Рішення № 70523252, 21.11.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3740/16-ц

Провадження № 2/645/257/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є.

при секретарі - Момот О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_6 звернулись до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на ? частину будинку за адресою: м. Харків, вул. Краснодарська, 68а, яка належала ОСОБА_7 за позивачами в рівних частках.

В обґрунтування свої вимог позивачі посилаються на те, що ? частина будинку № 68а по вул. Краснодарській в м. Харкові належить їм на праві власності в рівних частках, інша ? частина будинку належала на праві власності ОСОБА_7 В 2005 році ОСОБА_7 помер. З 2005 року після смерті ОСОБА_7 за прийняттям спадщини ніхто не звертався, рішення про визнання спадщини відумерлою судом не приймалось. Позивачі вказують, що рідна сестра померлого ОСОБА_7, яка проживала у Російській Федерації ОСОБА_5 була проінформована про смерть свого брата та відмовилась від прийняття спадщини, написавши позивачам відповідного листа, з листа ХМР їм стало відомо, що є інший власник майна, проте хто саме їм не відомо. Позивачі вказують, що з жовтня 2005 року (тобто понад 10 років) вони спільно відкрито та безперервно володіли та користувались ? частиною будинку № 68 по вул. Краснодарській в м. Харкові, яка належала ОСОБА_7, вчиняли заходи щодо охорони та збереження майна, недопущення його руйнування та розкрадання, зберігали там власні речі. Враховуючи викладене, позивачі просять суд визнати за ними право власності на ? частину будинку за набувальною давністю.

Позивач ОСОБА_1, який є також уповноваженим представником ОСОБА_2 за довіреністю, в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи містяться заперечення представника відповідача, відповідно до яких ХМР заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вказує, що позивачі зазначають, що є власниками ? частини домоволодіння по вул. Краснодарській, 68-а у м. Харкові, інша ? частина будинку належить ОСОБА_7 та іншій особі, тобто позивачі усвідомлюють, що частина спірного будинку належить на праві власності іншій особі. Для визнання права власності за набувальною давністю, позивачам необхідно встановити власника майна. За таких обставин, в даній справі позивачам необхідно встановити коло спадкоємців, у разі смерті власника будинку та з’ясувати їх ставлення до спадкового майна. Представник відповідача зазначає, що лист направлений, нібито ОСОБА_5 не має під собою юридичної сили, яка могла б вказаній особі дати право розпоряджатись чужою власністю, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_5 є сестрою померлого ОСОБА_7 Також. Представником відповідача зазначено, що позивачами у справі не надано жодних належних та допустимих доказів користування спірним майном на протязі 10 років. Враховуючи викладене, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 до судового засідання не з’явились.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачами докази, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи № 7705 на домоволодіння № 68а по вул. Краснодарській в м. Харкові, згідно з відповіддю ОСОБА_3 Міського БТІ на запит Фрунзенської ради народних депутатів № 69 від 21.01.1993 року, житловий будинок з надвірними будівлями по вул. Краснодарській в м. Харкові зареєстрований на праві особистої власності на ім’я: ОСОБА_8 – ? частина (6/12 ч.) згідно з Договором на право забудови від 22.03.1938 року; ОСОБА_7 – 4/12 частини, згідно Свідоцтва про право власності від 29.01.1964 року № 1-340 та Свідоцтва про право на спадщину від 29.01.1964 року № 342; ОСОБА_7 – 1/12 частина згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину від 29.01.1964 року № 1-342; ОСОБА_9 – 1/12 частина, згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину від 29.01.1964 року № І-342 /а.с. 200/.

Рішенням Фрунзенського районної ради народних депутатів м. Харкова від 16.02.1993 року за № 18/4, вирішено видати ОСОБА_8 Свідоцтво на право особистої власності на ? частину домоволодіння № 68а по вул. Краснодарській в м. Харкові, у зв’язку із втратою правовстановлюючого документу на право забудови № 16329 від 22.03.1938 року /а.с. 71-72/.

02.03.1993 року на підставі рішення виконкому Фрунзенської районної ОСОБА_10 народних депутатів № 18/4 від 16.02.1993 року ОСОБА_8 отримав Свідоцтво на право власності на частину житлового будинку № 68а по вул. Краснодарській в замін договору забудови від 22.03.1938 року № 16329, зареєстроване в ОСОБА_3 міському бюро технічної інвентаризації 10.03.1993 року за № 3105 /а.с. 74-75/.

Згідно з договором дарування від 25.03.1993 року, посвідченого нотаріусом Дванадцятої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори реєстровий № 1-1732, ОСОБА_8 подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належну йому на праві особистої власності ? частину жилого будинку з надвірними будівлями в рівних частинах кожна /а.с. 81-82/.

Позивачі зазначають, що інша частина будинку належала на праві власності ОСОБА_7 та особі, ім’я якої їм невідомо.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується зібраними по справі доказами ОСОБА_7 на праві особистої приватної власності належала 4/12 частини будинку № 68а по вул. Краснодарській в м. Харкові на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 25.07.2007 року ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою /а.с. 93/ та 1/12 частина будинку № 68а по вул. Краснодарській в м. Харкові на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 29.01.1964 року Третьою ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою, № 1-342 /а.с. 31/.

