Рішення № 70522241, 27.11.2017, Богодухівський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року

Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Харченко С.М., за участю секретаря Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Промінь», третя особа по справі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації про розірвання договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив розірвати Договір оренди землі №1265 від 05.03.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та Селянським (Фермерським) господарством «Промінь», зареєстрований у Богодухівському РВ ХРФ ДП «Центр «ДКЗ» 25.01.2008 року за № 040868600065 (кадастровий номер земельної ділянки 6320882000:02:002:0177, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області); зобов'язати С(Ф)Г «Промінь» повернути ОСОБА_1 належну йому вищезазначену земельну ділянку; стягнути з С(Ф)Г «Промінь» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 6320882000:02:002:0177, площею 3,84 га, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області – на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.03.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-451.

05 березня 2007 року був укладений договір оренди № 1265, зареєстрований у Богодухівському РВ ХРФ ДП «Центр «ДКЗ» 25.01.2008 року за № 040868600065, відповідно до якого мати позивача ОСОБА_2 передала в оренду СФГ «Промінь» земельну ділянку кадастровий номер: 6320882000:02:002:0177, площею 3,84 га, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка на момент укладення договору належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 714223 від 15.11.2001 року – строком на 25 років.

Відповідачем по справі не виконуються зобов'язання з виплати орендної плати у розмірі та порядку, встановленому Договором оренди, що на думку позивача є підставою для його розірвання відповідно до п.32 Договору.

Так, відповідач в порушення вимог п.10 Договору оренди, за період з 2008 року по 2016 рік включно, систематично несвоєчасно виплачує орендну плату за Договором оренди. При цьому, орендна плата виплачується в натуральній формі частинами, тобто виплата здійснюється не тільки з порушенням строків, встановлених п.10 Договору оренди, а ще й протягом кількох днів чи навіть тижня, що є порушенням умов Договору оренди та прав орендодавця на отримання плати за користування належною йому земельною ділянкою у повному обсязі в установлені строки.

Також, відповідачем в порушення вимог п.9 Договору оренди жодного разу не проводилось обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції за ті роки, в яких індекс інфляції становив більш, ніж сто двадцять відсотків (у 2008, 2014 та 2015 роках).

Крім того, відповідачем за Договором оренди шість разів була виплачена орендна плата в розмірі меншому, ніж передбачено умовами п.8 Договору оренди (у 2008 році не доплачено орендну плату у розмірі 215,71 грн.; у 2011 році – 97,70 грн.; у 2012 році – 480,21 грн.; у 2013 році – 337,91 грн.; у 2014 році – 1114,59 грн.; у 2015 році – 375,62 грн.). При цьому інформація, зазначена у наданих СФГ «Промінь» довідках, щодо видів, обсягів та вартості продукції, виданої орендодавцю за Договором оренди в рахунок плати за користування земельною ділянкою, на думку позивача є недостовірною, неправдивою та лише вводить суд в оману щодо належності виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди.

Крім того, відповідачем не підтверджено факт сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору за орендодавця за Договором оренди, хоча дані обов'язкові виплати до бюджету є частиною орендної плати, і на їх суму було зменшено розмір орендної плати, що виплачувалась орендодавцю протягом 2008-2016 років.

Також зазначає, що відповідачем використовувалась нормативна грошова оцінка землі за 2008-2016 роки з урахуванням щорічних коефіцієнтів індексації в розмірі, який не відповідає розміру, встановленому органами місцевого самоврядування.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити із вказаних в позовній заяві підстав.

При цьому представник позивача зазначила, що відповідачем на запит суду було повідомлено про неможливість надати відповідь про дату виплати орендної плати окремо за кожен рік, тому, на думку представника позивача, відповідачем не доведено, що орендна плата виплачувалась щороку в строк, встановлений у договорі, тобто до 31 грудня.

Звернула увагу, що інформація про вид і обсяг продукції, що видавалась в рахунок орендної плати, зазначена у довідках, наданих представником СФГ «Промінь», не в повній мірі відповідає даним, зазначеним у відомостях, та вважала, що документами, які належним чином підтверджують обсяг та вид виданої продукції, є саме відомості, в яких є підпис орендодавця.

