 грн., шляхом обману та зловживання довірою, як закінчене шахрайство з моменту заволодіння майном потерпілого, оскільки обвинувачений отримав можливість розпорядитися грошима потерпілого.

Згідно наданих та досліджених доказів, суд враховуючи обставини передачі грошей ОСОБА_3 обвинуваченому та враховуючи їх особисті стосунки, як дружні стосунки, приходить до висновку про те, що обвинувачений отримуючи гроші від потерпілого при обставинах встановлених судом, сприймав дії потерпілого як добровільні дії направлені на добровільну передачу йому грошей 3 000 гривень потерпілим, достовірно знаючи, що зазначені гроші він нікому не буде передавати оскільки намірів на передачу зазначених грошей іншим службовим особам не було, обвинувачений діяв з метою щляхом обману та зловживання довірою заволодіти грошима потерпілого, які суд вважає способом вчинення зазначеного шахрайства і такі дії обвинуваченого охоплюються ч.1 ст.190 КК України, а доводи потерпілого про вказівку обвинуваченого потерпілому на передачу грошей 3 000 гривень, нібито для службових осіб, суд вважає також як спосіб заволодіння грошима для подальшого їх привласнення.

Судом також перевірені належним чином доводи обвинуваченого про те, що слідчим в його службовому кабінеті було знайдено копію протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 з грошима, які були йому підкинуті і йому не належать.

З показань самого обвинуваченого вбачається, що в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 дав суду різні покази відносно місцезнаходження протоколу, який він отримав від ОСОБА_3 Тому, як вважає суд, обвинувачений з цього приводу дав неправдиві покази суду, які спростовані дослідженими у суді матеріалами кримінального провадження та показами свідків, які знаходились у службовому кабінеті ОСОБА_4, тобто були безпосередніми очевидцями моменту виходу ОСОБА_4 з кабінету, його повернення в кабінет та очевидцями його дій в кабінеті.

Обставини передачі грошей ОСОБА_3 обвинуваченому ОСОБА_4, в фойє будівлі УДАІ ГУМВС України в Одеській області в судовому засіданні підтверджуються показами потерпілого, які повністю узгоджуються і підтверджуються відеозаписом з камер відеоспостереження, відтвореним у судовому засіданні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в службовому кабінеті ОСОБА_4 гроші, які були виявлені загорнутими в протоколі про адміністративне правопорушення, являються саме тими грошима в сумі 3000 грн., які ОСОБА_3 добровільно передав безпосередньо обвинуваченому ОСОБА_4

При цьому судом враховується, що відповідно до роз'яснень, які містяться у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна у з умовою виконання будь якого зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лишу в тому випадку, коли винна особа, ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнення, не виконуючи зобов'язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі, як хабар (неправомірну вигоду) маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.

Судом згідно наданих доказів об'єктивно встановлено, що в момент заволодіння чужим майном, з метою його привласнення, у обвинуваченого був відсутній умисел щодо передачі такого майна іншій особі, а саме передачу грошей потерпілого іншій особі - службовій особі, як хабара (неправомірної вигоди), а умисел був на введення в оману потерпілого також зловживаючи його довірою, і було це лише способом заволодіння грошима потерпілого.

Відповідно до норм чинного законодавства України до положень примітки до ст.369 КК України вимагання хабаря (неправомірної вигоди) визначаються дії службової особи, що супроводжуються погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає неправомірну вигоду, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа змушена дати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака, як вимагання неправомірної вигоди, може бути поставлена за провину за наявності таких чинників як :

- ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа- хабароодержувач;

- пропозиція про давання (одержання) хабаря має характер вимоги(примусу), що підкріплюється : або а)відкритою погрозою, або б)створенням такого таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з такою вимогою;

- дії виконанням (невиконанням)яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди права та законним інтересам хабародавця.

По даному кримінальному провадженню пред'явлено обвинувачення ОСОБА_4 за підбурювання потерпілого до передачі неправомірної вигоди службовим особам Управління ДАІ ГУ МВС України в Одеській області та працівникам суду, за сприяння у не притягненні до адміністративної відповідальності та повернення посвідчення водія, а потерпілий ОСОБА_3 за допомогою хабара (неправомірної вигоди) намагався задовольнити свій незаконний інтерес з метою уникнути адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративного правопорушення в виді керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.

