Рішення № 70523655, 23.11.2017, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/1644/17

Провадження №2/718/622/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді Мізюка В.М., секретаря Безушко М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Ошихлібська сільська рада Кіцманського району Чернівецької області, орган опіки та піклування Кіцманської РДА Чернівецької області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим будинком, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється власником житлового будинку з господарськими спорудами, які знаходяться по вул. Шевченка,5, в с. Ошихліби, Кіцманського району, Чернівецької області. Вказує, що в даному господарстві зареєстрована племінниця позивача, ОСОБА_2, та її малолітній син, які не проживають у господарстві з 2013 року, що підтверджується ОСОБА_3 обстеження від 12.07.2017 року за № 56. Факт не проживання відповідача та її сина також підтверджується змістом Довідки Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Ченівецької області № 278 від 12.07.2017 року. З підстав, передбачених ст.ст. 71,72, ЖК України, просила визнати відповідачку та її сина такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням та зняття з реєстраціного обліку місця проживання.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги з підстав наведених в позовній заяві, пояснивши також, що відповідачка із дитиною проживає не за місцем реєстрації, дійсне їх місце проживання не відоме. Позивач, як власник житлового будинку, вправі вимагати усунення будь-яких порушень щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідач та її представник позову не визнали, заперечуючи тим, що спірне господарство було колгоспним двором і її покійний батько, як рівноправний власник, мав право на частку в ньому, а тому вона як спадкоємиця після смерті батька має право на частину в спірному домогосподарстві. ОСОБА_4 зареєстрований біля цього будинку і не може бути позбавлений права на проживання. Місцем реєстрації дітей є місце реєстрації їх батьків. Ні вона, відповідачка, ні діти не втратили право користування даним житлом. Іншого житла вони не мають.

Представник Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області в судове засідання не з’явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності та не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Представник органу опіки та піклування Кіцманської РДА Чернівецької області заперечувала щодо задоволення позовних вимог, оскільки визнання відповідача та її сина такими, що втратили право на користування житловим будинком приведе до порушення прав та інтересів неповнолітньої дітини.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, статтею 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод убачається, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу

Частинами 1-3 ст. 212 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Також за змістом ч.ч. 4, 5 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, відповідно до якої до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч.2 ст.405 ЦК України).

Встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в с.Ошихліби, вул. Шевченка,5, Кіцманського району, Чернівецької області, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.10.2017 року та копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.30,31).

У вказаному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

З акту обстеження за № 56 від 12.07.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у житловому будинку № 5 по вулиці Шевченка в с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області з 2013 року(а.с.9).

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положення ст.ст.71, 72 ЖК України, на які посилається позивач, застосовуються при вирішенні питання про право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї в будинках державного і громадського житлового фонду.

Позивач є власником приватного житла, тому до спірних правовідносин вище зазначені норми матерільного првва не можуть застосуватись.

З інших, окрім ст.ст.71, 72 ЖК України, підстав, згідно розяснення суду, позивач та його представник вимог не заявили, тому з зазначених у позові підстав заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності з ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні та розпорядженні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

Оскільки зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду, вимоги про зняття з реєстраційного обліку є похідними від вимог про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, а тому позов в частині вимог про зняття з реєстраційного обліку не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст.47 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 72, 150, 156 ЖК УРСР, ст.ст. 16, 319, 321, 379, 383, 386, 391, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 31, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Ошихлібська сільська рада Кіцманського району Чернівецької області, орган опіки та піклування Кіцманської РДА Чернівецької області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим будинком відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.М. Мізюк