Крім того пояснила, що відповідно до визначеної методики нормативна грошова оцінка різних земельних ділянок не може бути сталою, так як вона залежить від різних факторів /родючість, тощо/ та проводиться з урахуванням відповідного індексу.

Наполягала на недоведеності факту сплати відповідачем податку та військового збору за договором оренди саме з позивачем.

Представник відповідача СФГ «Промінь» в судовому засіданні позов не визнав, вважав його таким, що не підлягає задоволенню. Пояснив, що орендна плата виплачувалася вчасно та в повному обсязі, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 коли він прийняв спадщину. Підтвердженням цього є списки орендарів на видачу орендної плати на землю за 2008-2016 роки, в яких стоять підписи ОСОБА_3 до 2012 року та підписи ОСОБА_4 з 2012 по 2016 роки, а також довідки, надані СФГ «Промінь» про видачу орендної плати з 2008 по 2016 роки.

Крім того пояснив, що в договорі зазначено, що орендна плата має бути виплачена до 31 грудня, тобто виплата її частинами до цієї дати – не є порушенням строку виплати орендної плати. При цьому орендодавець сам вирішує в якій формі отримувати орендну плату – в натуральній чи в грошовій, тобто можна взяти продукцію, коли вона є в наявності або дочекатись збору врожаю.

Щодо незастосування п. 9 договору оренди та трьох років у яких індекс інфляції був більше 120% представник відповідача пояснив, що індекс інфляції встановлюється по закінченню року, тобто на момент виплати основної орендної плати він невідомий. Тому, обчислення орендної плати за 2008 рік з урахуванням інфляції можливе лише в 2009 році. Отже, з урахуванням інфляції в 2008 році СФГ «Промінь» мало виплатити 939 грн. (768 грн. помножену на 1,223 індекс інфляції), а виплатили 806 грн., та залишилися винні 133 грн. В 2009 році орендна плата була нарахована у розмірі 1072 грн., що на 188 грн. більше від належної орендної плати, що в свою чергу погашає їх борг в 133 грн., при цьому на момент 2009 року ОСОБА_1 отримав на 55 грн. більше ніж належна йому орендна плата з урахуванням інфляції. Аналогічна ситуація склалась і в 2014 та 2015 роках, коли виплата орендної плати в наступному році покривала борг, що виник у минулому році за рахунок індексу інфляції.

Також наполягав, що саме надані відповідачем довідки містять найбільш повну інформацію про видачу орендної плати (її розмір, вид продукції, кількості продукції та інше) на відміну; від відомостей, які можуть загубитися після перенесення їх даних до електронного носія.

Представник відповідача зазначив, що загальна сума переплаченої ОСОБА_1 та його матері орендної плати за період з 2008 до 2016 включно складає приблизно на 10 тисяч 500 грн., що набагато більше ніж СФГ «Промінь» мало виплатити за договором, навіть з урахуванням тих років, де інфляція була більше 120%.

Щодо сплати податків і зборів, зазначив, що надається загальна довідка по сільраді, так як відповідач здійснює перерахунок єдиною сумою по всім ділянкам, розташованим в межах конкретної сільської ради.

Також відзначив, що якщо позивач вважав, що його права з приводу порядку та обсягу сплати орендної плати порушені, то мав звернутись до суду з урахуванням строків позовної давності.

Представник третьої особи - Сектору державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, про час розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, письмових пояснень на позов не надав.

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснив в судовому засіданні, що орендна плата виплачувалась йому в натуральній формі, при цьому траплялись випадки затримки її виплати та отримання плати не в повному обсязі. Так, в 2015 році він не отримав кукурудзу, а плата за 2016 рік була отримана у 2017 році. Також зазначив, що продукція часто була неякісною. При цьому ОСОБА_1 не заперечував, що із заявою про отримання грошової компенсації замість неотриманої кукурудзи він не звертався, від отримання орендної плати через неналежну якість продукції – не відмовлявся.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши позивача в якості свідка, дослідивши і оцінивши докази у справі, приходить до наступного.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, на момент їх виникнення), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,84 га для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6320882000:02:002:0177, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області – на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його матері ОСОБА_2, яка померла 24 травня 2011 року /т. 1 а.с. 6/.

05 березня 2007 року між матір’ю позивача ОСОБА_2 та СФГ «Промінь» укладено договір оренди землі за № 1265, відповідно до якого належна на той момент орендодавцеві земельна ділянка передається в оренду СФГ «Промінь» строком на 25 років /т.1 а.с. 17/. Договір зареєстрований 25 січня 2008 року в Богодухівському РВ ХРФ ДП «Центр» ДЗК за номером 040868600065.

За правилами ч. 2 ч. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що орендна плата може справлятись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть встановити у договорі поєднання різних форм орендної плати.

Пунктом 8 спірного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі та розмірі 1,5 % (півтора відсотка) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 9 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції якщо індекс інфляції становить більше ніж сто двадцять відсотків.

Пунктом 10 договору встановлено, що орендна плата вноситься в строк до 31 грудня кожного року.

Згідно п. 32 вказаного договору вбачається, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Цей пункт договору кореспондується з положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі», де зазначено що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

В той же час, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Суд зауважує, що умовами договору оренди /п.11/ передбачено, що передача продукції в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, накладними, тощо. Таким чином, суд погоджується с твердженням представника позивача, що належним доказом підтвердження передачі продукції в рахунок орендної плати, її кількості та обсягу, є саме відомості, які містять підпис орендодавця та у зв’язку з цим не бере до уваги копії довідок про обсяг виданої продукції, наданих відповідачем.

Факт отримання продукції в рахунок орендної плати за землю згідно з договором оренди у кількості та обсягах, зазначених у наданих суду відомостях, позивач не заперечував.

Таким чином, судом не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, яка є підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п. "д" ч.1 ст. 141 ЗК України, тобто судом не встановлено істотного порушення договору. Таким чином, якщо на думку позивача має місце виплата орендної плати не в повному обсязі чи виплата орендної плати без врахування індексації, він не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення недоплаченої орендної плати.

До аналогічних висновків прийшов і Верховний Суд України при розгляді справи № 6-1449цс17, висловивши відповідну правову позицію.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем дійсно не були надані документи, які б підтверджували своєчасну виплату орендної плати окремо за кожен рік, в той же час позивач, допитаний як свідок, повідомив, що орендна плата за 2016 рік була виплачена йому у 2017 році, інших доказів несвоєчасної виплати відповідачем орендної плати за інші роки, суду не надано.

Та обставина, що орендар затримав виплату орендної плати за 2016 рік не є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки не свідчить про систематичне порушення умов договору в частині несплати орендної плати, крім того, умовами договору /п.13/ передбачено відповідальність орендаря за затримку виплати орендної плати, а саме справляння пені в розмірі 0.01% несплаченої суми за кожен день прострочення, тобто позивач не позбавлений можливості захистити свої права в інший спосіб.

Посилання позивача, допитаного як свідка, на неналежну якість продукції, яку він отримував в рахунок орендної плати, суд не бере до уваги, так як неналежна якість не може бути підтверджена одними лише показаннями свідка, які суд в цій частині ставить під сумнів, так як сам ОСОБА_5 не заперечував, що від прийняття такої продукції він не відмовлявся, з будь-якими заявами з приводу неналежної якості – не звертався.

Посилання на несплату військового збору та податку – не знайшло свого підтвердження, та спростовується довідками та належним чином завіреними копіями накладних. При цьому належних та допустимих доказів несплати вказаного збору та податку, позивачем чи його представником суду надано не було.

Посилання на порушення при проведенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не є підставою для розірвання договору оренди згідно діючого законодавства.

Щодо посилання представника відповідача на необхідність застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність – це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Таким чином, позовна давність застосовується у разі, коли цивільне право чи інтерес підлягає захисту. Однак, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності не мають правового значення.

З огляду на відмову у задоволенні позову, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Богодухівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