Тому суд, аналізуючи надані докази по справі, встановлені обставини пред'явленого правопорушення, дослідивши правову оцінку фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння обвинуваченого інкримінованого за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України кваліфікуючи дії обвинуваченого, враховуючи спрямованість його умислу, виходячи з того в чиїх інтересах, на чиїй стороні і за чиєю ініціативою - того хто дав, чи того хто одержав гроші обвинувачений діяв, приходить до висновку про те, що обвинувачений діяв у своїх особистих інтересах, тому враховуючи спрямованість умислу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що в діях обвинуваченого не має складу злочину у виді підбурювання до замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища.

Наведені обставини стороною обвинувачення в судовому засіданні не спростовані.

За змістом ст.190 КК України предметом злочину є майно або право на майно. Обовязковою ознакою шахрайства є добровільність передача майна чи права на майно. Отримання майна за умови виконання якого небудь зобов'язання належить кваліфікувати як шахрайство у тому разі, коли винна особа в момент заволодіння цим майном мала на меті його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати.

З викладеного суд робить висновок, що передача грошей потерпілим обвинуваченому була обумовлена обманом та зловживанням довірою, який суд вважає способом вчинення цього шахрайства.

Оскільки, як визначено в абзаці 2 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», обман - це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин, що при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього, а зловживання довірою - недобросовісне використання довіри потерпілого.

Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи прав на нього.

Таким чином обман та зловживання довірою з боку обвинуваченого по відношенню до фізичної особи потерпілого, у цьому випадку, мав як активний так і пасивний характер.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у спрвах про злочини проти власності» від 6.11.2009 року №10, отримання майна з умовою виконання якого небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. Тобто при відмежуванні шахрайства від цивільно правових угод треба виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено те, що особа вже на момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнення, а зобов'язання не виконувати.

Судом встановлено, що в період передачі грошей обвинуваченому адміністративна справа №523/11756/15 (провадження №3/523/3966/15) відносно ОСОБА_3 за ст.130ч.1 КУпАП знаходилася в провадженні Суворовського районного суду м.Одеси.

Тому суд вважає, що обвинувачений не мав можливості вплинути на рішення суду з метою допомогти потерпілому.

Згідно до вимог ст.368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння,у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчинені цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення;

На підставі викладеного, суд приходить до висновків, що в ході судового розгляду за наслідками перевірки зібраних по справі доказів, обвинувачення пред'явлене ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, оскільки жодних достовірних та об'єктивних доказів наявності складу злочину в діях обвинуваченого, в якому обвинувачується ОСОБА_4, прокурором суду не було надано.

Враховуючи, що обов`язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачених ст.62 Конституції України та положенням ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, поєднуються з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, відповідно до якого - ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом передбачених ст.17 ч.2 КПК України, суд приходить до висновку, що досудовим слідством не доведено, про те, що обвинувачений скоїв злочин передбачений за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України.

До вказаного висновку суд приходить виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі» Бочаров проти України від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року) в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі» Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних презумпцій, щодо фактів ( див. рішення у справі «Салман проти Туреччини)».

Суд вважає, що в діях обвинуваченого, які проявилися в заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою( шахрайство), наявний склад злочину передбачений ч.1 ст.190 КК України, тому саме за цією статтею необхідно кваліфікувати дії ОСОБА_4.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати з ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою(шахрайство), передбачене ч.1 ст.190 КК України.

Судом ретельно перевірені доводи сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами по справі протоколу огляду місця події від 04.08.2015 за участю ОСОБА_4, додатку до нього у виді флеш-накопичувача та протоколу освідування особи ОСОБА_4 від 04.08.2015 року.

Суд вважає, що доводи захисту про те, що огляд місця події був пов'язаний з проникненням до володіння особи - службового кабінету №512, розташованого на 5 поверсі будівлі УДАІ ГУМВС України в Одеській області, чим допущено грубе порушення вимог ч.1., ч.2 ст.ст.233, 234, 237 КПК України, а також про те, що в результаті проведення огляду місця події були порушені ст.30 Конституції України та ст.8 Конвенції з прав людини, є безпідставними, оскільки службовий кабінет працівника міліції ГУ ДАІ не являвся зареєстрованим офісом приватної компанії, чи офісом юридичної особи, філії чи іншого приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки є державним органом.

Крім того, з досліджених судом процесуальних документів, як наданих суду доказів по справі, вбачається, що старшим слідчим відділу слідчого управління прокуратури Одеської області ОСОБА_10 проводився огляд приміщення службового кабінету працівника міліції №512, який розташований на 5-му поверсі будівлі Управління ГУДАІ в Одеській області за адресою: м.Одеса, вул.Корольова, 5а., який проводився в присутності працівників служби внутрішньої безпеки міліції, який проведений, як вважає суд, у відповідності до вимог ч.1 ст.237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин кримінального правопорушення.

З досліджених судом доказів в судовому засіданні судом не встановлено таких порушень норм КПК України, в тому числі не встановлено порушення права ОСОБА_4 на захист, які можуть бути підставою для визнання судом зазначених доказів недопустимими.

Також судом встановлено, що негласні слідчі дії в період досудового розслідування проведені із дотриманням норм КПК України, тому суд визнає докази, здобуті в результаті проведення негласних слідчих дій належними, допустимими, достовірними і достатніми для підтвердження винуватості ОСОБА_4 у скоєнні злочину.

Тому, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що досліджені судом докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми для підтвердження винуватості ОСОБА_4 у скоєнні злочину.

Судом також ретельно перевірено доводи обвинуваченого та захисників про те, що обвинувачений не скоював злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України та про його виправдання за недоведеністю вини про вчинення зазначенного кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, суд вважає такі доводи голослівними, не об'єктивними, оскільки такі доводи щодо скоєння обвинуваченим злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України, як вважає суд, є доведеним в судовому засідання оскільки спростовані доказами дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з приміткою до статті 185 КК України, у статтях 185,186, 189 та 190 КК України передбачено, що значна шкода спричинена злочином визнається, враховуючи матеріальний стан потерпілого та враховуючи, що потерпілому умисними діями обвинуваченої особи спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року складала 1218 гривень, тобто звичайна соціальна пільга (100%) у 2015 році складала 609 гривень і таким чином, значна шкода у 2015 році визнається значною шкодою спричиненою злочином, якщо потерпілому спричинено збитки на суму від 60 900 гривень до 152 250 гривень.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відсутні правові підстави для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за іншими частинами ст.190 КК України.

Також враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відсутні правові підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за ст.364 КК України, оскільки склад цього злочину передбачає спричинення обвинуваченою особою потерпілій особі істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Так як, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції», діяння передбачені ст.364 КК України є злочинами з матеріальним складом.

Згідно примітки до ст.364 КК України, істотною шкодою у статтях 364,364-1,365,

365-2,367 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

При визначенні покарання суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує характер суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також суд враховує, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст.66 КК України судом вважає вчинення злочину вперше.

Обставини, які обтяжують покарання за скоєння злочину, передбачені ст.67 КК України судом не встановлені.

На підставі викладеного, враховуючи характер суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно статті 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, враховуючи особу обвинуваченого, який вчинив злочин вперше, одружений, має сім'ю, суд вважає необхідним призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.190 КК України в виді штрафу в дохід держави.

Відповідно до п.п.12,13,14 ч.1 ст.368 КПК України до питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку належить, зокрема і питання на кого мають бути покладені процесуальні витрати, що вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами, а також що вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

За умовами ст.124 КПК України у разі ухвалення судом обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Прокурор просить стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням на досудовому слідстві судових експертиз в сумі 6921 гривень 80 коп.

За умови ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання в виді конфіскації майна та незастосування спеціальної конфіскації,залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені обставини справи, суд вважає необхідним арешт накладений на майно обвинуваченого, згідно з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 05 серпня 2015 року, слід скасувати, оскільки в цьому відпала необхідність.

Заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід щодо ОСОБА_4 в виді застави, враховуючи, що він його не порушував, суд вважає можливим змінити на запобіжний захід в виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

В період досудового розслідування заставодавцем ОСОБА_28, як запобіжний захід щодо ОСОБА_4, 07.08.2015 року було внесено заставу 400 000 гривень, через відділення №1Южного ГРУ Приват банку на підставі квитанції № 0.0.418587625.1 на депозитний рахунок Територіального Управління Державної Судової Адміністрації України в Одеській області на р\р 37310014000123,(код отримувача 26302945, МФО отримувач 828011).

В період підготовчого судового засідання відповідно до норми ч.5 ст.182 КПК України суд обрав запобіжний захід в виді застави в розмірі 20 000 гривень, які знаходяться на депозитному рахунку Територіального Управління Державної СудовоїАдміністрації України в Одеській області, які необхідно повернути заставодавцю ОСОБА_28.

Процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 6921 гривень 80 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави.

Письмові докази та диски з відеозаписами зберігати в суді в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази по кримінальному провадженню підлягають вирішенню відповідно до положень ч.9 ст.100 КПК України, 3 000 грн. підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись, ст.62 Конституції України, ст.ст.17, 84-87,91-96, 98-102, 124, 368, 370, 373 ч.1 п.3, 374-376 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд,

У х в а л и в :

ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369 КК України, за обставин, при яких не доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення - визнати не винуватим та виправдати.

ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу, в розмірі 50 (п'ятдесять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 850 гривень в дохід держави.

Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до вступу вироку в законну силу.

Письмові документи, долучені у якості речових доказів - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Оптичні диски з аудіо записами - зберігати у матеріалах справи.

Речові докази, а саме: ватні тампони зі змивами з рук - знищити.

Речові докази, які зберігаються у камері зберігання речових доказів слідчого управління прокуратури Одеської області: грошові кошти в сумі 3000 грн. - повернути власнику потерпілому ОСОБА_3

Процесуальні витрати на залучення експертів стягути з ОСОБА_4 в розмірі 6921 гривень 80 коп. в дохід держави.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 05 серпня 2015 року на майно ОСОБА_4 яке було вилучено у нього слідчим під час огляду робочого місця в службовому кабінеті,яке належить ОСОБА_4 а саме: мобільний телефон «Самсунг», мобільний телефон «НТС», грошові кошти 100 доларів США LK74715993C; 100 доларів США KP94510310I; 100 доларів США LH04552337C; 100 доларів США LI84678494G; 100 доларів США KF50959411C; 100 доларів США HF37986678D; 100 доларів США LP92170900A; 100 доларів США LD22255975C; 100 доларів США KI56707849B; 50 доларів США IB03921480B; 50 євро P23341007422; 500 гривень ЛД0509937; 500 гривень ЗД6407737; 500 гривень СЗ2788720; 500 гривень ВА2682398; 500 гривень ВГ1715327; 100 гривень ЄА4198130; 100 гривень КН8276654; 100 гривень КР 2923805; 100 гривень ЄФ0025504; 100 гривеньМП3994840; 100 гривень МП7058244; 200 грн. ЄЖ1288932; 200 гривень ВЗ3364608; 10 гривень КЗ5640941; 2 гривні МЖ2596859; 1 гривня РЄ5302977 - скасувати, зазначене майно повернути ОСОБА_4

Після набрання вироком законної сили заставу, внесену 07.08.2015 року заставодавцем ОСОБА_28, як запобіжний захід щодо ОСОБА_4, через відділення №1Южного ГРУ Приват банку на підставі квитанції № 0.0.418587625.1 на депозитний рахунок Територіального Управління Державної Судової Адміністрації України в Одеській області на р\р 37310014000123, (код отримувача 26302945, МФО отримувач 828011) - повернути заставодавцю ОСОБА_28.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому і прокурору.

Суддя Галій С. П.