Постанова № 70528566, 22.11.2017, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/3649/17

н/п 2-а/0274/207/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2017 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Замеги О.В., при секретарі - Павлюк - Жук А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо вимагання у нього для призначення пенсії за особливі заслуги паспорта громадянина України, визнати протиправним рішення Комісії по призначенню пенсій при Бердичівському об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову йому призначити пенсію за особливі заслуги з підстав неподання паспорта громадянина України, зобов"язати Бердичівське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію за особливі заслуги, як "Заслуженому працівнику культури України" з 20 травня 2015 року.

Мотивуючи тим, що він є громадянином України та на даний час проживає в Ізраїлі. Як пенсіонер, він перебуває на обліку в Бердичівському об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. 23.09.1998 року він оформив документи для виїзду на постійне місце проживання в Ізраїль та 15.10.1998 року отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Він певний період проживає в м. Бердичеві, оскільки має тут родину. У червні 2017 року він приїхав в Україну і вирішив звернутись до відповідача з приводу неправильного обчислення розміру та виду його пенсії. Він є "Заслуженим працівником культури України" та має право на отримання пенсії за особливі заслуги у вигляді надбавки до призначеної пенсії. Він переніс інсульт, довгий час перебував у лікарні, має похилий вік та незадовільний стан здоров"я, проживає за кордоном, тому вважає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин.

У відкрите судове засідання позивач не з"явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує з зазначених в заяві підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з"явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду письмові заперечення.

Згідно п. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1998 року і на момент звернення із заявою про призначення пенсії, проживає в державі Ізраїль, однак, є громадянином України, що підтверджується наданою суду копією закордонного паспорту громадянина України(а.с.16).

Між сторонами виник спір щодо правомірності призначення пенсії громадянину, який проживає за кордоном. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(далі-Закон №1058), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846 ( далі-Порядок).

Право на соціальний захист громадян України закріплено статтею 46 Конституції України, та конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, статтею 46 Конституції України, закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів за догляду за непрацездатними.

Судом встановлено, що позивач народився та проживав на території Україні за адресою: м. Бердичів, вул. В.Стуса, 29, даний факт сторони не оспорюють.

Позивач досяг пенсійного віку, що підтверджується копією закордонного паспорту(а.с.16).

Його паспорт громадянина України вилучений при оформленні виїзду на постійне місце проживання за кордон, даний факт сторонами не оспорюється.

Позивачу присвоєно звання "Заслуженого працівника культури України"(а.с.15) та при призначенні йому пенсії за віком з 20.05.2015 року відповідачем не взято до уваги наявність у нього вказаного звання та не нараховано відповідну надбавку.

Рішенням комісії по розгляду спірних питань пов"язаних з призначенням (перерахунком) пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області позивачу відмовлено в призначенні надбавки до пенсії за особливі заслуги перед Україною на підставі пред"явленого паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Позивач скористався своїм правом та оскаржив зазначене рішення в судовому порядку, та просив відновити порушене право на отримання пенсії за особливі заслуги як "Заслуженому працівнику культури України", оскільки вважає відмову відповідача незаконною.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, позивач, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі, як це встановлено ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Що позивачем і було зроблено.

Згідно п. 16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсі), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Як встановлено ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється.

Дана норма, на думку суду, не стосується даного спору, оскільки регулює питання припинення виплати пенсії, яка вже була призначена.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 25-рп/2009 від 07.10.09 р. положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та згідно з його п. 2 втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Зі змісту вищезазначеного рішення Конституційного Суду України вбачається, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дане рішення комісїї про відмову відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення та призначенні йому пенсії є незаконним, оскільки позивачем відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, надані всі необхідні документи, які підтверджують його право на отримання пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України "Про громадянство України", якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Як встановлено ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачу було присвоєно звання "Заслуженого працівника культури УРСР"(а.с. 15).

Законодавство України надає право на встановлення пенсії за особливі заслуги вичерпному колу осіб, які перелічені в статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», до якого належать особи, які відзначені почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР "заслужений".

Слід зауважити, що відповідно до законодавства УРСР, почесні звання Президії Верховної Ради Української РСР були відзнаками Української Радянської Соціалістичної Республіки, якою з 1944 до 1991 роки нагороджували громадян, підприємства, установи, організації, радянські трудові колективи, населені пункти, військові частини й з'єднання. Підставами для нагородження були: розвиток народного господарства, науки й культури, активна трудова та суспільно-політична діяльність, високі показники бойової й політичної підготовки, а також активна участь у виконанні народно-господарських завдань.

Враховуючи викладене, у позивача виникло право на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною на підставі почесного звання "Заслуженого працівника культури УРСР".

Положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України регламентовано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідно до ст. 162 КАС України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені позивачем доводи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 5 Закону України "Про громадянство України", ст.ст. 44, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», суд,-

П О С Т АН О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язати вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо вимагання у ОСОБА_1 для призначення пенсії за особливі заслуги паспорта громадянина України.

Визнати протиправним рішення Комісії по призначенню пенсій при Бердичівському об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 призначити пенсію за особливі заслуги з підстав неподання паспорта громадянина України.

Зобов"язати Бердичівське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за особливі заслуги, як "Заслуженому працівнику культури України" з 20 травня 2015 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Бердичівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О.В. Замега