Згідно зі Свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ № 039448 від 14.11.2005 року ОСОБА_7 помер 17.10.2005 року /а.с. 11/.

Згідно з відповіддю з Дванадцятої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори від 05.01.2017 року № 29/01-16 на запит суду, Дванадцята ОСОБА_3 державна нотаріальна контора надала Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 46361567 від 03.01.2017 року щодо наявності заповіту ОСОБА_7 /а.с. 59/.

Згідно з копією заповіту від 25.07.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповів всю належну йому на праві особистої власності частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в м. Харкові, вул.. Краснодарська, 68а, ОСОБА_4В /а.с. 60/.

Згідно з відповіддю з Дванадцятої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори від 25.10.2016 року № 3594/01-16 на запит суду, згідно Спадкового реєстру та алфавітних книг спадкова справ 12 ХДНК за 2005-2016 р.р. спадкова справа щодо ОСОБА_7, померлого 17.10.2005 року, не заводилась, заяви про прийняття спадщини або відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило, свідоцтво про право на спадщину не видавалось /а.с. 40/.

Як вбачається з матеріалів справи з метою встановлення місцезнаходження відповідача по справі ОСОБА_4 судом направлялись запити до адресно-довідкового підрозділу ГУДМВС, УДМС України, проте встановити її місцезнаходження не виявилось можливим /а.с. 74, 77/.

Також, судом направлялись запити до адресно-довідкового підрозділу ГУДМВС, УДМС України та до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ГУЮ у Харківській області з метою встановлення місцезнаходження відповідача ОСОБА_5, проте встановити її місцезнаходження не виявилось можливим /а.с. 73, 76, 85-86/.

Таким чином, відповідно до відповіді КП «ОСОБА_3 міське бюро технічної інвентаризації» від 18.01.2017 року № 40/3, в наявних архівних матеріалах інвентаризаційних справ КП «ОСОБА_3 міське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_3 міської ради інформація про актуальний стан державної реєстрації права власності відсутня, містяться реєстраційні відомості станом на 31.12.2012 року. Згідно архівних матеріалів справи станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 68а по вул. Краснодарській в м. Харкові зареєстровано наступним чином: 4/12 частини за ОСОБА_7; ? частина за ОСОБА_10 та ОСОБА_6 в рівних частинах, тобто по ? частини за кожним; 1/12 частини за ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за кожним /а.с. 61-62/.

Позивачі в обґрунтування позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю посилаються на положення ст. 344 ЦК України, а також на ті обставини, що після смерті ОСОБА_7 з жовтня 2005 року, тобто понад 10 років, вони спільно відкрито та безперервно володіли та користувались ? частиною будинку № 68 по вул. Краснодарській в м. Харкові, яка належала ОСОБА_7, вчиняли заходи щодо охорони та збереження майна, недопущення його руйнування та розкрадання, зберігали там власні речі, у зв’язку із чим просять визнати за ними право власності на ? частину будинку за набувальною давністю.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Набувальна давність - одна з підстав набуття права власності. Частина 1 ст. 344 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито й безперервно володіти нерухомим майном протягом 10-ти років або рухомим майном протягом 5-ти років, набуває права власності на нього. Суб*єктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.

Набувальна давність не стосується випадків заволодіння чужим майном обманним або злочинним шляхом. Мова йде про ситуації, коли власник майна не заявляє про своє право уже тривалий час, тобто фактично відмовляється від цього майна.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном. Наявність у володільця, наприклад, договору оренди, наймання, зберігання тощо виключає застосування інституту набувальної давності.

У п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, не знав про обставини, у зв’язку з якими виникло володіння чужою річчю і які не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

У разі виникнення спору встановлювати характер володіння (його добросовісність або недобросовісність) має тільки суд з урахуванням обставин справи.

Частиною 1ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результат оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Звертаючись до суду позивачі зазначили, що протягом тривалого часу відкрито користуються ? частиною спірного будинку, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Відповідно до п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 5 від 7 лютого 2014 року, можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Частина 2 ст. 59 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, на час подання позовної заяви позивачі знали, що ? частина будинку № 68 по вул. Краснодарській в м. Харкові яка залишилась після смерті ОСОБА_11 та якою вони користувалися з 2005 року, належала не тільки померлому ОСОБА_7, а і іншій особі.

Крім того, позивачі були обізнані, що у ОСОБА_7 є рідна сестра, яка могла б мати право на спадкування після його смерті.

Зокрема, позивачами надано до матеріалів справи копію листа від сестри ОСОБА_7 – ОСОБА_5, в якому остання відмовилась від прийняття спадщини, та висловила бажання передати майно померлого позивачам, який суд не приймає до уваги, оскільки він не є належним та допустимим доказом.

В розумінні ст. 344 ЦК України позивачі не є добросовісними володільцями спірної ? частини будинку, оскільки при заволодінні нерухомим майном знали про відсутність у них підстав для набуття права власності, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання за позивачами права власності на ? частину будинку за набувальною давністю.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на ? частину будинку № 68а по вул. Краснодарській в м. Харкові в порядку набувальної давності задоволенню не підлягають.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

У зв’язку із відмовою у задоволенні позову, понесені судові витрати залишаються за позивачами по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ –